УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/17483/25
адміністративне провадження №К/990/35646/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І. В.,
суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Мандриченко Жанни Василівни на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 420/17483/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" № 3778 від 17 лютого 2025 року про скасування ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 420/17483/25 повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Не погодившись із постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року, позивач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 21 травня 2026 року в порядку письмового провадження, повний текст якої складено того ж дня, а з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 29 липня 2026 року.
Водночас разом з касаційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого останній зазначає про те, що первинна касаційна скарга на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року була подана ним у межах установленого законом строку, однак повернута ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 330 КАС України. Вказує, що після отримання копії зазначеної ухвали повторно звернувся до суду касаційної інстанції у найкоротший можливий строк, необхідний для усунення недоліків касаційної скарги. Як поважні причини пропуску строку також зазначає обставини, пов`язані з воєнним станом, посиленням ракетних обстрілів міста Одеси, перебоями електропостачання та ускладненням підготовки процесуальних документів, у зв`язку з чим просить поновити строк на касаційне оскарження.
Проаналізувавши зазначене скаржником клопотання, Верховний Суд звертає увагу на те, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно убачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та відомостей Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник уже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Однак ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року касаційну скаргу повернуто у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Як встановлено судом з відомостей КП «ДСС», копію ухвали Верховного Суду від 09 липня 2026 року було надіслано до електронного кабінету скаржника в підсистемі «Електронний суд» того ж дня. Документ доставлено до електронного кабінету 09 липня 2026 року о 19:00.
Позивач звернувся з цією касаційною скаргою лише 29 липня 2026 року. При цьому невиконання ним вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, наслідком чого стало її повернення, не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки такі обставини залежать від волевиявлення скаржника та не можуть слугувати підставою для реалізації права на касаційне оскарження після спливу встановленого законом строку.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Крім того, своєчасне первинне подання касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання встановлених процесуальним законом строків, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, є актуальним і під час вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
Усталеною є також практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку з тривалістю пропущеного строку, поведінкою сторони протягом цього строку, вчиненими нею діями та тим, чи були вони пов`язані з підготовкою до звернення до суду, оцінюючи зазначені обставини в їх сукупності.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така особа повинна вчиняти всі необхідні для цього дії.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
Скаржник, звертаючись з повторною касаційною скаргою, допустив значний проміжок часу між отриманням ухвали про повернення касаційної скарги та повторним зверненням до суду.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалу Верховного Суду від 09 липня 2026 року про повернення первинної касаційної скарги було доставлено до електронного кабінету представника скаржника того ж дня о 19:00. Водночас повторну касаційну скаргу подано лише через 19 днів після отримання зазначеної ухвали, при цьому скаржником не наведено належних та достатніх доказів існування об`єктивних, непереборних обставин, які унеможливлювали б звернення до суду касаційної інстанції у більш короткий строк.
Разом з тим, значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 09 липня 2026 року про повернення касаційної скарги до повторного звернення з касаційною скаргою (19 днів) не свідчить про вжиття скаржником усіх залежних від нього заходів для оперативного усунення недоліків касаційної скарги та реалізації права на касаційне оскарження у розумний строк. Скаржником не наведено належних причин, які б об`єктивно перешкоджали повторному зверненню до суду касаційної інстанції у більш короткий строк.
Посилання скаржника на необхідність доопрацювання касаційної скарги з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі про повернення, саме по собі не свідчить про наявність поважних причин пропуску процесуального строку, оскільки усунення недоліків касаційної скарги є процесуальним обов`язком особи, яка її подає, та має здійснюватися без невиправданої затримки.
Посилання на посилення ракетних обстрілів міста Одеси, перебої з електропостачанням та дію воєнного стану також не можуть бути визнані достатнім обґрунтуванням пропуску строку, оскільки скаржником не зазначено конкретних обставин, які саме у період з 09 липня 2026 року до моменту повторного звернення об`єктивно перешкоджали підготовці та поданню касаційної скарги, зокрема не наведено відомостей про конкретні дати, тривалість таких обставин, їх безпосередній вплив на можливість підготовки та подання касаційної скарги у період після отримання ухвали Верховного Суду.
Отже, наведені скаржником обставини свідчать лише про наявність суб`єктивних труднощів у підготовці повторної касаційної скарги, однак не підтверджують існування об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному повторному зверненню до Верховного Суду. За таких обставин підстави для поновлення строку на касаційне оскарження відсутні.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, скаржнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, та надати відповідні докази.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
постановив:
Визнати неповажними зазначені представницею ОСОБА_1 - адвокаткою Мандриченко Жанною Василівною підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Мандриченко Жанни Василівни на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 420/17483/25 залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, а також у разі, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов