Постанова № 138894836 у справі № 355/2465/24 від 29.07.2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Київ

Справа №355/2465/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/3876/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 вересня 2025 року та на додаткове рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року, ухвалених під головуванням судді Цирулевської М.В. в с. Баришівка,

у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Маховки Юлії Іванівни про визнання недійсним договори оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди, визнання відсутнім права оренди відповідача та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на новий строк,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2024 року СТОВ «Деренківець» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило відновити їх порушені права, а саме:

- визнати недійсним договір оренди землі № 017 від 10 жовтня 2024 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець), предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:18:005:0199 загальною площею 3,4099 га, яка знаходиться на території Подільської с/ради, Баришівський район, Київська область;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права - номер запису про інше речове право: 57192562, дата та час державної реєстрації: 16 жовтня 2024 року, 10:53:07, щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:18:005:0199 загальною площею 3,4099 га, яка знаходиться на території Подільської с/ради, Баришівський район, Київська область, орендар: ОСОБА_2 , орендодавець: ОСОБА_1 ;

- визнати відсутнім право оренди фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:18:005:0199, загальною площею 3,4099 га, яка знаходиться на території Подільської с/ради, Баришівський район, Київська область;

- визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року у редакції договору № 41 від 08 серпня 2017 року, між СТОВ «Деренківець» та ОСОБА_1 (орендодавець) у редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги мотивовані тим, що СТОВ «Деренківець» володіє земельними ділянками на території Черкаської та Київської областей та провадить свою господарську діяльність за місцем реєстрації та через відокремлені підрозділи без статусу юридичних осіб.

У селі Поділля Броварського району Київської області зареєстрована та здійснює господарську діяльність Філія «Поділля» Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» (код ЄДРПОУ ВП 36777175, місце реєстрації: 07561, Київська область, Баришівський район, село Поділля).

18 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та СТОВ «Деренківець» (орендар) було укладено договір оренди землі № 139 (надалі також договір-1, договір оренди землі №139 від 18 жовтня 2012 року), згідно із умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:18:005:0199, загальною площею 3,4099 га, яка знаходиться на території Подільської сільської ради Баришівського району Київської області, строком на 10 років. Зазначений вище договір-1 було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Баришівському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис, після чого означений договір набрав чинності та належно виконувався сторонами.

08 серпня 2017 року між ОСОБА_1 (новий орендодавець) та СТОВ «Деренківець» було укладено договір № 41 (надалі також договір-2, договір оренди землі № 41 від 08.08.2017) про внесення змін до договору-1. Цим договором № 41 було змінено орендодавця ОСОБА_3 на його спадкоємця ОСОБА_1 . Означений договір укладено на 7 років, до 08 серпня 2024 року. Після цього право оренди позивача було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Впродовж 2012-2024 років СТОВ «Деренківець» належним чином виконувало свої зобов`язання за договорами-1,-2.

Умови договорів землі №139 від 18 жовтня 2012 року та № 41 від 08 серпня 2017 року містять умову щодо переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі на новий строк. У зв`язку з цим СТОВ «Деренківець», з метою реалізації свого передбаченого договором оренди землі та законодавчо закріпленого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі на новий строк), завчасно направило орендодавцю ОСОБА_1 лист-повідомлення № 21 від 06 березня 2024 року щодо укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) з доданням проекту Додаткової угоди № 1 до Договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року. Відповідач-2 особисто отримала означений лист позивача 22 березня 2024 року.

Впродовж законодавчо встановленого місячного строку (до 20 квітня 2024 року) орендодавець ОСОБА_1 не висловила своїх заперечень щодо укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) на умовах, запропонованих СТОВ «Деренківець» у додатковій угоді № 1 до Договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року.

На початку травня 2024 року на адресу Філії «Поділля» СТОВ «Деренківець» надійшов лист від відповідача-2, поіменований лист-повідомлення про відмову укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди) від 30 квітня 2024 року. У цьому листі орендодавець вказала про припинення Договору оренди № 139 від 18 жовтня 2012 року у редакції договору № 41 від 08 серпня 2017 року у передбачений у ньому строк, а саме - 08 серпня 2024 року, а також повідомила орендаря про відмову від підписання Додаткової угоди № 1 про продовження строку дії Договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року без наведення жодних мотивів. Просила здійснити з нею остаточний розрахунок за користування земельною ділянкою.

Позивач наполягає на тому, що вказаний лист орендодавця від 30 квітня 2024 року не має юридичного значення, оскільки лист було направлено з пропуском передбаченого ст. 33 Закону України «Про оренду землі» місячного строку на відповідь, а значить у позивача виникло право законного очікування на поновлення строку оренди за договором оренди землі в силу закону; заперечення орендодавця проти поновлення договору оренди землі не були мотивовані, адже у ст. 33 означеного Закону та у ст. 777 ЦК України йдеться, що орендодавець протягом місяця розглядає отриманий проект додаткової угоди та направляє у цей же строк орендарю свої можливі пропозиції до такого проекту документу, а зволікання чи безпідставна відмова орендодавця від укладення додаткової угоди можуть бути оскаржені орендарем до суду; заперечення орендодавця суперечать імперативним вимогами ст. 8-2 Закону України «Про оренду землі»; договір не міг закінчитись 08 серпня 2024 року, оскільки на полі залишився врожай орендаря і строк дії договору оренди позивача продовжується до завершення робіт з його повного збирання згідно п. 8 договору; орендодавець ОСОБА_1 своїми діями виразила бажання передати власну земельну ділянку в оренду та отримувати за це орендну плату. Орендодавець повинен надати перевагу попередньому орендарю в укладенні договору оренди землі на новий строк, бо у цьому полягає сутність переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі.

Окремо позивач зазначає, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 після отримання листа-повідомлення СТОВ «Деренківець» не зверталась до останнього із пропозиціями/уточненнями/доповненнями до запропонованого проекту додаткової угоди до договору оренди землі, в тому числі щодо розміру орендної плати та інших істотних умов договору оренди землі.

Більше того, наступні дії відповідача ОСОБА_1 з передачі земельної ділянки в оренду відповідачу ОСОБА_2 безумовно підтверджують намір власника передати ділянку у користування за плату іншій особі (в оренду). Тому нічим не мотивована заява відповідача ОСОБА_1 про небажання передавати земельну ділянку в оренду позивачу, який має переважне право на її оренду в силу Закону, свідчить про порушення нею прав позивача, а відмова чи зволікання орендодавця від передачі ділянки в оренду надають право позивачу оскаржити їх до суду на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Додатково позивач відзначив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:18:005:0199 площею 3,4099 га, знаходиться у єдиному масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею 58 га, які не виділялись в натурі на місцевості. У користуванні позивача перебуває понад 75 % (істотна частина) земельних ділянок у цьому масиві земель.

Відтак, за доводами позовної заяви, права СТОВ «Деренківець» на оренду спірної земельної ділянки підлягають також спеціальному захисту згідно із положеннями ч. 4 ст. 8-2 Закону України «Про оренду землі».

Позивач як орендар істотної частини у масиві земель має переважне право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки орендодавця, яке було порушене.

Таким чином, позивач стверджує, що має переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, вчинив всі необхідні дії для реалізації свого права, однак, орендодавець ОСОБА_1 ухиляється від підписання додаткової угоди до договору оренди землі, чим порушує права позивача.

Разом з тим, 08 листопада 2024 року філія «Поділля» СТОВ «Деренківець» отримала від відповідача ФОП ОСОБА_2 заяву, в якій останній просив позивача передати йому земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:18:005:0199 та [номер приховано]:18:005:0200, площею 3,4099 га та 3,3286 га відповідно, щодо яких з ФОП ОСОБА_2 , як орендарем, укладені договори оренди землі.

До заяви від 08 листопада 2024 року було додано копію Витягу з Державного реєстру речових прав про державну реєстрацію права оренди відповідача-2 приватним нотаріусом Маховкою Ю.І. (відповідачем-3) на підставі договору оренди землі № 017 від 10 жовтня 2024 року, укладеного між відповідачем-2 (орендар) та відповідачем-1 (орендодавець). Предметом договору є спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:18:005:0199, загальною площею 3,4099 га, що знаходиться на території Подільської с/ради, Баришівський район, Київська область.

Своїм листом за вих. № 93 від 13 листопада 2024 року позивач повідомив ФОП ОСОБА_2 про неможливість задоволення його заяви від 08 листопада 2024 року, вказавши, що на дату укладення договору оренди землі № 017 від 10 жовтня 2024 року повний комплекс польових робіт на вищевказаній земельній ділянці підприємством не закінчений, а тому договір оренди землі від 18 жовтня 2012 року у редакції договору № 41 від 08 серпня 2017 року, який був укладений СТОВ «Деренківець», продовжує діяти до повного закінчення комплексу агрономічних робіт.

На переконання позивача, орендодавець ОСОБА_1 неправомірно уклала договір оренди земельної ділянки із ФОП ОСОБА_2 , чим порушила переважне право позивача на оренду спірної земельної ділянки та поновлення договору оренди землі на новий строк, а відтак договір оренди землі № 017 від 10 жовтня 2024 року, укладений між відповідачами-1,-2, підлягає визнанню недійсним.

Про недійсність означеного договору оренди землі від 10 жовтня 2024 року свідчить також і те, що позивач закінчив збирати врожай на спірній земельній ділянці лише 08 листопада 2024. Відповідно до п. 8 договору оренди землі № 139 у редакції договору № 41 від 08 серпня 2017 року, строк дії цього договору продовжується до закінчення збирання орендарем врожаю та виконання необхідних польових робіт.

Таким чином, договір оренди позивача діяв до 08 листопада 2024 року у повному обсязі, у т.ч. на дату укладення відповідачами спірного договору оренди землі № 017 від 10 жовтня 2024 року.

Відтак, укладений відповідачами-1,-2 договір оренди землі № 017 від 10 жовтня 2024 року порушує права позивача на користування земельною ділянкою, укладений з порушенням переважного право позивача на поновлення його договору оренди землі на новий строк та суперечить закону, а саме; ст. 1, 24, 25, 27, 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 95, 152 Земельного кодексу України, ст. 293, 777 ЦК України, що має наслідком визнання його недійсним на підставі ст. 215 ЦК України у судовому порядку.

Крім того, позивач просить суд скасувати державну реєстрацію права оренди відповідача ОСОБА_2 у зв`язку із визнанням судом договору оренди землі від 10 жовтня 2024 року недійсним та визнати відсутнім право оренди відповідача-2 на спірну земельну ділянку, із скасуванням відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, позивач просить суд відновити його порушені права та визнати укладеним договір оренди зе6млі на тих самих умовах, що існували раніше.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 26 вересня 2025 року в задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Маховки Ю.І. про визнання недійсним договори оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди, визнання відсутнім права оренди відповідача та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на новий строк - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до п. 8 договору № 41 від 08 серпня 2017 року про внесення змін до договору оренди землі № 139 від 18.10.2012, договір укладено на 7 (сім) років, до 08 серпня 2024 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його новий на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію.

При цьому, в вище вказаному договорі відсутня умова, яка передбачає, що у разі закінчення строку дії договору до закінчення польових робіт термін оренди земельної частки (паю) продовжити до повного завершення збирання врожаю. Відтак, 08 серпня 2024 року закінчився строк дії договору № 41 від 08 серпня 2017 року про внесення змін до договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року. Суд, при цьому, переконаний, що у даному разі позивач як особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинен нести ризик, пов`язаний із неясністю такої умови для відповідача ОСОБА_1 . Районний суд вказав, зазначений договір не вносить зміни в окремі пункти договору оренди землі №139 від 18 жовтня 2012 року, а фактично є новою його редакцією, тобто суд виснує, що у будь-якому випадку чинною є редакція договору № 41 від 08 серпня 2017 року, оскільки сторони у такому договорі дійшли згоди щодо істотних умов, відмінних від тих, що містив договір оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року, зокрема, щодо строку дії такого договору. Відтак, за означених обставин, суд констатує, що позивачем здійснювалась/ініціювалася процедура укладення договору на новий строк із іншими умовами, ніж умови договору-2, в тому числі, із істотною умовою щодо строку дії договору оренди землі. Суд зауважив, що така істотна умова не була визначена/запропонована позивачем при зверненні до відповідача-2 із проєктом додаткової угоди, умови додаткової угоди взагалі не містили пропонованого позивачем строку дії договору оренди.

Відтак, судом встановлено, що відповідно до п. 8 договору № 41 від 08 серпня 2017 року про внесення змін до договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року, договір укладено на 7 (сім) років, до 08 серпня 2024 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його новий на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію. При цьому, в означеному вище договорі відсутня умова, яка передбачає, що у разі закінчення строку дії договору до закінчення польових робіт термін оренди земельної частки (паю) продовжити до повного завершення збирання врожаю. Відтак, 08 серпня 2024 року закінчився строк дії договору № 41 від 08 серпня 2017 року про внесення змін до договору оренди землі № 139 від 18.10.2012.

Також районний суд констатував відсутність в матеріалах цієї справи належних та допустимих доказів для висновку про існування необхідної передумови для застосовування положень ст. 8-2 Закону України «Про оренду землі», а саме - відомостей щодо єдиного масиву земель у розумінні Закону України «Про землеустрій», що мало б змогу дослідити питання наявності/відсутності у позивача переважного права на оренду спірної земельної ділянки на підставі ст. 8-2 Закону № 161-XIV.

В аспекті цієї підстави позову суд не може не зауважити також, що у випадку обґрунтованості позовних вимог та наявності переважного права орендаря відповідно до ст. 8-2 Закону № 161-XIV спосіб захисту, обраний позивачем, не є належним, позаяк належним способом захисту вбачається перевід прав та обов`язків землекористувача (орендаря) щодо відповідної/спірної земельної ділянки за відповідним укладеним договором оренди землі. Таким чином, враховуючи все вищевикладене, і означена підстава заявлених позовних вимог не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи судом.Зважаючи на відмову у задоволенні позову в частині визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору оренди землі у редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви, відсутні підстави у задоволенні і решти заявлених позовних вимог.

Додатковим рішенням Баришівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року заяву фізичної особи-підприємця про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Маховки Ю.І. про визнання недійсним договори оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди, визнання відсутнім права оренди відповідача та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на новий строк - задоволено частково. Стягнуто із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» на користь ФОП ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 200 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення районний суд дійшов висновку про обґрунтованість та розумність витрат відповідача ОСОБА_2 на професійну (правничу) допомогу у загальному розмірі 6200 грн, оскільки він відповідатиме відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодився із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції позивач, його представником - адвокатом Бордаченком О.В. подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки місцевого суду свідчать про неповне встановлення судом обставин справи, судом не вірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що позивачем надано суду платіжні документи про виплату ним орендної плати орендодавцю у відповідності до умов договору оренди землі №139 від 18 жовтня 2012 року, у тому числі після внесення до нього змін договором №41 від 08 серпня 2017 року - навіть у більшому розмірі і ці обставини відповідачем-1 не заперечувались у заявах по суті спору та визнавались у судових засіданнях.

Посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги Витяг та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 серпня 2017 року від 18 березня 2025 року з яких чітко вбачається, що строк договору оренди земельної ділянки за договором № 139 від 18 жовтня 2012 року у редакції договору № 41 становить 12 років. У зв`язку з чим позовна вимога про поновлення договору землі на той самий строк не є новою істотною умовою та є цілком правомірною, такою, що відповідає ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Отже застосування судом принципу contra proferentem є помилковим.

Звертає увагу, на те що не відповідають фактичним обставин справи також висновки суду про те, що сторони не досягли згоди з істотних умов договору оренди землі на новий строк, оскільки відсутність своєчасно поданих заперечень відповідчем-1 проти запропонованих орендарем умов договору на новий строк, слід вважати, що орендодавець погодилась із усіма умовами договору. При цьому у додатковій угоді не було вказаного іншого строку оренди, а тому він має бути поновлений на 12 років.

Зазначає про невірне застосування районним судом ст. 35 Закону України «Про землеустрій», оскільки у цій статті відсутня умова про те, що орендар може реалізувати своє переважне право на укладення договору оренди землі лише якщо відомості про масив земель внесений до ДЗК. Вказаний закон не регулює відносини оренди землі, ці відносини врегульовані законом «Про оренду землі», у ст. 8-2 якого відсутня така умова.

Крім того, зазначено, що така зміна умов договору як збільшення орендної плати не може порушувати прав орендодавця.

Вказано, що оскільки наявні підстави до поновлення договору оренди землі на новий строк, а тому необхідно визнати недійсним договір оренди землі № 017 від 10 жовтня 2024 року між відповідачами 1, 2, оскільки він порушує права позивача. З цих же підстав необхідно скасувати державну реєстрацію права оренди відповідача-2.

Щодо оскарження додаткового рішення від 17 жовтня 2025 року зазначає, що воно прийнято з порушенням норм процесуального права.

Звертає увагу, що відповідачем-2 не було додано обов`язковий детальний опис робіт (наданих послуг), а відсутність такого доказу виключає можливість задоволення заяви.

Вважає, що відповідачем-2 не доведено розмір понесених витрат, оскільки в акті наданих послуг від 26 вересня 2025 року було вказано про виконання адвокатом робіт за договором від 05 січня 2025 року та визначено їх вартість в розмірі 20000 грн. При цьому вартість послуг визначена щодо одних послуг залежно від кількості часу на їх виконання, а щодо представництва інтересів відповідача-2 в суді без зазначення кількості часу, витраченого адвокатом.

Крім того, як було вказано, адвокат надавала правову допомогу на підставі договору від 05 січня 2025 року, що вказано в ордері, а тому договір від 26 вересня 2025 року не може прийматися судом до уваги при визначенні розміру витрат.

Також вказує, що суд безпідставно, керуючись виключно власними припущеннями, визначив, що відповідач-2 та його адвокат погодили вартість послуг адвоката в розмірі «до 500грн/год». Проте така умова в жодному наданому документі не зазанчена.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 вересня 2025 рокута ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Скасувати додаткове рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року й у заяві відповідача -2 відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Гичко О.А. в інтересах ОСОБА_1 просила рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу доводи якої ґрунтуються на припущеннях залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Бордаченко О.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та просив про задоволення заявлених ними вимог.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гичко О.А.. відповідач ФОП ОСОБА_2 та його представник - адвокат Литвиненко О.Л. заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом. причини неявки суду не повідомили. А тому, керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Деренківець» (скорочене найменування юридичної особи: СТОВ «Деренківець»), код ЄДРПОУ: 32898214, місцезнаходження: село Деренковець, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область, здійснює основний вид діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису, бобових культур і насіння олійних культур), що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 125-136).

З положень статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» (нова редакція), код ЄДРПОУ: 32898214, слідує, що метою і предметом діяльності товариства є здійснення комерційної, виробничо-господарської, консультативної, наукової діяльності, спрямованої на надання послуг, виробництво товарів, їх реалізації, здійснення зовнішньоекономічної діяльності й отримання прибутку, а також реалізації на основі отриманого прибутку економічних інтересів його учасників (п.п. 2.1 п. 2 Статуту) (т. 1, а.с. 137-142).

Предметом та основними формами діяльності товариства є: сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (п.п. 2.2 п. 2 статуту СТОВ «Деренківець»).

18 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та СТОВ «Деренківець» (орендар) укладено договір оренди землі № 139 (т.1, а.с. 21-22).

Відповідно до п. 1-6 означеного договору оренди землі орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на сільськогосподарських землях, що підлягали паюванню на території Подільської сільської ради Київської області, Баришівського району (поза межами населеного пункту) на схемі поділу земельна ділянка № 0202, кадастровий номер [номер приховано]:18:005:0199. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,4099 га, в тому числі рілля 3,4099 га. На земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без будівель та споруд, об`єктів інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 91609,82 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Відповідно до п. 8 договору-1 його укладено на 10 років. Договір набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. У разі закінчення строку дії Договору до закінчення польових робіт термін оренди земельної частки (паю) продовжити до повного завершення збирання врожаю. Договір може бути припинений у будь-який час за взаємної згоди сторін. Сторони не мають права відмовитися від виконання умов цього договору в односторонньому порядку. За орендодавцем зберігаються всі права розпорядження земельною часткою (паєм). Орендар має переважне право викупити земельну ділянку в орендодавця.

Положеннями п. 8 договору-1 не передбачено переважного права орендаря, який належно виконував обов`язки за умовами договору, перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

У подальшому право власності на земельну ділянку, що є предметом договору-1 і яка належала ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 липня 2017 року серії НМО №994241, виданого державним нотаріусом Баришівської районної державної нотаріальної контори Маховкою В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-959 (т. 2, а.с.24,25).

08 серпня 2017 року було укладено договір № 41 від про внесення змін до договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року, яким сторони домовилися викласти основний договір в наступній редакції: орендодавець (уповноважена ним особа): ОСОБА_1 , з одного боку, та орендар СТОВ «Деренківець», в особі директора ОСОБА_4 з другого боку, уклали цей договір, пунктом першим якого узгодили, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на сільськогосподарських землях, що підлягали паюванню на території Подільської сільської ради Київської області, Баришівського району (поза межами населеного пункту) кадастровий номер [номер приховано]:18:005:0199 (т. 1, а.с. 23-24).

Згідно з п. 2-6 означеного вище договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,4099 га, в тому числі рілля 3,4099 га. На земельній ділянці немає об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без будівель та споруд, об`єктів інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 91609,82 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Відповідно до п. 8 договору № 41 від 08 серпня 2017 року про внесення змін до договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року, договір укладено на 7 (сім) років, до 08 серпня 2024 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію.

17 серпня 2017 року державним реєстратором Коверник О.М., Баришівська селищна рада, Київська область, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права внесено запис про інше речове право: 22022348, підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: 139, виданий 18.10.2012, видавник: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Деренківець»; ОСОБА_3 ; Договір про внесення змін до договору оренди № 139 від 18.10.2012. серія та номер: 41, виданий 08.08.2017, видавник: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Деренківець»; ОСОБА_1 . Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; строк дії: 08.08.2024, з правом передачі в піднайм (суборенду). Відомості про суб`єкта іншого речового права: орендар: СТОВ «Деренківець», орендодавець: ОСОБА_1 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 95440066 від 23.08.2017 (т. 1, а.с. 25-26).

Позивач обґрунтовує свою позицію в частині належного виконання ним умов договору оренди, зокрема, і в частині своєчасної та повної оплати орендної плати, надаючи копії відомості на виплату грошей від 09.03.2013 (т. 1, а.с.27); відомості на виплату грошей за вересень 2013 року (т. 1, а.с.28-29); видаткового касового ордера від 03.09.2014 (т. 1, а.с.30); відомості на виплату грошей за вересень 2014 року (т. 1, а.с. 31-32); видаткового касового ордера від 11.08.2015 (т. 1, а.с.33); відомості на виплату грошей за серпень 2015 року (т. 1, а.с.34-35); видаткового касового ордера від 15.12.2015 (т. 1, а.с.36); заяви ОСОБА_3 від 09.08.2016 про видачу йому грошей на паї (т. 1, а.с.38); видаткових касових ордерів від 19.08.2016, від 07.09.2016 (т. 1, а.с.39-40); відомості на виплату грошей за вересень 2016 року (т. 1, а.с.41-42); видаткового касового ордера від 23.08.2017 (т. 1, а.с.43); платіжної відомості від 23.08.2017 (під номером 12 ОСОБА_1 ) (т. 1, а.с.44); видаткового касового ордера від 16.11.2017 з відомістю № 76/1 (т. 1, а.с.45-46); видаткового касового ордера від 08.12.2017 з відомістю № 89/1 (т. 1, а.с.47-48); видаткового касового ордера від 26.12.2017 з відомістю № 100/1 від 26.12.2017 (т. 1, а.с.49-50); видаткового касового ордера від 26.12.2017 з відомістю № 103/2 від 26.12.2017 (т. 1, а.с.51-52); видаткового касового ордера від 02.04.2018 з відомістю (т. 1, а.с.53-55); видаткового касового ордера від 18.12.2018 з відомістю (т. 1, а.с56-57); платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) від 27.08.2018 № 326 з витягом з реєстру безготівкових термінових переказів від суб`єктів господарювання від 23.08.2018 (т. 1.а.с.58-59); видаткового касового ордера від 19.04.2019 з відомістю на виплату готівки № 17 за 19.04.2019 (т. 1, а.с.60-62); платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) від 06.09.2019 № 371 (т. 1, а.с.63-64); видаткового касового ордера від 28.11.2019 з копією відомості на виплату готівки № 1-94 за 28.11.2019 з додатком (т. 1, а.с.65-67); платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) від 19.12.2019 (т. 1, а.с.68); видаткового касового ордера від 10 квітня 2020 року з копією відомості на виплату готівки № 1-5 за 10 квітня 2020 року з додатком (т. 1, а.с.70-72); платіжних інструкцій (безготівковий переказ в національній валюті) № 379 від 26.08.2020, № 377 від 26.08.2020, №690 від 23.12.2020, № 656 від 03.09.2021, № 655 від 03.09.2021, № 1098 від 21.12.2021, №463 від 15.12.2022, № 465 від 15.12.2022, № 1321 від 11.12.2023, № 1323 від 11.12.2023, № 365 від 21.10.2024; № 366 від 21.10.2024 (т. 1, а.с. 73, 75, 77, 82, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98); копії видаткового касового ордера від 23 квітня 2021 року (т. 1, а.с.79); копії відомості на видачу допомоги № 16 (т. 1, а.с.80-81); копію відомості про нарахування коштів № 109 від 03.09.2021; від № 168 від 21.12.2021; № 251 від 15.12.2022 (т. 1, а.с. 85; 89;91).

06 березня 2024 року за вих. № 21 СТОВ «Деренківець» надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення щодо укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), у якому з посиланням ст. 33 Закону України «Про оренду землі» повідомило, що воно належним чином виконувало обов`язки за умовами укладеного з нею Договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року, а тому має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), для реалізації якого направляє ОСОБА_1 даний лист і проект додаткової угоди. Відтак, реалізуючи законне право СТОВ «Деренківець» на укладення договору оренди землі № 139 на новий строк (поновлення цього договору оренди землі), просить розглянути і підписати проект додаткової угоди про укладення договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року на новий строк (поновлення договору), з метою реалізації переважного права СТОВ «Деренківець» як орендаря земельної ділянки з кадастровим №[номер приховано]:18:005:0199, та повернути один примірник укладеної додаткової угоди у СТОВ «Деренківець».

В означеному листі вказано як додатки два підписані СТОВ «Деренківець» примірники додаткової угоди до договору оренди землі № 139 від 18.10.2012 (т. 1, а.с. 100-101).

Як вбачається з проєкта додаткової угоди № 1 до Договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 (дата не зазначена), СТОВ «Деренківець`пропонував Волкотруб Т.М. укласти означену додаткову угоду № 1, про нижченаведене: продовжити строк дії договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року (номер запису про інше речове право 22022348), основний договір викласти в наступній редакції: п. 1, предмет договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:18:005:0199, яка знаходиться на території Подільського старостинського округу. П. 2-5 об`єкт оренди: в оренду передається земельна ділянка загальною площею: 3,4099 гектарів, у тому числі: 3,4099 га рілля, яка належить орендодавцю на підставі правовстановлюючого документа: право власності 21336116. На земельній ділянці об`єкти нерухомого майна, будівлі, меліоративні споруди, а також об`єкти інфраструктури (дороги та лінійні споруди) відсутні. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об`єктів. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 70355,85 грн, станом на 01 березня 2024 року.

В означеному проекті додаткової угоди № 1 до Договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року (дата не зазначена), в п. 8, який визначає строк дії договору, строк його дії не вказано, наявні графи для заповнення.

При цьому, в п. 8 зазначено, що поновлення договору оренди землі після закінчення строку дії здійснюється в порядку, передбаченому ст. 126-1 Земельного кодексу України. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Сторони дійшли згоди, що в разі неповідомлення орендодавцем, за 30 днів до закінчення дії договору, орендаря про намір розірвати договір оренди, даний договір вважається пролонгованим (укладеним) на той самий строк на тих самих умовах (згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності протягом 30 днів після закінчення строку дії договору листа-повідомлення орендодавця заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:18:005:0199 станом на 04.03.2024 становила 70355,85 грн, що підтверджується копією Витягу № НВ-9931931412024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (т. 1, а.с. 106).

22 березня 2024 року ОСОБА_1 отримала особисто поштове відправлення від позивача, що вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» (т. 1, а.с. 107).

30 квітня 2024 року ОСОБА_1 на адресу СТОВ «Деренківець» надіслала лист-повідомлення про відмову укладання договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), у якому у відповідь на лист СТОВ «Деренківець» вих. № 21 від 06 березня 2024 року щодо укладання договору оренди землі на новий строк (поновлення строку оренди землі) повідомила, що 08 серпня 2017 року було укладено Договір № 41 про внесення змін до Договору оренди № 139 від 18 жовтня 2012 року. У розділі «Строк дії договору» п. 8 Договору № 41 про внесення змін до Договору оренди № 139 від 18 жовтня 2012 року зазначено: «Договір укладено на 7 (сім) років до 08.08.2024». У розділі «Зміна умов договору і припинення його дії» п. 34 зазначено: «Дія договору припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено». Також, відповідно до положень ст. 31 Розділу V «Зміна. Припинення. Поновлення договору оренди землі» Закону України «Про оренду землі» в діючій редакції «… договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено». На основі вищезазначених пунктів Договору, дія Договору оренди № 139 припиняється 08 серпня 2024 року. ОСОБА_1 повідомила СТОВ «Деренківець» про відмову від підписання надісланої їй 18 березня 2024 року Додаткової угоди № 1 до Договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року про продовження строку дії. 08 серпня 2024 року просила виконати пункт 18 розділу «Умови повернення земельної ділянки» та здійснити остаточний розрахунок шляхом перерахування коштів за користування земельною ділянкою (т. 1, а.с. 108).

До копії означеного листа-повідомлення позивачем долучено копію опису вкладення до поштового відправлення на ім`я Філія «Поділля» СТОВ «Деренківець» (дата на штампі АТ «Укрпошта» 30.04.2025); копію конверта відправник: ОСОБА_2 , отримувач: Філія «Поділля» СТОВ «Деренківець» (т. 1, а.с. 109; 110).

10 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди № 017, згідно з п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на сільськогосподарських землях, що підлягали паюванню на території Подільського старостинського округу Київської області, Броварського району (поза межами населеного пункту) кадастровий номер [номер приховано]:18:005:0199 (т. 2, а.с. 16-17,90).

Як передбачено п. 2 означеного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,4099 га, в тому числі рілля 3,4099 га.

Договір укладено на 7 (сім) років. Договір набирає чинності з дня його підписання. Після закінчення договору його дія закінчується, якщо орендар та орендодавець за один місяць до дати закінчення строку дії договору не уклали письмову додаткову угоду про продовження строку дії договору. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі у розмірі 12 % від грошової оцінки землі, у розмір орендної плати входить податок на землю. (п. 8, 9 договору оренди землі № 017 від 10.10.2024).

12березня 2025 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 017.1 до договору оренди землі № 017 від 10 жовтня 2024 року, у якій сторони дійшли обопільної згоди про внесення змін до договору оренди землі № 017 від 10 жовтня 2024 року. А саме: п. 43 викладено в новій редакції, виключено з п. 43 наступні умови: «Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних ресурсів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Всі інші умови договору оренди землі № 017 від 10.10.2024 залишаються незмінні та підлягають виконанню сторонами.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 400085748 від 21.10.2024, земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:18:005:0199, площа 3,4099 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Київська область, Баришівський район, с/рада Подільська: номер запису про інше речове право: 57192562, дата, час державної реєстрації: 16.10.2024, державний реєстратор: приватний нотаріус: Маховка Юлія Іванівна, Броварський районний нотаріальний округ, Київська область, документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: 017, виданий 10.10.2024, видавник: договір укладений в письмовій формі без нотаріального посвідчення, скріплений підписами сторін, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75648678 від 21.10.2024, 11:08:34, приватний нотаріус: Маховка Юлія Іванівна, Броварський районний нотаріальний округ, Київська область; вид речового права: право оренди земельної ділянки. Дата укладання договору (після 2013 р.)/Дата державної реєстрації (до 2013 р): 10.10.2024, строк: 7 р., дата закінчення дії: 10.10.2031, з автоматичним продовженням дії договору. Орендар: ОСОБА_2 , орендодавець: ОСОБА_1 (т. 1, а.с.112; т. 2, а.с.18).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 , є фізичною особою-підприємцем, місцезнаходження якого згідно з даними реєстру: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації: 17.10.2017, види економічної діяльності: 01.11: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) (т. 1, а.с. 122-124).

08 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернувся до філії СТОВ «Деренківець» із заявою про повернення йому земельних ділянок, на які укладені договори за кадастровими номерами [номер приховано]:18:005:0199, [номер приховано]:18:005:0200, площею 3,4099 га і 3,3286 га, відповідно (т. 1, а.с. 111).

У відповідь Філія «Поділля» СТОВ «Деренківець» зазначила, що як на дату укладення ОСОБА_2 договорів оренди землі, так і на час надання відповіді повний комплекс польових робіт їхнім підприємством не закінчений, а тому договори оренди землі укладені із СТОВ «Деренківець» продовжують діяти до повного закінчення комплексу агрономічних робіт та інформувало його про те, що має намір звернутись з відповідним позовом до суду, в якому буде просити відновити порушене право підприємства на оренду вказаних земельних ділянок, а всі понесені підприємством збитки та судові витрати будуть покладені на винних осіб.

Враховуючи, що укладені ОСОБА_2 договори оренди землі з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є протиправними, суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права та охоронювані законом інтереси СТОВ «Деренківець», останнє просило ОСОБА_2 утриматись від подальших протиправних дій по використанню земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:18:005:0199, [номер приховано]:18:005:0200, площею 3,4099 га і 3,3286 га, відповідно (т. 1, а.с. 114-117).

Означений вище лист-відповідь ОСОБА_2 отримав 15 листопада 2024 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 119).

Згідно з довідкою № 96 від 15 листопада 2024 року Філія «Поділля» СТОВ «Деренківець» займається вирощуванням сільськогосподарських культур. Має в користуванні 4009 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. на території Подільського старостинського округу 3495 га. Земельні паї ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (кадастрові номери [номер приховано]:18:005:0200 - 3,3286 га, [номер приховано]:18:005:0199 - 3,4099 га, розміщені на відділку № 2, с. Поділля, поле № 5-6. Загальна площа поля № 5-6 на відділку № 2 58 (п`ятдесят вісім) га. Вся площа в 2024 році перебувала в оренді СТОВ «Деренківець» по заключених договорах з власниками земельних паїв. Урожай кукурудзи на полі № 5-6 відділку № 2 було зібрано 08 листопада 2024 року (т. 1, а.с. 120).

Відповідно до інформації з відкритих даних земельного кадастру України про земельну ділянку, земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:18:005:0199, площа 3,4099 га, приватна власність, використання: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія: землі сільськогосподарського призначання (т. 1, а.с. 121).

Як вбачається зі схеми розташування земельних ділянок, орендованих СТОВ «Деренківець» в межах відділку № 2 поле № 5-6, с. Поділля Броварського району (кол. Баришівського) району Київської області, а також земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що передані в оренду ОСОБА_2 , у ній зазначена земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:18:005:0199, масив земельних ділянок, орендованих СТОВ «Деренківець» позначений на схемі відповідним кольором. Як вказано в означеній схемі, площа земельних ділянок, які перебувають в оренді СТОВ «Деренківець» в межах зображеного на схемі єдиного масиву земель відділку № 2 поле 5-6, становить понад 75 % від загальної площі земельних ділянок, розташованих у зазначеному масиві. Схема містить запис про те, що вона сформована на підставі наданих СТОВ «Деренківець» вихідних даних, а саме: копії проекту землеустрою організації території земельних часток (паїв) в реформованому КСП «Агрофірма Поділля» Подільської сільської ради Баришівського району Київської області, та відомостей, які містяться в Державному земельному кадастрі станом на 15 січня 2025 року (т.2 а.с.31).

Із схеми розташування земельних ділянок, орендованих СТОВ «Деренківець» в межах масиву земель сільськогосподарського призначення в с. Поділля Броварського району (кол. Баришівського) району Київської області, а також земельних ділянок, зокрема, гр. ОСОБА_1 , що передані в оренду ОСОБА_2 , під номером АДРЕСА_3 у ній зазначена земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:18:005:0199, користувач/орендар: ОСОБА_2 , загальна площа масиву земель сільськогосподарського призначення становить 671,2640 га. Площа земельних ділянок, які перебувають в оренді СТОВ «Деренківець» в межах зображеного на схемі масиву земель сільськогосподарського призначення, складає 566,4614 га, що становить 75 % від загальної площі земельних ділянок, розташованих у зазначеному масиві. Означена схема сформована на підставі наданих СТОВ «Деренківець» вихідних даних, а саме: копії проекту землеустрою організації території земельних часток (паїв) в реформованому КСП «Агрофірма Поділля» Подільської сільської ради Баришівського району Київської області, та відомостей, які містяться в Державному земельному кадастрі станом на 06.06.2025 (т.2 а.с.63,107).

Застосовані норми права.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Тобто, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Право оренди земельної ділянки-це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендаревідля провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 1,2 ст. 93 ЗК України).

Згідно зіст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

Як передбачено ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк (ч. 1 ст. 777 ЦК України).

Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк передбачене ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (надалі також Закон № 340-IX) внесені зміни до Закону України «Про оренду землі», а саме: доповнено його статтею 32-2 «Поновлення договорів оренди землі» та викладено статтю 33 у новій редакції з назвою «Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк», а також ЗК України доповненостаттею 126-1 «Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови»). У частині означених змін і доповнень Закон №340-ІХ набрав чинності 16 липня 2020 року.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У зв`язку з набранням чинності Законом № 340-IX розділ IX «Перехідні положення» Закону № 161-XIV доповнено абзацами 3 і 4, якими унормовано, що 9) розділ IX «Перехідні положення» доповнити абзацами третім і четвертим такого змісту:

договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України. Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Відтак, з урахуванням унормованих розділом IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» правил дії Закону № 340-IX у часі, до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка була чинною станом на дату укладення договорів-1,-2, до набрання чинності Законом № 340-IX.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в означеній редакції по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 4-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з ч. 6-7 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» масив земель сільськогосподарського призначення сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об`єктами, об`єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об`єктами тощо).

Як передбачено ч. 5 ст. 35 Закону України «Про землеустрій», за результатами проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив та про земельні ділянки, розташовані в ньому (у разі їх формування або за відсутності відомостей про них у Державному земельному кадастрі), вносяться до Державного земельного кадастру, про що замовник документації із землеустрою письмово повідомляє власників та користувачів земельних ділянок.

Відповідно до ч.4 ст.37-1 Земельного кодексу України особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі». Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Дія цієї статті поширюється на використання та розпорядження земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства та особистого селянського господарства (ч. 9 ст. 37-1 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 3-4 ст. 8-2 Закону України «Про оренду землі» особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. За наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи. За наявності пропозиції особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до статті 33 цього Закону, на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки переважне право, встановлене цією частиною, не застосовується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 навела такі правові висновки:

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі»). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачає подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Частини п`ята та шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33Закону України «Про оренду землі» додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 547/167/17 вказав, що відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Договір оренди землі може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором оренди землі також за наявності умов, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», зокрема: належного виконання своїх обов`язків орендарем, повідомлення ним орендодавця до закінчення строку дії договору в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з доданням до нього додаткової угоди, продовження користування виділеною земельною ділянкою, та відсутності протягом місяця після закінчення строку договору письмового повідомлення орендодавцем орендаря про відмову у поновленні договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17жовтня 2018року у справі №379/338/16-ц зазначено, що за змістом частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» такий спосіб поновлення договору оренди може мати місце лише тоді, коли сторони до закінчення строку дії договору не вчиняли будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі». За таких обставин та враховуючи наявність заперечень орендодавця щодо продовження користування відповідною земельною ділянкою позивачем, можливість поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 цього Закону виключається.

На означений висновок посилається Верховний Суду постанові від 24березня 2021 року у справі №395/1435/16-ц і виснує, що за змістом частини четвертої статті 33 Закону України«Про оренду землі» у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, серед іншого, зауважив, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишились і доводи про те, що в наданій суду додатковій угоді орендар зазначив інші умови, ніж у договорі оренди землі, зокрема запропонував збільшити термін дії договору та розмір орендної плати. На зміну вказаних умов необхідна згода сторін, що узгоджується зі змістом частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі», тоді як між сторонами така згода не досягнута.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

У ч.2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

З наведених обставин справи вбачається, що основна вимога позивача зводиться до визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договорів оренди, укладених з відповідачем ОСОБА_1 , зважаючи на належне виконання умов договору оренди та наявного у позивача переважного права на поновлення договору оренди на новий строк. Своє переважне право позивач обґрунтовує наявністю двох окремих та самостійних підстав, нормативне закріплення яких у статті 33 та статті 8-2 Закону України «Про оренду землі».

У первісному договорі від 18 жовтня 2012 року, який був укладений між позивачем та ОСОБА_3 у п. 8 строк дії договору був визначений 10 років. У цьому договорі було вказано, що договір набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У разі закінчення строку дії договору до закінчення польових робіт термін оренди земельної частки (паю) продовжити до повного завершення збирання врожаю; договір може бути припинений у будь-який час за взаємної згоди сторін. Сторони не мають права відмовитися від виконання умов цього договору в односторонньому порядку. За орендодавцем зберігаються всі права розпорядження земельною часткою (паєм). Орендар має переважне право викупити земельну ділянку в орендодавця.

Відповідач ОСОБА_1 є правонаступником ОСОБА_3 відносно спірної земельної ділянки, зокрема. У зв`язку з цим 08 серпня 2017 року позивач уклав з нею договір № 41 про внесення змін до договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року.

Відповідно до п. 8 договору № 41 від 08 серпня 2017 року про внесення змін до договору оренди землі № 139 від 18.10.2012, договір укладено на 7 (сім) років, до 08 серпня 2024 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його новий на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про наміри продовжити його дію.

При цьому, як вірно звернув увагу суд першої інстанції цей договір не містить застереження про те, що у разі закінчення строку дії договору до закінчення польових робіт термін оренди земельної частки (паю) продовжити до повного завершення збирання врожаю.

З аналізу позицій сторін, які були окреслені ними у заявах по суті справи та безпосередньо в судових засіданнях під час розгляду справи, встановлено факт різного розуміння змісту правочину його сторонами, а саме: позивач та відповідач ОСОБА_1 відмінно один від одного тлумачать умови договору щодо строку оренди (10 років чи 7 років), а також щодо продовження строку дії договору до повного завершення збирання врожаю.

Суд першої інстанції, застосовуючи принцип contra proferentem, зважаючи, що проєкти обох договорів надавалися стороною позивача , розтлумачив умови договору на користь сторони відповідача, яка не мала вибору при укладенні договору, та зробив висновок, що умови договору від 08 серпня 2017 року слід тлумачити таким чином, що лише означений договір регулює спірні відносини сторін з дати його укладення; з дати укладення цього договору застосуванню підлягають виключно його умови договору; строк дії договору оренди 7 років, до 08 серпня 2024 року. При цьому суд першої інстанції зазначив, що переконаний, що у даному разі позивач як особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинен нести ризик, пов`язаний із неясністю такої умови для відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, на їх підтвердження слід також зазначити за умовами договору від 18 жовтня 2012 року строк дії договору був визначений 10 років, тобто закінчення цього строку мало відбутись від 18 жовтня 2022 року. Проте матеріали справи не містять даних що позивач вчиняв дії щодо продовження договору у 2022 році. Такі дії були вчинені у 2024 році, до закінчення строку визначеного у договорі від 08 серпня 2017 року. Це вказує на вчинення позивачем дій на виконання умов договору 08 серпня 2017 року та визнання ним його умов такими, що розповсюджуються на правовідносини між сторонами у справі. Інша позиція позивача є суперечливою попередній. А тому суд першої інстанції вірно виходив з того, що сторонами був узгоджений строк дії договору оренди землі 7 років та його умови не передбачали продовження цього строку до повного завершення збирання врожаю.

Позивач вказує на наявність у нього переважного права на продовження договору оренди землі на новий строк, в силу положень договору та положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Разом з тим реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

На виконання положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» та пункту 8 договору оренди, позивач завчасно, за більш ніж 4 місяці до закінчення строку дії договору 08 серпня 2017, надіслав відповідачу ОСОБА_1 заяву з повідомленням про намір скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки та подало додаткову угоду до договору оренди землі.

Однак умови, наданої ним додаткової угоди не є ідентичними з умовами договору від 08 серпня 2017 року та є не повно визначеними. Зокрема, у проєкті не зазначена дата, у яку позивач пропонував відповідачу ОСОБА_1 укласти додаткову угоду, в п. 8, який визначає строк дії договору, строк його дії не вказано, наявні лише графи для заповнення. Тобто наданий позивачем проєкт не містив таких істотних умов, як дата укладення та строк дії договору оренди.

Відповідач ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору повідомила про своє небажання укладати додаткову угоду, зазначила про дату закінчення договору оренди землі та висловила прохання повернути їй земельну ділянку у визначений строк. Вказана дія була вчинена поза межами місячного строку з дня отримання заяви позивача, проте більш ніж за 3 місяці до дати закінчення строку дії договору, тобто завчасно та відсутність волевиявлення на продовження договірних відносин з позивачем висловлена однозначно. Посилання позивача щодо відсутності юридичного значення відмови відповідача ОСОБА_1 від поновлення договору оренди з огляду на направлення такої відмови поза межами місячного строку з дня отримання заяви позивача, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки дії відповідача є однозначними, а пропуск строку незначним, що унеможливлює зробити висновок про відсутність волевиявлення відповідача ОСОБА_1 та продовження у зв`язку з цим дії строку договору оренди.

Після цього сторонами не було вчинено жодний дій щодо подальшого узгодження умов договору. Тобто позивач, який вважає наявним у нього переважного права, не здійснив жодної дії на можливе подальше узгодження умов договору оренди землі та продовження правовідносин між сторонами, що може бути прийнято до уваги при вирішенні питання наявність переважного права позивача, як орендаря земельної ділянки, на укладення договору оренди на новий строк.

А тому слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивач лише формально дотримався вимог ч. 2-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що не може вказувати про належне виконання позивачем означених вимог закону.

За вказаних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано констатував, відсутність згоди між сторонами щодо істотних умов договору на новий строк. Як наслідок, переважне право позивача як орендаря на поновлення договору на новий строк припинилося.

В ході розгляду справи позивач посилався на те, що йому належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, тобто позивач є землекористувачем, якому належить право користування (оренда) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву. А тому на підставі ст. 8-2 Закону України «Про оренди землі» як особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для третіх осіб.

Разом з тим позивачем не надано належних доказів внесення до Державного земельного кадастру відомостей про масив земель сільськогосподарського призначення, до якого входить земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером [номер приховано]:18:005:0199, загальною площею: 3,4099 гектарів або інших належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини. А отже вказана підставу позову слід визнати такою, що не доведена позивачем належним чином.

Апеляційний суд також враховує те, що на відміну від надісланого позивачем ОСОБА_1 проєкту додаткової угоди № 1 до Договору оренди землі № 139 від 18 жовтня 2012 року, Додаткова угода, наведена у прохальній частині позовної заяви і яку позивач просить визнати укладеною, містить відмінності, зокрема, такий реквізит як дата (06 березня 2024 року) та таку істотну умову як строк дії договору: 12 років. А отже позивач у позовних вимогах просить про визнання укладеним договору на умовах, що відрізняються як від умов договору укладених з відповідачем ОСОБА_1 08 серпня 2017 року, так і від умов що були запропоновані у березні 2024 року та унеможливлює задоволення заявлених позовних вимог.

Вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 договору оренди землі № 017 від 10 жовтня 2024 року; вимога про скасування державної реєстрації іншого речового права; визнання відсутнім права оренди відповідача ФОП ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку обґрунтовані наявністю у позивача переважного права оренди землі, що належить відповідачу ОСОБА_1 , та підстав для визнання укладеним договору про продовження оренди на новий строк, які не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. У зв`язку з цим підстави для задоволення вказаних позовних вимог відсутні. Вказаний договір укладений після завершення строку дії договору укладеного з позивачем, підстави для визнання укладеним договору на новий строку судом не встановлену, а тому відсутні правові підстави для визнання недійсним договору укладеного між відповідачами та інших вимог, що мають похідний характер.

Таким чином, сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що вказані доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, та не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Відносно додаткового рішення, ухваленого судом першої інстанції.

У відзиві на позовну заяву представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Литвиненко О. Л., було заявлено вимогу про розгляд питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги. Попередній (орієнтовний) розрахунок складає до 20000,00 грн(т. 1 а.с. 184-188).

Доказів понесення відповідачем ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі не подано. Проте представником в судових дебатах заявлено щодо понесення відповідних витрат та подання відповідних доказів у передбачених законом строк.

Рішення суду про відмову в позові ухвалено судом 26.09.2025.

30 вересня 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Литвиненко О. Л., звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі про розподіл судових витрат, а саме стягнення з позивача СТОВ «Деренківець», витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, які були понесені відповідачем в ході розгляду справи.

Так, 05 січня 2025 року між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Литвиненко О.Л. був укладений договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту в справі про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди, визнання відсутнім права оренди землі, використовуючи передбачені законодавчими актами засоби, способи, методи захисту з метою з`ясування обставин, які підлягають доказуванню, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг.

26 вересня 2025 року між сторонами укладений додатковий договір до договору про надання правової допомоги від 05 січня 2025 року, відповідно до умов якого, на виконання п. 4.1 договору правову допомогу, сторони погодили, клієнт оплачує згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 26 вересня 2025 року; розмір наданих послуг складає 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Підпис адвоката в означеному додатковому договорі та акті прийому-передачі наданих послуг свідчить про оплату клієнтом всієї суми, що зазначена в додатковому договорі, а підпис клієнта у цих же документах підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми та відсутність будь-яких претензій щодо наданих адвокатом послуг.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі наданих послуг від 26 вересня 2025 року, підписаний адвокатом Литвиненко О. Л., з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_1 , з іншої сторони. Як зазначено в акті, на виконання п. 2-2.1 договору адвокатом в рамках цієї цивільної справи надано клієнту наступні види правової допомоги: 1) консультації - кількість витраченого часу: 2 год, загальна вартість: 1000,00 грн; 2) ознайомлення з матеріалами справи та доданими додатками - кількість витраченого часу: 2 год, загальна вартість: 1000,00 грн; 3) вивчення практики та ознайомлення з рішеннями в Єдиному реєстрі судових рішень щодо аналогічних справ та рішення по даній справі, збір доказів - кількість витраченого часу: 2 год, загальна вартість: 1000,00 грн; 4) підготовка, написання та відправлення сторонам відзивів, заперечень, відповідей на відзив - кількість витраченого часу: 3 год, загальна вартість: 1000,00 грн; 5) підготовка та участь у судових засіданнях (20.01.2025, 14.02.2025, 12.03.2025, 02.04.2025, 02.05.2025, 06.06.2025, 18.08.2025, 18.09.2025) - кількість витраченого часу: не зазначено, загальна вартість: 16000,00 грн.

В акті прийому-передачі наданих послуг від 26 вересня 2025 року зазначено, що на виконання вищевказаних даних та п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 05.01.2025 клієнт проводить оплату адвокату наданої йому правової допомоги на загальну суму 20000 (двадцять тисяч) грн.

Відповідно до п. 2-3 вказаного акту підпис адвоката в означеному акті прийому-передачі наданих послуг свідчить про оплату клієнтом всієї суми наданих послуг, а наявність підпису клієнта підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми адвокату. Будь-які претензії між адвокатом та клієнтом щодо наданих та оплачених послуг відсутні.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представником відповідача Левченка В.А. додано також оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру від 30 липня 2025 року, відповідно до якого адвокатом Литвиненко О. А. прийнято від ФОП ОСОБА_2 , в якості оплати за договором про надання правової допомоги від 05 січня 2025 року, додатковим договором та актом прийому-передачі наданих послуг від 26 вересня 2025 року суму в розмірі 20000,00 грн.

09 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача, адвокат Бордаченко О. В., подав заперечення на заяву про стягнення судових витрат, у яких представник позивача просить відмовити у її задоволенні з підстав: 1) ненадання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; 2) надані представником відповідача Левченка В.А. докази не надають можливість суду та сторонам визначити порядок встановлення вартості наданої правничої допомоги та перевірити обґрунтованість заявленої до відшкодування суми витрат на правочину допомогу адвоката; 3) повідомлені відповідачем ОСОБА_2 роботи (послуги) адвоката, що були виконані для нього, суперечать матеріалам цієї справи; 4) позивач вважає заявлені відповідачем ОСОБА_2 суми витрат на правничу допомогу неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом робіт (наданих послуг) адвокатом.

Вирішуючи питання про компенсацію понесених судових витрат апеляційний суд виходить з такого.

У ч. 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, п.1 1 ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц вказав на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача ОСОБА_2 було здійснено заяву про компенсацію судових витрат як на стадії розгляду справи судом першої інстанції, з наданням доказів на підтвердження цих витрат.

Сторона відповідача в суді першої інстанції скористалась правом надання заперечень щодо розміру заявлених позивачем судових витрат.

В аспекті фактичних обставин цієї справи судом встановлено, що зазначені в акті від 26 вересня 2025 року надані адвокатом послуги достатньо деталізовані та вказують на те, що вони стосуються цієї справи. Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи сторони позивача про відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

З умовами договору розмір гонорару адвоката Литвиненко О. Л. за надання послуг з правничої допомоги ФОП ОСОБА_2 є фіксованим і становить загальну суму 20000 грн.

За загальним правилом розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, насамперед, їх необхідність та розумність.

В доводах апеляційної скарги сторона позивача вказує на необґрунтованість заявленої суми витрат в розмірі 20000 грн. Проте судом першої інстанції розмір компенсації відповідачу витрат на правову допомогу визначений 6200 грн, який доводами апеляційної скарги позивача не спростовується. Вказаний розмір компенсації відповідачеві понесених витрат на правову допомогу колегія суддів таким, що відповідає критеріям розумності і справедливості і підстав для зменшення, з урахуванням відсутності підстав для скасування рішення суду по суті спору, не вбачається.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає оскаржуване Баришівського районного суду Київської області від 26 вересня 2025 року та додаткове рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року законними та обґрунтованими, а тому не вбачає підстав для скасування чи зміни цих судових рішень.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга та позовні вимоги залишені без задоволення, то відсутні правові підстави для компенсації позивачеві понесених ним судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деренківець» - залишити без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 вересня 2025 року та додаткове рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 11 серпня 2026 року.