УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа №160/7167/26
адміністративне провадження № К/990/34765/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «ВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ-Д»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року (суддя Юрков Е.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року (колегія у складі суддів Божко Л.А., Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.)
у справі № 160/7167/26
за позовом ОСОБА_1
до Міністерство юстиції України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ДЕВЕЛОПМЕНТ-Д»
про визнання протиправним та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту від 13.02.2026 №372/5, прийнятий на підставі висновку комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерства юстиції України від 29.01.2026.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12.05.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026, задовольнив позов.
24.07.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ДЕВЕЛОПМЕНТ-Д» (далі також - ТОВ «ВЕСТ-ДЕВЕЛОПМЕНТ-Д», скаржник), в якій третя особа з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026, а матеріали справи № 160/7167/26 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підставами касаційного оскарження судових рішень Товариство визначає п. 1, 3 і 4 ч. 4 ст. 328 КАС України. Також вказує на пп. «а» - «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Одночасно згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі предметом спору є правомірність наказу Міністерства юстиції України від 13.02.2026 № 372/5, прийнятого за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким анульовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на дві земельні ділянки.
Такий спір не належить до категорій справ, визначених ч. 4 ст. 257 КАС України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 цю адміністративну справу прийнято до провадження та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, з огляду на предмет спору, характер спірних правовідносин та відсутність законодавчих заборон щодо розгляду цієї категорії справ у спрощеному позовному провадженні, ця справа є справою незначної складності в розумінні п. 20 ч. 1 ст. 4, п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України.
Як наслідок судові рішення у цій справі можуть бути переглянуті в касаційному порядку лише за наявності обставин, визначених пп. «а»-«г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зокрема для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Ужите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той самий час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Ознайомившись з текстом касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України саме по собі не є достатньою підставою для касаційного перегляду судових рішень.
Для підтвердження фундаментального значення питання права для формування єдиної правозастосовчої практики скаржник має навести конкретне правове питання, яке має значення не лише для вирішення цієї конкретної справи, а й для формування сталої практики у значній кількості подібних правовідносин, та обґрунтувати необхідність його вирішення Верховним Судом.
Натомість наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України та оцінки обставин його прийняття.
При цьому скаржник не обґрунтував, яке саме питання права має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та не навів обставин, які б свідчили про необхідність касаційного перегляду цієї справи саме з цієї підстави.
Щодо посилання скаржника на пп. «б» п. 2 ч. п. 5 ст. 328 КАС України, Суд зазначає, що наведена підстава передбачає можливість касаційного оскарження судового рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, якщо особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Водночас скаржник не обґрунтовує, які саме встановлені оскарженими судовими рішеннями обставини можуть мати преюдиційне значення під час розгляду іншої справи (а саме цивільної справи № 201/13980/25) та позбавляють його можливості їх спростувати. Отже, посилання на пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України саме по собі не свідчить про наявність передбачених цією нормою обставин, за яких судове рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, підлягає касаційному оскарженню.
Стосовно посилання скаржника на пп. «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України Суд зазначає, що скаржник не навів обставин, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи або її виняткове значення для нього.
Сам по собі предмет спору, пов`язаний із перевіркою правомірності наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, не свідчить про наявність таких обставин.
Наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав вважати, що результати розгляду цієї конкретної справи матимуть особливе значення для суспільства чи виходять за межі приватного інтересу учасників спору.
Щодо посилання скаржника на пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до якого суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності, Суд зазначає таке.
Як уже зазначалося, предметом спору у цій справі є правомірність наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Цей спір не належить до категорій справ, визначених ч. 4 ст. 257 КАС України, розгляд яких за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
При цьому з огляду на характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників справи немає підстав вважати, що для повного та всебічного встановлення її обставин об`єктивно необхідним було проведення підготовчого провадження та судового засідання.
Саме по собі посилання скаржника на складність спірних правовідносин, необхідність дослідження доказів та незгоду з правовою оцінкою, наданою судами попередніх інстанцій, не свідчить про помилковість віднесення цієї справи до категорії справ незначної складності.
Отже, доводи касаційної скарги не свідчать про помилковість визначення судом першої інстанції порядку розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про наявність обставин, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які дозволяли б касаційний перегляд судових рішень у цій справі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ТОВ «ВЕСТ-ДЕВЕЛОПМЕНТ-Д» слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальність «ВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ-Д» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 160/7167/26.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб