УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа №160/7167/26
адміністративне провадження № К/990/38110/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року (суддя Юрков Е.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року (колегія у складі суддів Божко Л.А., Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.)
у справі № 160/7167/26
за позовом ОСОБА_1
до Міністерство юстиції України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ДЕВЕЛОПМЕНТ-Д»
про визнання протиправним та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач, скаржник), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту від 13.02.2026 № 372/5, прийнятий на підставі висновку комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерства юстиції України від 29.01.2026.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12.05.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026, задовольнив позов.
13.08.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026, а натомість ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень Мін`юст визначає п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Також вказує на пп. «а» - «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які належать до справ незначної складності.
Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Одночасно згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі предметом спору є правомірність наказу Міністерства юстиції України від 13.02.2026 № 372/5, прийнятого за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким анульовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на дві земельні ділянки.
Такий спір не належить до категорій справ, визначених ч. 4 ст. 257 КАС України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 цю адміністративну справу прийнято до провадження та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, з огляду на предмет спору, характер спірних правовідносин та відсутність законодавчих заборон щодо розгляду цієї категорії справ у спрощеному позовному провадженні, ця справа є справою незначної складності в розумінні п. 20 ч. 1 ст. 4, п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України.
Як наслідок судові рішення у цій справі можуть бути переглянуті в касаційному порядку лише за наявності обставин, визначених пп. «а»-«г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Посилання скаржника на розгляд Верховним Судом інших справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Мін`юсту у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно саме по собі не свідчить про наявність у цій справі питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Скаржник не сформулював конкретного питання права, вирішення якого мало б значення для широкого кола аналогічних правовідносин, та не обґрунтував необхідності формування нового або уточнення існуючого правового висновку Верховного Суду. Посилання на необхідність формування висновку щодо застосування частини третьої статті 257 КАС України фактично зводиться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій характеру та складності цієї конкретної справи.
Щодо посилання на пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України Суд зазначає, що самого факту наявності іншої судової справи та можливого впливу на її розгляд висновків у цій справі недостатньо для застосування зазначеного винятку. Скаржник має обґрунтувати, які саме обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, матимуть значення при розгляді іншої справи та чому він буде позбавлений можливості їх спростувати.
Згадка Мін`юсту про цивільну справу № 201/13980/25 таких обставин не підтверджує. Скаржник не зазначив, які конкретно обставини, встановлені у справі № 160/7167/26, він не зможе спростувати у цивільній справі та з огляду на які саме положення процесуального закону така можливість буде відсутня. Сам по собі взаємозв`язок між справами не свідчить про позбавлення скаржника такої можливості.
Твердження скаржника про виняткове значення справи для Міністерства юстиції України також не підтверджують наявності відповідного винятку. Наведена вартість земельних ділянок характеризує майнову складову спірних правовідносин, однак сама по собі не свідчить про виняткове значення справи саме для відповідача. Так само обставини щодо прийняття оскаржуваного наказу за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації характеризують предмет спору, але не підтверджують наявності для Мін`юсту виняткових наслідків розгляду цієї конкретної справи.
Доводи щодо помилкового віднесення справи до категорії справ незначної складності також є необґрунтованими. Належність спору до сфери державної реєстрації речових прав на нерухоме майно сама по собі не виключає можливості його розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, посилання скаржника на майнову цінність земельних ділянок, значення права власності та необхідність дослідження обставин прийняття оскаржуваного наказу не свідчать про те, що характер спірних правовідносин, предмет доказування або склад учасників об`єктивно вимагали проведення підготовчого провадження та судового засідання. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, і скаржник не навів переконливих доводів на спростування такого висновку.
Таким чином, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність жодної з обставин, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які дозволяли б касаційний перегляд судових рішень у цій справі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин Мін`юсту слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 160/7167/26.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб