справа № 753/21168/24
головуючий у суді І інстанції Осіпенко Л.М.
провадження № 22-ц/824/412/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Корабельникова Євгена Геннадійовича на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року
за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтана Золтановича про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення про державну реєстрацію прав, -
в с т а н о в и в :
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Русанюк З.З., у якому просить суд:
1) визнати недійсним договір іпотеки від 23 лютого 2018 року, укладений між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Косенком М.О. за реєстровим № 400, договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, серія та номер 858, виданий 17 липня 2023 року приватним нотаріусом КМНО Косенком М.О.;
2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 69087571 від 30 серпня 2023 року, приватного нотаріуса КМНО Русанюка З.З.
Позов обґрунтовано тим, що 25 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_3 у борг 300 000 доларів США, а відповідач зобов`язувався повернути його у строк до 01 березня 2014 року. На підтвердження укладення договору позики, відповідач ОСОБА_3 склав письмову розписку.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 в узгоджений строк не повернув заборгованість, та шляхом перемовин вони дійшли згоди про зменшення суми боргу, що підлягає поверненню. Так, 21 лютого 2017 року ОСОБА_3 склав нову письмову розписку, в якій зобов`язався повернути йому 100 000 доларів США у строк до 01 березня 2019 року.
В узгоджений сторонами строк відповідач ОСОБА_3 не повернув позивачу борг у розмірі 100 000 доларів США, тому він був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
01 грудня 2021 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/15835/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 100 000 доларів США, 3 % річних у розмірі 171 913 грн 56 коп. Рішення набрало законної сили 21 листопада 2022 року та не було скасовано судами апеляційної та касаційної інстанції.
Указане рішення суду було звернуто до примусового виконання та 24 січня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
10 квітня 2023 року винесено постанову про арешт майна боржника.
Під час здійснення примусового виконання рішення суду, приватним виконавцем було виявлено, що 23 лютого 2018 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, предметом якого є: 1) житловий будинок, що належить відповідачу ОСОБА_3 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельна ділянка загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер [номер приховано]:90:197:0021, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Про ці обставини приватному виконавцю стало відомо лише 09 травня 2024 року.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного договору, 23 лютого 2018 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 2 490 609 грн 55 коп., що на день укладення договору становить 92 000 доларів США.
30 серпня 2023 року, на підставі оскаржуваного рішення приватного нотаріуса КМНО Русанюка З.З. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 69087571 від 30 серпня 2023 року, новим власником будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки за тією ж адресою став відповідач ОСОБА_1 , на підставі договору іпотеки, що зазначений вище.
Позивач переконаний, що оскаржуваний договір укладений відповідачами навмисно, з метою ухилення від виконання зобов`язань за договором позики, який укладений 21 лютого 2017 року та відповідно з метою неповернення боргу у розмірі 100 000 доларів США та відповідно містить ознаки фраудаторності. Як наслідок, перереєстрація нерухомого майна на нового власника ( ОСОБА_1 ) перешкоджає проведенню виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, оскільки іншого майна у власності відповідача ОСОБА_3 , на яке можна звернути стягнення - немає.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року у цивільній справі №753/15835/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 25 грудня 2013 року, було вжито заходів забезпечення позову, а саме накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_2 та на земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:90:197:0021, за адресою: АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_3 на праві власності.
У подальшому позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики було задоволено рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року, яке набрало законної сили 21 листопада 2022 року, 23 січня 2023 року відкрито виконавче провадження.
Під час звернення до виконання судового рішення, було встановлено, що 23 лютого 2018 року року ОСОБА_3 передав майно (житловий будинок АДРЕСА_2 та на земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:90:197:0021, за адресою: АДРЕСА_3 ) в іпотеку ОСОБА_1 .
Вважає, що договір іпотеки є недійсним (фраудаторним), оскільки він був укладений умисно, з метою ухилення ОСОБА_3 від виконання грошового зобов`язання перед ОСОБА_2 .
Одночасно з позовом, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якому просить суд накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_2 та на земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:90:197:0021, за адресою: АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_1 на праві власності, шляхом заборони ОСОБА_1 передавати це майно в іпотеку, заставу або вчиняти інші правочини щодо майна.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , як титульний володілець майна, не позбавлений можливості, з метою ускладнення виконання ухваленого у майбутньому рішення, здійснити дії по відчуженню майна на користь третіх осіб, або ж вчинити дії по передачі цього майна в іпотеку або заставу. Крім того зазначає, що ОСОБА_3 надалі користується цим майном у власних цілях, а тому фактично, залишається власником майна.
Посилається на те, що невжиття такого заходу забезпечення позову як арешт майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, оскільки на його думку, накладення арешту сприятиме запобіганню порушенню прав ОСОБА_2 на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову забезпечить можливість його виконання, оскільки предметом спору є визнання договору іпотеки недійсним.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1436160880363, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 шляхом заборони передавати в іпотеку, заставу або вчиняти інші правочини щодо цього майна.
Накладено арешт на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер [номер приховано]:90:197:0021, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1436172280363, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 шляхом заборони передавати в іпотеку, заставу або вчиняти інші правочини щодо цього майна.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Корабельников Є.Г. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач посилається на те, що спірні договори є фраудаторними, оскільки за його доводами відповідач-1 просто намагався з їх допомогою ухилитись від виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року у справі №753/15835/20, яким, з урахуванням додаткового рішення від 25 травня 2022 року, стягнено з відповідача-1 на користь позивача борг у розмірі 100 000 доларів США, три проценти річних - 171 913 грн 56 коп. тощо.
Вказує, що позивач обґрунтував свій позов в цій справі лише наявністю у нього іншого судового рішення про задоволення грошової вимоги.
ОСОБА_1 , який не є і ніколи не був боржником перед позивачем, набув спірні об`єкти нерухомості ще 30 серпня 2023 року шляхом законного звернення стягнення на них, як на предмети іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 23 лютого 2018 року, укладеного між ним, як іпотекодержателем та ОСОБА_3 , як боржником та іпотекодавцем з огляду на невиконання останнім своїх зобов`язань з повернення позики отриманої ним від ОСОБА_1 за договором позики від 02 лютого 2018 року.
Ці обидва правочини є дійсними, вчиненими 6 років тому, та були спрямовані на досягнення сторонами саме тих юридичних наслідків, які сторони мали на увазі.
Зазначає, що позивач не має жодних заперечень проти законного договору позики від 23 лютого 2018 року, укладеного між відповідачами. Намір позивача полягає лише в тому, щоби він зміг отримати грошові кошти відповідача-1 за рахунок предметів іпотеки, стягнення на які було проведено іншим, проте забезпеченим ще з 23 лютого 2018 року, кредитором цього ж боржника.
Накладення арешту на об`єкти нерухомості, належні іншій особі, ніж боржник, при тому, що позивач обґрунтував необхідність накладення арешту на такі об`єкти виключно наявністю у нього підтверджених судом грошових вимог до боржника, не є співмірним.
Суд першої інстанції, в оскаржуваній ухвалі послався на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року у справі № 753/15835/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 25 грудня 2013 року, зазначивши, що нею було вжито заходів забезпечення позову, а саме накладено арешт на спірний житловий будинок та на земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:90:197:0021.
Однак, суд не звернув уваги на те, що постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у справі № 753/15835/20 скасовано частково таку ухвалу.
Вказує, що відповідач-2 ще 30 серпня 2023 року, тобто більш, ніж рік тому, звернув стягнення на спірні предмети іпотеки, і, ставши їх власником, жодного разу не продемонстрував свій намір їх штучно відчужити чи обтяжити з метою ухилення від виконання судового рішення в цій справі.
Які саме дії відповідача-2 становлять загрозу невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд не встановив, як не вказав які докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, як-то вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Федька Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Корабельников Є.Г. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Федько Т.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
У справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсним договору іпотеки від 23 лютого 2018 року, укладений між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за яким іпотечним майном є будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №69087571 від 30 серпня 2023 року.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач вважає, що відповідач може мати намір здійснити відчуження спірного майна на користь третіх осіб.
Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано, яке конкретно майно підлягає забезпеченню, та зазначено усю необхідну інформацію про нього.
Спосіб забезпечення позову, обраний заявником є співмірним із позовними вимогами.
Крім того апеляційний суд враховує, що у цій справі метою застосування заходів забезпечення позову є перешкоджання невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.
Врахувавши, що безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або відчуження спірного майна іншій особі, яка не бере участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведення позивачем існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, оскільки стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації та ін).
Перевіривши викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, апеляційний суд вважає їх достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, вид забезпечення позову станом на розгляд заяви позивача був співмірним з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому цю ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Корабельникова Євгена Геннадійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 11 серпня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська