ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
11 серпня 2026 року Справа №160/15626/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні питання про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення вартості предметів однострою, строк носіння яких не закінчився.
Ухвалою суду від 09.06.2026 роз`єднано позовні вимоги у справі №160/15413/26 за позовом в самостійні провадження.
В самостійне провадження №160/15626/26 виділено позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 утриману з нього вартість предметів речового майна, строк носіння яких не закінчився, в сумі 7545,84 грн.
Ухвалою суду від 09.06.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Матеріали справи містять копію атестата №22 ОСОБА_1 , у якому зазначено відомості щодо отриманого ним речового майна.
Разом з тим, зазначений атестат не підтверджує факту утримання відповідачем із належного позивачу грошового забезпечення вартості предметів речового майна, строки носіння яких на момент звільнення не закінчилися, саме у заявленій до відшкодування сумі.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували проведення такого утримання, зокрема, розрахунку вартості предметів речового майна, що підлягали утриманню, відповідного наказу чи іншого розпорядчого документа або інших документів, які б достовірно підтверджували факт та розмір такого утримання.
Відповідно до частини 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають учасники справи; суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частинами 6, 8 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду; у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Таким чином, з метою всестороннього, повного та об`єктивного розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність витребування додаткових доказів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 80, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Зобов`язати сторін надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують факт та розмір утримання з позивача вартості предметів речового майна, строки носіння яких на момент звільнення не закінчилися, із зазначенням переліку таких предметів та розрахунку їх вартості.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Бондар