ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа 295/3671/25
Категорія 53
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
суддів Григорусь Н.Й.,
Шалоти К.В.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі заяву представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №295/3671/25 за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, у розмірі 82844,82 грн, витрати за проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 7972,28 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн та витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю та розподілити судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України з урахування наданих доказів до відзиву.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 1453,44 грн судового збору.
Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом апеляційної інстанції не вирішено.
08 червня 2026 року представник відповідача - адвокат Гусєв П.В. подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 11 червня 2026 року призначено заяву про ухвалення додаткового рішення до апеляційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
24 червня 2026 року із суду першої інстанції до Житомирського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи №295/3671/25.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч.1 ст.369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Розглянувши заяву по суті, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Порядок та підстави ухвалення додаткового рішення визначені статтею 270 ЦПК України.
Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19).
У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21, від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі №922/4022/20).
З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Протилежне тлумачення частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.
Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №401/1086/23.
Незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/216/23.
Встановлено, що у апеляційній скарзі представник відповідача просив розподілити судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України з урахуванням наданих доказів до відзиву.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розподілити судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України та стягнути з позивача судові витрати у розмірі 2000,00 грн, які планує понести МТСБУ. На підтвердження розміру цих витрат разом із відзивом було подано відповідні докази.
Як убачається з матеріалів справи, при ухваленні постанови Житомирським апеляційним судом від 16 квітня 2026 року питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішено.
Отже, вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач заявив, а докази на підтвердження їх розміру подав до ухвалення судового рішення. Тому передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденний строк для подання доказів після ухвалення судового рішення у цьому випадку не застосовується.
Частина 3 статті 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 та від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04).
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву надав докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема копії довіреності від 11.12.2024 №6-01/376, свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю КС №11030/10 від 13.02.2023, договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12.10.2021, додаткової угоди від 24.12.2021 до договору про надання послуг в сфері права №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021, додаткової угоди №1202 від 09.04.2025 до договору про надання послуг в сфері права №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021 (а.с.73-82).
Відповідно до п.1.1. договору №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права від 12.10.2021 замовник доручає, а виконавець за винагороду приймає на себе зобов`язання надавати послуги у сфері права (далі - послуги). Послуги, що надаються на підставі Договору, складаються з комплексу дій та/чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, визначеної замовником, за конкретними дорученнями замовника і можуть включати в себе у тому числі, але не тільки:
1)надання правової інформації, консультацій, роз`яснень і рекомендацій із правових питань;
2)правову експертизу;
3) складення правових висновків, заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
4) захист прав та законних інтересів замовника, у тому числі у формі представництва інтересів замовника в судах (незалежно від спеціалізації та інстанційності), інших органах, установах, організаціях, підприємствах, третейських судах та перед фізичними особами;
5) здійснення дій, спрямованих на врегулювання наявної дебіторської та кредиторської заборгованості Замовника;
6) супровід судових справ (проваджень), виконавчих проваджень;
7) доопрацювання пропозицій (проектів) замовника щодо внесення змін до актів законодавства у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, приведення їх у відповідність до вимог нормопроектувальної техніки з метою забезпечення реєстрації відповідних проектів законодавчих актів.
Згідно з п.1 додаткової угоди №1202 від 09.04.2025 до договору про надання послуг в сфері права №4.1/12-10/2021 від 12.10.2021 сторони узгодили, що відповідно до умов Договору, замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника справи за позовом ОСОБА_1 до МТСБУ з ціною позову 82844,82 грн. Вартість послуг становить 2000,00 грн.
За усталеною судовою практикою, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19).
Колегія суддів погоджується з тим, що витрати на професійну правничу допомогу Моторному (транспортному) страховому бюро України, заявлені до відшкодування у розмірі 2000,00 грн, підтверджені належними та допустимими доказами.
Враховуючи характер спору, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та підтвердження понесених витрат належними доказами, апеляційний суд вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн співмірним складності справи та таким, що відповідає критерію розумності, а тому зазначені витрати підлягають стягненню з позивача на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Керуючись статтями 141, 259, 268, 270, 367, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Заяву представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №295/3671/25 за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.А. Панкеєва
Судді Н.Й. Григорусь
К.В. Шалота