ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 р. Справа № 440/1404/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 р. (ухвалене суддею Головко А.Б.) по справі № 440/1404/26
за позовом ОСОБА_1
до Північного офісу Державної аудиторської служби України, третя особа Державна установа "Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України",
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Північного офісу Державної аудиторської служби України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення щодо претензій, прийнятих на підставі акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» за період із 01.01.2000 р. по 31.10.2024 р. № 262605-30/72 від 14.02.2025 р.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 р. адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача в судові засідання.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 р. та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки позивач просив розгляд справи проводити за його відсутністю.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовні вимоги без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно та без поважних причин не з`явився у підготовчі судові засідання, які призначені на 19.03.2026 р., 21.05.2026 р., 09.06.2026 р., 24.06.2026 р., про дату, час і місце підготовчих судових засідань повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, а вказана неявка перешкоджає розгляду справи, оскільки для повного та всебічного встановлення обставин справи необхідно, щоб позивач або його представник надали особисті пояснення з приводу предмету та підстав позову.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.
Відповідно до ч. 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України), суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналіз вищезазначеної норми вказує, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду і відсутність поважних причин такого неприбуття в судове засідання або неповідомлення ним про причини неприбуття, за умови також відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники не з`явилися у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. ст. 205 КАС України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правила статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема суд, не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Частина 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України побудована таким чином, що дає суду можливість повернути позовну заяву особи без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.
Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 9901/949/18, від 27.05.2020 р. у справі № 9901/11/19 та у постанові Верховного Суду від12.02.2026 р.
Судовим розглядом встановлено, залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у підготовчі судові засідання, які призначені на 19.03.2026 р., 21.05.2026 р., 09.06.2026 р., 24.06.2026 р. позивач не з`явився, про дату, час і місце підготовчих судових засідань повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності чи про причини неможливості прибуття у судове засідання не подавав.
Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів визнання судом першої інстанції обов`язковою явку позивача у судове засідання.
Із врахуванням вищевикладених обставин, оскільки відсутні всі передбачені Кодексом адміністративного судочинства України умови для залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з неявкою позивача без поважних причин, то суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.04.2026 р. у справі № 240/13231/25.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 р. з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 5, 205, 240, 243, 308, 320, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 р. по справі № 440/1404/26 - скасувати.
Справу № 440/1404/26 направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова