УХВАЛА
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №440/1404/26
адміністративне провадження № К/990/41498/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Північного офісу Державної аудиторської служби України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №440/1404/26 за позовом ОСОБА_1 до Північного офісу Державної аудиторської служби України, третя особа - Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Північного офісу Державної аудиторської служби України, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення щодо претензій, прийнятих на підставі акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» за період із 01 січня 2000 року по 31 жовтня 2024 року № 262605-30/72 від 14 лютого 2025 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача в судові засідання.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі № 440/1404/26 скасовано. Справу №440/1404/26 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
07 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Північного офісу Державної аудиторської служби України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №440/1404/26. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судове рішення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали касаційної скарги та зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з наступних підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Залишаючи позову заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач повторно та без поважних причин не з`явився у підготовчі судові засідання, які призначені на 19 березня 2026 року, 21 травня 2026 року, 09 червня 2026 року, 24 червня 2026 року, про дату, час і місце підготовчих судових засідань повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, а вказана неявка перешкоджає розгляду справи, оскільки для повного та всебічного встановлення обставин справи необхідно, щоб позивач або його представник надали особисті пояснення з приводу предмету та підстав позову.
Проте, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, виходив із такого.
Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини третьої статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.
Відповідно до частини п`ятої статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Апеляційний суд зазначив, що аналіз вищезазначеної норми вказує, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду і відсутність поважних причин такого неприбуття в судове засідання або неповідомлення ним про причини неприбуття, за умови також відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники не з`явилися у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частини дев`ята статті 205 КАС України).
Суд апеляційної інстанції зауважив, що правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема суд, не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Частина п`ята статті 205 КАС України побудована таким чином, що дає суду можливість повернути позовну заяву особи без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.
Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19.
Апеляційний суд зазначив, що, залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у підготовчі судові засідання, які призначені на 19 березня 2026 року, 21 травня 2026 року, 09 червня 2026 року, 24 червня 2026 року позивач не з`явився, про дату, час і місце підготовчих судових засідань повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності чи про причини неможливості прибуття у судове засідання не подавав.
Проте, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів визнання судом першої інстанції обов`язковою явку позивача у судове засідання.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2026 року у справі № 240/13231/25, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки відсутні всі передбачені КАС України умови для залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з неявкою позивача без поважних причин.
Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, правильно застосував положення статті 205 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним. Доводи заявника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки, у даному випадку, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 328, 328, 333 КАС України,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Північного офісу Державної аудиторської служби України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №440/1404/26 за позовом ОСОБА_1 до Північного офісу Державної аудиторської служби України, третя особа - Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
С.А. Уханенко