ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 766/15588 /25 Головуючий у 1-й інстанції: Рядча Т.І.
Номер провадження: 22-ц/819/1139, 22-ц/819/1140/26 Доповідач: Воронцова Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя - доповідач) Воронцової Л.П.,
суддів: Майданіка В.В.,
Склярської І.В.,
секретар Андреєва В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Єфімова Аліна Ігорівна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Шемрай Сергій Богданович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 травня 2026 року, та додаткове рішення цього ж суду від 17 червня 2026 року, ухвалені під головуванням судді Рядчої Т.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обгрунтування позову посилалася на те, що з відповідачем вони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 23.04.2004 по 09.08.2023, який розірвано. Їй стало відомо, що у період шлюбу Управлінням СБУ в Херсонській області, за місцем проходження чоловіка військової служби, йому не було доплачено грошове забезпечення, що встановлено рішенням суду в адміністративній справі №300/2083/25. Вважає, що має право на половину цих виплат, оскільки на них розповсюджується режим спільного майна подружжя.
Просила суд визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частину недоплаченого грошового забезпечення відповідача за період з 30.01.2020 по 09.08.2023; в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути на її користь з ОСОБА_2 1/2 суми, яка належить до виплати ОСОБА_2 за період з 30.01.2020 по 09.08.2023, судові витрати у справі , в тому числі за послуги представника покласти на відповідача, витребувати в Управління СБУ в Херсонській області довідки про проходження служби відповідачем у спірний період часу та виплату грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 300/2083/25 за період з 30.01.2020 по 09.08.2023.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позов, зазначила, що сума грошового забезпечення, яка сплачена по рішенню суду і зазначена у довідці Управління СБУ в Херсонській області, підлягає стягненню в порядку поділу майна подружжя, від суми, зазначеної роботодавцем у довідці.
26 травня 2026 року адвокат Єфімова Аліна Ігорівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначила, що в судовому засіданні 26.05.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення, яке було оголошено 29.05.2026. Просила стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 27 500 грн.
Короткий зміст рішення суду І інстанції, і мотиви його ухвалення
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частину недоплаченого грошового забезпечення відповідача за період з 30.01.2020 по 09.08.2023.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 58 270 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1877,36 грн судового збору.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд вважав, що незважаючи на те, що відповідачу нараховано та сплачено суму грошового забезпечення вже після розірвання шлюбу, ці виплати відповідно до вимог частини 2 статті 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки стосуються періоду перебування у шлюбі з позивачем, судом не встановлено, що сторони до розірвання шлюбу проживали окремо, та дійшов висновку, що оскільки шлюб між сторонами розірвано 09.08.2023, суми, які вказані в довідці про виплату грошового забезпечення по рішенню суду у більш пізній період не підлягають поділу між сторонами, відповідачу за період з 30.01.2020 і по червень 2023 було виплачено 116 540,01 грн грошового забезпечення, яке прирівнюється до заробітної плати (нараховано 144 770,19грн, ПДФО (18%) 26 058,63 грн, військовий збір (1,5%) 2 171,55 грн), половина цієї суми (58 270 грн) підлягає стягненню на користь позивачки, витрати позивача по сплаті судового збору поклав пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача.
Додатковим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 червня 2026 року заяву адвоката Єфімової Аліни Ігорівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 13 640,00 грн.
Задовольняючи частково вимоги заяви, суд зазначив, що при вирішенні питання розподілу судових витрат, повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність та виходив із часткового задоволення позову на 62%, вважав можливим стягнути з відповідача витрати позивача в сумі 13 640,00 грн .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат - Шемрай С. Б. подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Посилаючись на приписи ст. 60, ч.ч. 1, 3 ст. 57 СК України та практику Верховного Суду, як вважає відповідач, у подібних правовідносинах, скаржник зазначає, що кошти, що були отримані ним після припинення шлюбу (09.08.2023), не можуть вважатися спільною сумісною власністю, вони не набуті під час шлюбу та, крім того, носять особистий характер у зв`язку із вислугою років служби ОСОБА_2 , крім того, фактичні шлюбні відносини між сторонами припинилися задовго до розірвання шлюбу ще у 2015 році.
Отримана після розірвання шлюбу заробітна плата, компенсаційні виплати та інші грошові надходження є індивідуальним доходом особи, який не входить до складу спільного майна подружжя.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2023 по справі № 300/2083/25 визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо не проведення нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 15.08.2024, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 30 січня 2020 року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт, зобов`язано Управління нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 15.08.2024, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням.
Відтак, вважає, що кошти, отримані на виконання рішення суду є його особистими, нарахування яких прив`язано до його військового звання та носять компенсаційний характер; ці кошти отримані після розірвання шлюбу на підставі рішення суду; посилання суду на відсутність справи 2015 року - хибне, на підтвердження чого надає інформацію про стан розгляду справи із офіційного сайту Судова влада про справу № 667/1477/15-ц.
Висновки суду першої інстанції зводяться виключно до вказівки на період перебування у зареєстрованому шлюбі, проте усі доводи щодо фактичного припинення шлюбних відносин, особистий характер коштів, відсутність спільного господарства, підставу отримання коштів згідно рішення суду після розірвання шлюбу, компенсаційний характер коштів внаслідок військового звання відповідача тощо, суд взагалі не оцінив.
Справу розглянуто неповноважним складом суду: 13 жовтня 2025 року позивач звернулася із даним позовом до суду. Він зареєстрований як ВПО у м.Івано- Франківську, за загальним правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, тому вважає, що справа не підсудна Херсонському міському суду, і відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України повинна бути передана судом за підсудністю - за зареєстрованим його місцем проживання до Івано - Франківського міського суду.
Крім того, заява позивача, відповідно до пункту 6 частини 4 статті 185 ЦПК України мала бути повернута останній, оскільки 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася з аналогічним позовом до Шевченківського районного суду м. Чернівці. Ухвалою зазначеного суду від 07 жовтня 2026 року матеріали позовної заяви передано до Херсонського міського суду. 03.11.2025 року здійснено автоматизований розподіл справи та передано судді Булах Є.М. 10.11.2025 року (справа № 727/12708/25).
Безумовною підставою для скасування судового рішення та прийняття нового про відмову в задоволенні позову, є та обставина, що позивач при зверненні до суду вимоги, яка в подальшому була задоволена судом не заявляла, позовні вимоги не змінювала, не уточнювала. При прийнятті оскаржуваного рішення фактично має місце вихід суду за межі позовних вимог. Судом фактично самостійно, без будь-якої заяви позивача «підмінено самого позивача та змінено позовні вимоги», які в подальшому були частково задоволені.
Доводи апеляційної скарги щодо додаткового рішення суду.
Скаржник, посилаючись на норми процесуального права, які регулюють порядок вирішення питання витрат на правничу допомогу та на постанови Верховного Суду, зазначає, що сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У зв`язку з цим вимога про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованою та не могла бути задоволена судом, оскільки належних доказів їх понесення не було надано суду.
Просив рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29.05.2026 року та додаткове рішення цього ж суду від 17.06.2026 року скасувати, ухвали нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя у справі № 766/15588/25 та у задоволенні заяви про стягнення з нього витрат на правничу допомогу відмовити повністю;
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір за подання апеляційної скарги.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Застосування апелянтом в скарзі судової практики адміністративних судів є безпідставним, оскільки правовідносини щодо поділу майна подружжя розглядаються в рамках цивільного судочинства.
Доводи викладені в апеляційній скарзі є надуманими та безпідставними, оскільки судом першої інстанції дотримано принип змагальності та диспозитивності. Додаткове рішення у справі є законним, відповідає критеріям законності, а витрати на правничу допомогу - реальності та співмірності.
Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення у даній справі без змін.
Провадження у суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2026 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Воронцова Л.П. (суддя - доповідач), Майданік В.В., Склярська І.В.
Ухвалою суду від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 05 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду на 10 серпня 2026 року на 13.20 год.
Встановлені судом обставини справи
23 квітня 2004 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні, актовий запис № 114, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09 серпня 2023 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09.08.2023.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2023 по справі № 300/2083/25 визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 15.08.2024, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 30 січня 2020 року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; від 30.08.2017 за №704; зобов`язано Управління Служби безпеки України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 15.08.2024, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 30 січня 2020 року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України;Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб; від 30.08.2017 за №704, з урахуванням проведених платежів; визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Херсонській області щодо не видачі ОСОБА_2 довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення (перерахунку) його пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ ;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 ;Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб; із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 30 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язано Управління Служби безпеки України в Херсонській області видати ОСОБА_2 довідку про розмір грошового забезпечення для обчислення (перерахунку) його пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ ;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 ;Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб; із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 30 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для здійснення обчислення та перерахунку його пенсії з 01.10.2024.
Відповідно до довідок наданих суду Управлінням СБУ в Херсонській області від 07.01.2026 №71/6/373-16 і №71/6/373-17 ОСОБА_2 у період із 30.01.2020 по 09.08.2023 проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Херсонській області і йому виплачено частину грошового забезпечення нарахованого за рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 року в адміністративній справі №300/2083/25 за період з 30 січня 2020 року по 15 серпня 2024 року у розмірі 187 021,44 грн з постатейною складовою (ПІ №1212 від 22.10.2025).
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Учасники справи, які не з`явилися в судове засідання, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, що не перешкоджає відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України її розгляду у їх відсутність.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, учасників справи, що з`явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права
Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до частини першої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що частина недоплаченого грошового забезпечення відповідача ОСОБА_2 за період з 30.01.2020 по 09.08.2023 є спільною сумісною власністю сторін. Такий висновок є правильним та відповідає зазначеним нормам матеріального права.
Встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 квітня 2004 року, який розірвано 09 серпня 2023 року .
Доказів про припинення шлюбних відносин між сторонами до зазначеної дати матеріали справи не містять,
За період перебування сторін у шлюбі : з 30.01.2020 по 15.08.2024 ОСОБА_2 , за місцем проходження його військової служби в Управлінні СБУ Херсонської області, було недонараховано та недовиплачено частину грошового забезпечення, що встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2023 по справі № 300/2083/25, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення у відповідності до вимог закону.
Довідкою Управління СБУ в Херсонській області підтверджено виплату частини грошового забезпечення нарахованого за рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 року по адміністративній справі №300/2083/25 підполковника ОСОБА_2 з 30 січня 2020 року по 15 серпня 2024 року у розмірі 187 021,44 грн з постатейною складовою, отримання вказаних грошових коштів відповідачем не заперечується. Як правильно вказав суд першої інстанції, за період із 30.01.2020 по 09.08.2023 (перебування сторін у зареєстрованому шлюбі) ОСОБА_2 отримав 116 540,01 грн грошового забезпечення.
Відповідно до частини шостої статті 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Оскільки в судовому засіданні не встановлено фактичне припинення шлюбних відносин між сторонами до розірвання шлюбу, частина грошового забезпечення ОСОБА_2 , нарахована йому у період перебування його у шлюбі із ОСОБА_1 : з 30.01.2020 по 09.08.2023 є спільним майном подружжя. Судовим рішенням у справі № 667/1477/15, на яке посилається відповідач, як доказ припинення ним з позивачем шлюбних відносин такі обставини не встановлені, резолютивна частина ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона від 09.07.2015, яка наявна у ЄДРСР, містить лише інформацію про первісний і зустрічний позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, які за заявами сторін, які їх подали, залишено без розгляду. У рапортах ОСОБА_2 на ім`я начальника Управління СБУ в Херсонській області про надання відпустки, датованих липнем- вереснем 2023 року, відповідач вказав ОСОБА_1 , як дружину, яка відбуває разом із ним.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що отримані ним грошові кошти вже після розірвання шлюбу, тому є його особистою власністю, підлягають відхиленню, оскільки не грунтуються на нормах права, що регулюють спірні правовідносини, не змінюють їх статусу «спільного майна подружжя», оскільки дата їх отримання не має правового значення, а законодавчо визначене поняття «майно набуте», стосується періоду їх нарахування (проходження служби), а не їх фактичного отримання.
Посилання у скарзі на те, що спірні грошові кошти носять особистий характер у зв`язку із вислугою років служби ОСОБА_2 , підлягають відхиленню, оскільки не спростовують факту того, що вказані грошові кошти є складовою грошового забезпечення відповідача, право на яке він отримав у період перебування у шлюбі із позивачем.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що шлюбні відносини між ним і позивачем припинені задовго до розірвання шлюбу - з 2015 року, що також є підставою визнання отриманих за рішенням суду грошових коштів, як його особистого майна, підлягають відхиленню, оскільки, окрім власних пояснень, у порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідач не довів належними і допустимими доказами вказані обставини. Посилання скаржника на матеріальне утримання ним їх з позивачем доньки (повнолітньоЇ) та надання систематично позивачці грошових коштів, які він, направляв позивачу із вересня 2023 року ( після розірвання шлюбу) не впливають на правовий статус отриманих ним грошових коштів і висновків суду не спростовують.
Посилання ОСОБА_2 у скарзі на те, що справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки він зареєстрований як ВПО у м.Івано- Франківську, і за загальним правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, тому вважає, що справа не підсудна Херсонському міському суду, і відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України повинна бути передана судом за підсудністю - до Івано - Франківського міського суду, підлягають відхиленню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до відомостей із паспорту громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_3 та Довідки ВПО 2615 - [номер приховано] ОСОБА_2 місце проживання останнього - АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 .
Розглянувши дану справу за загальними правилами підсудності - зареєстрованим місцем проживання відповідача, суд не припустився порушення норм процесуального права, оскільки статус сторін як ВПО надає право позивачу «має право» (що не є тотожним - зобов`язаний) подати позов та суду розглянути справу за фактичним місцем тимчасової реєстрації і проживання відповідача як ВПО.
Відповідно до положення частини 3 статті 376 ЦПК України розгляд справи Херсонським міським судом не є безумовною підставою скасування судового рішення.
Крім того, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2025 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - надіслано до Херсонського міського суду Херсонської області за підсудністю. Передаючи матеріали позовної заяви на розгляд Херсонського міського суду, суд виходив із положень статті 27 ЦПК України та відповіді №1864502 від 07.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, про те, що відповідач по справі, зареєстрований у м. Херсоні.
Доводи апеляційної скарги про те, що заява позивача, відповідно допункту 6 частини 4 статті 185 ЦПК України мала бути повернута останній, оскільки 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася з аналогічним позовом до Шевченківського районного суду м. Чернівці., є безпідставними і підлягають відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 185 ЦПК України позовна заява повертається, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов ( позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що позовна заява підлягає поверненню, якщо: 1) до цього ж суду подано аналогічний позов, 2) і на час відкриття провадження у даній справі відсутня процесуальна ухвала щодо позовної заяви тотожної.
Із даним позовом до Херсонського міського суду ОСОБА_1 звернулася 13.10.2025, провадження у справі відкрито 12.11.2025.
Із матеріалів справи і витягу із ЄДРСР вбачається, що ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (аналогічним позовом) до Шевченківського районного суду м. Чернівці, а не до Херсонського міського суду, матеріали позовної заяви якої ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2026 року передано до Херсонського міського суду. 03.11.2025 року здійснено автоматизований розподіл справи та передано судді Булах Є.М. 10.11.2025 року (справа № 727/12708/25), на момент вирішення питання про відкриття провадження у даній справі (12.11.2025) у справі № 727/12708/25, постановлено ухвалу ( 12.11.2025) про передачу матеріалів справи за підсудністю до Івано-Франківського міського суду. Передбачені пунктом 6 частини 4 статті 185 ЦПК України підстави повернення позовної заяви ОСОБА_1 у даній справі у суду першої інстанції були відсутні. Крім того, процесуальні дії судів Івано- Франківщини про передачу справи за підсудністю, могли призвести до порушення гарантованого Конвенцією позивачу ОСОБА_1 права доступу до правосуддя.
Посилання у скарзі ОСОБА_2 на те, що судом фактично самостійно, без будь-якої заяви позивача «підмінено самого позивача та змінено позовні вимоги», які в подальшому були частково задоволені, що є самостійною підставою для скасування судового рішення не заслуговують на увагу і підлягають відхиленню з наступних підстав.
Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_1 просила визнати спільним майном подружжя частину недоплаченого грошового забезпечення відповідача за період з 30.01.2020 по 09.08.2023, і в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути на її користь з ОСОБА_2 1/2 суми, яка належить до виплати ОСОБА_2 за період з 30.01.2020 по 09.08.2023. Позивачка також просила суд витребувати в Управління СБУ в Херсонській області довідки про проходження служби відповідачем у спірний період часу та виплату грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 300/2083/25 за період з 30.01.2020 по 09.08.2023.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 були чітко сформульовані - стягнення на її користь частини суми, яка належить до виплати ОСОБА_2 за період з 30.01.2020 по 09.08.2023 на підставі рішення у справі № 300/2083/25. Саме ж рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2023 по справі № 300/2083/25, яке є у загальному доступі у ЄДРСР, не містить інформації про нараховану до виплати відповідачу суму грошового забезпечення. Ураховуючи, відсутність такої інформації та її конфіденційність, позивачка просила суд витребувати у роботодавця відповідача відповідну інформацію: про нараховане і виплачене ОСОБА_2 грошове забезпечення за період із 30.01.2020 по 09.08.2023. Представник позивача в судовому засіданні просила суд стягнути на користь ОСОБА_1 частину виплаченого відповідачу грошового забезпечення відповідно до довідки УСБУ в Херсонській області.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу судів на принцип «jura №vit curia», який складається з трьох основних елементів: суд знає закон/«право», суд здійснює пошук та аналіз правових норм щодо спору безвідносно посилання сторін, суд застосовує норми права до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). За своєю сутністю застосування вказаного принципу зводиться до надання судом власної правової кваліфікації спору, яка може і не співпадати з позиціями сторін. Таке неспівпадіння саме по собі не може бути підставою для відмови у позові (ВП ВС від 04.12.2019 справа № 917/1739/17 2) ВП ВС від 26.06.2019 справа № 587/430/16-ц 3) ВП ВС від 12.06.2019 справа № 487/10128/14-ц 4) ВП ВС від 11.09.2019 справа № 487/10132/14-ц 5) ВП ВС від 04.09.2019 справа № 265/6582/16).
Таким чином колегія суддів відхиляє доводи скарги відповідача про те, що позивачем не заявлялися позовні вимоги, які суд вирішив.
Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві ОСОБА_1 заявила вимогу про стягнення із відповідача на її користь судових витрат, зокрема послуги представника.
26 травня 2026 року після переходу суду до стадії ухвалення судового рішення у справі позивач подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, стягнення понесених нею витрат на првничу допомогу.
ОСОБА_2 зазначає у скарзі, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованою та не могла бути задоволена судом, оскільки належних доказів їх понесення не було надано суду. При цьому посилаючись на норми процесуального права, що регулюють питання судових витрат та правової допомоги і практику Верховного Суду із даного питання, відповідач не зазначає конкретно із якими доказами наданими стороною позивача на підтвердження її витрат на правничу допомогу та їх розмір, пов`язаних із розглядом даної справи він не погоджується і чому.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви позивачем надані: Договір №1 про надання правничої допомоги 31 від 16.09.2025 року, Ордер на надання правничої допомоги б/н від 16.09.2025 у Херсонському міському суді, Акт 1/2025 про надання правничої допомоги та прийняття їх ОСОБА_1 від 26.05.2026 року із зазначенням переліку наданих послуг, часу витраченого на їх надання, вартості ; квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 26.05.2026 про оплату ОСОБА_1 27 500 грн.
Відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 16.09.2025, укладеного між адвокатом Єфімовою А.І. і ОСОБА_1 (клієнтом), п. 1.1. Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе доручення з надання правничої допомоги, на умовах, передбачених Договором, п.3.1. порядок оплати та вартість правничої допомоги та витрат визначається розмірі 27 500 грн, які сплачуються в готівковій формі, п.3.2 підтвердженням надання правничої допомоги є підписаний сторонами Акт надання правничої допомоги.
Відповідно до Акту № 1/2025 про надання правничої допомоги на підставі договору № 1 від 16.09.2025 року від 26 травня 2026 року ОСОБА_1 - «Клієнт», з однієї сторони та адвокат Єфімова А. І, з другої сторони, уклали цей Акт про те, що Клієнт прийняв надану Виконавцем на підставі Замовлення № 1/2025 про надання правничої допомоги, що деталізована нижче:
1. Консультація та роз`яснення щодо розгляду справи 2000 грн 1 година 2000 грн.
2. Складення претензійного листа до подання позову до суду 1 500грн 1 годин 1500 грн.
3. Підготовка, складання та подання позовної заяви про поділ майна подружжя 2500 грн 4 год 10 000 грн.
4. Складення відповіді на відзив 2 000 грн 2 год 4 000грн.
5. Участь у судових засіданнях 2 000 грн 3 судові засідання 6 000 грн.
6 . Отримання судового рішення у суді першої інстанції 1 000 грн.
Всього: 27 500 грн.
Суд першої інстанції, надаючи оцінку наданим послугам відмовив у зарахуванні витрат на складання досудової претензії (1 500 грн) та витрат, пов`язаних із отриманням рішення суду (1 000грн). Додаткове рішення у зазначеній частині не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.
Разом із тим, таке не урахування зазначених витрат свідчить про взяття судом до уваги заперечень відповідача про недоведеність витрат позивача на правничу допомогу.
Суд, також визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню із відповідача, виходив із вимог частини 1 статті 141 ЦПК України - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо послуг, зазначених у пунктах 1, 3, 4, 5 Акту виконаних робіт, вони є підтвердженими, а обґрунтування їх недоведеності відповідач не зазначив, тому доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Шемрай С. Б., не ґрунтуються на законі, не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, тому підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи судові рішення без змін, відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України не здійснює перерозподіл судових витрат, понесених сторонами в суді першої інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Шемрай Сергій Богданович, залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області 29 травня 2026 року та додаткове рішення цього ж суду від 17 червня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, з дня складання повного рішення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10.08.2026.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді : В.В. Майданік
І.В. Склярська