ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року Справа № 280/4096/25 Провадження №ПР/280/20/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді: Батрак І.В.,
за участю секретаря: Федорчука Є.В.,
представника позивача Івашківського А.О.,
представника відповідача Діхтяр А.М..
розглянувши в відритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 18.09.2024 №0[телефон приховано] форма «ПС», що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 19.08.2024 №2334/04/3 6/07/08/РРО/ НОМЕР_1 ;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 18.09.2024 №0[телефон приховано] форма «С», що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 19.08.2024 №2334/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 .
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві вказує, що у контролюючого органу відсутні підстави, що ним отримано письмове звернення покупця (споживача), який зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу зі здійснення належного податкового контролю та прийняття Наказу на проведення перевірки. Зауважує, що фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 проведено контролюючим органом за відсутності фактичних підстав, а тому така перевірка є незаконною та не породжує жодних правових наслідків, а Акт перевірки виходячи з положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податковий орган, на думку позивача, не дотримався вимог п.81.1. ст.81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого зазначаються підстави для проведення перевірки визначені ПК України. Щодо протиправності оскаржуваних рішень (по суті встановлених правопорушень) наголошує, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків обліку товарних запасів не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо і тому не може бути предметом фактичної перевірки. Крім того, в акті фактичної перевірки зазначено, що перед початком перевірки було проведено контрольно-розрахункову операцію на суму 8999 грн, проте матеріали перевірки не містять доказів того, що представники контролюючого органу повернули придбаний товар, що в свою чергу ставить під сумнів як проведення самої контрольно- розрахункової операції яка стала початком проведення фактичної перевірки, так і фактів які були зафіксовані податківцями під час фактичної перевірки. Позивач також стверджує, що йому як особі, щодо якої проводилася фактична перевірка, ніхто не надавав запит про надання документів, а також ніхто не надавав наказу під підпис про проведення фактичної перевірки та наказ про проведення фактичної перевірки. Вказані документи було отримано у відповідь на адвокатський запит від ГУ ДПС у Запорізькій області. Пояснює, що під час проведення фактичної перевірки державними інспекторами було неправомірно складено опис товару на підставі якого сформовано штрафну санкцію в розмірі 1377428,00 грн. Оскільки Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» єдиний спосіб забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства - проведення інвентаризації активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. При цьому, проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку та ведення його обліку.
Ухвалою суду від 26.05.2025 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою від 02.06.2025 судом прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання на 17 червня 2025 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву (вх. №30154 від 17.06.2025), у якому наголошує на тому, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області дотримано порядок проведення фактичної перевірки. Щодо підстав проведення фактичної перевірки зазначає, що у наказі про проведення фактичної перевірки зазначено на підставі яких саме норм податкового законодавства зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області провести фактичну перевірку суб`єкта господарювання, а саме: пп.82.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України. Зауважує, що наказ про проведення фактичної перевірки №3333-п від 02.08.2024 містить всі реквізити та ідентифікатори відповідно до чинного податкового законодавства. Таким чином, обсяг зазначеної у наказі інформації відповідає вимогам абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України. Щодо належного повідомлення позивача про проведення фактичної перевірки та щодо особи, яка здійснила розрахункову операцію вказує, що при виході на фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за адресою проведення діяльності суб`єкта господарювання перебувала особа, яка здійснила розрахункову операцію від імені позивача з РРО, який зареєстрований на останнього, про що свідчить наявний у матеріалах справи чек. Ця особа представилась ОСОБА_2 , є продавцем магазину. Звертає увагу суду, що Актом фактичної перевірки та доданими до нього матеріалами зафіксовано, що контрольну розрахункову операцію проведено саме цією особою. Отже, на думку відповідача, оскільки продавець ОСОБА_3 був допущений позивачем до здійснення розрахункових операцій від його імені, вважаємо, що вказана особа відповідає ознакам уповноваженої особи платника податків у розумінні статті 81 ПК України як особа, яка фактично проводить розрахункові операції, а тому вручення такій особі наказу на проведення перевірки та інших документів, свідчить про належне виконання ГУ ДПС у Дніпропетровській області вимог статті 81 ПК України щодо повідомлення платника про перевірку. Пояснює, що за результатами зазначеної перевірки складено Акт №2334/04/36/07/08/ РРО/ НОМЕР_1 від 19.08.2024 року (надалі за текстом - Акт фактичної перевірки), відповідно до якого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в об`єкті діяльності - відділу магазину порушено наступні вимоги: п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР. п.85.2 ст.85 ПК України. Аргументи позивача стосовно запиту про надання документів є необґрунтованими, оскільки з урахуванням положень п.85.2 ст.85 ПК України та п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідний обов`язок суб`єкта господарювання надати контролюючим органам документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), виникає на початок проведення перевірки, на вимогу контролюючого органу, незалежно від отримання письмового запиту. Крім того, посилання позивача на вимоги пункту 73.3 статті 73 ПК України є також помилковими. При цьому, відсутність доказів вчинення перевіряючими такої контрольної розрахункової операції за рахунок саме бюджетних коштів та дотримання порядку повернення придбаних у ході проведення контрольних закупок товарів платнику самі по собі не спростовують встановлені під час фактичної перевірки порушення п.12 ст. 3 Закону. Ураховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити.
17 червня 2025 року вирішено відкласти підготовче засідання по справі на 08 липня 2025 року.
В підготовчому засіданні, призначеному на 08 липня 2025 року, за клопотанням представника позивача про надання часу та викладення письмових заперечень на клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду судом відкладено підготовче засідання на 05 серпня 2025 року.
Підготовче засідання, призначене на 05 серпня 2025 року, не відбулося в зв`язку з відсутністю електроенергії в Запорізькому окружному адміністративному суді з 05.08.2025 з 10:10 до 15:47 05.08.2025 (довідка «Запоріжжяобленерго» від 07.08.2025 за № 865827948-55/1742, яка міститься в матеріалах справи). Розгляд справи призначено на 14 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 14.08.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.03.2026 касаційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області залишена без задоволення, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі залишена без змін.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2026 продовжено розгляд адміністративної справи №280/4096/25, провадження №ЗП/280/20/26. Призначено підготовче засідання на 27 квітня 2026 року.
27 квітня 2026 року підготовче засідання по справі відкладено на 19 травня 2026 року.
19 травня 2026 року судом відкладено підготовче засідання на 23 червня 2026 року.
Від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» 29 червня 2026 року надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№36124), у яких наголошує, що в наказі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.08.2024 №3333-п не зазначено найменування суб`єкту господарювання який перевіряється (як найменування позивача, так і відомостей щодо належного йому коду (РНОКПП). Зміст наказу свідчить про те, що фактична перевірка Позивача має бути проведена в магазині «YABLUKA», навіть без встановлення особи суб`єкта господарювання, який здійснює свою діяльність у такому магазині, та за відсутності жодної інформації про порушення Позивачем податкової дисципліни в сфері правовідносин, які були перевірені. Дія наказу на перевірку поширюється на невизначене коло осіб платників податків без зазначення конкретного суб`єкту господарювання, який буде перевірятися, що не відповідає ознакам акта індивідуальної дії. Також звертає увагу суду що ГУ ДПС у Дніпропетровській області в своєму акті від 19.08.2024 за №2334/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 а першій сторінці зазначили місце проведення фактичної перевірки - смт. Слобожанське. Як стверджує відповідач, акт фактичної перевірки є джерелом доказової інформації, проте відповідач сам же спростовує джерело своїх колег, стверджуючи, що фактична перевірка проводилася в м. Дніпро. Відповідач своїми твердженнями спростовує інформацію своїх колег що вони проводили перевірку в смт. Слобожанське, а не в м. Дніпро, так як про смт. Слобожанське зазначено в акті відмови від підпису в направленні, та в Акті відмови від отримання другого примірнику акту фактичної перевірки.
Відповідач через систему «Електронний суд» також надіслав до суду додаткові пояснення у справі (вх. №36122 від 29.06.2026), у яких звертає увагу, що представником позивача надано відповідь від директора певного Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Холдинг». За словами ТОВ «Лекс Холдинг» - товариство є орендарем площ в Торгово розважальному центрі «Караван». З огляду на це, знов ж таки, виникає питання, чому саме до цього товариства був начебто направлений адвокатський запит, а не до будь-якого іншого «орендаря», чому взагалі адвокатський запит направлений до орендаря приміщень в ТРЦ «Караван», яке відношення товариство має до даної судової справи та до ТРЦ «Караван» в цілому, адже договір оренди від 01.04.2023 про який йде мова у відповіді на адвокатський запит також НЕ наданий до Суду. Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.06.2026 2 Крім цього, стосовно Рішення від 08.08.2012 №339 Виконавчого комітету Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, який був наданий ТОВ «Лекс Холдинг» у відповідь на адвокатський запит. Єдине та найголовніше щодо даного Рішення маємо на меті зазначити, що документ не має жодної згадки про ТРЦ «Караван», у рішенні йде мова про адресу якогось абстрактного Торгівельно-розважального комплексу без його найменування. Також підкреслює, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на виконання листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 08.05.2026 №1864/7/08-01-05-06 02 повідомило листом від 29.05.2026 №2163/7/04-36-07-08-16 наступне: фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилась згідно з наказом від 02.08.2024 №3333 на підставі інформації, викладеної в додатку до листа ДПС України від 02.08.2024 №22275/7/99-00-07-03-03-07 щодо інформації, яка надійшла на чат-бот ДПС «Violation Bot», із зазначенням об`єкта господарювання та адреси проводження фінансово господарської діяльності магазину «YABLUKA», який знаходився на території ТРЦ «Караван». Згідно з інформацією, яка розміщена на сайті ТРЦ «Караван» має адресу: м. Дніпро, вул. Нижньодніпровська, буд. 17.
Ухвалою суду від 29.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 липня 2026 року.
09 липня 2026 року у судовому засіданні оголошена перерва на 29 липня 2026 року.
Представником позивача до матеріалів справи через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №42994 від 29.07.2026), у яких додатково зауважує, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області вийшли за межі дії самого наказу, оскільки: управлінське рішення відносно перевірки позивача контролюючим органом не приймалося; фактична перевірка проводилася за адресою, яка не відповідає адресі вказаній в наказі про проведення фактичної перевірки. Матеріали фактичної перевірки не містять даних відносно особи, яка проводила розрахункову операцію. Окрім вказаного, матеріали фактичної перевірки не містять доказів, які б вказували на видачу посадовим особам ГУ ДПС у Дніпропетровській області, які в межах проведення фактичної перевірки здійснили контрольну розрахункову операцію, грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу, таким чином вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДПС.
29 липня 2026 року у судовому засіданні оголошена перерва на 30 липня 2026 року.
У судовому засіданні представник позивач в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав у повному обсязі на підставах, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві та письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення учасників справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 13.05.2024, номер запису 201035001[телефон приховано]. Вид діяльності позивача є: 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (основний).
02.08.2024 на підставі ст. 19-1, ст. 20, пп. 69.2-2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України видано наказ №3333-п, відповідно до якого зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області провести фактичну перевірку суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами). Перевірку розпочати з 26.08.2024. Тривалість - не більше 10 діб
На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 3333-п від 02.08.2024 та направлень від 02.08.2024 № 6346, № 6347, №6348 фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області було розпочато та проведено фактичну перевірку позивача за вищевказаною адресою.
Судом встановлено, що перед початком проведення перевірки фахівцями корнтролюючого органу здійснено контрольну розрахункову операцію, зокрема придбано навушники AirPods Pro (2nd generation) на суму 8999,00 грн, про що свідчить фіскальний чек з ПРРО, що зареєстрований на ФОП ОСОБА_1 , який наявний в матеріалах справи.
У подальшому фахівцями ГУ ДПС у Дніпропетровській області продавцю ФОП ОСОБА_1 , який провів відповідну розрахункову операцію (представився ОСОБА_3 ), було пред`явлено службові посвідчення осіб, які зазначені в направленнях на проведення перевірки та надано для ознайомлення копію наказу про проведення перевірки та самі направлення на перевірку. Проте, після ознайомлення з направленнями вказана особа відмовилась від підпису у них, про що були складені Акт від 06.08.2024 та Акт від 08.08.2024 про відмову від підпису особою, що здійснила розрахункову операцію у направленнях на перевірку.
Також, під час проведення перевірки уповноваженими особами контролюючого органу проведено перевірку щодо повноти, оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), про що складено Відомість на суму 1388428,00 грн.
За результатами проведеної перевірки складено та зареєстровано акт фактичної перевірки від 19.08.2024 №2334/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 , за висновками якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
Особа, що здійснила розрахункову операцію - ОСОБА_3 (продавець), відмовилась від ознайомлення з Актом фактичної перевірки та відмовилась від отримання його другого примірника. З огляду на це, фахівцями податкової служби складено Акт від 16.08.2024 №000627/1, що засвідчує факт відмови від отримання примірника акту (довідки) фактичної перевірки або неможливості його вручення та підписання. Примірник Акту фактичної перевірки разом з відповідними додатками був направлений на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 послугами АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення.
На підставі Акту фактичної перевірки та виявлених порушень, 18.09.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: №0[телефон приховано] форми «С» на суму штрафу у розмірі 1377428,00 грн; №0[телефон приховано] форми «ПС» на суму штрафу у розмірі 2040,00 грн. Дані податкові повідомлення-рішення разом із детальним розрахунком фінансових санкцій були направлені ФОП ОСОБА_1 за його податковою адресою: АДРЕСА_2 .
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду про їх скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Із змісту п.81.1 ст.81 ПК України слідує, що в наказі про проведення перевірки повинні зазначатися, серед іншого, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем призначено фактичну перевірку на підставі пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України.
Згідно з пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
З аналізу наведених норм права вбачається, що п. 80.2 ст.80 ПК України визначає самостійні та альтернативні підстави для проведення фактичної перевірки. При цьому зазначення у наказі конкретного підпункту п. 80.2 ст. 80 ПК України дозволяє встановити правову підставу перевірки, а оцінка достатності фактичних підстав здійснюється судом з урахуванням усіх матеріалів справи, змісту наказу, направлень, акта перевірки та доказів, наданих сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 29.05.2026 №2163/7/04-36-07-08-16 повідомило, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилась згідно з наказом від 02.08.2024 №3333 на підставі інформації, викладеної в додатку до листа ДПС України від 02.08.2024 №22275/7/99-00-07-03-03-07 щодо інформації, яка надійшла на чат-бот ДПС «Violation Bot» із зазначенням об`єкта господарювання та адреси проводження фінансово-господарської діяльності магазину «YABLUKA», який знаходився на території ТРЦ «Караван».
При цьому, згідно з інформацією, яка розміщена на сайті ТРЦ «Караван», торгівельно-розважальний комплекс має адресу: м. Дніпро, вул. Нижньодніпровська, буд. 17. До матеріалів справи долучено скрін-шот офіційної Instagram сторінки ТРЦ «Караван» із зазначенням адреси: м. Дніпро, вул. Нижньодніпровська, буд. 17, скрін-шот з сайту Google-maps із адресою розташування ТРЦ «Караван»: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Нижньодніпровська, буд. 17, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за параметром запиту «адреса/місцезнаходження» Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Нижньодніпровська, буд. 17.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, в разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Згідно з встановленими судом фактичними обставинами справи посадові особи відповідача були допущені до проведення фактичної перевірки за місцем здійснення позивачем господарської діяльності; така перевірка була проведена.
Отже, формулювання підстав перевірки в наказі надавало об`єктивного розуміння того, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій.
Також зміст наказу про призначення перевірки не призвів таких порушень, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.
Відтак суд вважає, що вказані у наказі №3333-п від 02.08.2024 підстави проведення фактичної перевірки підтверджені належними доказами. Вказаний наказ не має істотних недоліків, а отже відсутні підстави стверджувати про те, що контролюючим органом неправомірно проведено перевірку у спірному випадку.
Стосовно доводів позивача про відсутність його під час проведення фактичної перевірки, невручення йому копії наказу та направлення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу.
Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Враховуючи вищезазначені норми, контролюючий орган має право приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення визначених у ст. 81 ПК України документів платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції).
Як свідчать встановлені обставини справи, при виході на фактичну перевірку об`єкта магазин «YABLUKA» за адресою: АДРЕСА_1 та після проведення контрольної розрахункової операції, посадовими особами контролюючого органу пред`явлені службові посвідчення та направлення на перевірки від 02.08.2024 №№6346, 6347, 6348, особі, яка фактично здійснила розрахункову операцію - який представився як Іван Сергійович, продавець магазину. Проте, після ознайомлення з направленнями вказана особа відмовилась від підпису у них, про що були складені Акт від 06.08.2024 та Акт від 08.08.2024 про відмову від підпису особою, що здійснила розрахункову операцію у направленнях на перевірку.
Стосовно доводів скаржника про те, що контрольна розрахункова операція здійснена не за бюджетні кошти, колегія суддів зазначає, що нормами ПК України не визначено виключне джерело коштів для здійснення контрольної розрахункової операції. Отже, така операція може бути проведена у будь-який спосіб (готівкою чи за допомогою платіжних карток).
Оскільки податковий орган, у відповідності до приписів ст. 81 ПК України, пред`явив визначені у ст. 81 ПК України документи особі, яка фактично проводила розрахункові операції, доводи позивача про невручення йому наказу, направлення перед початком проведення фактичної перевірки є безпідставними.
Згідно з п. 80.4 ст. 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що вказана особа не є уповноваженим представником позивача, оскільки продавець здійснив розрахункову операцію, зокрема навушників AirPods Pro (2nd generation) на суму 8999,00 грн, з використанням ПРРО, що зареєстрований на ФОП ОСОБА_1 , про що свідчить наявний в матеріалах судової справи чек. При цьому сам позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, яким може бути спростовано висновки податкового органу.
Доводи позивача про те, що у наказі про призначення фактичної перевірки відсутня інформація про суб`єкта господарювання, який перевіряється, є безпідставними, та спростовуються положення ст. 81 ПК України.
Пунктом 86.1 ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків. Довідка перевірки документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження). У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Як визначено п. 86.5, 86.6 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.
Так, в ході фактичної перевірки за місцем провадження діяльності в магазині за адресою: м. Дніпро, вул. Нижньодніпровська, буд. 17, встановлені наступні порушення: п. 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, що підтверджується змістом акту від 19.08.2024 №2334/04/3 6/07/08/РРО/3715704096.
Пунктом 12 ст. 3 Закону №-265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033 (далі - Порядок №496) та набув чинності 26.11.2021, який визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до Порядку №496 документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи. Облік товарних запасів здійснюється фізичною особою-підприємцем шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Облік товарних запасів здійснюється фізичною особою-підприємцем шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Як визначено п. 9-11 розділу ІІ Порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи. Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено. Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто фізичною особою-підприємцем або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої фізичної особи-підприємця.
Суд зазначає, що якщо фізичною особою-підприємцем реалізується товар зазначений у п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, зокрема, здійснюється продаж технічно складних побутових товарів, вимоги Порядку №496 щодо ведення обліку на загальних підставах, поширюються стосовно всіх видів та категорій товарів.
Зважаючи на наведене, що п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому, до 01.01.2022 суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення (узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.08.2024 у справі №300/2879/22).
Статтею 20 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відтак, за змістом викладеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
Як свідчать встановлені обставини справи, під час проведення фактичної перевірки в місці продажу магазин Yabluka за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , здійснено опис залишків товарів, які знаходяться в реалізації, на загальну суму 1377428,00 грн.
Разом і з тим, перевіряючим під час перевірки не було надано документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті) магазин Yabluka за адресою: м. Дніпро, вул. Нижньодніпровська, буд. 17, а також документи, що підтверджують походження такого товару.
Отже застосування штрафу у розмірі 1377428,00 грн за податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2024 №0[телефон приховано] форма «С» за порушення п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР є обґрунтованим.
Аргументи позивача стосовно запиту про надання документів є необґрунтованими, оскільки з урахуванням положень п.85.2 ст.85 ПК України та п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР відповідний обов`язок суб`єкта господарювання надати контролюючим органам документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), виникає на початок проведення перевірки, на вимогу контролюючого органу, незалежно від отримання письмового запиту.
Щодо ненадання платником податків контролючому органу оригіналів документів чи їх копії при здійсненні податкового контролю.
Також згідно з положеннями п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
За приписами п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень (абзац 3 п. 121.1. ст. 121 ПК України).
Отже, після початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки. При цьому неподання або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю має наслідком застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №0840/3758/18 та у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №360/2657/20.
Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
Вказана норма права є спеціальною та скасовує дію загальної норми ст. 85 ПК України (загально-правовий принцип lex specialis derogat generali, суть якого полягає в тому, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.).
Тобто, документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) мають бути надані на початку фактичної перевірки.
Разом з цим, абз. 1 п. 44.6 ст. 44 ПК визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта) платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий п. 44.6 цієї статті)
Як вже зазначалось судом відповідно до п. 85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.
Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи, які б підтверджували дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, як це зазначено у п. 85.4 ст.85 ПК України.
Отже, суд наголошує про обов`язок платника податків надати контролюючому органу саме під час проведення перевірки первинні документи, які підтверджують ведення обліку товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх посадовим особам контролюючого органу під час перевірки або у терміни, визначені в п. 86.7 ст. 86 ПК України (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта), кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності.
Частинами 1-3 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд враховує також, що первинні документи на товари, що перебували на реалізації у магазині позивача, не надавались позивачем ані під час проведення перевірки, ані до ДПС разом із запереченнями на акт перевірки, ані до суду разом із позовною заявою.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову ФОП ОСОБА_1 у задоволенні вимог про скасування ППР від 18.09.2024 №0[телефон приховано] форма «ПС» про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 2040,00 грн.
Зважаючи на вищевикладене в його сукупності, висновки контролюючого органу про здійснення позивачем реалізації товарів, на які не надано документи, що підтверджують їх походження та які не відображені у відповідному обліку, є обґрунтованими та підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами, а тому контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції відповідно оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 10.08.2026.
Суддя І.В. Батрак