ПОСТАНОВА
Іменем України
06 серпня 2026 року м. Кропивницький
справа № 398/2208/26
провадження № 22-ц/4809/1428/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Городецька Юлія Сергіївна,
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Юлії Сергіївни на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року у складі судді Шинкаренко І. П. і
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст вимог скарги
В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою та просила:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Ю. С. щодо списання коштів у сумі 30 253,31 грн незаконними;
- зобов`язати повернути незаконно списані кошти у розмірі 30 253,31 грн;
- встановити строк виконання рішення суду, передбачений законодавством.
Скарга мотивована тим, що у провадженні приватного виконавця Городецької Ю. С. перебуває виконавче провадження № 79393505, відкрите на підставі виконавчого листа № 398/3268/25, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області 24 вересня 2025 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості за договором кредитної лінії.
04 березня 2026 року на банківський рахунок ОСОБА_1 надійшла одноразова допомога при народженні дитини у розмірі 50 000 грн, у зв`язку з чим залишок коштів на рахунку збільшився з 1 369 грн до 51 369 грн. Упродовж березня 2026 року частину зазначених коштів було використано, а станом на 24 березня 2026 року залишок становив 42 556,77 грн, які, за твердженням скаржниці, залишалися коштами соціальної допомоги. 24 березня 2026 року на цей же рахунок надійшли кошти від чоловіка ОСОБА_1 у розмірі 10 000 грн, після чого загальний залишок становив 52 556,77 грн.
31 березня 2026 року приватним виконавцем Городецькою Ю.С. було списано з рахунку 30 253,31 грн, однак списані кошти у відповідній частині є одноразовою допомогою при народженні дитини, на яку відповідно до статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути звернено стягнення.
Оскільки приватний виконавець, звернувши стягнення на зазначені кошти та здійснивши їх примусове списання, порушила установлені законом обмеження щодо звернення стягнення на кошти боржника та її права як отримувача соціальної допомоги, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідною скаргою.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Ю. С. щодо звернення стягнення на кошти одноразової допомоги у зв`язку з народженням дитини у сумі 18 884,41 грн, які були стягнуті в межах виконавчого провадження № 79393505 з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк», неправомірними.
В іншій частині вимог скаргу залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що на рахунок ОСОБА_1 04.03.2026 надійшла одноразова допомога при народженні дитини у розмірі 50 000 грн, а 31.03.2026 приватним виконавцем з цього рахунку було списано 30 253,31 грн.
Оскільки відповідно до статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» на допомогу при народженні дитини не може бути звернено стягнення, а скаржниця надала банківські документи, що підтверджують цільове призначення коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність звернення стягнення на частину цих коштів у сумі 18 884,41 грн.
Водночас щодо 11 369 грн суд не встановив, що вони мали захищений законом статус, оскільки до зарахування допомоги на рахунку знаходилося 1 369 грн, а 24.03.2026 на нього додатково надійшло 10 000 грн від фізичної особи, як наслідок в цій частині підстав для визнання дій виконавця неправомірними не встановлено.
Залишаючи вимогу про повернення списаних коштів без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що після перерахування стягувачу вказаних коштів виник спір щодо їх безпідставного набуття, який має вирішуватися в порядку позовного провадження, а не в межах скарги на дії виконавця.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Городецька Ю. С. просить скасувати ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно оцінив обставини справи та змішав поняття арешту коштів, визначення поточного рахунку для видаткових операцій і списання коштів.
Арешт на рахунок було накладено ще 21.10.2025, банк не повідомляв про спеціальний режим рахунку чи наявність коштів, на які заборонено звернення стягнення, а сама боржниця до списання коштів не повідомляла виконавця про надходження соціальної допомоги та не надала підтверджень її цільового призначення.
На момент списання 31.03.2026 виконавець не володіла інформацією про захищений статус коштів, а після надходження допомоги на рахунок відбувалися інші операції та надходження, тому неможливо встановити, яка саме сума на момент списання залишалася коштами допомоги при народженні дитини.
Відтак, приватний виконавець діяла у межах наданих законом повноважень, а підстав для визнання її дій незаконними не було.
Відзиви на апеляційну скаргу
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області залишити без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу від ТОВ «Таліон Плюс» не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Розгляд справи апеляційним судом
В судовому засіданні апеляційного суду приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Городецька Ю. С. підтримала доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_1 та представник ТОВ «Таліон Плюс» в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, щона примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Ю. С. перебуває виконавче провадження № 79393505 з виконання виконавчого листа № 398/3268/25, виданого 24 вересня 2025 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості за кредитним договором та судових витрат у загальному розмірі 56 952,78 грн.
21 жовтня 2025 року виконавцем відкрито виконавче провадження та накладено арешт на кошти боржника в межах суми 63 148,06 грн.
За заявою ОСОБА_1 постановою від 22 жовтня 2025 року визначено поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» для здійснення видаткових операцій у межах суми, що не перевищує двох мінімальних заробітних плат на місяць.
31 березня 2026 року з цього рахунку на виконання виконавчого документа стягнуто 30 253,31 грн, які відповідно до розпорядження від 01 квітня 2026 року розподілено між приватним виконавцем, стягувачем та на витрати виконавчого провадження, а 02 квітня 2026 року 24 048,43 грн перераховано ТОВ «Таліон Плюс» у рахунок погашення боргу.
Після списання коштів ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця із заявою про їх повернення, посилаючись на те, що вони є одноразовою допомогою при народженні дитини. У задоволенні заяви фактично відмовлено з посиланням на відсутність до моменту списання інформації про захищений статус коштів, наявність на рахунку інших надходжень та виконання платіжної інструкції банком.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надала суду виписку про рух коштів та інформацію АТ «Універсал Банк», відповідно до яких 04 березня 2026 року на рахунок надійшло 50 000 грн із призначенням платежу «Виплата одноразової допомоги при народженні дитини», а 31 березня 2026 року з цього ж рахунку списано 30 253,31 грн за виконавчим провадженням № 79393505.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в частині визнання незаконними дій приватного виконавця щодо списання коштів у сумі 18 884,41 грн, апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності ухвали в частині залишення без розгляду вимоги про повернення незаконно списаних коштів. Відтак, відповідно до статті 367 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIIІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 5 Закону № 1404-VIIІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 56 Закону № 1404-VIIІ» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIIІ).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIIІ забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону № 1404-VIIІ встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIIІ повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладати арешт, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIIІ.
Крім того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі у разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIIІ).
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецькою Ю. С. 21 жовтня 2025 року відкрито виконавче провадження № 79393505 з примусового виконання виконавчого листа № 398/3268/25, виданого 24 вересня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 49 829,50 грн та судових витрат у загальному розмірі 7 123,28 грн (а. с. 3-4, 22-23).
21 жовтня 2025 року приватним виконавцем також постановлено визначити для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 500 грн та стягнуто основну винагороду приватного виконавця в сумі 5 695,28 грн (а. с. 24-26).
Крім того, 21 жовтня 2025 року відповідно до постанови приватного виконавця накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 63 148,06 грн. Також постановлено копії постанови надіслати банкам, небанківським надавачам платіжних послуг, емітентам електронних грошей, іншим фінансовим установам на виконання та сторонам виконавчого провадження (а. с. 27-28).
21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця Городецької Ю.С. із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, у якій просила визначити рахунок НОМЕР_1 , відкритий в банку АТ «Універсал Банк» ,код ЄДРПОУ 21133352, винести постанову пор визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій та надіслати відповідну постанову обслуговуючому банку (а. с. 30).
22 жовтня 2025 року приватний виконавець Городецька Ю. С. за заявою ОСОБА_1 винесла постанову, якою визначила для боржника-фізичної особи ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Універсал Банк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року (а. с. 52).
Згідно з розпорядженням № 79393505 від 01 квітня 2026 року грошові кошти, що надійшли 31 березня 2026 року у сумі 30 253,31 грн на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 398/3268/25, виданого 24.09.2025 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_1 , розподілено на перерахування: 2 704,88 грн на користь ОСОБА_2 , 27 048,43 грн на користь ТОВ «Таліон Плюс», 500 грн на рахунок витрат виконавчого провадження (а. с. 36 на звороті)
Згідно з копією платіжної інструкції № 2874 від 02 квітня 2026 року грошові кошти у сумі 24 048,43 грн перераховано від приватного виконавця Городецької Ю. С. ТОВ «Таліон Плюс» як часткове погашення боргу, стягнутого з ОСОБА_1 при виконанні виконавчого листа № 398/3268/25 від 24.09.2025, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області (а. с. 37).
При цьому, 31 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця Городецької Ю. С. із заявою про повернення незаконно списаних коштів, у якій зазначила, що списані з її рахунку кошти у розмірі 30 253,31 грн є одноразовою державною допомогою при народженні дитини, що підтверджується банківською випискою. Зазначила, що такі кошти мають цільове соціальне призначення та не втрачають свого статусу у разі їх зарахування на рахунок з іншими коштами. До заяви ОСОБА_1 додала виписку з банку та знімок екрану про зарахування коштів у сумі 50 000 грн виплати одноразової допомоги при народженні дитини (а. с. 37-40).
Приватний виконавець Городецька Ю. С. надала ОСОБА_1 відповідь за вих. № 8121 від 07 квітня 2026 року в якій відмовила в задоволенні вказаної заяви, мотивуючи тим, що на момент списання коштів відсутні відомості про їх захищений законом статус, на рахунку здійснювалися інші надходження, а надані боржником документи не підтверджують належним чином, що списані кошти є одноразовою допомогою при народженні дитини. Крім того, виконавець зазначила, що визначення правового статусу коштів та можливості їх списання належить до компетенції банку, який виконав відповідну платіжну інструкцію (а. с. 41-42).
З наданої Гайдай Д. С. виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк», за період з 01.03.2023 по 31.03.2026, а також інформації від АТ «Універсал Банк» слідує, що 04.03.2026 о 19 год. 36 хв. на рахунок боржника надійшли кошти у сумі 50 000 грн з призначенням платежу «Виплата одноразової допомоги при народженні дитини».
Крім того, з виписки по рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01.03.2023 по 31.03.2026 вбачається, що залишок власних коштів, походження яких з наданої виписки встановити неможливо, до зарахування допомоги при народженні дитини станом на 13 год. 27 хв. 04 березня 2026 року складав 1 369 грн.
Також на зазначений рахунок ОСОБА_1 24.03.2026 о 10 год. 42 хв. отримала переказ коштів від фізичної особи у розмірі 10 000 грн, при цьому, 31.03.2026 о 16 год. 26 хв. здійснено списання коштів у розмірі 30 253,31 грн за виконавчим провадженням.
Таким чином, на кошти у розмірі 18 884,41 грн, які надійшли на рахунок ОСОБА_1 як одноразова допомога при народженні дитини, відповідно до пункту 6 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути звернено стягнення.
Оскільки гарантії, визначені частиною першою статті 73 Закону України «Про виконавче провадження», поширюються на зазначені кошти, приватний виконавець Городецька Ю. С. після отримання від ОСОБА_1 заяви про повернення незаконно списаних коштів та банківських документів, які підтверджували їх цільове призначення, була зобов`язана врахувати встановлену законом заборону на звернення стягнення на такі кошти та вжити передбачених законом заходів щодо їх захисту. Невчинення таких дій призвело до неправомірного звернення стягнення на кошти соціальної допомоги, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії приватного виконавця неправомірними в частині списання 18 884,41 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно оцінив обставини справи та змішав поняття арешту коштів, визначення поточного рахунку для видаткових операцій і списання коштів, є безпідставними, оскільки визначення рахунку для здійснення видаткових операцій не скасовує встановленої статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» заборони на звернення стягнення на одноразову допомогу при народженні дитини.
Посилання апелянта на те, що арешт на рахунок було накладено до надходження допомоги, також не спростовує висновків суду, оскільки сам по собі факт накладення арешту на рахунок не надає виконавцю права звертати стягнення на кошти, які відповідно до закону є захищеними від стягнення. Заборона, встановлена пунктом 6 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження», поширюється на одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини незалежно від часу її надходження на рахунок та часу накладення на нього арешту.
Посилання на те, що саме банк мав визначити статус коштів, суд оцінює критично, оскільки за приписами статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» надходження інформації від банківської установи не є єдиною підставою для зняття арешту з коштів.
Виконавець не повинен чекати повідомлення банківської установи, а за наявною у нього документально підтвердженою інформацією про цільове призначення грошових коштів зобов`язаний вчиняти дії, передбачені законом, щодо зняття арешту із рахунку боржника.
Схожі за змістом висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 211/303/20 (провадження № 61-406ск22).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Юлії Сергіївни залишити без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2026 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11.08.2026.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко