УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/25130/25
адміністративне провадження № К/990/36005/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/25130/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 20 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 за період з 20 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 19 вересня 2020 року індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 19 вересня 2020 року індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2020 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2020 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 11 травня 2026 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування у період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2020 року грошового забезпечення ОСОБА_1 , розраховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2018 року.
Зобов`язав військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та нарахування ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2020 року грошового забезпечення та усіх виплат, проведення яких здійснювалось у період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2020 року, із урахуванням розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат).
Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 провести виплату ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2020 року грошового забезпечення та усіх виплат, проведення яких здійснювалось у період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2020 року, із урахуванням розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат).
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року.
Зобов`язав військову частину НОМЕР_2 нарахувати на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року.
Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року.
Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов`язав військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення у розмірі 3866,81 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення у розмірі 3866,81 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 червня 2026 року залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до неї не було додано документа про сплату судового збору, а також доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншому учаснику справи. П`ятий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання її копії для усунення зазначених недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншому учаснику справи.
Військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті у встановлений судом строк, а подане військовою частиною НОМЕР_1 клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд визнав необґрунтованим, П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 червня 2026 року відмовив у задоволенні зазначеного клопотання та повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Не погодившись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
КАС України також визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду (стаття 13 цього Кодексу). Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Разом із тим, наявність у особи права на оскарження відповідних ухвал суду апеляційної інстанції не звільняє її від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом вимог щодо форми, змісту та порядку подання апеляційної скарги. Реалізація права на апеляційне оскарження кореспондує з обов`язком апелянта діяти відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема в частині належного оформлення апеляційної скарги та додання до неї всіх передбачених законом документів.
Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено у статті 296 КАС України.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору та копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За обставинами цієї справи військова частина НОМЕР_1 , звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, не додала до неї документа про сплату судового збору та доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами ОСОБА_1 та військовій частині НОМЕР_2 , у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог процесуального закону, обґрунтовано залишив апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику строк для усунення зазначених недоліків. Водночас вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк виконані не були, що стало підставою для повернення апеляційної скарги.
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з клопотанням про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, посилаючись на відсутність належного бюджетного фінансування. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки воно не було підтверджене належними доказами, які б свідчили про майновий стан заявника та наявність підстав для застосування статті 133 КАС України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у визначений строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті, вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконані.
У зв`язку з цим ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі положень статей 169, 296 та 298 КАС України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, зокрема статей 169, 296, 298 КАС України, та відповідає встановленим у справі обставинам. . Апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що скаржник не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не усунув її недоліків у встановлений судом строк, а саме не подав доказів сплати судового збору та доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами іншим учасникам справи. Крім того, скаржником не доведено наявності передбачених статтею 133 КАС України підстав для відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. За таких обставин повернення апеляційної скарги відповідно до статей 169 та 298 КАС України є правомірним. Таке процесуальне рішення узгоджується з принципом диспозитивності адміністративного судочинства та обов`язком учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами і виконувати процесуальні обов`язки.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини п`ятої цієї статті учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Отже, виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема щодо подання документа про сплату судового збору та доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами, є процесуальним обов`язком особи, яка подала апеляційну скаргу. Невиконання цього обов`язку у встановлений судом строк є підставою для застосування процесуальних наслідків, передбачених статтями 169 та 298 КАС України.
Водночас реалізація права на звернення до суду та на оскарження судових рішень здійснюється в порядку і на умовах, визначених процесуальним законом. Встановлення законодавцем вимог щодо форми, змісту та порядку подання процесуальних документів, а також наслідків їх недодержання спрямоване на забезпечення належної організації судового провадження, дотримання принципів юридичної визначеності, рівності учасників процесу та ефективності судочинства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати допустимим обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не повинні звужувати саму суть права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету та бути пропорційними поставленій меті (mutatis mutandis пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»; пункт 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
При цьому скаржник у касаційній скарзі не наводить належних доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року. Натомість доводи касаційної скарги переважно зводяться до викладення обставин справи та аргументів щодо суті спірних правовідносин, які не стосуються підстав повернення апеляційної скарги та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Отже, Суд вважає, що, зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги та з урахуванням положень статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/25130/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов