П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
У Х В А Л А
12 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/31803/25
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
09 липня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на зазначене рішення, яким частково задоволено позов. Також апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року апеляційну скаргу у задоволенні клопотання про поновлення строку відмовлено, залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги (подачі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із вмотивованими причинами пропуску та сплати судового збору).
22 липня 2026 року апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване був обумовлений необхідністю застосування правової визначеності та доцільності заперечення відповідачем щодо позовних вимог з урахуванням практики Верховного Суду, зокрема, зазначеної вище постанови суду касаційної інстанції.
Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду по справі №640/5955/19 від 04 лютого 2021 року.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «...підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Відтак, ВП ВС дійшла висновку, що виходячи з принципу «належного урядування» державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно .
В даному випадку, військовою частиною не було надано апеляційному суду належних доказів поважності причин пропуску строку, які не дозволяли останньому подати апеляційну скаргу в розумний строк без невиправданих зволікань.
Клопотання апелянта носить формальний характер, є необґрунтованим, спрямованим на затягування набрання законної сили рішенням суду та вирішення справи по суті. У поданій заяві відсутнє прохання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням причин такого пропуску та наданням на підтвердження цього відповідних доказів на пропуск строку на апеляційне оскарження як на недолік було вказано у тексті ухвали від 13.07.2026 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, законом визначені процесуальні строки на апеляційне оскарження судового рішення, після спливу яких вважається, що такий строк пропущений. Відлік такого строку законодавець пов`язує з днем проголошення судового рішення або складення його повного тексту. Водночас, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі № 640/24161/20.
Оскільки апелянтом у заяві про усунення недоліків в частині пропуску строку (інших ніж ті, що вже визнані неповажними) не наведено у клопотанні, поданому на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі № 520/5741/22 від 12 березня 2026 року.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 року зі справи "Пономарьов проти України" роз`яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (§ 34 рішення у справ "Перетяка та Шереметьев проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 17160/06 та № 35548/06).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 420/30022/24 від 08 січня 2026 року, № 560/17600/24 від 11 червня 2026 року тощо.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що недоліки визначені ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року не усунуто, а тому апелянту слід відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі п.4 ч.1 ст.299 КАС України.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову апелянту у відкритті провадження у в`язку із пропуском строку звернення до суду і не наведення ним поважних причин для поновлення такого строку, клопотання апелянта про продовження сплати судового збору також не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 250, 286, 298, 299, 325, 328, 329 КАС України
У Х В А Л И Л А:
Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження сплати судового збору.
Відмовити військової частини НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту складення судового рішення.
Суддя: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко