ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року місто Київ.
Справа №752/2485/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12396/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді: Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В, Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою Келембет Ірини Ігорівни в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києвавід 13 травня 2026року (у складі судді Плахотнюк К.Г.)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів
ВСТАНОВИВ
22.01.2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів зі ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4
27.01.2021 року суддею Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк В.В. було відкрито провадження у справі, з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.
29.03.2023 року судом було постановлено ухвалу про зобов`язання ОСОБА_2 надати суду оригінали договорів: займу від 20.01.2017 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; поруки від 20.01.2017 року, що укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .. Також було роз`яснено позивачу ОСОБА_2 , що у випадку невиконання ухвали суду про витребування доказів у строк до судового засідання, а також неповідомлення суд про причини невиконання судом буде залишено його позовну заяву без розгляду на підставі пункту 9 частини 1 статті 257 ЦПК України.
У судовому засіданні 02.11.2023 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Клембет І.І. надала для огляду оригінали витребуваних судом у позивача ОСОБА_2 договорів, котрі після огляду були повернуті судом представнику позивача та роз`яснено, що вони будуть витребувані судом повторно при вирішенні клопотання відповідача щодо призначення судової почеркознавчої експертизи. (а.с.162 тому №1).
Ухвалою суду від 29.01.2025 року судом призначено судово-технічну експертизу на вирішення якої поставлено питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у договорі поруки від 20.01.2017 року до договору позики від 20.01.2017 року (у розділі реквізити сторін під стовпчиком «Поручитель») безпосередньо ОСОБА_3 , чи іншою особою? На час проведення експертного дослідження провадження у справі зупинено.
Постановою Київського апеляційного суду від 07.05.2025 року апеляційну скаргу адвоката Келембет І.І. в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29.01.2025 року залишено без змін.
04.07.2025 року матеріали цивільної справи №752/2485/21-ц були направлені до Київського НДІСЕ для проведення призначеної судом 29.01.2025 року експертизи.
До суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, а саме оригіналу досліджуваного документа - договору поруки від 20.01.2017 до договору позики від 20.01.2017, оскільки відповідно до п. 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮ України від 08.10.1998 №53\5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів, а також відповідно до п. 3.5. Інструкції, коли об`єкт дослідження не може бути представлений ексертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень).
Для забезпечення виконання клопотання експерта, 01.08.2025 року судом поновлено провадження у справі.
У судовому засіданні 07.05.2026 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Келембет І.І. повідомила суду, що вона не буде надавати на дослідження експерту оригінал договору поруки від 20.01.2017 року до договору позики від 20.01.2017 року. Таку позицію адвокат обґрунтувала тим, що питання, котрі поставлені на вирішення експертизи є однобокими і не буде отримано повної відповіді.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2026 року позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник позивача 22 травня 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у даній справі позивач зазначив в позовній заяві та долучив всі необхідні докази, які необхідні для вирішення спору, зокрема копію договору поруки від 20 січня 2017 року. Оригінал договору поруки також надавався до суду в судовому засіданні 02 листопада 2023 року (про це також зазначено в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року).
Вважає, що відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а в даному випадку суд має право визнати висновки експертизи не на користь позивача, що передбачено ст. 109 ЦПК України, з визначеними наслідками.
Вважає, що обсяг питань, які були поставлені відповідачем на вирішення експерту, є недостатнім.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
8 червня 2026 року до Київського апеляційного суду ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
В судовому засіданні представник позивача Келембет І.І. підтримала доводи апеляційної скарги. Представник відповідача Кучерявий В.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Келембет І.І. без поважних причин не подала до суду, витребуваний ухвалою суду від 29.03.2023 у позивача ОСОБА_2 оригінал договору поруки від 20.01.2017 року до договору позики від 20.01.2017 року, який необхідно було надати за клопотанням експерта для проведення призначеної судом почеркознавчої експертизи.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, виходячи із наступних обставин.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи
не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,
в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 12 ЦПК України).
Питання щодо витребування доказів врегульовані статтею 84 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, третьої, сьомої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання, суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Частиною десятою статті 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Водночас, пунктом 9 частини першої статті 257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв`язку із положеннями частин сьомої-десятої статті 84 ЦПК України, а саме за умови з`ясування питання, яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
Наведені висновки щодо застосування указаних норм процесуального права відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі № 592/10368/16-ц (провадження № 61-35703св18), від 18 грудня 2019 року у справі № 560/904/15-ц (провадження № 61-40688св18), від 17 січня 2020 року у справі № 520/2609/17 (провадження № 61-9001св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 208/4288/18 (провадження № 61-2921св20).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №761/117393/19 зазначив, що положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів, а залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2023 року судом було постановлено ухвалу про зобов`язання ОСОБА_2 надати суду оригінали договорів: займу від 20.01.2017 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; поруки від 20.01.2017 року, що укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .. Також було роз`яснено позивачу ОСОБА_2 , що у випадку невиконання ухвали суду про витребування доказів у строк до судового засідання, а також неповідомлення суд про причини невиконання судом буде залишено його позовну заяву без розгляду на підставі пункту 9 частини 1 статті 257 ЦПК України.
У судовому засіданні 02.11.2023 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Келембет І.І. надала для огляду оригінали витребовуваних судом у позивача ОСОБА_2 договорів, котрі після огляду були повернуті судом представнику позивача та роз`яснено, що вони будуть витребувані судом повторно при вирішенні клопотання відповідача щодо призначення судової почеркознавчої експертизи. (а.с.162 тому №1).
Разом з тим в ухвалі про призначення судово-технічної експертизи від 29.01.2025 чи окремим судовим рішенням судом не було повторно витребувано вищезазначені докази.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що оригінал договору поруки був за клопотанням витребуваний експертом, у зв`язку з проведенням призначеної судом експертизи.
Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Положення частини десятої статті 84 ЦПК України також містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі свідомого невиконання учасником справи ухвали суду про витребування доказів, в тому числі і визнання обставин, для з`ясування яких витребовується доказ.
Залишення позову без розгляду є лише одним з варіантів і тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів. Однак судом не надано обґрунтування неможливості розгляду справи без оригіналу договору поруки.
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з доводами скарги, що оскільки оригінал не був наданий саме для проведення експертизи, суд мав би застосовувати ст. 109 ЦПК України та вирішувати спір , який перебував у провадженні суду з 2021 року на наявних у справі доказах.
Залишення позову без розгляду за встановлених обставин є обмеженням прав позивача на доступ до суду, та розгляд поданого ним позову в розумні строки.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду, що оскаржується перешкоджає подальшому провадженню у справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Келембет Ірини Ігорівни в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
УхвалуГолосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2026 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 12 серпня 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова