У Х В А Л А
м. Вінниця
11 серпня 2026 р. Справа № 120/12257/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі
за позовом: ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Одночасно із позовною заявою, 10.08.2026 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить забезпечити позов, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його службових (посадових) осіб вчиняти дії щодо направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією та призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , визнаний непридатним до військової служби по гр. II стаття 30 «а» Розкладу хвороб та виключений із військового обліку. Разом з тим, відповідно до сформованого у березні 2026 року через застосунок Резерв+ з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів витягу вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку та має статус військовозобов`язаного.
Представник позивача зазначає, що з листа-відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.07.2026 № 783/6 в якому серед іншої інформації також повідомлено, що ОСОБА_1 необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , щоб отримати направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Враховуючи викладене сторона позивача вважає, що вжиття відповідачем дій щодо направлення позивача на проведення повторного огляду ВЛК в контексті спірних правовідносин є протиправним.
Розгляд даної судової справи у суді не виключає можливості мобілізації позивача для проходження військової служби.
Таким чином, сторона позивача вважає, що поновлення на військовому обліку, внесення змін до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме про порушення позивачем правил військового обліку з підстав не проходження ВЛК та виклик ОСОБА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання направлення з метою проходження військово-лікарської комісії є алгоритмом дій, які призводять до мобілізації згідно з Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу».
За вказаних обставин, на думку представника позивача наявна необхідність вжиття заходів забезпечення позову адже у випадку, якщо позивача буде мобілізовано для проходження військової служби під час розгляду цієї справи, то у випадку задоволення позовних вимог, виконати рішення суду буде неможливо, а тому права позивача не будуть захищені, що в свою чергу не буде сприяти ефективному судовому захисту, як це передбачено ст. 3 КАС України.
Також просила розгляд заяви про забезпечення позову проводити за обов`язковою участю представника позивача - адвоката Томай Катерини Олександрівни.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Частиною третьою статті 154 КАС України передбачено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Отже, законодавцем визначено загальне правило розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, тоді як призначення судового засідання з повідомленням заінтересованих сторін є правом суду та можливим лише у разі встановлення виняткових обставин, за яких наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для вирішення заяви.
Представник позивача, заявляючи клопотання про розгляд заяви про забезпечення позову за його участю, не навів обставин, які б свідчили про недостатність наданих до заяви пояснень та доказів для її вирішення, та не обґрунтував необхідності його особистої участі у судовому засіданні.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд не встановив необхідності отримання від заявника додаткових пояснень чи доказів, а також інших обставин, які б перешкоджали розгляду заяви в порядку, передбаченому частиною першою статті 154 КАС України.
За таких обставин виняткових випадків, передбачених частиною третьою статті 154 КАС України, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для призначення заяви про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін відсутні.
Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заяву про забезпечення позову суд розглядає без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, у питаннях забезпечення позову суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших суб`єктів, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовним вимогам та обставинам справи.
За наслідками розгляду поданої заяви з урахуванням наведених у ній доводів суд доходить висновку, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку.
Натомість заходом забезпечення позову, який просить застосувати представник ОСОБА_1 , є заборона відповідачу направляти позивача на медичний огляд військово-лікарською комісією та здійснювати його призов на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, заявлений захід забезпечення позову стосується інших правовідносин, пов`язаних із проходженням позивачем медичного огляду та можливим призовом на військову службу, тоді як предметом цього адміністративного спору є правомірність поновлення позивача на військовому обліку.
Заявником не наведено належного обґрунтування того, яким чином заборона направлення позивача на медичний огляд та його призову забезпечить виконання можливого рішення суду у цій справі в разі задоволення позовних вимог.
Також заявником не обґрунтовано, що невжиття саме такого заходу забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання майбутнього рішення суду або ефективний захист чи поновлення права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
При цьому суд звертає увагу, що питання правомірності поновлення позивача на військовому обліку та питання правомірності його направлення на медичний огляд або призову на військову службу є самостійними питаннями, які мають окремі фактичні та правові підстави.
Отже, заявлений представником позивача захід забезпечення не спрямований безпосередньо на забезпечення виконання можливого рішення суду у цій справі та не перебуває у належному процесуальному зв`язку з предметом заявлених позовних вимог.
Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Відтак твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.
Втім, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.
Також суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22).
Тому фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо поновленню ОСОБА_1 на військовому обліку, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Щодо можливого настання негативних наслідків, на що також звертає увагу представник позивача у своїй заяві, то такі доводи не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються на припущеннях. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2019 року у справі № 826/13306/18.
Також суд враховує, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оборону України" громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
Частиною третьою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Отже, виконання громадянами України, придатними до військової служби, в період дії воєнного стану свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, за загальним правилом, не може вважатися неправомірним і таким, що не відповідає вимогам збалансованості інтересів особи та держави в цілому.
Відтак необхідно резюмувати, що на цьому етапі судового процесу суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача "поза обґрунтованим сумнівом", як необхідної умови для забезпечення поданого адміністративного позову.
Отже, з урахуванням предмета спору, змісту заявлених позовних вимог та запропонованого заходу забезпечення позову суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності визначених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Заявлений захід не має необхідного безпосереднього зв`язку з предметом спору, не є співмірним із заявленими позовними вимогами та не обґрунтований належними доказами існування реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача.
За таких обставин суд не вбачає правових підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
У Х В А Л И В :
В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Крапівницька Н. Л.
підпис
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар: