ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відводі судді
13 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/24516/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням ухвали від 01 грудня 2025 року про повернення позовної заяви в частині заявлених вимог за період 01 січня 2025 року по 21 квітня 2025 року, просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 22 квітня 2025 року нарахування та виплату доплати як непрацюючій пенсіонерці, яка постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік";
- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату доплати як непрацюючій пенсіонерці, яка постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", що дорівнює 2361 грн щомісячно.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2025 суддею для розгляду справи було визначено Приходько О.Г.
10.08.2026 до Житомирського окружного адміністративного суду позивачем була подана заява про відвід судді Приходько О.Г. в обґрунтування якої зазначила наступне:
"Тобто, станом на 10.08.2026р. суддею порушено строк розгляду справи в чотири рази незважаючи на те, що позивач, 18.05.2026р.. 23.06.2026р. та 22.07.2026 року звертався з клопотанням до суду пришвидшити розгляд справи та повідомити позивача коли буде прийнято рішення.
Також, позивач неодноразово звертався до канцелярії суду з проханням повідомити коли судом буде прийняте рішення у справі, про те на це питання ніхто відповіді надати не зміг, тільки в телефоні звучало: «чекайте велика завантаженість».
Коли ПФУ порушило мої права, я звернулася до них з заявою пояснити мені причину невиплати коштів на що мені відповідь надано згідно Закону «Про звернення громадян», а суд, до якого я звернулася за захистом моїх прав вісім місяців не може розглянути типову справу і не факт, що ця справа буде розглянута в цьому році".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 заявлений відвід визнано необґрунтованим і передано матеріали справи для визначення головуючого судді у порядку частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про відвід судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Житомирського окружного адміністративного суду від 12.08.2026, суддею для вирішення питання про відвід визначено суддю Семенюка М.М.
Дослідивши заяву позивача про відвід судді Приходько О.Г., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід з наступних підстав.
Згідно з нормами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Загальна декларація з прав людини (ст. 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч. 1 ст. 14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Підстави для відводу судді визначено частиною першою статті 36 КАС України, відповідно до якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи:
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Зокрема, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" визначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями.
Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Так, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою. З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".
Частиною третьою статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Таким чином, особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Тобто, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Дослідивши заяву позивача про відвід судді, суд дійшов висновку про те, що наведені у заяві мотиви відводу судді не містять обставин, які свідчать про наявність підстав для відводу судді, оскільки заява про відвід судді Приходько О.Г. не містить доводів, які б викликали сумнів в неупередженості головуючого судді.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Приходько О.Г. вцілому в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів поданої заяви про відвід не вбачається.
Наведені у заяві про відвід судді Приходько О.Г. обставини не можуть слугувати підставами для відведення судді як такі, що викликають сумнів у його неупередженості, а отже вимоги заяви ґрунтуються на особистих припущеннях заявника.
При цьому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17.
У поданій заяві заявником не наведено конкретних фактів та не надано жодних доказів, які б свідчили про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи, наявність упередженого ставлення до будь-якого з учасників процесу чи існування інших обставин, передбачених процесуальним законом як підстави для відводу.
Посилання заявника на порушення судом розумних строків розгляду процесуальних документів саме по собі не свідчить про упередженість або необ`єктивність судді та не є передбаченою законом підставою для її відводу.
При цьому суд зазначає, що доводи позивача за своїм змістом зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями суду щодо порядку і строків розгляду заяви. Проте сама по собі незгода учасника справи з такими процесуальними рішеннями не свідчить про наявність обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в об`єктивності чи неупередженості судді.
Суд зазначає, що процесуальні дії судді, а також законність і обґрунтованість ухвалених ним судових рішень підлягають перевірці виключно в порядку апеляційного чи касаційного перегляду, визначеному процесуальним законом.
Отже, незгода учасника справи із судовим рішенням, процесуальними діями судді, прийнятими ним процесуальними рішеннями або вирішенням клопотань сторін не може розцінюватися як підстава для відводу судді, а є підставою для реалізації права на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення.
Крім того, у Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів і правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема з питань етики, несумісної поведінки та безсторонності, наголошено, що відповідно до загального принципу судді повинні бути персонально звільнені від відповідальності за претензіями, які висуваються до них у зв`язку зі здійсненням правосуддя. Помилки, допущені під час визначення юрисдикції, здійснення судової процедури, тлумачення чи застосування норм права, повинні усуватися шляхом апеляційного перегляду.
Таким чином, оцінка правомірності процесуальних дій судді, а також законності й обґрунтованості прийнятих ним судових рішень належить до компетенції судів апеляційної та касаційної інстанцій. Відтак незгода учасника справи з процесуальними діями судді, прийнятими ним процесуальними рішеннями, вирішенням клопотань сторін чи змістом судового рішення не є підставою для відводу судді, а відповідні доводи можуть бути наведені в апеляційній скарзі на судове рішення.
Суд також звертає увагу, що згідно з частиною четвертою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена ним публічно правова позиція щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу.
Верховний Суд в ухвалах від 13.05.2024 у справі №215/2945/23, від 23.07.2024 у справі №990/217/24 неодноразово зазначав, що суб`єктивна незгода сторони з діями судді (ів) не може вважатися обставиною, яка викликає сумнів у його (їх) неупередженості.
Обставини подання відводу, на які посилається заявник, має ознаки штучно створених підстав для зміни складу суду. Сторонній об`єктивний спостерігач у такій ситуації не мав би обґрунтованих підстав сумніватися в неупередженості суду, натомість міг би сприйняти такі дії заявника як спробу впливу на суд або обрання «зручного» складу суду, що є несумісним із принципами правосуддя.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Аргументи, якими мотивовано заяву про відвід судді не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення суддею Приходько О.Г. гарантій неупередженості.
Таким чином, доводи, викладені у заяві, жодним чином не свідчать про наявність підстав, передбачених частинами 1,2,3 ст. 36 КАС України для відводу судді Приходько О.Г.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 40, 243, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Приходько О.Г.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.
Суддя М.М. Семенюк