ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року справа №200/1685/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Геращенка І.В., Пивовар І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 р. у справі № 200/1685/25 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ронеі про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати грошового забезпечення за період з липня 2024 року по 1 березня 2025 року, в розмірі грошового забезпечення за останньою займаною посадою до зарахування 5 грудня 2023 року в розпорядження командира;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок (нарахування) і виплатити грошове забезпечення за період з липня 2024 року по 1 березня 2025 року в розмірі грошового забезпечення за останньою займаною посадою до зарахування 5 грудня 2023 року в розпорядження командира виходячи із розміру посадового окладу;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати в повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях за періоди з 24.12.2022 по 02.01.2023 = 10 днів; з 03.01.2023 по 26.02.2023 = 1 місяць 24 дні; з 03.03.2023 по 06.03.2023 = 4 дні; з 10.03.2023 по 03.04.2023 = 25 днів; з 15.04.2023 по 02.06.2023 = 1 місяць 19 днів; з 05.08.2023 по 30.08.2023 = 26 днів; з 11.09.2023 по 29.09.2023 = 19 днів; з 16.10.2023 по 05.11.2023 = 21 день, виходячи з її розміру 100 000 гривень на місяць;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити у повному обсязі додаткову винагороду для військовослужбовців під час дії воєнного стану, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" пропорційно дням часу безпосередньої участі у бойових діях за періоди з 24.12.2022 по 02.01.2023 = 10 днів; з 03.01.2023 по 26.02.2023 = 1 місяць 24 дні; з 03.03.2023 по 06.03.2023 = 4 дні; з 10.03.2023 по 03.04.2023 = 25 днів; з 15.04.2023 по 02.06.2023 = 1 місяць 19 днів; з 05.08.2023 по 30.08.2023 = 26 днів; з 11.09.2023 по 29.09.2023 = 19 днів; з 16.10.2023 по 05.11.2023 = 21 день, виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум..
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про заміну неналежного відповідача, замінено відповідача у справі № 200/1685/25 Військову частину НОМЕР_2 на Військову частину НОМЕР_1 у частині позовних вимог, заявлених до Військової частини НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 04 червня 2026 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військову частину НОМЕР_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування зазначено, що починаючи з липня 2024 року і по день звернення до суду грошове забезпечення ОСОБА_1 взагалі не виплачувалося.
Також позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховані його доводи, що факт отримання позивачем довідки про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 25.06.2024 №15554/23, є підставою для виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн., за визначені у вказаній довідці періоди.
Також позивач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про виплату позивачеві грошового забезпечення за період з липня 2024 року по 1 березня 2025 року відповідно до вимог розділу XXVIII Порядку № 260, оскільки він перебував у розпорядженні та звільнений з військової служби за станом здоров`я лише 01.03.2025 та відповідач за весь цей час повинен був виплачувати йому грошове забезпечення, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, де викладено обґрунтування незгоди із доводами позивача та прохання у задоволенні апеляційної скарги відмовити, з огляду на таке.
За час перебування у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_2 з 05.12.2023 по 07.07.2024 позивач не проходив лікування у перебігу 60дн., що дорівнює двом місяцям, за якими під час перебування у розпорядженні позивачу й було нараховано та фактично виплачена відповідачем грошове забезпечення в розмірі грошового забезпечення, яке позивач отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження. У наступному з 08.07.2024 по 03.03.2025 (день виключення із списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби) також не перебував на лікуванні виплата грошового забезпечення проводилось виключно в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років позивача, відповідно до п.5 р. XXVІІІ Порядку №260. За період з грудня 2022 року по листопад 2023 року позивач, щомісяця отримував додаткову винагороду в розмірі в залежності від виконання покладених на останнього завдань та пропорційно часу виконання цих завдань у конкретний розрахунковий період (тобто в розрахунку на місяць).
Відповідач посилається на те, що виконання бойових завдань військовослужбовцем в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць, передбаченої постановою № 168 та позивачем не надано доказів виконання бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких діючим законодавством передбачено збільшення розміру додаткової грошової винагороди до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_3 , виданого 01.12.2000.
У листі відповідача від 12.02.2025 № 1554/836 зазначено, що ОСОБА_1 зарахований до списків ВЧ НОМЕР_1 з 24.12.2022, з 05.12.2023 зарахований в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 .
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.12.2023 № 349 солдата ОСОБА_1 відповідно до пп. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (які перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період - до їх повернення) увільнено від займаних посад і зараховано в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 .
Позивача звільнено з військової служби наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 01.03.2025 № 49-РС.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.03.2025 № 66 позивача виключено зі списків особового складу військової частини.
У довідці ВЧ НОМЕР_1 від 25.06.2024 № 1554/2362 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України зазначено, що позивач у період з 24.12.2022 по 02.01.2023; з 03.01.2023 по 26.02.2023; з 03.03.2023 по 06.03.2023; з 10.03.2023 по 03.04.2023; з 15.04.2023 по 02.06.2023; з 05.08.2023 по 30.08.2023; з 11.09.2023 по 29.09.2023; з 16.10.2023 по 05.11.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області та Сумській області. Підстава - накази, бойові розпорядження, витяги з журналу бойових дій.
Зазначено, що вказана довідка є підставою для надання статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Відповідно до наданих до суду табулеграм, наказів командира ВЧ НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного, виданих на підставі бойових наказів (розпоряджень), рапортів, журналу ведення бойових дій, позивачу виплачувалася додаткова винагорода на підставі Постанови №168, а саме:
- з 24.12.2022 по 31.12.2022 - 7741,94 грн (нарахована та виплачена у січні 2023) та 11290,32 (донарахована та виплачена у лютому 2023 року) загалом 19032,36 грн із розрахунку винагороди 30000 грн та 70000 грн;
- з 01.01.2023 по 31.01.2023 - 95483,87 грн із розрахунку винагороди 30000 грн та 70000 грн (нараховано та виплачена у лютому 2023 року);
- з 01.02.2023 по 28.02.2023 - 95000 грн із розрахунку винагороди 30000 грн та 70000 грн (нараховано та виплачена у березні 2023 року);
- з 01.03.2023 по 31.03.2023 - 30000 грн із розрахунку винагороди 30000 грн (нараховано та виплачена у квітні 2023 року);
- з 01.04.2023 по 30.04.2023 - 19000 грн із розрахунку винагороди 30000 грн (нараховано та виплачена у травні 2023 року);
- з 01.05.2023 по 31.05.2023 - 30000 грн із розрахунку винагороди 30000 грн (нараховано та виплачена у червні 2023 року);
- з 01.06.2023 по 30.06.2023 - 93000 грн із розрахунку винагороди 30000 грн та 70000грн.(нараховано та виплачена у липні 2023 року);
- з 01.07.2023 по 31.07.2023 - 100000 грн із розрахунку винагороди 100000грн. (нараховано та виплачена у серпні 2023 року);
- з 01.08.2023 по 31.08.2023 - 34516,13 грн із розрахунку винагороди 30000 грн та 70000грн. (нараховано та виплачена у вереснів 2023 року);
- з 01.09.2023 по 30.09.2023 - 19000 грн із розрахунку винагороди 30000 грн (нараховано та виплачена у жовтні 2023 року);
- з 01.10.2023 по 31.10.2023 - 100000 грн із розрахунку винагороди 100000 грн (нараховано та виплачена у листопаді 2023 року);
- з 01.11.2023 по 30.11.2023 - 16666,67 грн із розрахунку винагороди 100000 грн (нараховано та виплачена у грудні 2023 року).
Наведене також підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 12.02.2025 № 1554/837 щодо нарахованих основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та сплачених податків (внесків) за 2023 рік по військовослужбовцю ОСОБА_1 .
У довідці ВЧ НОМЕР_1 від 12.02.2025 № 1554/838 щодо нарахованих основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та сплачених податків (внесків) за 2023 рік по військовослужбовцю ОСОБА_1 наявні відомості про нараховане до червня 2024 року грошове забезпечення в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, яке виплачувалося позивачу.
Водночас відповідач зазначив, що кінцевий розрахунок щодо виплат, на які має право позивач, було зроблено після отримання звернення від Громадської організація "Правозахисна Група "СІЧ" від 14.02.2025 №14022025/С-10, який надійшов до військової частини НОМЕР_1 03.03.2025р. за вх.№К-7 разом із доданими епікризами, виписками із медичних карток позивача, що стало підставою для проведення перерахунку грошового забезпечення позивача здійсненого на момент його звільнення.
На підтвердження здійснення вказаних виплат надано табулеграму за березень 2025 року.
Спірні правовідносини виникли з приводу наявності підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, а саме додаткової винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, а також виплати грошового забезпечення за період перебування в розпорядженні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України Постановою від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), у редакції, станом на 24.12.2022, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У подальшому до Постанови №168 були внесені зміни, які не впливають на спірні в цій справі правовідносини, зокрема, згідно з п. 1 Постанова №168), у редакції, станом на 05.11.2023, було установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з п. 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, Міністр оборони України видав окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
В окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
У цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 6 окремого доручення від 23.06.2022 року № 912/з/29).
У наступному, Наказом Міністерства оборони України № 44 від 25.01.2023 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), доповнено новим розділом XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану".
Відповідно до п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:
- 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
- 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Приписами пунктів 5, 9 і 10 розділу XXXIV Порядку № 260 установлено, що одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.
У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Отже, установлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів.
Суд зазначає, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають "безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" та підтвердження цих обставин указаними документами.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 5 серпня 2024 року у справі № 200/4100/23.
Довідка ВЧ НОМЕР_1 від 25.06.2024 № 1554/2362, на яку посилається позивач, - є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій. Проте, з огляду на наведені приписи законодавства, це довідка не є документом, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розумінні Постановою №168.
Суд має перевірити, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією в окреслений ним період довідкою у сукупності з іншими доказами у справі. Зокрема, до суду наданий витяг із журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 від 02.02.2023 лист 1-7, відповідно до якого відповідач продовжував виконувати бойові завдання з 01.02.2023 по 26.02.2023. За цей час позивачу нараховано збільшену до 100000,00 грн додаткову винагороду. Також відповідно до витягу із журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 від 01.10.2023 лист 1-6, відповідач виконував заходи по відновленню своє боєздатності та продовжував виконувати бойові завдання з 01.10.2023 по 05.11.2023. За цей час позивачу також нараховано збільшену до 100000,00 грн додаткову винагороду.
З наданих до суду наказів командира ВЧ НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного, виданих на підставі бойових наказів (розпоряджень), рапортів, журналу ведення бойових дій, довідок щодо нарахованих основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та сплачених податків (внесків) і табулеграм випливає, що в спірні періоди (які зазначені в довідці від 25.06.2024 № 1554/2362) позивач, щомісяця отримував додаткову винагороду в розмірі до 100 000,00 грн або до 30 000,00 грн у залежності від виконання покладених на останнього завдань та пропорційно часу виконання цих завдань (у розрахунку на місяць).
Суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав вважати, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.
Отже, за зазначені в довідці від 25.06.2024 № 1554/2362 періоди, які є спірними в цій справі, відповідач виплачував додаткову винагороду в розмірі як до 100 000,00 грн так і до 30 000,00 грн у залежності від виконуваних позивачем завдань.
З огляду на вищевикладене, суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги позивача, що факт отримання позивачем довідки про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 25.06.2024 №15554/23, є підставою для виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн., за визначені у вказаній довідці періоди.
Таким чином. суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволеннні позовних вимог в цій частині.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплати позивачу грошового забезпечення за період з липня 2024 року по 1 березня 2025 року, в розмірі грошового забезпечення за останньою займаною посадою до зарахування 5 грудня 2023 року в розпорядження командира; та відповідно зобовязання відповідача здійснити перерахунок (нарахування) і виплатити позивачу грошове забезпечення за період з липня 2024 року по 1 березня 2025 року в розмірі грошового забезпечення за останньою займаною посадою до зарахування 5 грудня 2023 року в розпорядження командира виходячи із розміру посадового окладу, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 розділу XXVIII Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Згідно з п. 5 розділу XXVIII Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
У позовній заяві зазначено, що з 09.11.2023 по 28.11.2023 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №12583); з 25.12.2023 по 22.01.2024 (перевідний епікриз №3780); з 22.01.2024 по 15.02.2024 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №176); з 19.02.2024 по 08.03.2024 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого №620); з 12.03.2024 по 02.04.2024 (перевідний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №489); з 03.04.2024 по 16.04.2024 (перевідний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №704); з 16.04.2024 по 03.06.2024 ( виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 821) ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні.
До суду надані відповідні медичні документи та табулеграми, стосовно даних документів сторонами не заявлено заперечень щодо їх недостовірності або недопустимості.
Указані обставини не є спірними між сторонами.
У зв`язку із зазначеним відповідачем у відзиві на позовну заяву наведено розрахунок, за яким: - з 05.12.2023р. по 24.12.2023р.не перебував на лікування, тобто 20дн.; - з 25.12.2023р. по 22.01.2024р. перебував на стаціонарному лікування; - з 22.01.2024р. по15.02.2024р.перебував на стаціонарному лікування; - з 16.02.2024р. по 18.02.2024р.не перебував на лікування, тобто 3дн.; - з 19.02.2024р. по 08.03.2024р. перебував на стаціонарному лікування; - з 09.03.2024р. по 11.03.2024р.не перебував на лікування, тобто 3дн.; - з 12.03.2024р. по 02.04.2024р. перебував на стаціонарному лікування; - з 03.04.2024р. по 16.04.2024р. перебував на стаціонарному лікування; - з 16.04.2024р. по 03.06.2024р. перебував на стаціонарному лікування; - 04.06.2024р. по 07.07.2024р. не перебував на лікування, тобто 34дн.
Суд вважає непийнятними доводи апеляційної скарги позивача щодо обгрунтованності його вимог про нарахування і виплату йому грошового забезпечення за період з липня 2024 року по 1 березня 2025 року, оскільки за час перебування в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 з 05.12.2023 по 07.07.2024 позивач не проходив лікування у перебігу 60 днів, що дорівнює двом місяцям, за якими під час перебування у розпорядженні позивачу було виплачене відповідачем грошове забезпечення в розмірі грошового забезпечення, яке позивач отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, що підтверджується довідками щодо нарахованих основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та сплачених податків (внесків) за 2023 і 2024 роки і табулеграмами.
У наступному, за період з 08.07.2024 по 03.03.2025 позивачу відповідно до наведених приписів розділу XXVIII Порядку № 260 виплачено грошове забезпечення в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Нарахування і виплату грошового забезпечення в цьому розмірі було здійснено в березні 2025 року, що підтверджується табулеграмою за цей місяць.
Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушення відповідачем вимог розділу XXVIII Порядку № 260 щодо розміру нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з липня 2024 року по 1 березня 2025 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі № 200/1685/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі № 200/1685/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко
І.В. Пивовар