Єдиний унікальний номер 211/7299/26
Номер провадження 2-з/211/40/26
У Х В А Л А
10 липня 2026 року м.Кривий Ріг
Суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Грубник О.М. розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову
ВСТАНОВИВ:
В провадження Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчудження на квартиру АДРЕСА_1 , яка зреєстрована на ім`я відповідача ОСОБА_2 , який зареєстрований АДРЕСА_2 посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Заява розглянута за відсутності учасників справи згідно ч.1 ст. 153 ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суддя дійшов наступного висновку.
Заява мотивована тим, що позивач звернулась до суду з позовом про визнання правочину укладеного 07.10.2015 року між нею ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_3 та їх онуком ОСОБА_2 буд украдений договір купівлі-продажу їх сумісної квартири АДРЕСА_1 недійсним та про витребування майна.
З метою забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та для захисту своїх прав, ОСОБА_1 просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належать відповідачу ОСОБА_2 .
Вивчивши матеріали заяви та цивільної справи, суддя встановив таке.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).
Під час оцінки зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20).
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина десята статті 150 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: "Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".
Подібні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).
Оскільки предметом позову у даній справі є позовні вимоги майнового характеру Застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчудження на квартиру АДРЕСА_1 є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи невиконання рішення суду, у разі задоволення позову, та забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.
Відповідно до положень ч.1, 7 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суддя,
У Х В А Л И В :
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчудження на квариру АДРЕСА_1 , що належать відповідачу ОСОБА_2 , який зареєстрований АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 )
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Грубник