ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/1795/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Жолудєв А.В.
представники сторін:
від позивача: Козій І.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025 року у справі № 904/1795/25 (суддя Дичко В.О.)
за позовом Приватного підприємства "Ельпласт-Київ" (25015, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 2В, код ЄДРПОУ 37297591)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 7, поверх 6, код ЄДРПОУ 30912734)
про стягнення 2 884 196,64 гривень, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Ельпласт-Київ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" про стягнення 2 884 196,64 грн. та покладення на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" неналежним чином виконало зобов`язання за договором поставки № 60 від 24.11.2017 року щодо повної оплати поставленого позивачем товару.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025 року у справі № 904/1795/25 позовну заяву задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 7, поверх 6, код ЄДРПОУ 30912734) на користь Приватного підприємства "Ельпласт-Київ" (25015, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 2В, код ЄДРПОУ 37297591) заборгованість за договором поставки № 60 від 24.11.2017 року у сумі 2 884 196,64 грн (два мільйони вісімсот вісімдесят чотири тисячі сто дев`яносто шість гривень 64 копійки), судовий збір у сумі 43 262,95 грн (сорок три тисячі двісті шістдесят дві гривні 95 копійок), витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 20 000 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
У задоволенні решти заявлених витрат на професійну правничу (правову) допомогу відмовлено.
Рішення обґрунтовано доведеністю позивачем факту порушення відповідачем зобов`язання за договором та розміру заборгованості.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
За доводами апеляційної скарги апелянт вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025 року по справі № 904/1795/25 незаконним та необґрунтованим.
Вказує, що господарським судом Дніпропетровської області залишено поза увагою пояснення, міркування та аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, не надано їм правової оцінки.
Скаржник вказує, що згідно умов договору строк оплати визначається у відповідних специфікаціях. Разом з позовною заявою позивачем не надано до суду специфікації до договору, що унеможливлює встановлення строку виконання обов`язку відповідача сплатити за, як зазначає позивач, поставлений товар.
Позивачем додано до позовної заяви претензію від 20.01.2025 року № 12, проте не надано будь-яких доказів направлення зазначеної претензії відповідачу.
На думку апелянта, наведене свідчить про те, що позивачем не доведено, що відповідачем не виконано його зобов`язання по оплаті відповідно до договору, що ставить під сумнів факт прострочення боржника.
Зауважує, що укладаючи договір, сторони погодили, що умови поставки товару та умови оплати за товар визначаються сторонами у специфікаціях, які надає позивач.
Відповідно до умов договору, окрім рахунків-фактур та видаткових накладних, ПП "Ельпласт-Київ" зобов`язалось надавати ТОВ ВКФ "Велта" оригінали податкових накладних, сертифікатів якості (паспортів якості) товару, специфікацій на конкретну партію товару.
Таким чином, момент поставки товару та момент виникнення зобов`язання відповідача з перерахування оплати за товар у визначений сторонами строк пов`язується з моментом надання позивачем відповідачу повного пакету документів, вичерпний перелік яких передбачено в п. 3.5 договору.
Скаржник вважає, що позивач з метою доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, повинен був надати суду відповідні рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, сертифікати якості (паспорти якості) товару, специфікації на конкретну партію товару, а також підтвердити факт і момент отримання вказаних документів відповідачем.
Однак, за твердженням відповідача, позивачем додано до позовної заяви тільки копії видаткових накладних та копії рахунків-фактур і не додано до позову інших документів, зобов`язання з надання яких чітко узгоджено сторонами в п. 3.5. договору.
Також скаржник зауважує, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про факт отримання відповідачем повного переліку документів, передбачених умовами договору, та момент їх отримання, що відповідало б умовам договору та досягнутим між сторонами домовленостям.
У позовній заяві позивач зазначив, що специфікації до договору сторонами не підписувались, а товар поставлявся згідно видаткових накладних, в яких також не зазначався строк оплати. Однак саме позивач, на думку скаржника, зобов`язаний був надавати відповідачу специфікації для підписання. Проте, позивач, не пояснює суду підстави неналежного виконання умов договору в частині ненадання документів на товар, в тому числі специфікацій.
В даному випадку має місце невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку, тому керуючись нормами ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідач просить суд скасувати оскаржуване ним рішення суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи, просить залишити оскаржуване рішення без змін як законне та обґрунтоване.
Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що згідно із видатковими накладними, підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств, що долученні до позовної заяви, позивач за спірним договором поставив відповідачу товар на загальну суму 8 698 239,45 грн.
За зазначений товар відповідач розрахувався частково, в сумі 5 814 042,81 грн., у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість по договору перед ПП "Ельпласт-Київ" в розмірі 2 884 196,64 грн., що не заперечується відповідачем.
Позивач вказує, що специфікації до договору сторонами не складались (не підписувались), натомість на кожну партію товару складались видаткові накладні, в яких не зазначався строк оплати. Оскільки сторони в договорі не погодили строк оплати за товар, в тому числі і в специфікаціях, тому при визначенні строку оплати повинна застосовуватись загальна норма ст. 692 Цивільного кодексу України.
У судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності апелянта, колегія суддів виходить з того, що явка сторін в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, правова позиція скаржника викладена письмово, причини поважності неявки до суду скаржник не повідомив.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважала можливим розглянути справу за відсутності скаржника.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та їх юридичну оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" (далі - покупець) та Приватним підприємством "Ельпласт-Київ" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 60 (т. 1, а.с. 8-9, далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору згідно умов даного договору постачальник, на підставі заявки покупця, зобов`язаний передати у власність останнього (поставити) труби поліетиленові та фасонні частини до них (далі - товар), а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар, згідно з умовами, передбаченими у специфікаціях та/або видаткових накладних, які складаються та направляються постачальником покупцю на підставі заявки останнього.
Відповідно до пункту 1.2 договору передбачені п. 1.1 договору заявки можуть надаватись покупцем постачальнику як в усній (за телефоном), так і у письмовій формі (факсом, на адресу електронної пошти або будь-яким іншим листом на поштову адресу постачальника).
За пунктом 1.3 договору місце поставки товару узгоджується та зазначається сторонами у специфікації на поставку відповідної партії товару.
Згідно з пунктом 2.1 договору номенклатура, кількість, якість (технічні вимоги), ціна, строк та умови оплати і поставки товару узгоджуються сторонами у відповідній специфікації та за бажанням сторін можуть зазначатись у видаткових накладних постачальника по кожній партії поставки товару.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що під партією товару в даному договорі розуміється товар, що узгоджений сторонами у відповідній специфікації та переданий на умовах цього договору згідно заявки покупця та видаткової накладної постачальника.
На підставі пункту 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки, зазначених у специфікації та, за бажанням сторін, у видаткових накладних відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року. Якщо інше не зазначено у відповідній специфікації або видатковій накладній, товар за цим договором поставляється на умовах DDP (склад покупця).
Згідно з пунктом 3.2 договору термін поставки певної партії товару зазначається у відповідних специфікації та, за бажанням сторін, у видаткових накладних та, за необхідності, у рахунках-фактурах. У разі поставки товару відповідно до графіка - графік оформлюється як додаток до цього договору, що є його невід`ємною частиною.
Відповідно до пункту 3.3 договору датою фактичної поставки товару вважається дата його вручення покупцю постачальником на підставі видаткової накладної.
Згідно з пунктом 3.5 договору постачальник зобов`язується надати покупцю оригінали наступних документів:
а) рахунок-фактуру на конкретну партію товару;
б) видаткову накладну, оформлену відповідно до вимог цього договору та чинного законодавства України, з обов`язковим зазначенням у ній одержувача товару;
в) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України, завірену електронним підписом уповноваженої особи постачальника та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних;
г) сертифікат якості (паспорти якості) товару;
д) специфікацію на конкретну партію товару.
Згідно з пунктом 3.7 договору право власності на товар і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару, зазначеної в п. 3.3 договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору загальна вартість договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється згідно доданих до договору видаткових накладних постачальника протягом терміну дії даного договору.
На підставі пункту 4.2 договору оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, у строк та в порядку, що узгоджується сторонами та зазначається у специфікації та, за бажанням сторін, відповідній видатковій накладній.
Згідно з пунктом 4.3 договору за згодою сторін можливий інший, ніж передбачений в п. 4.2 договору, порядок оплати, якщо такий не суперечить чинному законодавству України і визначений відповідною специфікацією та/або видатковою накладною.
Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що датою оплати покупцем товару вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку останнього.
Відповідно до пункту 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно норм чинного законодавства України та цього договору.
Відповідно до пункту 6.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення їх печатками і діє до 31 грудня 2018 року.
Згідно з пунктом 6.2 договору, якщо за 10 (десять) календарних днів до дати закінчення дії даного договору жодна із сторін не повідомила письмову іншу сторону про своє бажання розірвати даний договір, то останній вважається продовженим на 1 (один) календарний рік.
На підставі пункту 8.3 договору при виникненні суперечок і розбіжностей між сторонами, що виникли з приводу виконання даного договору, в тому випадку якщо їх не вдалося врегулювати шляхом переговорів, такі спори і розбіжності підлягають вирішенню в господарському суді відповідно до чинного законодавства України.
Відповідач не заперечує доводи оскаржуваного рішення про те, що позивач здійснив поставку товару за договором, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (т. 1, а.с. 27-36, 38-43, 46, 49, 51, 53-55, 57-60, 62-64).
Встановлено, що позивач направив відповідачу рахунки на оплату, копії яких надані до позовної заяви (т. 1, а.с. 11-26).
Отримання рахунків скаржник також не спростовує.
Крім того, позивач зазначає про їх часткову оплату, що підтверджується наданими до суду банківськими виписками по рахунку (т. 1, а.с. 65-130).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" претензію № 12 від 20.01.2025 року про стягнення 3 097 302 грн (т. 1, а.с. 10, 244-245) з проханням погасити суму боргу перед Приватним підприємством "Ельпласт-Київ" в розмірі 3 097 302 грн. Наведене спростовує доводи скаржника про недоведеність даної обставини позивачем.
Позивач стверджує, що відповідач заборгованість у сумі 2 884 196,64 грн за договором не сплатив, що стало причиною виникнення спору і звернення з позовом до суду.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Встановлено, що скаржник не заперечує факт укладення договору і отримання товару.
Відповідні докази щодо цього надані позивачем до справи і вони є належними та допустимими.
Також за змістом апеляційної скарги не наведено заперечень щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Спірним є питання щодо того, чи настав строк оплати для відповідача за отриманий товар.
Судом встановлено і вище зазначено, що дійсно, строк оплати за умовами укладеного договору мав бути встановлений у специфікаціях або, за погодженням сторін, у видаткових накладних.
Обидві сторони підтверджують, що специфікації до договору не укладались.
Видаткові накладні, наявні у справі, також за своїм змістом не містять посилання на строк оплати отриманого відповідачем товару.
Отже, строк оплати не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В оскаржуваному рішенні суд вірно погодився з доводами позивача, що законом, а саме положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України врегульовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
В даному випадку визначальним для вирішення спору є доведеність факту отримання відповідачем товару і встановлення розміру заборгованості, а саме ці обставини апелянтом не спростовуються.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також колегія суддів звертає увагу, що за цим же договором, за аналогічних обставин, частина вартості отриманого товару відповідачем оплачена.
Матеріали справи не містять доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" відмовлялось від отримання товару чи від оплати за поставлений товар.
Аналіз приписів ст.ст. 655, 692, ч. 1 ст. 697, ст. 712 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який, у свою чергу, зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму.
Правовідносини купівлі-продажу (поставки) зумовлюють перехід права власності на товар від продавця (постачальника) до покупця в момент передання товару покупцеві. При цьому законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем (постачальником) до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовились при укладенні договору купівлі-продажу (поставки).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що представники відповідача, проставляючи свої підписи у видаткових накладних, підтвердили отримання товару, тому в Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" виникло зустрічне зобов`язання щодо його оплати.
В силу закону, а саме ст.692 Цивільного кодексу України, відповідач (покупець) зобов`язаний оплатити товар після його прийняття.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Велта" не надало до суду докази оплати заборгованості за договором у сумі 2 884 196,64 грн, висновок оскаржуваного рішення про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованим.
Під час апеляційного провадження доводи суду першої інстанції скаржник не спростував.
За вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за її розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025 року у справі №904/1795/25 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.08.2026 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков