ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 р. Справа № 539/6603/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 29.04.2026, (головуючий суддя І інстанції: Бондарь В.А.) по справі № 539/6603/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:
- скасувати постанову №594 від 19.11.2025, складену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 , по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою накладено штраф у розмірі 17 000, 00 грн. та закрити провадження у справі.
В обґрунтування вимог позову зазначив, що відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення діяв однобічно та упереджено, не врахував, що позивач виключений з військового обліку (як раніше засуджений), про що є відмітка у військовому квитку. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не доведений.
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 29.04.2026 відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати останнє та прийняти нове про задоволення позову.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що судом не враховано , що позивач виключений з військового обліку згідно п.6 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" ( у зв`язку з засудженням за вчинення злочину), а тому не мав обов`язку ставати на військовий облік, отже його в діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Крім того, зазначає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, а не на наявних в справі доказах.
Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.229, ч.1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» .
07.11.2025 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 в присутності позивача складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.43).
Протоколом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним та з 11.08.2025 є ВПО, в 7-денний термін не став на військовий облік в РТЦК та СП за місцем проживання, тобто в особливий період не виконав вимоги ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", п.1 Додатку 2 "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Позивач ознайомлений зі змістом протоколу, правами та обов`язками, передбаченими ст.268 КУпАП, датою розгляду справи про адміністративне правопорушення - 19.11.2025 о 11:00, під підпис та надав пояснення, зазначивши, що він в 7-ми денний термін після зміни місця проживання не став на військовий облік.
19.11.2025, на підставі протоколу, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 складено постанову №594, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн. (а.с.17).
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним та з 11.08.2025 є ВПО , в 7-ми денний термін не став на військовий облік в РТЦК та СП за місцем проживання, тобто в особливий період не виконав вимоги ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", п.1 Додатку 2 "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Позивач, не погодившись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її у судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення правопорушення позивачем є доведеним, рішення відповідача прийнято правомірно, в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).
Частинами 1, 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з п. 1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
За приписами ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Судом встановлено, що підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності слугувало те, що будучи військовозобов`язаним, а з 11.08.2025 внутрішньо переміщеною особою, ОСОБА_1 в 7-ми денний термін не став на військовий облік в РТЦК та СП за місцем проживання, тобто в особливий період не виконав вимоги ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", п.1 Додатку 2 "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Згідно ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.
У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Відповідно до п.1 Додатку 2 "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 військовозобов`язані повинні:
особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у відповідача, з 11.08.2025 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №1616-7002281229, фактично проживає в АДРЕСА_1 (а.с.27, а.с.43, зворотний бік арк.).
Відтак, в 7-ми денний термін з дня прибуття до нового місця проживання позивач мав обов`язок стати на військовий облік в РТЦК та СП за місцем проживання.
Разом з тим, у визначений законодавством строк позивач не став на облік військовий облік в РТЦК та СП за місцем проживання.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про взяття його на військовий облік у зв`язку зі зміною місця проживання лише 07.11.2025, що підтверджується заявою останнього до відповідача (а.с.54, зворотний бік).
З 07.11.2025 позивач прийнятий відповідачем на військовий облік, що підтверджується даними облікової картки останнього (а.с.53).
Факт своєчасного не взяття на облік підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та письмовими поясненнями позивача (а.с.52).
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому доводи скаржника про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності згідно вказаної норми КУпАП, є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно п.6 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", у зв`язку з засудженням за вчинення злочину, та відсутність у зв`язку з цим обов`язку ставати на облік колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі по тексту - Закон № 3633-ІХ), редакція ч.6 ст.37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін.
За змістом ч.6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.
Отже, з 18 травня 2024 року редакція ст.37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відтак, з 18.05.2024 позивач, як особа, яка раніше перебувала на військовому обліку та була виключена з військового обліку військовозобов`язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою його виключено з військового обліку.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 19.11.2025 прийнята правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 29.04.2026 по справі № 539/6603/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова