Справа № 127/40273/25
Провадження № 22-ц/801/2314/2026
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.
Доповідач :Оніщук В. В.
УХВАЛА
12 серпня 2026 року Справа № 127/40273/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді - доповідача Оніщука В. В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності на кооперативну квартиру,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2026 року,
в с т а н о в и в:
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, 07 серпня 2026 року позивачка подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2026 року у справі № 127/40273/25 мене було звільнено від сплати судового збору на підставі статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір». Обставини, які були враховані судом при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору, на час подання цієї апеляційної скарги не змінилися.
Втім апеляційному суду не відомі обставини звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а нею доведення наявності таких прямо передбачена п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України при зверненні до суду.
Так, відповідно п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється ЗУ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами і доповненнями).
Відповідно до частини першої статті 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Подаючи позов у 2025 році, позивачка як фізична особа заявляла одну вимогу майнового характеру.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилами пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру.
Отже, з урахуванням вартості спірного майна у 1 758 162,90 грн, прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3 028 грн, за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 слід сплатити 22 710 грн судового збору, на підтвердження чого надати квитанцію про сплату вказаної суми. Сплату потрібно провести за такими платіжними реквізитами:
отримувач: ГУК у Він. обл./м. Вінниця/ 22030101
код ЄДРПОУ: 37979858,
Банк: Казначейство України (ЕАП)
МФО: 899998
рахунок № [рахунок приховано].
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно із ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Також положеннями ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно із ч. 3 ст. 8 вказаного Закону при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому, ЦПК України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
З аналізу ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26 липня 2005 року).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію («Шишков проти росії», № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Креуз проти Польщі, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи («ФК «Мретебі» проти Грузії» № 38736/04, п. 47).
З викладеного слідує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов`язок сплатити судові збори, встановлені відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
Натомість ОСОБА_1 не надала суду жодних належних доказів того, її майновий стан не дозволяє їй сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у визначеному законом розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи викладене, оскільки апеляційна скарга не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України, її слід залишити без руху для усунення недоліків, а саме для надання:
- документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 356, 357, 358 ЦПК України,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2026 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз`яснити, що у разі не виконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Витребувати з Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу №127/40273/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності на кооперативну квартиру.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук