ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 694/1251/26 Суддя (судді) першої інстанції: Кравченко Т.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.
за участю секретаря Коренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 травня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Поліцейського Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області старшого сержанта поліції Захарченка Сергія Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
В С Т А Н О В И Л А
ОСОБА_1 звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, поліцейського Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого сержанта поліції Захарченка Сергія Вікторовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7087028 від 25 квітня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 квітня 2026 року інспектором Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області старшим сержантом поліції Захарченком С.В. винесено постанову серії ЕНА №7087028, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Ювілейній у м. Багачеве, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив вимоги підпункту «б» пункту 8.4 Правил дорожнього руху України.
Позивач зазначав, що адміністративного правопорушення не вчиняв, перед дорожнім знаком здійснив повну зупинку транспортного засобу, а оскаржувана постанова містить відомості, які не відповідають фактичним обставинам події.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №7087028 від 25 квітня 2026 року та направлено справу на новий розгляд до Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Приймаючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив із того, що наданими відповідачем відеозаписами підтверджується порушення водієм вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».
Водночас судом першої інстанції встановлено, що в оскаржуваній постанові зазначено транспортний засіб Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_1 , тоді як із рапорту поліцейського та інших матеріалів справи вбачається, що транспортним засобом, рух якого фактично зафіксовано працівниками поліції, був автомобіль Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначення у постанові неправильних відомостей щодо транспортного засобу не може бути виправлено під час судового розгляду, у зв`язку із чим визнав наявними підстави для скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до органу Національної поліції.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, постанову серії ЕНА №7087028 від 25 квітня 2026 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції фактично встановив невідповідність обставин правопорушення, викладених в оскаржуваній постанові, обставинам, підтвердженим матеріалами справи.
Апелянт наголошує, що оскаржуваною постановою йому інкриміновано порушення Правил дорожнього руху під час керування автомобілем Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_1 , тоді як матеріали, надані відповідачем на підтвердження правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності, стосуються автомобіля Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 .
На переконання апелянта, за таких обставин направлення справи на новий розгляд фактично надає органу Національної поліції можливість усунути недоліки первісного рішення та повторно сформувати фактичну основу адміністративного обвинувачення.
Також апелянт звертає увагу на те, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції помилково зазначено частину другу статті 122 КУпАП, тоді як постановою серії ЕНА №7087028 його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7087028 від 25 квітня 2026 року, ОСОБА_1 25.04.2026 року о 16 год. 01 хв. в м. Багачеве по вул. Ювілейній, керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 Проїзд без зупинки заборонено, чим порушив 8.4 б ПДР України порушення вимог знаків пріоритету.
Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювані законом суспільні відносини і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Відповідно до пункту 8.2 Правил дорожнього руху України дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» належить до знаків пріоритету та забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а в разі її відсутності - перед знаком.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП установлено обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин другої та третьої статті 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, серед іншого, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за відповідне адміністративне правопорушення, та прийняте у справі рішення.
Отже, опис фактичних обставин учиненого правопорушення є істотною складовою постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та визначає фактичні межі адміністративного обвинувачення, законність і обґрунтованість якого надалі підлягають судовому контролю.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в постанові серії ЕНА №7087028 від 25 квітня 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, керуючи автомобілем Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Разом із тим із наданого відповідачем рапорту поліцейського Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області старшого сержанта поліції Захарченка С.В. вбачається, що 25 квітня 2026 року ним було виявлено автомобіль білого кольору марки Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , який, рухаючись по вул. Ювілейній, здійснив виїзд на вул. Транспортну без зупинки.
У цьому ж рапорті зазначено, що під час перевірки документів ОСОБА_1 пред`явив свідоцтво про реєстрацію іншого транспортного засобу, у зв`язку з чим при винесенні постанови працівником поліції було зазначено інший автомобіль.
З матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_1 є власником як автомобіля Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_1 , так і автомобіля Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Таким чином, сам відповідач під час судового розгляду фактично визнав, що транспортний засіб, зазначений в оскаржуваній постанові як такий, під час керування яким вчинено адміністративне правопорушення, не є транспортним засобом, рух якого зафіксований працівниками поліції.
При цьому посилання відповідача на те, що зазначення автомобіля Dacia Sandero замість Volkswagen Golf є лише механічною помилкою, колегія суддів оцінює критично.
Відомості про транспортний засіб, яким керувала особа в момент вчинення інкримінованого їй порушення Правил дорожнього руху, безпосередньо характеризують фактичні обставини події та є складовою опису об`єктивної сторони правопорушення.
Заміна марки та державного номерного знака одного транспортного засобу відомостями про зовсім інший транспортний засіб не може розцінюватися виключно як технічний недолік, який не впливає на зміст прийнятого рішення.
При цьому адміністративний суд, здійснюючи перевірку законності рішення суб`єкта владних повноважень, перевіряє правомірність саме того індивідуального акта і саме з тих фактичних та правових підстав, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу його прийняття.
Суд не вправі замість відповідного органу встановлювати інші фактичні обставини адміністративного обвинувачення, доповнювати або змінювати фабулу правопорушення чи усувати істотні недоліки рішення суб`єкта владних повноважень, допущені під час притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Інший підхід фактично означав би перенесення обов`язку належного оформлення матеріалів адміністративного правопорушення із суб`єкта владних повноважень на суд та суперечив би самій природі судового контролю.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто саме відповідач повинен довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявність усіх фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови.
При цьому відповідач не може під час судового розгляду змінювати фактичну основу свого рішення та обґрунтовувати його іншими обставинами, ніж ті, які були встановлені та відображені під час прийняття відповідного індивідуального акта.
Колегія суддів звертає увагу, що відеозапис може бути належним доказом у справі про адміністративне правопорушення та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.
Разом із тим сама наявність відеозапису, на якому, за твердженням відповідача, зафіксований проїзд автомобіля Volkswagen Golf без повної зупинки, не усуває того факту, що постановою серії ЕНА №7087028 позивача притягнуто до відповідальності за обставин, пов`язаних із керуванням іншим транспортним засобом - Dacia Sandero.
Встановлення судом того, що позивач, можливо, вчиняв аналогічні дії, керуючи іншим автомобілем, не надає суду повноважень самостійно змінити фактичний опис адміністративного правопорушення та визнати законною постанову з інших підстав, ніж ті, які безпосередньо у ній зазначені.
Саме тому суд першої інстанції правильно встановив, що допущена невідповідність не може бути виправлена під час судового розгляду.
Водночас колегія суддів не погоджується із подальшим висновком суду першої інстанції про необхідність направлення справи на новий розгляд до органу Національної поліції.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справ із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
- залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
- скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
- скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
- змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З наведеного вбачається, що направлення справи на новий розгляд та закриття справи про адміністративне правопорушення є різними за своїм змістом і правовими наслідками способами вирішення публічно-правового спору.
Обрання одного із зазначених способів повинно відповідати характеру встановленого порушення та забезпечувати ефективний судовий захист особи.
При цьому передбачене пунктом 2 частини третьої статті 286 КАС України направлення справи на новий розгляд до компетентного органу не може перетворюватися на спосіб надання суб`єкту владних повноважень повторної можливості довести ті обставини, які він був зобов`язаний належним чином установити до прийняття постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так само направлення справи на новий розгляд не повинно використовуватися для заміни фактичної основи вже прийнятого індивідуального акта чи усунення після його судового оскарження істотних недоліків адміністративного обвинувачення.
Зміст статті 293 КУпАП, якою передбачені можливі наслідки перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення, також розмежовує скасування постанови з направленням справи на новий розгляд та скасування постанови із закриттям справи.
У цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність повторного вирішення тим самим органом питання на підставі тієї самої фактичної основи.
Навпаки, для повторного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності органу поліції необхідно було б змінити істотні фактичні обставини, зазначені в первісній постанові, зокрема замінити транспортний засіб Dacia Sandero, державний номерний знак НОМЕР_1 , на Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Отже, новий розгляд у цьому випадку фактично був би спрямований не на повторну оцінку тих самих фактичних обставин, а на формування іншої фактичної основи притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таке процесуальне рішення не узгоджується із завданням адміністративного судочинства, оскільки фактично надає суб`єкту владних повноважень можливість після скасування його рішення усунути недоліки, які він допустив під час первісного притягнення особи до відповідальності.
Колегія суддів наголошує, що ризик неналежного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення та неправильного встановлення істотних фактичних обставин не може покладатися на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний до моменту прийняття постанови належним чином установити подію правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу правопорушника та перевірити відповідність відомостей, які вносяться до постанови, фактичним обставинам справи.
Допущення істотної помилки при встановленні та фіксації таких обставин не може компенсуватися повторним адміністративним провадженням після того, як незаконність первісного рішення встановлена судом.
Більше того, направлення справи на новий розгляд за наведених обставин фактично ставить позивача в ситуацію правової невизначеності, коли після успішного оскарження протиправної постанови він знову підлягав би адміністративному переслідуванню за фактично переформульованих обставин.
Такий підхід не забезпечує ефективного та остаточного захисту порушеного права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У межах цієї справи відповідач не довів належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення саме за тих фактичних обставин, які викладені в постанові серії ЕНА №7087028 від 25 квітня 2026 року.
Докази, якими відповідач обґрунтовує правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, стосуються іншого транспортного засобу та, відповідно, не підтверджують повністю фактичної фабули правопорушення, зазначеної в оскаржуваній постанові.
Отже, наявні підстави для застосування пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України - скасування рішення суб`єкта владних повноважень із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів також звертає увагу на суперечність висновків суду першої інстанції.
Так, суд, з одного боку, встановив, що відомості про транспортний засіб у постанові не відповідають фактичним обставинам та не можуть бути виправлені в судовому порядку, а з іншого - фактично визнав доведеною винуватість позивача у вчиненні правопорушення за інших фактичних обставин та направив справу на новий розгляд.
Такий підхід призвів до того, що суд першої інстанції фактично вийшов за межі перевірки законності конкретної постанови та здійснив оцінку іншої фактичної моделі правопорушення, яка в оскаржуваному рішенні суб`єкта владних повноважень не була зафіксована.
Окремо колегія суддів враховує, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, тоді як із самої постанови серії ЕНА №7087028, так і з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції беззаперечно вбачається, що позивача було притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
Наведена невідповідність додатково свідчить про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення, яким спір буде вирішено відповідно до фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав установленими; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, правильно встановивши наявність правових підстав для скасування постанови серії ЕНА №7087028 від 25 квітня 2026 року, водночас неправильно визначив правові наслідки такого скасування, безпідставно направивши справу на новий розгляд до органу Національної поліції.
Встановлені у справі обставини та характер допущених суб`єктом владних повноважень порушень не дають підстав для застосування пункту 2 частини третьої статті 286 КАС України, а належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справи про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 травня 2026 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.
В силу ч.3 ст.272 КАС України судове рішення суду апеляційної інстанції у даній справі не може бути оскаржене.
Керуючись статтями 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 травня 2026 року у справі №694/1251/26 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7087028 від 25 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Ю.О. Тереза
В.В. Файдюк
Повне судове рішення складено « 11» серпня 2026 року.