ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 р. Справа № 520/22459/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., повний текст складено 01.06.26 року по справі № 520/22459/25
за позовом ОСОБА_1
до Національної академії Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії Національної гвардії України, в якому просив :
визнати протиправною бездіяльності Національної академії Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.12.2019;
зобов`язати Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 р включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008;
зобов`язати Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2019 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 задоволено частково позов.
Визнано протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016 - 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008.
Зобов`язано Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016 -28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 з урахуванням раніше проведених платежів та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку № 44.
Позов у решті вимог залишено без задоволення.
06.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача про зобов`язання Національної академії Національної гвардії України подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення по справі № 520/22459/25 шляхом надання доказів визначення ОСОБА_1 до виплати індексації із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 за січень 2016 - квітень 2016 - 2 359.14 грн, за травень 2016 - 2 482.40 грн, за червень 2016 - листопад 2016 - 2 710.05 грн, за грудень 2016 - лютий 2017 - 3 177.60 грн, за березень 2017 - квітень 2017 - 3 360.00 грн, за травень 2017 - 3 536.40 грн, за червень 2017 - серпень 2017 - 3 730.06 грн, за вересень 2017 - листопад 2017 - 3 896.78 грн, за грудень 2017 - лютий 2018 - 4 258.75 грн, як визначено боржником, з урахуванням раніше проведених платежів та без урахування відомостей розмірів збільшення премій, які не охоплені справою № 520/22459/25, з подальшим оподаткуванням та компенсуванням ПДФО та доказів сплати таких сум.
Аргументуючи подану заяву представником заявника зазначено, що Національна академія Національної гвардії України фактично не виконала рішення суду у справі № 520/22459/25 у повному обсязі, оскільки, хоча й здійснила нарахування індексації із правильним базовим місяцем - січнем 2008, однак при визначенні суми до виплати безпідставно врахувала показники «розміру збільшення премії з ЩДГВ», які не передбачені ані рішенням суду, ані положеннями Порядку № 1078, внаслідок чого значна частина належної позивачу індексації за період з лютого 2016 по лютий 2018 не була включена до фактичного розрахунку виплати. Отже, відповідач допустив неповне та неналежне виконання судового акта, що є підставою для застосування судового контролю відповідно до ст.382 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 заяву представника ОСОБА_1 від 06.05.2026 про встановлення судового контролю залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 і направити справу для продовження розгляду заяви у процедурі судового контролю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач на виконання ухвали, надав докази нарахування індексації та докази звернення до вищого бюджетного розпорядника щодо виділення коштів. Позивач з приводу вказаних доказів надав заперечення, позаяк довідка нарахувань індексації, надана відповідачем, є такою самою, яку також надав позивач, вказуючи про неналежне виконання рішення, з визначенням до виплати лише 5 084.22 грн, з показниками «розмір збільшення премії з ЩДГВ», який не охоплено справою та обсягом зобов`язань відповідача. Отже, доказів щодо визначення до виплати нарахованих сум індексації з базового місяця січень 2008 у розмірах: січень 2016 - квітень 2016 - 2 359.14 грн, травень 2016 - 2 482.40 грн, червень 2016 - листопад 2016 - 2 710.05 грн, грудень 2016 - лютий 2017 - 3 177.60 грн, березень 2017 - квітень 2017 - 3 360.00 грн, травень 2017- 3 536.40 грн, червень 2017 - серпень 2017 - 3 730.06 грн, вересень 2017 - листопад 2017 - 3 896.78 грн, грудень 2017 - лютий 2018 - 4 258.75 грн за вирахуванням раніше сплачених сум після оподаткування та компенсування ПДФО відповідач не надав. Крім того, на виконання ухвали від 07.05.2026 відповідач не надав алгоритм обчислення індексації грошового забезпечення за усіма розрахунковими елементами з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.11.2024 по справі № 200/16532/21, а такі висновки чітко свідчать, що січень 2008 є місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період із 01.12.2015 до 28.02.2018 включно. Відмовляючи у судовому контролі суд вказав, що конкретні суми індексації предметом спору справи № 520/22459/25 не були, що виключає підстави для судового контролю.
Посилається на те, що відповідач застосувавши належний базовий місяць січень 2008 визначив позивачу індексацію у певних розмірах за присуджений період 01.01.2016 - 28.02.2018. Однак, у подальшому відповідач, виконуючи рішення, врахував певний, штучно ним введений показник «розмір збільшення премії з ЩДГВ», щодо застосування якого відсутнє рішення суду у справі № 520/22459/25 і, використовуючи його, до виплати визначив лише нарахування січня 2016 та січня 2017, пропри те, що сплаті підлягають нарахування за весь присуджений позовний період 01.01.2016 - 28.02.2018. Зазначене призвело до неправильного виконання рішення, позаяк, виходить поза межі обсягу зобов`язань відповідача, покладеного на нього у судовому порядку. Саме це було предметом судового контролю, а не певні суми, а їх вказання у заяві було обумовлено лише необхідністю докладності та зрозумілості викладу змісту порушень відповідача. Зазначає, що невірно визначивши підстави судового контролю, суд дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для судового контролю. Постановляючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; має місце порушення норм процесуального права, а зазначене у сукупності перешкоджає подальшому провадженню у процедурі судового контролю та має наслідком застосування приписів ст.320 КАСУ.
Також, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відзив на апеляційну скаргу від Національної академії Національної гвардії України не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без задоволення заяву представника ОСОБА_1 від 06.05.2026 про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі був вирішений відповідно до сформульованих заявником у справі вимог, на виконання рішення суду суб`єктом владних повноважень було нараховано індексацію грошового забезпечення, на виконання рішення суду суб`єктом владних повноважень було виплачено індексацію грошового забезпечення. Перевірка відповідності закону управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу обчислення конкретної суми індексації грошового забезпечення до нарахування у межах кожного місяця та з приводу обчислення конкретної суми індексації грошового забезпечення до виплати із зменшенням на суми індексації грошового забезпечення, раніше виплаченої суб`єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин випереджаючим шляхом за рахунок збільшення премії та щомісячної додаткової грошової винагороди можуть бути предметом судової перевірки виключно у межах нової судової справи.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 в справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь - яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільноправових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (№ 1) від 27.08.1991, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі - Закон України № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Так, згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України (в редакції Закону України № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом України № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження.
Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021 у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03.03.2025 по справі № 160/5259/20.
Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегією суддів встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 по справі № 520/22459/25 набрало законної сили : 09.12.2025.
На виконання рішення суду у даній справі відповідач повинен був, зокрема, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016 -28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 з урахуванням раніше проведених платежів та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку № 44.
Згідно з поданим відповідачем розрахунком індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду по справі № 520/22459/25 заявнику нараховано - 83 625.23 грн (січень 2016 - квітень 2016 у сумі - 2 359.14 грн щомісяця, травень 2016 у сумі - 2 482.40 грн, червень 2016 - листопад 2016 у сумі - 2 710.05 грн щомісяця, грудень 2016 - лютий 2017 у сумі - 3 177.60 грн щомісяця, березень 2017 - квітень 2017 у сумі - 3 360.00 грн. щомісяця, травень 2017 у сумі - 3 536.40 грн, червень 2017 - серпень 2017 у сумі - 3 730.06 грн щомісяця, вересень 2017 - листопад 2017 у сумі - 3 896.78 грн. щомісяця, грудень 2017 - лютий 2018 у сумі - 4 258.75 грн щомісяця). До виплати : 5 084.22 грн.
Згідно з платіжною інструкцією від 22.05.2026 № 685 заявнику перераховано 5 084.22 грн індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду від 07.11.2025 по справі №520/22459/25 за період 01.01.2026 - 28.02.2018.
Однак, позивач вважає, що відповідачем неправомірно утримано з нарахованої суми індексації грошового забезпечення платежі із збільшення премії. Зазначає, що це призвело до неповного виконання судового рішення та заниження належної до виплати суми.
З приводу наведеного колегія суддів зауважує, що резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 по справі № 520/22459/25 не містить будь-яких зобов`язань в частині визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення та відсоткового розміру премії.
Будь-яких інших судових рішень у даній справі, які б містили зобов`язання зі здійснення позивачу індексації грошового забезпечення із зазначенням конкретних сум складових, судами не приймалось, а сторони на такі обставини не посилаються.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення, що підлягає нарахуванню та виплаті, не були предметом розгляду в цій справі. Відповідність вимогам закону рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення конкретних сум індексації грошового забезпечення не входила до предмета спору та предмета доказування. Зазначені обставини судом не досліджувалися, докази щодо них не витребовувалися, не досліджувалися та не оцінювалися. При цьому позивач не заявляв вимог про визначення чи стягнення конкретної суми індексації грошового забезпечення, відтак за таких обставин суд позбавлений можливості встановити судовий контроль.
Частиною 2 статті 382 КАС України визначено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що обґрунтування незгоди позивача щодо розміру індексації грошового забезпечення, яке виникло вже після ухвалення судового рішення, в даному випадку не може бути предметом судового контролю, а у випадку незгоди з таким, позивач не позбавлений права на відповідний судовий захист, в загальному порядку.
За таких обставин, враховуючи, що із наданих відповідачем до матеріалів справи доказів слідує, що останнім на виконання вимог резолютивної частини рішення суду у даній справі нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2016 -28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 з урахуванням раніше проведених платежів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 по справі № 520/18632/25 є фактично виконаним.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 по справі № 520/22459/25.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Також, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/22459/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий