КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 376/1031/25 Головуючий у І інстанції Ловінська С.С.
Провадження №22-з/824/1046/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
УХВАЛА
Іменем України
12 серпня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Глеваського Віталія Васильовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Сквирського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 445 244,66 грн, що складається з основної суми заборгованості -389045,00грн; 3% річних - 12598,75грн; та інфляційних втрат- 43600,91грн, та понесені судові витрати.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 389 045,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір - 3 112, 44 грн, а також витрати на правову допомогу - 20 971,20 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року апеляційну скаргу подану адвокатом Федоровим Олексієм Сергійовичем в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року залишено без змін.
10 серпня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Глеваський В.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторона позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс становить 20 000,00 грн.
В апеляційному суді ОСОБА_1 користувався правовою допомогою адвоката Глеваського В.В. на підставі Договору про надання правової допомоги №01/2025 від 28 березня 2025 року.
Відповідно до п. 1.1. Предметом Договору є:
1.1.1. забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів Клієнта у будь-якому процесуальному статусі, зокрема: підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, потерпілого; особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію); особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
1.1.2. надання Клієнту правової допомоги у статусі свідка у кримінальному провадженні;
1.1.3. надання Клієнту правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, а також здійснення правового супроводу його діяльності у будь-якому статусі; складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушення, а також сприяння їх відновленню у разі порушення;
1.1.4. представництво інтересів Клієнта в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами;
1.1.5. представництво інтересів Клієнта в іноземних та міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством відповідної іноземної держави, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
1.1.6. представництво інтересів Клієнта в судах будь-якої юрисдикції, у тому числі під час захисту та відновлення його прав і законних інтересів.
1.2. Надання правової допомоги здійснюється у таких формах:
1.2.1. надання правових консультацій, інформації та роз`яснень;
1.2.2. здійснення юридичного супроводу та представництва інтересів Клієнта в судах будь-якої юрисдикції;
1.2.3. державна реєстрація суб`єктів господарювання;
1.2.4. розроблення, правовий аналіз та супровід договорів та інших правочинів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності Клієнта;
1.2.5. захист прав та законних інтересів Клієнта від неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
1.2.6. надання правової допомоги у кримінальних провадженнях;
1.2.7. надання інших видів правничої допомоги та здійснення інших дій, пов`язаних з адвокатською діяльністю та виконанням цього Договору.
Згідно п. 3.2. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору або додаткових угодах до цього Договору.
До заяви про ухвалення додаткового рішення представником ОСОБА_1 - адвокатом Глеваським В.В. долучено Додаткову угоду № 5 від 05 серпня 2026 року, в якій визначено, що розрахунок винагороди (гонорару) адвоката за участь у справі № 376/1031/25 є фіксованим та становить 12 000,00 грн.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду даної справи підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги адвокатом № 01/2025 від 28 березня 2025 року.
Учасники справи та їх представники у судове засідання суду апеляційної інстанції не викликалися, ураховуючи положення ч. 3 ст 270 ЦПК України, згідно якого додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткової постанови з огляду на наступне.
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (ч. 3 ст. 259 ЦПК України).
Ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).
Ст. 126 ЦПК України передбачено що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З аналізу положень норм процесуального законодавства вбачається, що норма ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює загальне правило можливості подання доказів з приводу судових витрат або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Натомість положення ч. 1 ст. 246 ЦПК України є спеціальною нормою по відношенню до вищевказаною, та встановлює не тільки можливість подання таких доказів, але й процедуру та вимоги до такої процесуальної дії, зокрема обов`язок доведення наявності поважних причин, які унеможливили стороні подання таких доказів до закінчення судових дебатів.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 містяться висновки про те, що аналіз норм ст. ст. 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
У постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 15 листопада 2024 року у справі № 756/12382/19 зазначено, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Отже, з урахуванням вищевказаної правової позиції Верховного Суду та наведених процесуальних норм, колегія суддів зазначає, що в разі неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу у визначений законом строк, сторона має обґрунтувати, які поважні причини не дозволили їй подати такі докази до закінчення розгляду справи.
Зі змісту поданої представником відповідачазаяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі вбачається, що вона не містить обґрунтування поважності причин неподання представником ОСОБА_1 - адвокатом Глеваським В.В. доказів, що підтверджують розмір судових витрат на правничу допомогу, до закінчення судових дебатів у справі.
Також, представник ОСОБА_1 - адвокат Глеваський В.В. не звертався до суду з окремою заявою про зазначення поважних причин неподання стороною позивача доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до судових дебатів.
Жодних обставин, які б завадили стороні позивачавчасно подати докази понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду матеріали справи не містять.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Глеваський В.В. був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом 05 серпня 2026 року та приймав участь в судовому засіданні, а отже мав можливість вчасно подати до суду докази понесення його довірителем витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подавши заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача не обґрунтувала причини неможливості подання відповідних доказів на підтвердження понесення таких судових витрат до судових дебатів, водночас звернулась із заявою про ухвалення додаткового судового рішення пропустивши строк, визначений частиною восьмою ст. 141 ЦПК України, тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішеннящодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі, що відповідає положенням ст. ст. 141, 246 ЦПК України, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання стороною позивача доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
Керуючись ст. ст. 141, 246, 268, 270, 389 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника представника ОСОБА_1 - адвоката Глеваського Віталія Васильовича про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Д.О.Таргоній
Судді: О.В. Борисова
С.А. Голуб