Номер провадження: 22-з/813/427/26
Справа № 511/2341/26
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
11.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Коновалової Вікторії Анатоліївни та Карташова Олександра Юрійовича
у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2026 року
за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 80101554,
в с т а н о в и в:
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 80101554 відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» звернулася з апеляційною скаргою безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 355 ЦПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 року головуючим у справі визначено суддю Коновалову В.А., членами колегії суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 липня 2026 року та надіслано учасникам справи копію ухвали про відкриття апеляційного провадження.
28.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відвід суддів Одеського апеляційного суду Коновалової В.А., Карташова О.Ю.
Заявник посилається на побічну заінтересованість вказаних суддів у результаті розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 36 ЦПК України), оскільки виконавче провадження № 80101554 відкрито на підставі виконавчого листа у цивільній справі № 511/2403/23, в якій постанова по суті спору від 02.10.2025 ухвалювалася колегією суддів Одеського апеляційного суду у складі Карташова О.Ю., Коновалової В.А. та Назарової М.В. Розглядаючи скаргу щодо законності дій приватного виконавця в межах справи № 511/2341/26, вказані судді фактично дають процесуальну оцінку процедурі виконання їхнього власного судового рішення, що свідчить про наявність у них сформованої правової позиції та побічної заінтересованості у результаті розгляду справи.
Крім того посилається на наявність триваючого дисциплінарного провадження у ВРП (п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України), зазначаючи, що у Вищій раді правосуддя перебуває на розгляді дисциплінарна скарга ОСОБА_1 від 05.11.2025 стосовно дій суддів Коновалової В.А. та Карташова О.Ю., за якою наразі триває дисциплінарна перевірка. Наявність підтвердженого перевіркою ВРП дисциплінарного провадження, ініційованого безпосередньо заявником стосовно членів колегії суддів, створює потенційний конфлікт інтересів. Вказана обставина об`єктивно впливає на можливість суддів вести процес безсторонньо, оскільки виникає взаємне процесуальне протистояння між учасником справи та суддями поза межами даного судового процесу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.08.2026 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Коновалової В.А., Карташова О.Ю., подану у цивільній справі № 511/2341/26, визнано необґрунтованою і передано справу для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 о 12:33:57 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Назарову М.В.
Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали апеляційного оскарження, доводи заявленого відводу, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступних підстав.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені в ст. 36 ЦПК України.
Відповідно до положень цієї статті, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно із частинами 1-3 статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
У висновку № 3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
Дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Встановлено, що заявниця пов`язує свої сумніви щодо неупередженості, об`єктивності та безсторонності суддів із процесуальними рішеннями, ухваленими колегією суддів, до складу якого входили судді Коновалова В.А. та Карташов О.Ю., а саме, що виконавче провадження № 80101554 відкрито на підставі виконавчого листа у цивільній справі № 511/2403/23, в якій постанова по суті спору від 02.10.2025 ухвалювалася колегією суддів Одеського апеляційного суду у складі Карташова О.Ю., Коновалової В.А., Назарової М.В. Розглядаючи скаргу щодо законності дій приватного виконавця в межах справи № 511/2341/26, на думку заявниці, судді фактично дають процесуальну оцінку процедурі виконання їхнього власного судового рішення, що свідчить про наявність у них сформованої правової позиції та побічної заінтересованості у результаті розгляду справи.
Так, з інформації, наявної у відкритому доступі, Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю., суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.) від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», в інтересах якого діє адвокат Коваленко Сергій Олегович задоволено.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» заборгованість за кредитним договором № 609-013/ФКВІП від 20 серпня 2008 року в сумі 15 000 доларів США та судовий збір 20569 грн 85 коп.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку підписав адвокат Сендик Олег Олександрович, на постанову Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 511/2403/23.
Тобто, постанова Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року є чинною.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_1. скористалася свої правом на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 02.10.2025, однак з огляду на касаційні фільтри у відкритті касаційного провадження було відмовлено. Проте вказане жодним чином не впливає на можливість перегляду колегією суддів, до складу якого входять судді Коновалова В.А. та Карташов О.Ю., ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 16.07.2026, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 37 ЦПК України безумовною підставою для відводу судді, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, є скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції у цій самій справі у всіх без виключення судових інстанціях.
Сам факт незгоди учасника справи з процесуальними рішеннями суду, у тому числі щодо результату розгляду справи по суті, не може розцінюватися як обставина, що об`єктивно викликає сумнів у неупередженості чи безсторонності суддів.
Висловлені заявником сумніви щодо неупередженості та об`єктивності суддів не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви про відвід, оскільки не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.
З огляду на відсутність доказів наявності сформованої у суддів Коновалової В.А. та Карташова О.Ю. правової позиції щодо предмета апеляційного оскарження (ухвали Роздільнянського районного суду Одеської області від 16.07.2026) та побічної заінтересованості у результаті розгляду справи, оскільки такі є власними припущеннями заявниці, на чому з огляду на положення ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватися доказування, такі доводи заяви ОСОБА_1. про відвід судді Одеського апеляційного суду Коновалової В.А. та Карташова О.Ю. суд відхиляє.
Щодо доводів заявниці про наявність триваючого дисциплінарного провадження у ВРП, що на думку ОСОБА_1., створює потенційний конфлікт інтересів, суд зазначає наступне.
Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.
Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об`єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) («Kyprianou проти Кіпру» [ВП], № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Відповідно, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності («Pullar проти Сполученого Королівства», рішення від 10 червня 1996 року, п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні ЄСПЛ зазначає, що навіть вигляд має певну важливість іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Cubber проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series A, № 86).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що наявність дисциплінарного провадження за відсутності належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували наявність сумнівів щодо неупередженості, об`єктивності та безсторонності судді/суддів не може слугувати безумовним підґрунтям для задоволення заяви про відвід, оскільки інститут відводу та дисциплінарне провадження є самостійними процесуальними механізмами і наявність останнього автоматично не свідчить про упередженість суддів у конкретній справі.
Крім того, в матеріалах апеляційного оскарження наявна відповідь начальника управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян Секретаріату Вищої ради правосуддя від 22.07.2026 № 14475/0/9-26 на запит ОСОБА_1., з якого вбачається, що дисциплінарна скарга ОСОБА_1 від 05.11.2025 (вх. № П-5597/0/7-25 від 05.11.2025) перебуває на попередній перевірці у дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя, останнім висновок не складався, розгляд матеріалів дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою на засіданні Другої Дисциплінарної палати не призначався, рішення у Вищій раді правосуддя щодо скарги не ухвалювалося.
Отже, аналізуючи зміст заяви заявника про відвід суддів за суб`єктивним критерієм, апеляційний суд доходить висновку про те, що її зміст не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, для відводу суддів та про існування обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в їх неупередженості та об`єктивності щодо справи.
Інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності суддів по справі не встановлено.
З огляду на наведене, заява ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Коновалової Вікторії Анатоліївни та Карташова Олександра Юрійовича не підлягає задоволенню.
Слід зазначити, що законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді (суддів), разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді (суддів) від розгляду справи (апеляційної чи касаційної скарги), що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Коновалової Вікторії Анатоліївни та Карташова Олександра Юрійовича відмовити.
Матеріали апеляційного оскарження (провадження № 22-ц/813/8542/26, справа № 511/2341/26) по справі за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 80101554 передати для продовження розгляду складу колегії суддів, визначеної протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного тексту ухвали - 11 серпня 2026 року
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова