У Х В А Л А
м. Вінниця
11 серпня 2026 р. Справа № 120/6081/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі
за позовом: ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправним, зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправним, зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо невнесення відомостей про виключення ОСОБА_1 , з військового обліку до Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів.
10.08.2026 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення (дій), на підставі яких заявника внесено до розшуку, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі та заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншим органам вчиняти дії щодо мого розшуку, затримання, доставлення до ТЦК та СП або застосування заходів, які ґрунтуються на факті перебування мене у розшуку, до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування такої заяви вказано, що позивач потребує постійного медичного нагляду та лікування, а саме проходження стаціонарного лікування відповідно до встановленого графіка та регулярного отримання ін`єкцій препарату «Диспорт». Попри наявність зазначених документів, відповідач не вніс відомості про його виключення з військового обліку до відповідного державного реєстру, унаслідок чого його було внесено до розшуку як особу, яка порушує правила військового обліку.
Вказав, що перебування його у розшуку створює реальну загрозу порушення прав та законних інтересів. Існує ризик затримання, доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також застосування до мене заходів адміністративного впливу на підставі відомостей, правомірність яких оскаржується в суді. Крім того, така ситуація істотно ускладнює можливість своєчасного отримання необхідної медичної допомоги. З огляду на стан його здоров`я, необхідність регулярного лікування, стаціонарного медичного нагляду та отримання ін`єкцій препарату «Диспорт», існування розшуку створює ризики для своєчасного проходження необхідних медичних процедур та може призвести до погіршення стану здоров`я. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до продовження триваючого порушення прав, оскільки до моменту ухвалення рішення суду він й надалі перебуватиму у розшуку на підставі відомостей, законність яких є предметом цього спору. За таких обставин ефективний захист прав та виконання можливого рішення суду буде істотно ускладнено.
Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, у питаннях забезпечення позову суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших суб`єктів, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовним вимогам та обставинам справи.
За наслідками розгляду поданої заяви з урахуванням наведених у ній доводів суд доходить висновку, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Так, звернувшись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник фактично лише вказує на дії, які можуть бути вчинені в майбутньому та які, на його думку, можуть ускладнити виконання рішення суду, однак не наводить жодних фактів на підтвердження того, що для прав або інтересів позивача у спірних правовідносинах існує реальна загроза, що відповідач чи треті особи умисно діють недобросовісно на шкоду таким права або інтересам і що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, на захист яких буде подано адміністративний позов, є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявником не наведено обґрунтованих підстав, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Відтак твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.
Втім, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Також суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22).
Тому фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення спірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При цьому, покликання позивача на оголошення його у розшук через порушення ним військового обліку, на думку суду, не є безумовним доказом неправомірності таких дій відповідача, а також доказом, який пов`язаний саме з оскаржуваними діями.
На даному ж етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваних дій суб`єкта владних повноважень. Крім того, встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Разом з тим, жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
Насамкінець суд звертає увагу, що у заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншим органам вчиняти дії щодо розшуку, затримання, доставлення до ТЦК та СП або застосування заходів, які ґрунтуються на факті перебування у розшуку, до набрання законної сили рішенням суду.
З огляду на зміст позовних вимог та обґрунтування позовної заяви, задоволення заяви про забезпечення позову в такий спосіб свідчитиме про вирішення справи по суті, що не допускається при розгляді заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Крапівницька Н. Л.
підпис
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар: