справа №758/2998/26
провадження № 22-ц/824/10011/2026
головуючий у суді І інстанції Захарчук С. С.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до невстановленої фізичної особи ( ОСОБА_2 ), третя особа - Акціонерне товариство «Універсал Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2026 року позивач звернулася до суду з позовом до невстановленої фізичної особи ( ОСОБА_2 ), третя особа - Акціонерне товариство «Універсал Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що 10 січня 2026 року о 14:55 за адресою АДРЕСА_1 нею було здійснено платіж у розмірі 5 000 грн через термінал самообслуговування. Платіж був здійснений помилково шляхом поповнення банківської картки моно банк за номером - НОМЕР_1 , замість власної - НОМЕР_2 , переплутавши місцями останні цифри унаслідок чого кошти були зараховані неналежному отримувачу, з яким позивач не перебував у жодних договірних, зобов`язальних чи інших правовідносинах.
У день здійснення переказу - 10 січня 2026 року - позивач помилки не помітила. 11 січня 2026 року, виявивши факт помилкового зарахування коштів на чужу карту, негайно звернулася до служби підтримки АТ «Універсал Банк» з метою повернення помилково перерахованих грошових коштів. Після обговорення ситуації по телефону за ініціативою банку подальше спілкування перевелось в офіційний чат служби підтримки у месенджері Telegram. У ході спілкування банк підтвердив, що кошти були дійсно зараховані іншому клієнту. Після цього банк звернувся до неналежного отримувача коштів із проханням надати згоду на добровільне повернення суми. Однак неналежний отримувач коштів відмовився надати таку згоду, у зв`язку з чим банк повідомив позивача про неможливість примусового списання коштів без рішення суду та про можливість розкриття персональної інформації неналежного отримувача, що є банківською таємницею, виключно на підставі судового рішення.
З метою досудового врегулювання спору та намагаючись повернути власні кошти, позивач у застосунку monobank визначив за номером карти та за номером IBAN вказаних у квитанції, що неналежним отримувачем є особа - ОСОБА_2 12 січня 2026 року о 11:23 позивач здійснила переказ суми 0,10 грн на рахунок неналежного отримувача з текстовим повідомленням, у якому просила повернути їй 5000 грн та вказала свій номер телефону, а також номер карти.
Незважаючи на зазначене повідомлення, неналежний отримувач коштів так і не вийшов на зв`язок і не повернув кошти, продовжуючи утримувати грошові кошти позивача без будь-якої правової підстави, що свідчить про його недобросовісну поведінку.
А тому просила залучити АТ «Універсал Банк» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, вирішити питання про залучення належного відповідача за результатами витребуваних доказів та відомостей, стягнути з відповідача (особи, встановленої судом, як власника платіжної картки № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_3 ) на користь позивача 5000 грн безпідставно набутого майна.
Крім того, позивач заявила клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у АТ «Універсал Банк» інформацію щодо власника картки № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_3 , повне прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП, зареєстроване місце проживання або перебування, номер телефону та інші засоби зв`язку, документи та відомості. Що підтверджують факт зарахування на зазначений рахунок грошових коштів у сумі 5000 грн, переказ яких було здійснено позивачем 10.01.2026 близько 14 год 55 хв., з метою визначення належного відповідача у справі та у зв`язку з неможливість отримання таких відомостей позивачем самостійно.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до невстановленої фізичної особи ( ОСОБА_2 ), третя особа - Акціонерне товариство «Універсал Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів визнано неподаною та повернуто її разом з доданими до неї матеріалами - ОСОБА_1 .
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначала, що, звертаючись до суду з позовом, вона навела всю відому їй на той момент інформацію щодо відповідача, а також повідомила про неможливість самостійно отримати його повні анкетні дані, оскільки вони перебувають у володінні банку та є інформацією з обмеженим доступом.
З цією метою одночасно з поданням позовної заяви нею було заявлено клопотання про витребування у АТ «Універсал Банк» відомостей, необхідних для ідентифікації відповідача, однак зазначене клопотання судом першої інстанції не було розглянуто.
На думку апелянта, за таких обставин висновок суду про неусунення недоліків позовної заяви є передчасним, а повернення позовної заяви як неподаної порушує її право на доступ до правосуддя.
Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до невстановленої фізичної особи ( ОСОБА_2 ), третя особа - акціонерне товариство «Універсал Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів - залишено без руху оскільки позивачем не вказано ім`я (прізвище, ім`я та по батькові); дата народження; місце проживання чи перебування; реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта відповідача, а також не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи, а також не вказано виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та не зазначено докази, що підтверджують вказані обставини.
10 березня 2026 року на виконання вимог зазначеної ухвали на адресу суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, однак недоліки, зазначені в ухвалі судді Подільського районного суду м. Києва від 05.03.2026 усунуто частково, а саме: не зазначено ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) відповідача; дата його народження; місце проживання чи перебування; реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта відповідача.
Ураховуючи те, що позивачем недоліки, зазначені в ухвалі, усунуто частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, ім`я (найменування) сторін, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта фізичної особи (якщо такі відомості відомі позивачу), а також відомі номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Наведена норма процесуального закону покладає на позивача обов`язок зазначити у позовній заяві саме ті відомості про відповідача, які йому відомі на момент звернення до суду. Водночас ЦПК України не покладає на позивача обов`язку самостійно отримувати персональні дані іншої особи у випадку, коли доступ до них обмежений законом або коли така можливість у нього об`єктивно відсутня.
Як убачається з матеріалів справи, позивач зазначив у позовній заяві всю відому йому на момент звернення до суду інформацію щодо особи, якій були перераховані спірні грошові кошти, та прямо вказав, що повні анкетні дані відповідача, його місце проживання, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані йому невідомі та не можуть бути отримані самостійно.
Одночасно з поданням позову позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, у якому просив витребувати у АТ «Універсал Банк» відомості, необхідні для належної ідентифікації особи відповідача. Таке клопотання було обумовлене тим, що запитувані відомості перебувають у володінні банку, становлять інформацію, яка містить банківську таємницю та не можуть бути отримані позивачем без відповідного процесуального рішення суду.
Однак суд першої інстанції зазначене клопотання не розглянув, оцінки наведеним у ньому доводам не надав та не з`ясував, чи існує можливість отримання необхідних відомостей у порядку, передбаченому процесуальним законом, після чого дійшов передчасного висновку про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Колегія суддів звертає увагу, що інститут залишення позовної заяви без руху має на меті усунення недоліків, які можуть бути усунуті позивачем, а не створення перешкод у реалізації права особи на судовий захист. У разі якщо відомості про відповідача об`єктивно не можуть бути отримані позивачем самостійно, а їх отримання можливе лише шляхом витребування судом доказів від осіб, у володінні яких вони знаходяться, відсутність таких відомостей сама по собі не може бути безумовною підставою для повернення позовної заяви.
За змістом статті 84 ЦПК України у разі неможливості самостійно надати докази учасник справи має право звернутися до суду з клопотанням про їх витребування. Обов`язок суду розглянути таке клопотання є складовою реалізації принципів змагальності сторін, сприяння судом учасникам процесу у реалізації їх процесуальних прав та забезпечення ефективного доступу до правосуддя.
Фактично повернувши позовну заяву виключно з підстав незазначення персональних даних відповідача, які позивач не мав можливості отримати самостійно, та не розглянувши заявлене клопотання про витребування відповідних відомостей, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для застосування частини третьої статті 185 ЦПК України.
Такі процесуальні дії суду не відповідають завданню цивільного судочинства, визначеному статтею 2 ЦПК України, та призвели до необґрунтованого обмеження права позивача на доступ до суду, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі та розгляду поданого позивачем клопотання про витребування доказів.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба