П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/3660/26
Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
11 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протипранвими та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В :
в березні 2026 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 лютого 2025 року № 0[телефон приховано]-0228-UA0502003[телефон приховано] й податкової вимоги від 26 лютого 2026 року № 0[телефон приховано]-0232.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.06.2026 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано]-0228-UA0502003[телефон приховано] від 07.02.2025.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №0[телефон приховано]-0232 від 26.02.2026.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 16.11.2006. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює такі види діяльності: 46.73. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 23.32. Виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Позивач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1908953005101), а саме: нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2463,7 кв.м - адміністрація літ. "Б", торгова точка літ. "Г", вбиральня літ. "Д", торгова точка літ. "Б-ІІ", торгова точка літ. "е-ІІ", торгова точка літ. "Є", торгова точка літ. "Ж", гараж літ. "И", яма літ. "и", трансформаторна будка літ. "М", пункт охорони літ. "Н", торгова точка літ. "О-ІІ", торгова точка літ. "П", торгова точка літ. "Р-ІІ", торгова точка літ. "С", паркомісця I-XXXVIІI, №№ 1-7 та огороджувальний паркан; мостіння, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 38142191, дата державної реєстрації - 05.09.2020 року).
Нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, буд. 16б, розміщені на земельній ділянці площею 2,3508 га кадастровий номер [номер приховано]:01:059:0040 за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, буд. 16б з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення 03.07), яка перебуває у користуванні ТОВ "ВЛАДІМІР СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 35662234) на підставі договору оренди від 06.06.2008р, зареєстрованого за № 04[телефон приховано] від 12.09.2008, укладеного з Вінницькою міською об`єднаною територіальною громадою в особі Вінницької міської ради.
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано]-0228-UA0502003[телефон приховано] від 07.02.2025 року, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 87461,35 грн.
На підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення податковим органом в подальшому винесено податкову вимогу №0[телефон приховано]-0232 від 26.02.2026 року щодо сплати суми податкового боргу у розмірі 95793,15 грн.
Не погоджуючись прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0[телефон приховано]-0228-UA0502003[телефон приховано] від 07.02.2025 та податковою вимогою №0[телефон приховано]-0232 від 26.02.2026, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що приписи підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчать про те, що законодавець у кожному підпункті передбачив чіткі умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.
Аналіз підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що однією з істотних умов для звільнення від оподаткування відповідно до підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України виступає ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна - в тимчасовій споруді для здійснення підприємницької діяльності, малій архітектурній формі та ринку.
Отже, наведеними приписами законодавства надається пільга зі сплати податку на нерухомість залежно від місця розташування об`єктів нежитлової нерухомості.
Умова податкової пільги "на ринках" може поширюватися на об`єкти нерухомості, які є об`єктом права власності суб`єктів господарювання, що належать до категорій малого та середнього бізнесу, та провадять свою діяльність на ринках.
Відповідач на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення №0[телефон приховано]-0228-UA0502003[телефон приховано] від 07.02.2025 року зазначає, що діяльність з надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів на ринку будівельних матеріалів "Володимир" ОСОБА_1 не здійснювалась, а також те, що відсутні відомості щодо приналежності об`єкту нерухомості до підкласу 1230.2 "Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків".
Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача суд зауважує наступне.
Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:059:0040, яка належить Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді та передана власником в особі Вінницької міської ради згідно з договором від 06.06.2008 ( з подальшими додатковими угодами ) в оренду ТОВ "Владимир Сервіс", цільове призначення земельної ділянки 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать позивачу на праві власності розташовані саме на вказаній вище земельній ділянці площею 2,3508 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:059:0040.
І саме на вказаній земельній ділянці розташований ринок будівельних матеріалів, на якому здійснюється діяльність (торгівля) суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу і використовуються зазначені нежитлові будівлі та споруди, що підтверджується долученими до матеріалів справи фото місцевості за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 23).
Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних доказів, що в спірних правовідносинах позивачем не дотримано умов, наявність яких передбачає застосування пільги встановленої підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а саме: - об`єктний склад: об`єкти нежитлової нерухомості; - суб`єктний склад: суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу; - місце проведення діяльності: тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, малі архітектурні форм та ринки.
Крім того, слід також зауважити, що ГУ ДПС у Вінницькій області не надано суду жодних доказів того, що за період до 2024 року ОСОБА_1 правомірно визначалось податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, щодо об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають в його власності з 2020 року.
Більше того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/13434/24 від 11.11.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.03.2024 №0[телефон приховано]-0228-UА0502003[телефон приховано], прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області стосовно ОСОБА_1 , яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції вважає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено право на застосування податкової пільги, передбаченої підпункту "е" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, щодо об`єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1908953005101), а саме: нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2463,7 кв.м - адміністрація літ. "Б", торгова точка літ. "Г", вбиральня літ. "Д", торгова точка літ. "Б-ІІ", торгова точка літ. "е-ІІ", торгова точка літ. "Є", торгова точка літ. "Ж", гараж літ. "И", яма літ. "и", трансформаторна будка літ. "М", пункт охорони літ. "Н", торгова точка літ. "О-ІІ", торгова точка літ. "П", торгова точка літ. "Р-ІІ", торгова точка літ. "С", паркомісця I-XXXVIІI, №№ 1-7 та огороджувальний паркан площею 670 п.м.; мостіння площею 15 826 кв.м., і зазначені об`єкти, належні позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Доводи відповідача не спростовують твердження позивача та вищевикладені висновки суду.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0[телефон приховано]-0228-UA0502003[телефон приховано] від 07.02.2025 року, на думку суду, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Також підлягає скасуванню і податкова вимога №0[телефон приховано]-0232 від 26.02.2026 року, оскільки вона винесена щодо податкового боргу в сумі 95793,15 грн, який нарахований позивачу на підставі податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано]-0228-UA0502003[телефон приховано] від 07.02.2025, яке визнано судом протиправним та скасовано.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").
Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.
Положеннями пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України врегульовано, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України регламентовано, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Крім того, згідно з пп.«е» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.
Аналіз норми пп.«е» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає застосування даної пільги за таких умов:
- Об`єктний склад: об`єкти нежитлової нерухомості.
- Суб`єктний склад: суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу
- Місце проведення діяльності: малі архітектурні форми та ринки.
Крім того, однією з істотних умов для звільнення від оподаткування відповідно до пп.«е» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України виступає ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна - в малій архітектурній формі та на ринку.
Отже, наведеними приписами законодавства надається пільга зі сплати податку на нерухомість залежно від місця розташування об`єктів нежитлової нерухомості.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу 1230 «Будівлі торгівельні» відносить до різних підкласів «Торгові центри, універмаги, магазини" (підклас 1230.1) та «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків» (підклас 1230.2). За таких обставин, об`єкт оподаткування, який, класифікується у підкласі «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків» (підклас 1230.2), проте територіально розташований поза межами будь-яких ринків, не може бути ідентифікованим як об`єкт нерухомості, на який поширюється дія податкової пільги в значенні «на ринках».
Згідно з п.2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року №57/188/84/105 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за №288/6576), ринком вважається суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
За вказаного правового регулювання, умова податкової пільги «на ринках» може поширюватися на об`єкти нерухомості, які є об`єктом права власності суб`єктів господарювання, що утворені та зареєстровані в установленому порядку як ринки і належать до категорій суб`єктів господарювання малого та середнього бізнесу.
Одночасно з тим податкова пільга застосовує термін «мала архітектурна форма».
Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.
До малих архітектурних форм, зокрема, належать: альтанки, павільйони, навіси: вуличні меблі (лавки, лави, столи); огорожі, ворота, грати; декоративна та ігрова скульптура; сходи, балюстради та інші елементи благоустрою, визначені законодавством.
Застосовуючи термін «мала архітектурна форма», податкова преференція встановлює обмеження її застосування до об`єктів нежитлової нерухомості площею 30 м2 незалежно від функціонального використання земельної ділянки, на якій розміщено такий об`єкт, наприклад, «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» (підрозділ 03.10 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсі в від 23.07.2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1011/18306).
Отже, виключення із об`єкта оподаткування, об`єктів нежитлової нерухомості «на ринках», може бути поширеною на об`єкти нежитлової нерухомості елементів торгової мережі ринку, площа яких не перевищує площі малої архітектурної форми.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, буд. 16б (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1908953005101), а саме: нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2463,7 кв.м - адміністрація літ. "Б", торгова точка літ. "Г", вбиральня літ. "Д", торгова точка літ. "Б-ІІ", торгова точка літ. "е-ІІ", торгова точка літ. "Є", торгова точка літ. "Ж", гараж літ. "И", яма літ. "и", трансформаторна будка літ. "М", пункт охорони літ. "Н", торгова точка літ. "О-ІІ", торгова точка літ. "П", торгова точка літ. "Р-ІІ", торгова точка літ. "С", паркомісця I-XXXVIІI, №№ 1-7 та огороджувальний паркан; мостіння, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 38142191, дата державної реєстрації - 05.09.2020).
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно усі об`єкти нерухомості, що перебувають у власності позивача - мають класифікацію «нежитлові приміщення», більше того жодної вказівки про те, що ці об`єкти мають приналежність до класу будівель, що пов`язані з ринковим господарством.
Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:059:0040, яка належить Вінницькій міській об`єднаній територіальній громаді та передана власником в особі Вінницької міської ради згідно з договором від 06.06.2008 (з подальшими додатковими угодами) в оренду ТОВ "Владимир Сервіс", цільове призначення земельної ділянки 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, буд. 16б, належать позивачу на праві власності, розташовані саме на вказаній вище земельній ділянці площею 2,3508 га кадастровий номер [номер приховано]:01:059:0040.
Відповідно до Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджених Державним комітетом статистики України від 23.12.2011 №396, клас економічної діяльності 68.20 "надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна" серед іншого включає "діяльність ринків".
Відповідно до п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105, ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
В свою чергу, матеріали справи не містять жодної інформації від Вінницької міської ради про приналежність даних нежитлових будівель і споруд до "ринку" і фактичного юридичного статусу ринку за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, буд. 16б.
При цьому, матеріалами справи не підтверджується, що позивачем такі об`єкти нерухомості передані в оренду за договором найму (оренди) або не надано доказів здійснення власної діяльності з торгівлі в межах даних об`єктів.
Таким чином, житлові приміщення, що перебувають у власності позивача, не розташовані на земельних ділянках, спеціально відведених рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування для функціонування ринку.
Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки об`єкт не є ринком, то і підстави для застосування податкової пільги, передбаченої пп. «е» пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта знайшли своє підтвердження в межах даної справи.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування усіх обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.