Постанова № 138880105 у справі № 650/4311/25 від 10.08.2026

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/4311/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/1147/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Середюк О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного рішення - 15 червня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" про стягнення заборгованості з орендної плати та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

09 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ТОВ "ЮТС-Агропродукт", в якому просила:

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" на свою користь орендну плату з урахуванням встановленого індексу інфляції за користування у 2022, 2023 та 2024 роках земельною ділянкою площею 6,60 га, з кадастровим номером [номер приховано]:05:023:0020, призначеною для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, пеню за порушення зобов`язання щодо виплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою та три відсотки річних від простроченої суми за два повних роки прострочення зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, у загальному розмірі 42 430,17 грн;

--- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" скласти та надати їй акт повернення земельної ділянки площею 6,60 га, з кадастровим номером [номер приховано]:05:023:0020, призначеної для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Також просила стягнути з відповідача на свою користь витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, у розмірі 20 000 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Позов обґрунтований наступним.

Вона є власником земельної ділянки площею 6,60 га, з кадастровим номером [номер приховано]:05:023:0020, призначеної для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 888183 від 22 жовтня 2007 року.

28 грудня 2017 року між нею, як орендодавцем, Приватним підприємством "ЮТС-Агропродукт Плюс", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт", як новим орендарем, укладено додаткову угоду № 1600109 до договору оренди землі № 4AA002209-04[телефон приховано] від 19 червня 2008 року. За умовами цієї додаткової угоди орендар передав, а новий орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони орендаря, передбачені договором оренди.

Відповідно до умов додаткової угоди земельна ділянка була передана в строкове платне володіння і користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а строк дії договору визначено до 30 листопада 2024 року. При цьому після закінчення строку дії договору орендар мав переважне право на його поновлення за умови письмового повідомлення орендодавця про такий намір не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору.

Орендна плата за користування земельною ділянкою була визначена у розмірі 6,59% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11 971,07 грн за рік оренди, та мала вноситися орендарем щороку у період з 01 серпня до 31 грудня. У разі невнесення орендної плати у визначені договором строки передбачено сплату пені у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

ТОВ "Ютс-Агропродукт" не повідомляло її про намір продовжити строк дії додаткової угоди, у зв`язку з чим 30 листопада 2024 року строк її дії припинився. Водночас акт повернення земельної ділянки відповідачем не складено та не надано позивачу, що, на її думку, перешкоджає їй укласти договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем.

Також позивач зазначила, що відповідач був зобов`язаний сплачувати їй орендну плату за користування земельною ділянкою протягом 2018-2024 років у розмірі 11 971,07 грн за кожен рік оренди, однак орендна плата за 2022, 2023 та 2024 роки відповідачем не сплачена.

У зв`язку з цим у квітні 2025 року позивач звернулася до директора ТОВ "ЮТС-Агропродукт" із заявою від 14 квітня 2025 року, в якій просила виплатити їй заборгованість зі сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки. Відправлення цієї заяви підтверджується фіскальним чеком від 14 квітня 2025 року та трекінгом поштового відправлення № 5002700146066. Відповіді на вказану заяву позивач не отримала.

Позивач вважає, що відповідач порушив істотні умови додаткової угоди, а саме не виконав обов`язок щодо своєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та не повернув земельну ділянку після припинення строку дії договору.

З урахуванням наведеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції, пеню та три відсотки річних. За розрахунком позивача, сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції становить 41 167,26 грн, сума пені - 185,52 грн, три відсотки річних - 1 077,39 грн, а загальний розмір заявлених до стягнення коштів становить 42 430,17 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 15.09.2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом й постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не заперечує наявність договірних відносин оренди земельної ділянки між позивачем та підприємством, однак вважає позовну заяву незаконною та необґрунтованою, оскільки позивач викривила обставини справи та надала недостовірні розрахунки.

Представник відповідача вказав, що відповідно до договору оренди землі з урахуванням додаткової угоди від 28 грудня 2017 року орендна плата за весь об`єкт оренди становить 6,59 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 11 971,07 грн за рік. Тому сума заборгованості за три роки, без урахування інших умов договору, становить 35 913,21 грн.

Щодо індексації орендної плати представник відповідача зазначив, що позивач неправильно застосувала індекс інфляції, оскільки у цьому випадку має застосовуватися коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, передбачений Податковим кодексом України та умовами договору. За розрахунком відповідача, орендна плата за 2022 рік з урахуванням коефіцієнта індексації 1,0 становить 11 971,07 грн, за 2023 рік з урахуванням коефіцієнта індексації 1,051 становить 12 581,59 грн, а за 2024 рік з урахуванням коефіцієнта індексації 1,12 становить 13 407,59 грн.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не врахувала пункт 4.2 договору, відповідно до якого із суми орендної плати орендарем як податковим агентом утримуються податки та збори, передбачені чинним законодавством України. У зв`язку з цим відповідач вважає, що до виплати позивачу за 2022 рік належить 9 637,01 грн, за 2023 рік - 10 128,18 грн, за 2024 рік - 10 793,11 грн, тобто після утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Щодо пені представник відповідача зазначив, що її розрахунок має здійснюватися виходячи із сум орендної плати, належних до виплати після утримання податків та зборів. За його розрахунком, пеня за 2022 рік становить 84,99 грн, за 2023 рік - 89,33 грн, за 2024 рік - 95,19 грн, а загальна сума пені складає 269,51 грн.

Разом із тим представник відповідача заявив про сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені. Він зазначив, що до вимог про стягнення неустойки, зокрема пені, застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Оскільки строк сплати орендної плати за 2022 рік закінчився 31 грудня 2022 року, то з 01 січня 2023 року позивач могла знати про невиплату орендної плати, а тому, на думку відповідача, строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені сплив 01 січня 2024 року.

Щодо прострочення сплати орендної плати за 2022 рік представник відповідача послався на введення в Україні воєнного стану, військову агресію російської федерації проти України, окупацію значної частини території Херсонської області до 11 листопада 2022 року, а також на те, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт" зареєстровано та здійснювало діяльність на території Херсонської області. В умовах дії обставин непереборної сили майже всі працівники підприємства покинули територію області, діяльність підприємства не була відновлена, що обумовило неможливість виплати орендної плати за 2022 рік.

Представник відповідача також послався на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, а також на те, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт" було включено до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили. Відповідач вказав, що згідно з пунктом 13.2 договору сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося не з її вини.

Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року військовими рф було здійснено проникнення до ТОВ "ЮТС-Агропродукт" за адресою: Херсонська область, Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова, 3, у зв`язку з чим представники підприємства були позбавлені доступу до підприємства та належного йому майна. Після деокупації території більша частина майна товариства була розкрадена або знищена, офіс зруйнований, а підприємство не здійснювало посівну кампанію у 2022 та 2023 роках.

Щодо направлення позивачем листа на адресу підприємства представник відповідача зазначив, що надані позивачем копія звернення, чек Укрпошти та трекінг поштового відправлення не можуть вважатися належними доказами, оскільки до матеріалів справи не долучено опис вкладення у цінний лист, який підтверджував би зміст направленого поштового відправлення.

Щодо вимоги про складання та надання акта повернення земельної ділянки представник відповідача зазначив, що пунктом 7.1 додаткової угоди передбачено повернення земельної ділянки за актом після спливу строку дії договору. Водночас відповідач вказав, що орендар не зобов`язаний складати такий акт чи направляти його орендодавцю у певний спосіб. За твердженням відповідача, акт повернення був складений та підписаний товариством після спливу строку дії договору і з урахуванням умов договору вважається погодженим.

З огляду на викладене представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що прохальна частина відзиву суперечить його мотивувальній частині. Зокрема, у мотивувальній частині відповідач вказав, що до виплати позивачу за 2022 рік належить 9 637,01 грн, за 2023 рік - 10 128,18 грн, за 2024 рік - 10 793,11 грн, тобто, на думку представника позивача, фактично частково визнав позов. Водночас у прохальній частині відзиву відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.

Також представник позивача вказав, що посилання відповідача на сплив позовної давності є безпідставним, оскільки під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки позовної давності, визначені, зокрема, статтями 257, 258 ЦК України, продовжувалися на строк дії такого карантину. Карантин був введений в Україні 12 березня 2020 року та діяв до 01 липня 2023 року.

У період дії воєнного стану перебіг позовної давності зупинявся на строк дії такого стану. 04 вересня 2025 року набув чинності Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", яким, незважаючи на продовження дії воєнного стану, відновлено перебіг строків позовної давності. На думку представника позивача, позивач просить стягнути орендну плату, пеню та три відсотки річних за 2022, 2023 та 2024 роки, тобто за період, коли перебіг позовної давності був зупинений.

Щодо посилань відповідача на неможливість сплати орендної плати за 2022 рік представник позивача зазначив, що відповідач посилається на окупацію значної території Херсонської області, залишення працівниками підприємства території області, включення ТОВ "ЮТС-Агропродукт" до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, проникнення військових рф до підприємства, розкрадання або знищення майна та руйнування офісу. Водночас відповідач не надав до суду жодних документів на підтвердження цих обставин.

Представник позивача також зазначив, що відповідно до пункту 7.1 додаткової угоди № 1600109 до договору оренди землі № 4АА002209-04[телефон приховано] від 19 червня 2008 року після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку за актом повернення у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. У зв`язку з цим представник позивача вважає, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт", як орендар, зобов`язане скласти та надати ОСОБА_1 акт повернення земельної ділянки площею 6,60 га, з кадастровим номером [номер приховано]:05:023:0020, призначеної для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

З огляду на викладене представник позивача просить у повному обсязі задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема стягнути з відповідача 42 430,17 грн, зобов`язати відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки, стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

У додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що спірна земельна ділянка розташована на території Новорайської селищної територіальної громади, яка, згідно з даними інтерактивної карти ДСНС, належить до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.

Забруднення території вибухонебезпечними предметами, можливість її замінування, а також щоденні атаки російських FPV-дронів і ракет створюють реальну загрозу життю працівників підприємства та унеможливлюють проведення посівної кампанії, збір врожаю і ведення господарської діяльності на земельній ділянці.

З огляду на це представник відповідача вважає, що наявні обставини, за які орендар не відповідає у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України, а тому у ТОВ "ЮТС-Агропродукт" відсутній обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Також представник відповідача послався на постанови Миколаївського апеляційного суду від 14 та 15 жовтня 2025 року у справах № 485/688/25 та № 485/582/25, у яких, за його твердженням, міститься аналогічний висновок щодо територій, забруднених або ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами.

У судове засідання позивач не з`явився, його представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання представник відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві не висловив свою позицію щодо його участі в судовому засіданні.

Суд розглянув справу за відсутністю її учасників.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 06 червня 2026 року позов було задоволено частково. Суд вирішив:

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 6,60 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:023:0020, призначеною для товарного сільськогосподарського виробництва, за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції, три відсотки річних та пеню у загальному розмірі 26 909,06 грн, з яких: заборгованість з орендної плати за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції - 26 469,96 грн; три відсотки річних - 359,13 грн; пеня - 79,97 грн;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 341,96 грн;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,14 грн;

--- у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" про стягнення орендної плати, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені - відмовити;

--- у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" скласти та надати акт повернення земельної ділянки площею 6,60 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:023:0020, призначеної для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області - відмовити;

--- у задоволенні іншої частини вимог про стягнення судових витрат - відмовити.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з договором оренди землі № 4AA002209-04[телефон приховано] від 19 червня 2008 року та додатковою угодою № 1600109 від 28 грудня 2017 року, відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою за 2022, 2023 та 2024 роки.

Також суд виходив з того, що відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди № 1600109 від 28 грудня 2017 року орендна плата за користування земельною ділянкою площею 6,60 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:023:0020, становить 6,59% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11 971,07 грн за рік оренди. Отже, зазначив суд, загальна сума орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за 2022, 2023 та 2024 роки становить 35 913,21 грн.

Також суд враховував, що матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема, платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. Водночас, як вказав суд, цей факт не заперечується відповідачами, також представник позивача послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки.

Також суд не погодився з наведеними у відзиві доводами представника відповідача в частині причин невиконання договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати за 2023 рік та 2024 рік, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладеного договору оренди землі, положення чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відповідний період.

Також суд виходив з того, що відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1. Однак, вказав суд, з матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Також суд виходив з того, що той факт, що відповідачем не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Також суд виходив з того, що з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Також суд виходив з того, що відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 зазначені території перебували в тимчасовій окупації: територія Великоолександрівської селищної територіальної громади, до якої належить Давидово-Брідська сільська рада, на якій розташована, зокрема спірна земельна ділянка, була тимчасово окупованою в період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року. Тобто, вважав суд, протягом 2023 року та 2024 року відповідні території не передбачали перешкод, пов`язаних із збройним конфліктом або тимчасовою окупацією. Після деокупації території в листопаді 2022 року жодних обмежень, що могли б перешкоджати використанню земель для господарської діяльності, на думку суду, не існувало.

Також суд виходив з того, що обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даної земельної ділянки. Процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, як вказав суд, вже передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Орендар, як сторона, яка володіє правом користування земельною ділянкою (яка є спеціальним предметом, який за своїми природними властивостями вимагає постійної опіки та догляду і весь масив обов`язків щодо подальшого використання земельної ділянки в першу чергу покладається на орендаря), має вирішити питання щодо розмінування та привести земельні ділянки в стан, придатний для сільськогосподарської діяльності. Крім того, як вважав суд, якщо орендар зіткнувся з об`єктивними перешкодами, він мав звернутися до орендодавця, повідомити про ці обставини та обговорити можливі заходи для вирішення проблеми. Однак, зазначив суд, суду не надано доказів того, що орендар ініціював відповідні процедури, звертався до компетентних органів чи подав конкретні заяви щодо обстеження і розмінування земель. Він не виявив належної активності, і саме тому земельні ділянки не були оброблені, а зобов`язання за договором оренди не виконувались. Суд зазначив, що загальновідомі факти свідчать, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Що стосується посилання представника відповідача на розпорядження органів місцевого самоврядування щодо надання пільг з місцевих податків і зборів, зокрема й орендної плати за землю, суд виходив з того, що відповідно до змісту вказаних розпоряджень пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада. Натомість, вказав суд, спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, перебуває у приватній власності позивача і не належить до земель комунальної форми власності. Відтак, на думку суду, положення вказаних розпоряджень щодо звільнення від орендної плати на ці відносини не поширюються. Щодо вказівки у розпорядженнях на те, що окремі земельні ділянки не є об`єктом оподаткування у зв`язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд зазначив, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням. При цьому суд вказав, що відповідачами не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірної земельної ділянки непридатною до використання за 2023 та 2024 роки.

Щодо посилання представника відповідача на здійснення досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, суд зазначив, що з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року вбачається, що розслідування здійснюється за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 438 КК України - порушення законів і звичаїв війни. Як вказав суд, вказане кримінальне провадження стосується саме фактів воєнних злочинів та пошкодження (або викрадення) майна підприємства, а не придатності або непридатності до використання впродовж 2023 та 2024 років конкретної орендованої земельної ділянки. Жодних доказів того, що за результатами досудового розслідування або у межах проведених слідчих дій спірна земельна ділянка була визнана такою, що не може використовуватись за цільовим призначенням, матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена земельна ділянка оголошена небезпечною для сільськогосподарського використання або на неї накладено санітарні, техногенні чи екологічні обмеження. Відтак, зазначив суд, сам факт наявності відкритого досудового розслідування не може вважатися належним доказом, який би звільняв відповідача від виконання зобов`язань зі сплати орендної плати або слугував підставою для невиконання договору за вказані два роки.

Також суд зазначив, що за веб-адресою https://mine.dsns.gov.ua/ розміщено інтерактивну мапу територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Вказана мапа дозволяє здійснювати огляд інформації у реальному часі та відображає актуальні на момент огляду дані щодо ймовірних небезпечних ділянок. Разом з тим, як вказав суд, зазначена мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, зокрема на період, який є предметом судового розгляду, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.

Також суд враховував, що матеріали справи не містять актів виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів, актів обстеження спірної земельної ділянки, документів про виявлення на ній вибухонебезпечних предметів, доказів проведення її розмінування або документів компетентних органів, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до конкретного масиву, щодо якого такі роботи проводилися.

А тому, зазначив суд, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладено між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для стягнення заборгованості з орендної плати за відповідний період, у зв`язку з чим позов у цій частині слід задовольнити.

Також суд вважав, що оскільки орендар був зобов`язаний нарахувати та сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою площею 6,60 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:023:0020, у розмірі 11 971,07 грн за 2023 рік та у розмірі 11 971,07 грн за 2024 рік, а судом встановлено факт порушення орендарем обов`язку щодо виплати орендної плати за зазначені роки, то, на думку суду, перед орендодавцем виникла заборгованість з орендної плати, нарахована за відповідний період, у сумі 23 942,14 грн, яка складається із сум орендних платежів за 2023 та 2024 роки та підлягає стягненню. При цьому, зазначив суд, вказана заборгованість підлягає стягненню без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку податкового агента щодо обчислення, утримання та вирахування із суми орендної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які мали бути враховані при виплаті доходу орендодавцю. Як вказав суд, саме під час фактичного виконання зобов`язання з виплати орендної плати відповідач зобов`язаний обчислити належні до утримання податки, з урахуванням можливих пільг, і утримати їх із загальної суми, що підлягає перерахуванню позивачу.

Щодо посилань позивача про виникнення заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою впродовж 2022 року, суд враховував, що вищенаведені обставини стосовно перебування спірних земельних ділянок на території, яка була тимчасово окупованою в період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року, свідчать про те, що орендар ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не міг користуватися нею впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю. Такі обставини, на думку суду, свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень ч.6 ст.762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. На цій підставі, вказав суд, доводи позивача у цій частині суд визнає необґрунтованими.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача орендної плати за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції, суд виходив з того, що є безпідставними заперечення представника відповідача про те, що при визначенні заявленої до стягнення суми має застосовуватися коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки, на думку суду, такі доводи стосуються визначення розміру орендної плати за договором, тоді як позивач у цій частині заявила вимогу про застосування передбачених законом наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання. Суд виходив з того, що індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки та індекс інфляції, який застосовується відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, мають різну правову природу. На думку суду, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки впливає на визначення бази для обчислення орендної плати, якщо це передбачено договором або законом, тоді як індекс інфляції застосовується до вже існуючого простроченого грошового зобов`язання з метою відновлення майнового становища кредитора у зв`язку зі знеціненням грошових коштів за час прострочення.

Суд враховував, що оскільки строк сплати орендної плати за 2023 рік закінчився 31 грудня 2023 року, індекс інфляції до суми боргу за цей рік підлягає застосуванню за період прострочення з січня 2024 року по квітень 2025 року включно. Як вказав суд, за наданим позивачем розрахунком, індекс інфляції за вказаний період становить 1,16816, що складається з індексу інфляції за 2024 рік у розмірі 1,120 та індексу інфляції за січень-квітень 2025 року у розмірі 1,043. Таким чином, вказав суд, сума орендної плати за 2023 рік з урахуванням індексу інфляції становить 13 984,13 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн х 1,16816 = 13 984,13 грн.

З іншого боку, вказав суд, оскільки строк сплати орендної плати за 2024 рік закінчився 31 грудня 2024 року, індекс інфляції до суми боргу за цей рік підлягає застосуванню за період прострочення з січня 2025 року по квітень 2025 року включно. За наданим позивачем розрахунком, індекс інфляції за вказаний період становить 1,043. Таким чином, зазначив суд, сума орендної плати за 2024 рік з урахуванням індексу інфляції становить 12 485,83 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн х 1,043 = 12 485,83 грн.

Отже, на думку суду, загальна сума орендної плати за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 26 469,96 грн, з яких 23 942,14 грн є основною сумою боргу за орендною платою, а 2 527,82 грн - сумою інфляційного збільшення простроченого грошового зобов`язання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що розрахунок позивача в частині застосування індексу інфляції до заборгованості з орендної плати за 2023 та 2024 роки є обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що відповідає положенням ч.2 ст.625 ЦК України.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми орендної плати, суд виходить з того, що оскільки встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, позивач має право на застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема на стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми. Разом із тим, вказав суд, у поданому позивачем розрахунку три відсотки річних нараховані за прострочення сплати орендної плати за 2022 рік за два повних роки прострочення та за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік за один повний рік прострочення. Три відсотки річних за прострочення сплати орендної плати за 2024 рік у цьому розрахунку позивачем не визначені.

Суд враховував, що оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати за 2022 рік, нараховані позивачем 3 % річних за прострочення сплати орендної плати за 2022 рік у розмірі 718,26 грн не підлягають стягненню.

Щодо орендної плати за 2023 рік суд зазначив, що відповідно до пункту 4.5 додаткової угоди орендна плата мала бути внесена орендарем у строк до 31 грудня відповідного року. Отже, прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за 2023 рік виникло з 01 січня 2024 року. За поданим позивачем розрахунком, 3 % річних за один повний рік прострочення сплати орендної плати за 2023 рік становлять 359,13 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн х 3% = 359,13 грн. Суд вважав такий розрахунок арифметично правильним та таким, що відповідає положенням ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки він здійснений від суми основного простроченого грошового зобов`язання за 2023 рік.

Щодо орендної плати за 2024 рік суд зазначив, що хоча судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за цей рік, однак у поданому позивачем розрахунку 3 % річних за прострочення сплати орендної плати за 2024 рік не нараховані та окремо не визначені. Тому суд, діючи в межах заявлених позовних вимог та поданого розрахунку, вважав, що він не має підстав самостійно визначати до стягнення іншу суму трьох відсотків річних за 2024 рік. Отже, вважав суд, з урахуванням відмови у стягненні орендної плати за 2022 рік та відсутності у розрахунку позивача нарахування 3 % річних за 2024 рік, до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних лише за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік у розмірі 359,13 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати (у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення), суд виходив з того, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату за 2023 та 2024 роки. Оскільки, вказав суд, відповідно до пункту 4.5 додаткової угоди орендна плата мала вноситися орендарем у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року, прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за 2023 рік виникло з 01 січня 2024 року, а за 2024 рік - з 01 січня 2025 року. Разом із тим, зазначив суд, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати за 2022 рік у зв`язку із застосуванням ч.6 ст.762 ЦК України, пеня, нарахована за прострочення сплати орендної плати за 2022 рік, також не підлягає стягненню, оскільки має похідний характер від основного грошового зобов`язання.

Суд не прийняв доводи представника відповідача про сплив строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені як підставу для відмови у стягненні пені за 2023 та 2024 роки.

По-перше, зазначив суд, пеня за 2022 рік не підлягає стягненню не внаслідок спливу позовної давності, а з огляду на відсутність підстав для стягнення основної орендної плати за 2022 рік. Тому доводи відповідача щодо спливу позовної давності саме за 2022 рік не впливають на висновок суду щодо пені за 2023 та 2024 роки.

По-друге, вказав суд, представник відповідача не врахував особливості перебігу строків позовної давності у період дії карантину та воєнного стану. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки позовної давності, визначені, зокрема, статтями 257, 258 ЦК України, продовжувалися на строк дії такого карантину. Карантин було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Крім того, у період дії в Україні воєнного стану пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було передбачено продовження строків, визначених статтями 257-259 ЦК України, на строк дії такого стану. Зазначений пункт був виключений Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року. Таким чином, вважав суд, на час виникнення прострочення зі сплати орендної плати за 2023 рік, тобто з 01 січня 2024 року, а також за 2024 рік, тобто з 01 січня 2025 року, діяли спеціальні законодавчі положення щодо продовження строків позовної давності у зв`язку з воєнним станом.

З огляду на це, зазначив суд, спеціальна позовна давність в один рік щодо вимог про стягнення пені за прострочення сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки станом на час звернення позивача до суду та розгляду справи не спливла. Тому, на думку суду, підстав для відмови у стягненні пені за 2023 та 2024 роки у зв`язку зі спливом позовної давності не встановлено.

Перевіряючи розмір пені, суд виходив із того, що відповідно до пункту 4.8 додаткової угоди пеня нараховується у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення. Оскільки річна орендна плата за користування земельною ділянкою становить 11 971,07 грн, розмір пені за один день прострочення складає 0,12 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн х 0,001% = 0,1197107 грн. Як вказав суд, за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік пеня підлягає нарахуванню з 01 січня 2024 року по 31 травня 2025 року включно, тобто за 517 днів прострочення. Отже, пеня за 2023 рік становить 61,89 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн ? 0,001% ? 517 днів = 61,89 грн.

За прострочення сплати орендної плати за 2024 рік пеня підлягає нарахуванню з 01 січня 2025 року по 31 травня 2025 року включно, тобто за 151 день прострочення. Отже, на думку суду, пеня за 2024 рік становить 18,08 грн, виходячи з такого розрахунку: 11 971,07 грн ? 0,001% ? 151 день = 18,08 грн.

Таким чином, вказав суд, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, становить 79,97 грн.

У решті вимог про стягнення пені, вважав суд, а саме в частині пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати за 2022 рік, слід відмовити, оскільки не встановлено підстав для стягнення з відповідача основної орендної плати за цей рік.

Таким чином, зазначив суд, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 26 469,96 грн, три відсотки річних від простроченої суми орендної плати за 2023 рік у розмірі 359,13 грн, а також пеня за прострочення сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки у розмірі 79,97 грн, а всього - 26 909,06 грн. У решті вимог про стягнення орендної плати, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, на думку суду, слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки суд зазначив, що відповідно до пункту 7.1 додаткової угоди № 1600109 від 28 грудня 2017 року після припинення дії договору орендар повертає за актом повернення орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Отже, вказав суд, з умов договору вбачається, що акт повернення земельної ділянки є способом документального оформлення виконання орендарем основного обов`язку щодо повернення земельної ділянки після припинення договору оренди.

Разом із тим, зазначив суд, заявлена позивачем вимога сформульована не як вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, а як вимога про зобов`язання скласти та надати акт повернення земельної ділянки. При цьому суд врахував, що відповідно до ст.34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Тобто, зазначив суд, закон пов`язує захист права орендодавця саме з поверненням земельної ділянки, а не з оформленням окремого документа без вирішення питання про фактичне повернення об`єкта оренди. Як вказав суд, акт повернення земельної ділянки за своєю правовою природою є документом, який фіксує факт повернення земельної ділянки та її стан на момент такого повернення; саме по собі складання або направлення такого акта без фактичного повернення земельної ділянки не забезпечує відновлення порушеного права орендодавця та не усуває можливих перешкод у користуванні земельною ділянкою. Суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23, в якій звернула увагу на те, що належним способом захисту прав орендодавця у разі неповернення орендарем земельної ділянки після закінчення строку договору оренди є зобов`язання орендаря повернути таку земельну ділянку.

Суд вказав, що у цій справі позивач не заявила вимогу про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, а суд, відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не вправі самостійно змінювати предмет позову шляхом заміни вимоги про складання та надання акта повернення земельної ділянки на вимогу про повернення земельної ділянки.

Крім того, зазначив суд, матеріали справи не містять належних доказів того, що після закінчення строку дії договору відповідач фактично продовжує користуватися спірною земельною ділянкою або чинить позивачу перешкоди у володінні чи користуванні нею. На думку суду, сама лише відсутність у матеріалах справи підписаного сторонами акта повернення земельної ділянки не є достатньою підставою для висновку про те, що земельна ділянка фактично не повернута орендодавцю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки не є належним та ефективним способом захисту порушеного права, оскільки сам по собі не забезпечує повернення земельної ділянки та не відновлює становище позивача як власника земельної ділянки.

Тому, вказав суд, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача скласти та надати ОСОБА_1 акт повернення земельної ділянки площею 6,60 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:023:0020, слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у частині витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходив з того, що факт укладення договору про надання правничої допомоги, погодження сторонами вартості послуг адвоката та оплати позивачем правничої допомоги у розмірі 20 000 грн підтверджується належними доказами. Разом із тим, вказав суд вирішуючи питання про розподіл цих витрат між сторонами, слід враховувати результат розгляду справи. А саме, позивач заявила одну вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача 42 430,17 грн та одну вимогу немайнового характеру про зобов`язання відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки. Суд зазначив, що за результатами розгляду справи майнова вимога позивача задоволена частково - у розмірі 26 909,06 грн із заявлених 42 430,17 грн, що становить 63,42% від заявленої до стягнення суми; у задоволенні вимоги немайнового характеру про зобов`язання відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки відмовлено.

Оскільки заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн стосується справи в цілому, а надані позивачем докази не містять окремого розмежування вартості правничої допомоги щодо майнової та немайнової вимог, суд вважав за необхідне при розподілі таких витрат виходити з того, що вони умовно припадають на кожну із заявлених вимог у рівних частинах, тобто по 10 000 грн.

Оскільки у задоволенні немайнової вимоги відмовлено, витрати на професійну правничу допомогу в частині, яка припадає на цю вимогу, на думку суду, стягненню з відповідача не підлягають.

З іншого боку, як вказав суд, витрати на професійну правничу допомогу в частині, яка припадає на майнову вимогу, підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволеної майнової вимоги. Враховуючи, що майнову вимогу задоволено на 63,42%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 341,96 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з такого розрахунку: 10 000 грн ? 26 909,06 грн / 42 430,17 грн = 6 341,96 грн. На думку суду, такий розподіл судових витрат відповідає результату розгляду справи, є пропорційним до задоволеної частини позовних вимог та враховує те, що позов задоволено частково, а в задоволенні вимоги немайнового характеру відмовлено.

Отже, зазначив суд, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 341,96 грн. У решті вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Аналогічно суд здійснив розподіл витрат зі сплати судового збору. Оскільки майнова вимога позивача задоволена частково - у розмірі 26 909,06 грн із заявлених 42 430,17 грн, що становить 63,42% від заявленої до стягнення суми, на думку суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за майнову вимогу, пропорційно до розміру її задоволення, тобто у розмірі 768,14 грн, виходячи з такого розрахунку: 1 211,20 грн ? 26 909,06 грн / 42 430,17 грн = 768,14 грн.

Оскільки у задоволенні вимоги немайнового характеру про зобов`язання відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки суд відмовив, то, на думку суду, судовий збір, сплачений позивачем за цю вимогу у розмірі 1 211,20 грн, стягненню з відповідача не підлягає та покладається на позивача.

Отже, вказав суд, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,14 грн.

На вказане рішення відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", третя особа ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати та зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі. При цьому він послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги того, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташовані орендовані земельні ділянки, забрудненням вказаних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами. Несплата орендної плати у цей період, а також до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки, є наслідком обставин непереборної сили, за які відповідач не має нести відповідальності.

Також зазначив, що суд залишив поза увагою те, що відсутність обов`язку щодо сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які Відповідач не відповідає, підтверджується:

--- тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російськової федерації (згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

--- територія Бериславської міської територіальної громади, з 09.11.2022 і по тепер віднесені до території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

--- рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 "Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин", серед яких ТОВ "ЮТС-Агропродукт";

--- розпорядженнями Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, які додавались до відзиву та вказують про неможливість користування Товариством земельних ділянок у зв`язку з непридатністю до їх використання через потенційне забруднення;

--- даними Інтерактивної карти ДСНС, які розміщені на її офіційному сайті за посиланням "Розмінування України" (https://mine.dsns.gov.ua/ де територія Давидово-Брідської сільської ради є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети). Оскільки зазначена інформація отримана з офіційного публічного джерела, вона має характер загальновідомих обставин та, відповідно до ст.82 ЦПК України, не потребує доказування;

--- Листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025, де зазначено, що земельна ділянка є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. Крім того, Головне управління ДСНС України у Херсонській області не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях у зв`язку із щоденними обстрілами з боку російської федерації. Зазначений лист підтверджує, що піротехнічні розрахунки ДСНС України не залучались до робіт з розмінування на цій ділянці.

Також вказав, що суд не врахував того, що Товариство вказувало на невірність проведення Позивачем розрахунків та вказувало, що фактична сума орендної плати до виплати повинна складати не 11 971,07 грн, а з відрахуванням 2154,79 грн. (ПДФО 18%) - 179,57 грн. (ВЗ 1,5%), так як ці податки повинні йти до бюджету, а не орендодавцю за договором.

Також зазначив, що суд не прийняв до уваги правову позицію Верховного Суду, зроблену у постанові від 21.01.2026 року у справі №650/3776/24, правовідносини у якій є подібними.

Також послався на неврахування судом необов`язковості сертифікату Торгово-промислової палати.

Також, вказав, що суд не врахував постанову КГС ВС від 25.02.25 р. по справі №908/929/24, зокрема пункти 50, 51, в яких міститься висновок щодо застосування норми права, а саме відсутність обов`язку орендаря сплачувати орендну плату в разі знаходження земельної ділянки на території ведення активних бойових дій.

Також зазначив, що суд залишив поза увагою висновки, викладені в постановах Верховного Суду по справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23.

Отже, рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог і не оскаржується в решті, зокрема в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" скласти та надати позивачу акт повернення земельної ділянки.

У відзиві адвокат Голівер Павло Володимирович, який діє від імені ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначив таке.

Заперечуючи проти стягнення орендної плати за користування у 2023-му та у 2024-му роках належною позивачці ОСОБА_1 земельною ділянкою ТОВ "ЮТС-Агропродукт" обмежилось посиланням на наявність обставин непереборної сили (форс-мажор), а саме - на військові дії на території України, зокрема - на території Херсонської області, окупацію території, на якій розташована земельна ділянка, неможливість її використання через потенційну загрозу замінування, втрату доступу до майна підприємства, але не надало до суду жодних доказів на підтвердження конкретних обставин, які вплинули у вказаний період часу на господарську діяльність підприємства.

Скаржник також не надав до суду жодного доказу на підтвердження того, що у зв`язку з воєнним станом він був вимушений зупинити свою виробничу діяльність. ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не надало до суду доказів отримання ним сертифікату Торгово-промислові палати України, який би підтверджував наявність у 2023-му та у 2024-му роках на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області форс-мажорних обставин.

Протягом 2023-го року та 2024-го року, після деокупації в листопаді 2022 року, територія Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, на якій знаходиться належна позивачці ОСОБА_1 земельна ділянка, не мала жодних обмежень, які б були пов`язані із збройним конфліктом або тимчасовою окупацією і могли перешкодити використанню земель сільськогосподарського призначення.

Потенційне замінування території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, на яке посилається скаржник, не може свідчити про існування об`єктивних перешкод у використанні ним належної позивачці ОСОБА_1 земельної ділянки. Процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у придатний для сільськогосподарської діяльності стан, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає його звернення до відповідних компетентних органів з проханням організувати обстеження потенційно замінованих земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших заходів, необхідних для забезпечення сільськогосподарського використання земельних ділянок. Однак вказані обставини не доведені.

ТОВ "ЮТС-Агропродукт" обрало пасивну позицію і не вжило належних заходів для активного використання належної позивачці ОСОБА_1 земельної ділянки, зокрема не організувало її обстеження та розмінування, не звернулося до орендодавця з відповідними запитами або пропозиціями щодо вирішення проблем, що виникли. З огляду на вищезазначене є усі підстави стверджувати, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не маючи жодних об`єктивних перешкод, не виконало свої зобов`язання за договором оренди та не забезпечило належне використання орендованої у позивачки ОСОБА_1 земельної ділянки.

ТОВ "ЮТС-Агропродукт" також не надало до суду жодних доказів того, що належна позивачці ОСОБА_1 земельна ділянка була оголошена компетентними органами України небезпечною для сільськогосподарського використання, або що на неї були накладені санітарні, техногенні чи екологічні обмеження, у зв`язку з чим вона не могла використовуватись за цільовим призначенням.

Щодо вказівки у розпорядженнях державних органів України на те, що окремі земельні ділянки не є об`єктом оподаткування у зв`язку з їх потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд першої інстанції зазначив, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання належної позивачці ОСОБА_1 земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 10.08.2026 року о 08:00 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 888183 від 22 жовтня 2007 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 6,60 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:023:0020, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

19 червня 2008 року щодо вказаної земельної ділянки було укладено договір оренди землі № 4AA002209-04[телефон приховано].

28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, Приватним підприємством "ЮТС-Агропродукт Плюс", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт", як новим орендарем, укладено додаткову угоду № 1600109 до договору оренди землі № 4AA002209-04[телефон приховано] від 19 червня 2008 року.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1600109 від 28 грудня 2017 року орендар передав, а новий орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони орендаря, передбачені договором оренди.

Відповідно до пункту 1.1 додаткової угоди орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 3.1 додаткової угоди договір укладено строком до 30 листопада 2024 року, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди у порядку, передбаченому законодавством. Також сторони погодили, що договір та право оренди за цим договором є чинними до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Відповідно до пункту 3.2 додаткової угоди після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У такому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 6,59% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11 971,07 грн за рік оренди.

Відповідно до пункту 4.5 додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року шляхом нарахування грошових коштів орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплати через касу орендаря, та/або здійснення виплати засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ "Укрпошта" шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів, або в іншій формі.

Відповідно до пункту 4.8 додаткової угоди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 7.1 додаткової угоди після припинення дії договору орендар повертає за актом повернення орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до пункту 9.1 додаткової угоди орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до пункту 9.4 додаткової угоди орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за договором орендні платежі.

Відповідно до пункту 12.2 додаткової угоди дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 13.1 додаткової угоди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Отже, з умов додаткової угоди № 1600109 від 28 грудня 2017 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" набуло права та обов`язки орендаря щодо земельної ділянки площею 6,60 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:023:0020, зокрема обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 11 971,07 грн за рік оренди у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Зі змісту додаткової угоди також встановлено, що строк дії договору оренди визначено до 30 листопада 2024 року.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 14 квітня 2025 року вона зверталася до ТОВ "ЮТС-Агропродукт" із вимогою про виплату заборгованості з орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки.

Відповідно до фіскального чека від 14 квітня 2025 року та трекінгу поштового відправлення № 5002700146066 на адресу ТОВ "ЮТС-Агропродукт" направлялося поштове відправлення.

Матеріали справи не містять доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" орендної плати за користування земельною ділянкою за 2022, 2023 та 2024 роки.

Матеріали справи також не містять акта повернення земельної ділянки площею 6,60 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:023:0020, підписаного сторонами договору оренди після закінчення строку його дії.

Також встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань за договором оренди землі відповідачем не отримувався. Повідомлень орендодавцю про неможливість використання земельної ділянки або про настання обставин непереборної сили відповідачем не надсилалося.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни.

Перший епізод зареєстровано на підставі самостійного виявлення прокурором відповідної інформації. У ньому зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно об 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт", яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки - зокрема автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_1 - на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації путіним В.В. , що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції.

Другий епізод внесено до ЄРДР 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ "ЮТС-Агропродукт". Згідно з викладеними в ній обставинами, у зв`язку з тимчасовою окупацією збройними силами російської федерації території Херсонської області, зокрема Бериславського району, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.

Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ "ЮТС-Агропродукт", піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.

При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв`язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.

У зв`язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.

Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 21 листопада 2023 року № 1431, ТОВ "ЮТС-Агропродукт" встановлено податкову пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2022 і 2023 роки щодо частини земельних ділянок, які перебувають у його користуванні на території Великоолександрівської селищної територіальної громади. Пільга надана у розмірі 100% у зв`язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами.

Підставою для надання пільги стали: дані дистанційного зондування Землі, надані Державним космічним агентством України; положення Податкового кодексу України та Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ; Укази Президента України щодо введення воєнного стану та створення військових адміністрацій; фактичне розташування земельних ділянок у зоні підвищеної вибухонебезпечності внаслідок воєнних дій.

Розпорядженням, зокрема, передбачено: визнання земельних ділянок, що перебувають у користуванні ТОВ "ЮТС-Агропродукт", непридатними до використання у зв`язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами; встановлення 100% податкової пільги зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2022 та 2023 роки щодо таких ділянок (відповідно до додатків 1 і 2); відмову у наданні податкової пільги щодо окремих земельних ділянок за 2023 рік (відповідно до додатку 3) у зв`язку з виявленням фактів здійснення господарської діяльності; скасування пільги в разі припинення обставин, що були підставою для її встановлення, зокрема: відновлення використання земельної ділянки, передача її операторам протимінної діяльності або визнання придатною до використання.

Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 27 лютого 2024 року № 328, до раніше виданого розпорядження від 07 лютого 2024 року № 203 "Про встановлення сплати податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю, що перебуває в користуванні ТОВ "ЮТС-Агропродукт"", внесено зміни.

Цим розпорядженням передбачено викладення у новій редакції додатків 1 і 2, які містять: оновлений перелік земельних ділянок, щодо яких надано пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю за 2024 рік (додаток 1); перелік земельних ділянок, щодо яких відмовлено у наданні пільги за 2024 рік (додаток 2).

Підставою для прийняття рішення є норми Податкового кодексу України, Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ, Укази Президента України щодо введення воєнного стану, а також дані щодо стану земельних ділянок у зв`язку з воєнними діями.

Відповідно до розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 2444 від 06 грудня 2024 року, ухваленого в селищі Велика Олександрівка, встановлено податкові пільги з місцевих податків та/або зборів за землю, що перебуває на умовах оренди у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт" (код ЄДРПОУ 41101589) на території Великоолександрівської селищної територіальної громади.

Розпорядження прийнято на підставі заяви ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та матеріалів дистанційного зондування Землі, наданих Державним космічним агентством України і військовою частиною НОМЕР_2 , які підтверджують наявність потенційної загрози забруднення земель вибухонебезпечними предметами на території користування підприємства.

У документі зазначено, що, відповідно до Податкового кодексу України, Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", а також на підставі Указів Президента України про утворення військових адміністрацій і постанов Верховної Ради України щодо правового режиму воєнного стану, орган місцевого самоврядування має право встановлювати податкові пільги в умовах надзвичайних обставин, спричинених збройною агресією рф.

Розпорядженням визначено, що: земельні ділянки, які перебувають у користуванні ТОВ "ЮТС-Агропродукт", визнано непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами на території Великоолександрівської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області; встановлено податкову пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю, яку використовує ТОВ "ЮТС-Агропродукт", у розмірі 100% за 2024 рік, у зв`язку з потенційною небезпекою мінного забруднення земельних ділянок, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням; передбачено, що у разі виявлення факту здійснення господарської діяльності на таких ділянках або проведення робіт із їх очищення, податкова пільга підлягає скасуванню.

Крім того, визначено, що пільга діє до моменту офіційного підтвердження придатності земель для використання, зокрема після завершення робіт із розмінування або з дати ухвалення відповідного рішення про відновлення їх експлуатації.

Також визнано такими, що втратили чинність, попередні розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації, а саме: №203 від 7 лютого 2024 року; №328 від 27 лютого 2024 року; №1876 від 25 вересня 2024 року, які також стосувалися встановлення податкових пільг для ТОВ "ЮТС-Агропродукт".

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.96 ЗК України передбачено обов`язок землекористувачів своєчасно сплачувати орендну плату.

Зазначена норма кореспондується зі ст.24 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

За приписами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно з ч.3 ст.21 Закону України "Про оренду землі" обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата справляється у грошовій формі.

Отже, обов`язок орендаря зі сплати орендної плати є грошовим зобов`язанням, яке має виконуватися у строки, розмірі та порядку, визначені договором оренди землі.

Порушення орендарем строків внесення орендної плати є неналежним виконанням грошового зобов`язання та тягне правові наслідки, встановлені договором і законом.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Тому, якщо договором оренди землі передбачено відповідальність орендаря у вигляді пені за несвоєчасне внесення орендної плати, така пеня може бути стягнута з орендаря за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми, інфляційні втрати та 3% річних є передбаченими законом наслідками прострочення виконання грошового зобов`язання і підлягають нарахуванню на суму простроченого боргу незалежно від того, чи передбачено це умовами договору.

Таким чином, у разі прострочення орендарем виконання обов`язку зі сплати орендної плати орендодавець має право вимагати стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, а також пені, якщо така відповідальність передбачена договором.

Щодо суті спору

Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань.

У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:05:023:0020 та розміру орендної плати у процентному відношенні до нормативної грошової оцінки земельних ділянок (181 655,08 грн і 6,59%), сума орендної плати складає 11 971,07 грн за рік.

Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку орендну плату в загальному розмірі 35 913,21 грн, однак цього не виконав.

У справі встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Давидово-Брідської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, яка перебувала в тимчасовій окупації з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року.

Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.

Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди землі за 2022-2024 роки. По суті відповідач цей факт не заперечив.

28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, Торгово-Промислова Палата підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в 2022 році орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Адже, як правильно зазначив суд, вказана земельна ділянка була тимчасово окупованою в 2022 році, що свідчать про те, що орендар ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не міг користуватися ними впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і, як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю. Такі обставини, як правильно вказав суд, свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень ч.6 ст.762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. На цій підставі, як обґрунтовано вказав суд, вказані вимоги у відповідній частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельних ділянок.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно з договором оренди землі № 4AA002209-04[телефон приховано] від 19 червня 2008 року та додатковою угодою № 1600109 від 28 грудня 2017 року, відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою за 2022, 2023 та 2024 роки.

Суд правильно враховував, що відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди № 1600109 від 28 грудня 2017 року орендна плата за користування земельною ділянкою площею 6,60 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:023:0020, становить 6,59% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11 971,07 грн за рік оренди. Отже, загальна сума орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за 2022, 2023 та 2024 роки становить 35 913,21 грн.

Також суд обґрунтовано враховував, що матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема, платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. Водночас, як вказав суд, цей факт не заперечується відповідачами, також представник позивача послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки.

Також суд правомірно не погодився з наведеними у відзиві доводами представника відповідача в частині причин невиконання договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати за 2023 рік та 2024 рік, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладеного договору оренди землі, положення чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відповідний період.

Також суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1. Однак, як правильно вказав суд, з матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Також суд правомірно виходив з того, що той факт, що відповідачем не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Також суд правильно виходив з того, що з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що протягом 2023 року та 2024 року відповідні території не передбачали перешкод, пов`язаних із збройним конфліктом або тимчасовою окупацією. Після деокупації території в листопаді 2022 року жодних обмежень, що могли б перешкоджати використанню земель для господарської діяльності, на думку суду, не існувало. При цьому суд обґрунтовано виходив з того, що обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даної земельної ділянки. Процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, як вказав суд, вже передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Орендар, як сторона, яка володіє правом користування земельною ділянкою (яка є спеціальним предметом, який за своїми природними властивостями вимагає постійної опіки та догляду і весь масив обов`язків щодо подальшого використання земельної ділянки в першу чергу покладається на орендаря), має вирішити питання щодо розмінування та привести земельні ділянки в стан, придатний для сільськогосподарської діяльності. Крім того, як вважав суд, якщо орендар зіткнувся з об`єктивними перешкодами, він мав звернутися до орендодавця, повідомити про ці обставини та обговорити можливі заходи для вирішення проблеми. Однак, зазначив суд, суду не надано доказів того, що орендар ініціював відповідні процедури, звертався до компетентних органів чи подав конкретні заяви щодо обстеження і розмінування земель. Він не виявив належної активності, і саме тому земельні ділянки не були оброблені, а зобов`язання за договором оренди не виконувались. Суд зазначив, що загальновідомі факти свідчать, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Що стосується посилання представника відповідача на розпорядження органів місцевого самоврядування щодо надання пільг з місцевих податків і зборів, зокрема й орендної плати за землю, суд правомірно виходив з того, що відповідно до змісту вказаних розпоряджень пільги зі сплати орендної плати стосуються земель комунальної власності, наданих в оренду, тобто відносин, у яких орендодавцем виступає територіальна громада. Натомість, вказав суд, спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, перебуває у приватній власності позивача і не належить до земель комунальної форми власності. Відтак, на думку суду, положення вказаних розпоряджень щодо звільнення від орендної плати на ці відносини не поширюються. Щодо вказівки у розпорядженнях на те, що окремі земельні ділянки не є об`єктом оподаткування у зв`язку з потенційним забрудненням вибухонебезпечними предметами, суд правильно зазначив, що йдеться саме про потенційну загрозу, яка сама по собі не свідчить про наявність фактичного забруднення, яке б унеможливлювало використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням. При цьому суд правильно вказав, що відповідачами не надано жодного акту технічного обстеження, сертифіката чи іншого документа, що підтверджував би реальний техногенний стан ґрунту або визнання спірної земельної ділянки непридатною до використання за 2023 та 2024 роки.

Щодо посилання представника відповідача на здійснення досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, суд обґрунтовано зазначив, що з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року вбачається, що розслідування здійснюється за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 438 КК України - порушення законів і звичаїв війни. Як вказав суд, вказане кримінальне провадження стосується саме фактів воєнних злочинів та пошкодження (або викрадення) майна підприємства, а не придатності або непридатності до використання впродовж 2023 та 2024 років конкретної орендованої земельної ділянки. Жодних доказів того, що за результатами досудового розслідування або у межах проведених слідчих дій спірна земельна ділянка була визнана такою, що не може використовуватись за цільовим призначенням, матеріали справи не містять. В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена земельна ділянка оголошена небезпечною для сільськогосподарського використання або на неї накладено санітарні, техногенні чи екологічні обмеження. Відтак, зазначив суд, сам факт наявності відкритого досудового розслідування не може вважатися належним доказом, який би звільняв відповідача від виконання зобов`язань зі сплати орендної плати або слугував підставою для невиконання договору за вказані два роки.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за веб-адресою https://mine.dsns.gov.ua/ розміщено інтерактивну мапу територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Вказана мапа дозволяє здійснювати огляд інформації у реальному часі та відображає актуальні на момент огляду дані щодо ймовірних небезпечних ділянок. Разом з тим, як правильно вказав суд, зазначена мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, зокрема на період, який є предметом судового розгляду, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.

Також суд правомірно враховував, що матеріали справи не містять актів виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів, актів обстеження спірної земельної ділянки, документів про виявлення на ній вибухонебезпечних предметів, доказів проведення її розмінування або документів компетентних органів, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до конкретного масиву, щодо якого такі роботи проводилися.

А тому, обґрунтовано зазначив суд, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладено між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для стягнення заборгованості з орендної плати за відповідний період, у зв`язку з чим позов у цій частині слід задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати, нарахована за відповідний період, у сумі 23 942,14 грн, яка складається із сум орендних платежів за 2023 та 2024 роки (виходячи з орендної плати в 11 971,07 грн за 2023 рік та у розмірі 11 971,07 грн за 2024 рік). При цьому, обґрунтовано зазначив суд, вказана заборгованість підлягає стягненню без врахування податків та зборів, передбачених чинним законодавством, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку податкового агента щодо обчислення, утримання та вирахування із суми орендної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які мали бути враховані при виплаті доходу орендодавцю.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача орендної плати за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції, суд обґрунтовано виходив з того, що є безпідставними заперечення представника відповідача про те, що при визначені заявленої до стягнення суми має застосовуватися коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки такі доводи стосуються визначення розміру орендної плати за договором, тоді як позивач у цій частині заявила вимогу про застосування передбачених законом наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання. Суд правильно виходив з того, що індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки та індекс інфляції, який застосовується відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, мають різну правову природу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції про те, що загальна сума орендної плати за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 26 469,96 грн, з яких 23 942,14 грн є основною сумою боргу за орендною платою, а 2 527,82 грн - сумою інфляційного збільшення простроченого грошового зобов`язання. При цьому суд першої інстанції навів переконливі та правильні розрахунки, які відповідачем не спростовані.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми орендної плати, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, позивач має право на застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема на стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми.

Суд апеляційної інстанції погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням відмови у стягненні орендної плати за 2022 рік та відсутності у розрахунку позивача нарахування 3 % річних за 2024 рік, до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних лише за прострочення сплати орендної плати за 2023 рік у розмірі 359,13 грн. При цьому суд першої інстанції навів переконливі та правильні розрахунки, які відповідачем не спростовані.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати (у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення), суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату за 2023 та 2024 роки, а також з того, що спеціальна позовна давність в один рік щодо вимог про стягнення пені за прострочення сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки станом на час звернення позивача до суду та розгляду справи не спливла.

Суд апеляційної інстанції погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції про те, що загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, становить 79,97 грн. При цьому суд першої інстанції навів переконливі та правильні розрахунки, які відповідачем не спростовані.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за 2023 та 2024 роки з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 26 469,96 грн, три відсотки річних від простроченої суми орендної плати за 2023 рік у розмірі 359,13 грн, а також пеня за прострочення сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки у розмірі 79,97 грн, а всього - 26 909,06 грн. У решті вимог про стягнення орендної плати, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача скласти та надати акт повернення земельної ділянки рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з часткового задоволення позовних вимог та відповідно до закону вирішив це питання.

Отже, наявні підстави для часткового задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за землю, а рішення суду є законним і обґрунтованим.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом доведення факту неможливості виконувати зобов`язання за договором оренди землі, оскільки, як вказав скаржник, це підтверджується тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, відповідними розпорядженнями військової адміністрації, якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення, листом Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3. При цьому апеляційний суд враховує те, що самі по собі вказані посилання без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Також суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство у 2023, 2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Також, наведені розпорядження місцевої військової адміністрації (якими надавались податкові пільги із сплати місцевих податків та/або зборів у зв`язку з визнанням земельних ділянок непридатними для використання через імовірну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами) не звільняють відповідача ТОВ "ЮТС-Агропродукт" від обов`язку сплати орендної плати за спірну земельну ділянку, яка є приватною власністю і не віднесена до земель комунальної форми власності за вказаний період, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди. Крім того, зміст листа ГУ ДСУНС у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3 не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі. Що ж до посилань скаржника на неможливість використання земельної ділянки через її забрудненість, то вони підлягають відхиленню, оскільки, як вже було зазначено, процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказану земельну ділянку через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації. Апеляційний суд враховує, що потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі.

Також, слід залишити поза увагою посилання на неврахування судом того, що факт неможливості виконувати зобов`язання за договором оренди землі підтверджується:

--- тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, внаслідок повномасштабної військової агресії російськової федерації (згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

--- територія Бериславської міської територіальної громади, з 09.11.2022 і по тепер віднесені до території можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786);

--- рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 "Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин", серед яких ТОВ "ЮТС-Агропродукт";

--- розпорядженнями Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, які додавались до відзиву та вказують про неможливість користування Товариством земельних ділянок у зв`язку з непридатністю до їх використання через потенційне забруднення;

--- даними Інтерактивної карти ДСНС, які розміщені на її офіційному сайті за посиланням "Розмінування України" (https://mine.dsns.gov.ua/ де територія Давидово-Брідської сільської ради є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети). Оскільки зазначена інформація отримана з офіційного публічного джерела, вона має характер загальновідомих обставин та, відповідно до ст.82 ЦПК України, не потребує доказування;

--- Листом Головного управління ДСНС України у Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025, де зазначено, що земельна ділянка є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. Крім того, Головне управління ДСНС України у Херсонській області не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях у зв`язку із щоденними обстрілами з боку російської федерації. Зазначений лист підтверджує, що піротехнічні розрахунки ДСНС України не залучались до робіт з розмінування на цій ділянці.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що самі по собі вказані обставини без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Розпорядження місцевої адміністрації стосуються питання надання пільг і зовсім не встановлюють як доведений факт неможливості виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди землі протягом 2023-2024 років. Матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство зупинило роботу у 2023-2024 роках у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості у вказаний період виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Крім того, Витяг з ЄРДР лише підтверджує факт попереднього виявлення органом досудового розслідування обставин щодо протиправного заволодіння 09 квітня 2022 року невстановленими особами у військовій формі з бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт" автомобілем КАМАЗ держ. номер НОМЕР_1 та трьома дронами для проведення с/г робіт вартістю 1,5 млн. грн, а не підтверджує такий факт і, крім того, відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними обставинами та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором оренди. Щодо Інтерактивної карти Державної служби надзвичайних ситуацій вказав, що згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням "Розмінування України" (https://mine.dsns.gov.ua/) суд апеляційної інстанції враховує те, що з неї неможливо встановити факт того, чи виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети в межах території розташування земельної ділянки. Вказана карта не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, а також не підтверджує факт реального забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення. Таким чином, в цій частині відповідачем не доведено той факт, що орендована ним земельна ділянка є забрудненою вибухонебезпечними предметами. Доводи відповідача не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України. З приводу посилань на те, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі, є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами, апеляційний суд звертає увагу, що процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказану земельну ділянку через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Також, підлягають відхиленню й посилання скаржника на постанову КГС ВС від 25.02.25 року по справі №908/929/24, а саме про відсутність, як вважає скаржник, обов`язку орендаря сплачувати орендну плату в разі знаходження земельної ділянки на території ведення активних бойових дій. При цьому апеляційний суд враховує те, що вказана постанова суду касаційної інстанції стосується виключно земель державної та комунальної власності, і зміни в Податковий кодекс України вносилися саме в частині земель державної та комунальної власності.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом правової позиції Верховного Суду, зробленої у постанові від 21.01.2026 року у справі №650/3776/24. При цьому, як вже вказувалось, апеляційний суд не встановив подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Також, слід залишити поза увагою й посилання на неврахування судом правових висновків Верховного Суду, зроблених у постановах: від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16; від 20.03.2024 у справі № 911/255/23; від 25.02.2025 у справі № 908/929/24; від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20; у справі № 916/599/23. При цьому апеляційний суд враховує те, що правовідносини у цій справі та у вказаних справах не є подібними.

Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою інші доводи апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 червня 2026 року в оскаржуваній частині, а саме в частині задоволення позовних вимог, залишити без змін.

Це ж рішення суду в решті в апеляційному порядку не переглядалось як таке, що не оскаржувалось.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови - 10 серпня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська