ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/22593/26
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати неправомірними дії (або бездіяльність) державного виконавця Томчук Наталії Миколаївни щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 76820480 від "12" червня 2026 року;
- скасувати постанову державного виконавця Томчук Наталії Миколаївни від "12" червня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 76820480 та зобов`язати виконавця відновити виконавче провадження для продовження вчинення виконавчих дій, вжити заходів передбачених законом для повного і реального виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню, з огляду на те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/8359/21 Березівську сільську раду було зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0170, для ведення особистого селянського господарства в межах с.Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, з урахуванням висновків суду у справі №240/8359/21. Однак, за результатами голосування депутатів, рішення не прийнято. За таких обставин просить позов задовольнити.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Аргументуючи свої заперечення зазначає, що Березівською сільською радою було надано лист за № б/н від 03.03.2026 року, в якому повідомлялось, що на 77-й сесії VIIІ скликання Березівської сільської ради від 11.03.2025 року було винесено на повторний розгляд заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0170, для ведення особистого селянського господарства в межах с. Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, з урахуванням висновку суду у справі № 240/8359/21. Повторний розгляд заяви Березівської сільською радою було здійснено ще 11.03.2025 року. Отже, враховуючи вищенаведене, державним виконавцем при прийнятті рішення 12.06.2026 року про закінчення виконавчого провадження у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме в ході проведених державним виконавцем виконавчих дій та застосування заходів примусового виконання, встановлено, що згідно витягу з протоколу 77 сесії восьмого скликання від 11.03.2025 Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області заява ОСОБА_1 розглянута повторно, з боржника стягнуто виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, тобто рішення виконано фактично в повному обсязі.
Позивач подав до суду відповідь на відзив. Заперечуючи проти доводів відповідача, вказав, що у розумінні чинного законодавства, якщо проект рішення не набрав голосів, це означає, що рішення суб`єктом владних повноважень взагалі не прийнято. Рада не сформувала та не висловила своєї волі - вона не затвердила проект, але й не відмовила у його затвердженні з викладенням законних підстав. Відтак, процедура розгляду заяви позивача залишилася незавершеною, а правовий спір - невирішеним.
Березівська сільська рада Житомирського району Житомирської області пояснення щодо позову не надала.
Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №240/8359/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та зобов`язано Березівську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0170, для ведення особистого селянського господарства в межах с.Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, з урахуванням висновків суду у справі №240/8359/21..
На виконання до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції було подано виконавчий лист №240/8359/21 від 06.10.2022 року, виданий Житомирським окружним адміністративним судом.
20.01.2025 року державним виконавцем за вказаним виконавчим документом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Того ж дня винесено постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору.
В подальшому державним виконавцем 17.02.2026 прийнято рішення про накладення на Березівську сільську раду штрафу в розмірі 5 100 гривень за невиконання рішення суду.
Березівською сільською радою було надано лист за № б/н від 03.03.2026 року, в якому повідомлялось, що на 77-й сесії VIIІ скликання Березівської сільської ради від 11.03.2025 року було винесено на повторний розгляд заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0170, для ведення особистого селянського господарства в межах с. Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, з урахуванням висновку суду у справі № 240/8359/21.
12.06.2026 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно частини першої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, 2)надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачений статтею 63 Закону №1404. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі зокрема фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідач зобов`язаний вживати передбачені Законом №1404 заходи примусового виконання рішень і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Обов`язок виконання рішення зобов`язального характеру покладається на боржника.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
Предметом переданого на вирішення суду спору є правомірність постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №76820480 з примусового виконання виконавчого листа №240/8359/21, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 06.10.2022 на підставі п.9 ч.1 статті 39 Закону №1404.
Надаючи оцінку спірному рішенню органу виконавчої служби, суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2022 Житомирським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист на виконання рішення суду у справі №240/8359/21, яким зобов`язано Березівську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0170, для ведення особистого селянського господарства в межах с.Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, з урахуванням висновків суду у справі №240/8359/21.
Тобто для закінчення виконавчого провадження ВП №76820480, стягувачем за яким є позивач, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII державний виконавець з урахуванням наданих йому цим Законом повноважень зобов`язаний був перевірити наявність фактичного виконання боржником у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а саме з`ясувати, чи: повторно розглянуто Березівською сільською радою Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0170, для ведення особистого селянського господарства в межах с.Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Проте, боржник - Березівська сільська рада листом від 06.03.2026 повідомила відповідача про те, що повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 .
Дослідженням доданого до матеріалів справи витягу з протоколу 77 сесії восьмого скликання від 11.03.2025, встановлено, що на сесії були присутні 13 депутатів та сільський голова. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 за проголосувало 3 голосів; проти 3 голосів; утримались 8 голоси. Відповідно, рішення за наслідками голосування не прийнято.
Отже, лист Березівської сільської ради від 03.03.2026, а також відсутність у матеріалах виконавчого провадження ВП №76820480 рішення боржника Березівської сільської ради, прийнятого за результатами заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,2756 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:001:0170, для ведення особистого селянського господарства в межах с.Василівка на території Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, безумовно свідчать про невиконання боржником судового рішення у справі №240/8359/21, яке набрало законної сили, чого державний виконавець у розглядуваній ситуації не врахував.
Так, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Стаття 118 Земельного кодексу України визначає, що у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
У зв`язку із цим, суд наголошує на тому, що боржником в порушення вимог частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України не прийнято жодного рішення (ані позитивного, ані негативного) на виконання рішення суду у справі №240/8359/21.
Зазначені вище обставини в сукупності дають підстави для висновку, що державний виконавець приймаючи оскаржувану постанову діяла неправомірно, всупереч вимогам чинного законодавства.
Таким чином, у межах спірних правовідносин відсутні обставини, які свідчать про виконання вимог виконавчого листа, виданого 06.10.2022 у справі №240/8359/21. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують виконання судового рішення, тому Постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною, та такою що підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вжити заходів примусового виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 41 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Оскільки за наслідками розгляду справи по суті судом визнано протиправною та скасовано оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, в силу вимог частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII виконавче провадження ВП № 7996916 підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно, з дати відновлення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Такі заходи примусового виконання рішень державний виконавець зобов`язаний здійснювати у спосіб та в порядку, які встановлені не лише Законом № 1404-VIII, а й відповідним виконавчим документом.
Отже, обов`язок відповідача поновити виконавче провадження прямо передбачений Законом №1404-VIII і, виходячи з матеріалів та обставин справи, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем такий обов`язок не буде виконаний.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача поновити виконавче провадження та вжити заходів примусового виконання судового рішення, оскільки в силу вимог Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає відновленню, з подальшим вжиттям державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як зазначено частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини першої-третьої статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення адміністративного позову.
В силу приписів ст. 139 КАС України, з урахуванням висновків суду про задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Леха Качинського, 12А, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 34973387), за участі третьої особи Березівська сільська рада Житомирського району Житомирської області (вул. Богуславська, 31,с. Березівка (Житомирський),Житомирський р-н, Житомирська обл.,12411. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04348220) про визнання дій неправомірними, скасування постанови задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП №76820480 від 12.06.2026.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.С. Токарева
11.08.26