Справа № 127/40120/25
Провадження № 22-ц/801/1546/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року Справа № 127/40120/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В.В., Панасюка О.С.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/40120/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Хейніса Олександра Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2026, ухвалене у складі судді Дернової В.В. в приміщенні суду в м. Вінниця, -
в с т а н о в и в :
22.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі - ТОВ «Деал Фінанс Груп») звернулося до суду з позовом (113550) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило : стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) № 8966655 від 10.05.2025 у розмірі 4423,75 грн., з яких: 2500 грн сума заборгованості за основою сумою боргу, 1923,75 грн сума заборгованості за відсотками.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1БАНК») та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії (Надійний) № 8966655, який був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 580750. Згідно з п. 2 договору сума кредиту складає 2500 грн., строк кредиту - 360 днів (дата надання кредиту - 10.05.2025, дата повернення кредиту - 4.05.2026), тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка - 0,95 % день. Відповідно до п. 11 договору, номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 . Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 19.01.2026 № БТ/Е-1870, банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 .. Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 2500 грн підтверджується платіжною інструкцією №1499c012-fd14-42cb-8e78-98885bacf592 від 10.05.2025, а також випискою про рух коштів за період з 10.05.2025 до 13.05.2025. ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 4423,75 грн., з яких: 2500 грн сума заборгованості за основою сумою боргу, 1923,75 грн сума заборгованості за відсотками.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) № 8966655 від 10.05.2025 у розмірі 4423,75 грн, з яких: 2500 грн сума заборгованості за основою сумою боргу, 1923,75 грн сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 4500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 6107/26-вх від 13.05.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що : судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по комісії за видачу кредиту в розмірі 17,25 % від суми кредиту, що складає 431,25 грн; незаконно нараховано відповідачу неустойку в розмірі 5000 грн (за період з 30.05.2025 по 8.07.2025), яка була закрита відповідно до п. 6.7 договору з платежу відповідача в погашення заборгованості. Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У кредитодавця були відсутні правові підстави для встановлення, нарахування та стягнення неустойки в розмірі 5000 грн, її включення до розрахунку заборгованості є безпідставним; відповідно до розрахунку заборгованості по договору кредитної лінії (надійний) № 8966655 від 10.05.2025 за період з 30.05.2025 по 8.07.2025 первинний кредитор незаконно нарахував відповідачу неустойку в розмірі 5000 грн. Відповідачем для погашення заборгованості було внесено платіж 16.07.2025 в розмірі 6857 грн (5000+1857) та платіж 28.07.2025 в сумі 475 грн. Всього погашено 7332 грн.
Щодо забезпечення права на подання відзиву.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2026. Надано учасникам справи 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України. Надіслано учасникам справи копію цієї ухвали.
Копію ухвали від 27.05.2026 отримано позивачем 28.05.2026 о 10:58 год, про що свідчить довідка про доставку електронного документу /а. с. 126/.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Хейнісом О.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2026 у справі з ціною позову (4423,85 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 1.06.2026 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні Вінницького апеляційного суду, зала № 2, за адресою: м. Вінниця вул. Соборна, 6, який у відповідності до норм статей 368, 369 ЦПК України постановлено здійснити без повідомлення учасників справи не раніше як через п`ятнадцять днів, але протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25.06.2026 продовжено строк розгляду справи на п`ятнадцять днів.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
10.05.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії (Надійний) № 8966655, який був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 580750. Згідно з п. 2 договору сума кредиту складає 2500 грн., строк кредиту - 360 днів (дата надання кредиту - 10.05.2025 року, дата повернення кредиту - 04.05.2026 року), тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка - 0,95%день. Відповідно до п. 11 договору, номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .
Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 2500 грн. підтверджується платіжною інструкцією №1499c012-fd14-42cb-8e78-98885bacf592 від 10.05.2025, а також випискою про рух коштів за період з 10.05.2025 до 13.05.2025 /а. с. 89/.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.01.2026 витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію: чи належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) картковий рахунок № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 10.05.2025 до 13.05.2025 /а. с. 84/.
Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 19.01.2026 року №БТ/Е-1870, банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 /а. с. 87 зворот/.
16.09.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 БАНК» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за договором кредитної лінії (Надійний) № 8966655 від 10.05.2025.
Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 4423,75 грн., з яких: 2500 грн сума заборгованості за основою сумою боргу, 1923,75 грн сума заборгованості за відсотками.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому наявні правові підстави для їх задоволення.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Щодо доведеності укладення договору кредитної лінії (Надійний) № 8966655 від 10.05.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено судом першої інстанції, 10.05.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії (Надійний) № 8966655, який був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 580750.
Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 2500 грн. підтверджується платіжною інструкцією №1499c012-fd14-42cb-8e78-98885bacf592 від 10.05.2025, а також випискою про рух коштів за період з 10.05.2025 до 13.05.2025.
У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
Крім цього, в апеляційній скарзі відповідачем визнається та обставина, що ним частково погашалась заборгованість за кредитним договором.
В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладаннядоговору кредитної лінії (Надійний) № 8966655 між 10.05.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 .
Щодо відступлення права вимоги за договором кредитної лінії (Надійний) № 8966655, укладеного 10.05.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 .
Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).
У справі встановлено, що 16.09.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 БАНК» відступило ТОВ «Деал Фінанс Груп» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за договором кредитної лінії (Надійний) № 8966655 від 10.05.2025.
Доказів того, що договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025, укладений між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» визнано недійсним суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем доведено ту обставину, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло статус нового кредитора за договором кредитної лінії (Надійний) № 8966655, укладеного 10.05.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 ..
Щодо доведеності розміру заборгованості за договором кредитної лінії (Надійний) № 8966655, укладеного 10.05.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 .
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно з умовами кредитного договору, укладеного 10.05.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 , сума кредиту складає 2500 грн., строк кредиту - 360 днів (дата надання кредиту - 10.05.2025, дата повернення кредиту - 4.05.2026), тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка - 0,95 % день (п. 2).
Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 4423,75 грн., з яких: 2500 грн сума заборгованості за основою сумою боргу, 1923,75 грн сума заборгованості за відсотками.
Доказів на спростування розміру заборгованості по кредиту відповідачем суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по комісії за видачу кредиту в розмірі 17,25 % від суми кредиту, що складає 431,25 грн; незаконно нараховано відповідачу неустойку в розмірі 5000 грн (за період з 30.05.2025 по 8.07.2025), яка була закрита відповідно до п. 6.7 договору з платежу відповідача в погашення заборгованості всупереч п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цієї обставини. Відповідачем суду не надано доказів сплати коштів на погашення заборгованості, а з наданого розрахунку заборгованості, здійсненого відповідачем, не вбачається, що кошти в розмірі 5000 грн сплачено відповідачем саме як заборгованість по неустойці.
Доказів на підтвердження того, що відповідачем було внесено платіж 16.07.2025 в розмірі 6857 грн (5000+1857) та платіж 28.07.2025 в сумі 475 грн суду не надано, тоді як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що проценти нараховано в межах строку кредитування та з урахуванням процентної ставки погодженої між сторонами.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Хейніса Олександра Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2026 у даній справі залишити без змін.
Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.04.2026.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
О. С. Панасюк