ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відводі судді
11 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/24516/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивачка просить суд (з урахуванням ухвали від 01 грудня 2025 року про повернення позовної заяви в частині заявлених вимог за період 01 січня 2025 року по 21 квітня 2025 року):
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 22 квітня 2025 року нарахування та виплату доплати як непрацюючій пенсіонерці, яка постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік";
- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату доплати як непрацюючій пенсіонерці, яка постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", що дорівнює 2361 грн щомісячно.
10 серпня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про відвід судді Приходько О. Г. від розгляду цієї справи, мотивовану тим, що 01 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, проте рішення у справі у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) шістдесятиденний строк не прийнято.
Перевіривши доводи заяви про відвід суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відводу з огляду на таке.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв`язку із цим суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Білуха проти України", заява №33949/02, пункт 49; "Fey v. Austria", заява №14396/88, пункти 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява №33958/96, пункти 42-43, "Pullar v. United Kingdom", заява №22399/93, пункт 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Між тим, будь-яких доказів упередженого відношення або необ`єктивності судді Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О. Г. у справі № 240/24516/25 щодо позивачки, до заяви не додано, як і доказів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію", а обставин, які б дійсно підтверджували такі доводи, у тексті заяви не наведено.
Не надано заявницею й жодних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Приходько О. Г. у результаті розгляду цієї справи, натомість викладені мотиви позивачки зводяться до власних висновків, що не може свідчити про упередженість та/або необ`єктивність судді і, за наведеними правилами процесуального закону, не є підставою для відводу судді.
Інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді цієї справи судді Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О. Г. і викликали необхідність її відводу, у заяві відсутні.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О. Г., а отже, у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 40, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Приходько О. Г. у справі № 240/24516/25.
Заяву передати для проведення автоматизованого розподілу для визначення судді для вирішення питання про відвід судді у справі № 240/24516/25 у порядку, визначеному частиною першою статті 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Г. Приходько