Провадження № 2/742/2915/26
Єдиний унікальний № 733/1161/26
УХВАЛА
11 серпня 2026 року
Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації державного службовця, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовною заявою про захист честі, гідності, ділової репутації державного службовця, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Перевіривши подану позовну заяву на відповідність вимогам цивільного процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що вона подана без додержання вимог статей 175 та 177 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування юридичної особи або ім`я фізичної особи - сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштовий індекс, ідентифікаційні дані, а також інші відомості, визначені цією нормою.
Зазначена вимога процесуального закону пов`язана не лише з необхідністю формального заповнення реквізитів позовної заяви, а передусім із необхідністю визначення суб`єктного складу спору, меж якого суд має розглянути, та забезпечення реалізації процесуальних прав усіх учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Отже, позовне провадження передбачає існування спору між конкретними суб`єктами - позивачем та відповідачем, до якого заявлено відповідну матеріально-правову вимогу.
Зі змісту пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України також убачається, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, тобто спосіб захисту права або інтересу, який позивач просить суд визначити у рішенні, а якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Таким чином, визначення відповідача є складовою самого позову, оскільки саме до конкретної особи позивач заявляє матеріально-правову вимогу та саме щодо її прав, обов`язків чи відповідальності суд має ухвалити рішення.
Суд при цьому не наділений повноваженнями самостійно визначати замість позивача особу, яка повинна бути відповідачем у справі.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, відповідно до яких визначення відповідачів, предмета та підстав спору є процесуальним правом позивача, тоді як встановлення належності відповідача та обґрунтованості заявлених вимог здійснюється судом під час розгляду справи. Водночас пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження, оскільки питання заміни неналежного відповідача вирішується у передбаченому ЦПК України порядку.
Отже, закон допускає ситуацію, коли позивач може помилитися у визначенні належного відповідача, однак така процесуальна ситуація принципово відрізняється від випадку, коли відповідач як сторона позовного провадження взагалі не визначений.
У першому випадку спір має визначений суб`єктний склад, а питання належності відповідача може бути вирішене судом у процесуальному порядку.
У другому випадку відсутній один із обов`язкових учасників позовного провадження, а отже, відсутня можливість визначити, до кого саме звернена матеріально-правова вимога позивача, кого суд має повідомити про відкриття провадження, кому надати можливість подати відзив, докази та заперечення, а також щодо кого в подальшому може бути ухвалено судове рішення.
Саме тому можливість звернення до суду за захистом порушеного права за відсутності у позовній заяві будь-якого визначеного відповідача чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена.
Зазначене має особливе значення у цій справі, оскільки заявлені позивачкою вимоги стосуються захисту честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
У справах цієї категорії встановлення особи, яка поширила оспорювану інформацію, має принципове значення для визначення належного відповідача.
Отже, навіть у випадку, коли конкретний автор поширеної інформації позивачу невідомий, це саме по собі не створює процесуальної конструкції «позову без відповідача». Позивач повинен визначити особу, до якої заявляє вимоги, виходячи з характеру спірних правовідносин та передбачених законом способів захисту.
Суд не може на стадії відкриття провадження замінити позивача у визначенні суб`єкта, якому адресована позовна вимога, оскільки це означало б вихід суду за межі принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Крім того, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.
За змістом частини першої статті 49 ЦПК України саме позивач розпоряджається своїми процесуальними правами щодо предмета спору.
Відтак суд не може самостійно визначити замість позивача, до якої особи повинна бути пред`явлена вимога про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог статей 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог статті 175 ЦПК України, оскільки в ній не визначено відповідача як учасника справи та не зазначено передбачених законом відомостей про нього.
З огляду на те, що відсутність визначеного відповідача перешкоджає встановленню суб`єктного складу спору та відкриттю позовного провадження, позивачу необхідно надати можливість усунути зазначені недоліки шляхом подання до суду позовної заяви в уточненій редакції із визначенням відповідача та зазначенням відомостей про нього відповідно до вимог пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України.
При цьому у разі якщо відомості про поширювача інформації невідомі , особа відносно якої поширена недостовірна інформація може звернутися до суду з заявою про встановлення факту недостовірності інформації в окремому провадженні.
Керуючись статтями 13, 42, 48, 49, 81, 95, 175-177, 185 ЦПК України, суддя
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації державного службовця, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Рекомендувати позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме:визначити та зазначити відповідача (відповідачів), до якого (яких) пред`явлено позовні вимоги;зазначити повне найменування юридичної особи або ім`я фізичної особи - відповідача;зазначити відоме місце проживання, перебування або місцезнаходження відповідача та поштовий індекс;зазначити відомі позивачу ідентифікаційні дані відповідача, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти;
Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО