П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/2818/20
Перша інстанція: суддя Малих О.В.,
повний текст судового рішення
складено 11.06.2026, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Кравченка К.В.,
судді - Джабурія О.В.,
судді - Вербицької Н.В.,
при секретарі - Марченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року по справі №400/2818/20 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Юність" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Юність" (далі - позивач, ЖБК "Юність") звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2019 року №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], від 22.11.2019 року №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2019 року №Ю-18, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.11.2019 року №[номер приховано], рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 22.11.2019 року №[номер приховано].
В обґрунтування позовних вимог Товариство навело доводи, які узагальнено полягають в наступному:
-податкова перевірка, за результатами якої прийнятті оскаржувані рішення, проведена незаконно, оскільки ревізори не пред`явили документи, які передбачені п.81.1 ПК України, пред`явлення яких надає право для початку перевірки;
- відповідачем порушені визначені ст.102 ПК України строки давності в 1095 днів для нарахування податкових зобов`язань за період 01.01.2011 по 31.12.2018;
- ЖБК "Юність" не вчиняла порушень податкового законодавства, зазначених в акті перевірки;
- оскільки ЖБК "Юність" є неприбутковою організацією, тому суми коштів, отриманих від органів місцевого самоврядування на погашення різниці вартості комунальних послуг для пільгових категорій населення, оподаткуванню не підлягають, і підстави для нарахування позивачу спірними рішеннями грошових зобов`язань відсутні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини справи полягають в наступному.
ЖБК "Юність" зареєстровано як юридична особа у Первомайській районній державній адміністрації 25.05.1971 року та перебуває на податковому обліку в органах ДПС України з 01.01.1996 року. Основний вид діяльності позивача - 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів.
09.06.2004 року ЖБК "Юність" внесено в Реєстр неприбуткових установ (організацій) та присвоєно ознаку неприбутковості " 0015 - Житлово-будівельні кооперативи, об`єднання співвласників багатоквартирних будинків". Відповідно до положень п.133.4 ст.133 ПК України 02.03.2017 ЖБК "Юність" перереєстровано та внесено в Реєстр неприбуткових установ та організацій та присвоєно ознаку неприбутковості " 40 - Житлово-будівельні кооперативи відповідно до закону".
У період з 22.10.2019 року по 28.10.2019 року посадовими особами ГУ ДПС здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ЖБК "Юність", за результатами якої складено Акт від 04.11.2019 року №183/14-29-05-05/22436413 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлені наступні порушення:
- пп. 133.4.2, 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в загальну суму 7042,00 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 5162,00 грн, за 2017 рік у сумі 914,00 грн., за 2018 рік у сумі 966,00 грн.;
- п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вій 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон про РРО ), а саме: розрахунки із споживачами ЖБК "Юність" за надані комунальні послуги, оренду приміщень та оренду криши будинку за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року на загальну суму 157011,43 грн. здійснювались без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункової книжки), без роздрукування та без видачі особам, які платили за спожиті послуги, розрахункових документів встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- п. 51.1 ст. 51, абз. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України, п. 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 року №4, а саме: не було подано Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІІ, IV квартали 2016 року, І - IV квартали 2017 року, І - IV квартали 2018 року (не відображення виплачених доходів фізичним особам за ознакою доходу 102);
- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, абз. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 8594,10 грн.;
- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.1, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, абз. "а" п. 176.2 ст. 176 та п. 16 прим. 1 Підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо не оподаткування виплачених доходів, що призвело до нарахуванню військового збору у сумі 716,18 грн.;
- п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1, 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" від 08.07.2010 року за №2464-VI (далі - Закон 2464), а саме: заниження єдиного соціального внеску на суму 32733,85 грн.;
- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України №2464, а саме: не подання Звітів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року.
На підставі Акту перевірки ГУ ДПС 21.11.2019 сформовало наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0[телефон приховано], яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7042,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1760,50 грн.;
- №0[телефон приховано], яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1,00 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону про РРО;
22.11.2019 на підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС сформовані такі податкові повідомлення-рішення:
- №0[телефон приховано], яким на позивача накладено штраф у сумі 510,00 грн. по податку на доходи фізичних осіб (надалі - ПДФО) за неподачу податковим агентом податкових розрахунків сум ПДФО (форма 1 ДФ);
- №0[телефон приховано], яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 8378,10 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6234,08 грн.;
- №0[телефон приховано], яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 698,18 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 519,51 грн.
22.11.2019 року ГУ ДПС на підставі Акту перевірки виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-18, якою позивача зобов`язано сплатити недоплату по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 32733,85 грн. , рішенням ГУ ДПС від 22.11.2019 року №[номер приховано] на позивача накладено штраф у сумі 16 366,93 грн, що складає 50% від суми донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - ЄСВ).
Рішенням ГУ ДПС від 22.11.2019 року №[номер приховано] на позивача накладено штраф у сумі 8330,00 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" .
Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив їх у судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції навів такі узагальнені доводи та висновки:
- у період, що перевірявся, ЖБК "Юність", як неприбуткова організація, здійснювало комплексне обслуговування кооперативу за адресою: вул. Коротченка, 33, м. Первомайськ, Миколаївської області;
- станом на момент винесення оскаржуваних рішень доказів виключення позивача з Реєстру неприбуткових установ та організацій не надано, а отже і підстави для нарахування податкових зобов`язань відсутні;
- відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки (по ЄСВ), штрафів та нарахованої пені не застосовується, а тому відхиляються доводи позивача що про порушення визначених ст.102 ПК України строків давності для нарахування зобов`язань за період 01.01.2011 по 31.12.2018;
- перевіркою встановлено суму заниження єдиного внеску в розмірі 32733,85 грн, виходячи із суми винагороди, сплаченої позивачем найманим особам. Жодного документа на підтвердження нарахування ЄСВ на винагороду, виплачену фізичним особам (із зазначенням їх прізвищ, імен, сум виплаченої винагороди, періодів) суду надано не було, не містить такої інформації і Акт перевірки. Відтак, суд приходить до висновку, що податковим органом порушено загально правові принципи нарахування ЄСВ, а отже податкова вимога підлягає скасуванню;
- сплата членських внесків не відповідає визначенню розрахункової операції в Законі про РРО, а тому РРО при отриманні членських внесків не застосовується. Приймання членських внесків можна здійснювати через касу з оформленням відповідних ПКО. Також чинним законодавством не заборонено оплачувати членські внески через касу банку або з розрахункового рахунку члена громадської організації на розрахунковий рахунок цієї громадської організації.
Апелянт проти таких висновків заперечує, та наполягає на прийняття спірних ППР у відповідності до вимог законодавства, зазначивши, що суд першої інстанції фактично обмежився наведенням окремих доводів позивача, не здійснив комплексної оцінки матеріалів перевірки, не спростував установлених контролюючим органом порушень та не навів належних мотивів відхилення доказів відповідача. Апелянт вважає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції є:
- неправильне застосування положень пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України щодо діяльності неприбуткових організацій та наслідків використання доходів не за статутними цілями;
- неправильне застосування положень Податкового кодексу України щодо виконання функцій податкового агента під час виплати доходів фізичним особам;
- неправильне застосування Закону України №2464-VI при вирішенні спору щодо нарахування та сплати єдиного внеску;
- неправильне застосування Закону України №265/95-ВР щодо обов`язку застосування реєстраторів розрахункових операцій;
- неповне з`ясування фактичних обставин справи;
- неналежна оцінка письмових доказів, які містяться в матеріалах перевірки;
- невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Також апелянт стверджує, що судом залишено поза увагою, що акт документальної перевірки містить детальний опис встановлених порушень із посиланням на первинні документи, податкову звітність, касові документи, банківські виписки та інші матеріали, а окремі документи взагалі не були надані платником під час проведення перевірки, що зафіксовано відповідним актом про ненадання документів.
Надаючи оцінку доводам сторін та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Наведені позивачем доводи про незаконність проведеної перевірки та про порушення відповідачем визначених ст.102 ПК України строків давності для винесення спірних рішень були відхилені судом першої інстанції, і позивач рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржував, а тому такі доводи позивача, а також надана судом першої інстанції оцінка таким доводам, вже не переглядаються колегією суддів в рамках даного апеляційного перегляду.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про неправомірності спірних рішень ГУ ДПС, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано], яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7042,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1760,50 грн., то колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції невірно застосував положення пункту 133.4 статті 133 ПК України, якими неприбуткові організації звільнені від сплати податку на прибуток.
Так, згідно з п. 133.4 ПК не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Відповідно до підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПК України неприбутковою визнається лише така організація, яка одночасно відповідає усім критеріям, визначеним зазначеною нормою.
При цьому підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України встановлено імперативну вимогу щодо використання доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання неприбуткової організації, реалізації її статутної мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності.
Пунктом 133.4.4 ПК України передбачено, встановлення контролюючим органом відповідно до положень цього Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені підпунктом 133.4.2 цього пункту, або встановлення факту використання доходів (прибутків) неприбуткової організації з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Кодексу. Податкові зобов`язання, штрафні санкції і пеня нараховуються починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення.
Отже, як вірно зазначає апелянт, сам факт перебування юридичної особи у Реєстрі неприбуткових установ та організацій не виключає можливості порушення вимог пункту 133.4 статті 133 ПК України та не звільняє таку особу від податкових наслідків у разі встановлення фактів використання коштів не за статутними напрямами діяльності.
Як слідує зі змісту Акту перевірки, грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7042,00 грн нараховані внаслідок не підтвердження первинними документами витрачання позивачем 39 121 грн. на цілі, які відповідають статутними напрямами діяльності позивача.
Детальна інформація щодо таких непідтверджених витрат відображена у додатку №4 до Акту перевірки.
Позивач в позовній заяві не заперечував відображених в Акті перевірки фактів використання ним частини доходів не на фінансування статутної діяльності, а на виплати фізичним особам без належного документального підтвердження виконання робіт, надання послуг чи придбання товарно-матеріальних цінностей.
Суд першої інстанції в своєму рішенні ці обставини не дослідив та не надав їм відповідної правової оцінки, навівши з цього питання необґрунтований загальний висновок про те, що оскільки станом на момент винесення оскаржуваних рішень доказів виключення позивача з Реєстру неприбуткових установ та організацій не надано, а отже і підстави для нарахування податкових зобов`язань відсутні.
По даному порушенню в Акті перевірки зазначено, що позивачем для проведення перевірки не було надано значний обсяг первинних документів, необхідних для підтвердження фактичного використання коштів, зокрема: первинні документи щодо використання готівкових коштів; договори; акти виконаних робіт; кошторисну документацію; калькуляції; товарні чеки; видаткові накладні; документи щодо бухгалтерського обліку; регістри бухгалтерського обліку; касові документи; документи щодо нарахування заробітної плати; документи щодо використання коштів, виданих фізичним особам.
При цьому, факт ненадання зазначених документів було зафіксовано актом про надання документів не в повному обсязі та детально відображено в акті перевірки.
Позивач цих обставин не спростовує, і суд першої інстанції їх також не врахував.
Відсутність таких документів виключала можливість для контролюючого органу підтвердити цільове використання позивачем відповідних коштів на фінансування його статутної діяльності.
Оскільки стаття 44 ПК України саме на платника податків покладає обов`язок ведення обліку своїх доходів і витрат, забезпечення зберігання первинних документів та надання їх контролюючому органу під час проведення перевірки, то невиконання позивачем такого обов`язку в частині документального підтвердження здійснених господарських операцій, то контролюючий орган мав законні підстави оцінювати такі операції виходячи з фактично встановлених обставин та наявних доказів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що висновок суду про протиправність податкового повідомлення - рішення №0[телефон приховано] зроблений без повного дослідження доказів та при неправильному застосуванні положень пункту 133.4 статті 133 ПК України.
Оскільки відображені в Акті перевірки факти витрачання позивачем 39 121 грн. на цілі, які не відповідають статутними напрямами діяльності, позивачем не спростовані відповідними документами, ні під час перевірки, ні в ході розгляду даної справи, то колегія суддів вважає правомірними нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №0[телефон приховано] грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7042,00 грн. та штрафних (фінансові) санкцій на суму 1760,50 грн., що цілком узгоджується з приписами пункту 133.4.4 ПК України.
Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні не дослідив та не надав оцінки викладеним в Акті перевірки порушенням, які пов`язані із декларуванням та сплатою податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-18, а також рішення про застосування штрафних санкцій №[номер приховано] та №[номер приховано].
Зокрема, суд першої інстанції не погодився з правомірністю вимоги про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ №Ю-18 на суму 32733,85 грн, зазначивши, що податковим органом порушено загальноправові принципи нарахування ЄСВ.
В обґрунтування такої позиції суд першої інстанції констатував наступне:
- ЖКП "Юність" протягом 2011 - 2018 роки виплачувало дохід громадянам (винагороди), виплати підтверджуються відомостями про виплачені кошти, при цьому не нараховувало та не утримувало єдиний соціальний внесок;
- розрахунок ЄСВ позивачу податковим органом здійснено, виходячи із суми винагороди, сплаченої позивачем найманим особам;
- жодного документа на підтвердження нарахування ЄСВ на винагороду, виплачену фізичним особам (із зазначенням їх прізвищ, імен, сум виплаченої винагороди, періодів) суду надано не було, не містить такої інформації і Акт перевірки.
Стосовно висновків Акту перевірки про допущені позивачем порушення при декларуванні та сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд першої інстанції взагалі не навів жодних доводів їх неправомірності, що свідчить про неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення даного спору.
Колегія суддів також звертає увагу на той факт, що і позивач в позовній заяві не навів жодних спростувань викладених в Акті перевірки порушень, які пов`язані із декларуванням та сплатою ним податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ.
Як слідує з Акту перевірки упродовж 2011- 2018 років ЖБК «Юність» здійснював систематичні виплати грошових коштів фізичним особам, які фактично виконували роботи та надавали послуги на користь кооперативу.
Зазначені обставини підтверджувалися видатковими касовими ордерами, журналами обліку витрат та іншими документами, отриманими під час перевірки.
В Акті перевірки відображені конкретні факти неподання позивачем Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІІ, IV квартали 2016 року, І - IV квартали 2017 року, І - IV квартали 2018 року (не відображення виплачених доходів фізичним особам за ознакою доходу 102); не подання Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахування ЄСВ за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, а також у додатках №5, 6, 7 та 8 до Акту перевірки викладені розрахунки сум заниження ПДФО, військового збору та ЄСВ.
Жодних заперечень щодо таких фактів недодачі звітності з ПДФО та ЄСВ, а також розрахунків заниження ПДФО, військового збору та ЄСВ ні позивач в своєму позові, ні суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не навели.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України особа, яка нараховує (виплачує) дохід фізичній особі, зобов`язана утримати податок із суми такого доходу за рахунок платника податку.
Аналогічний обов`язок щодо утримання військового збору встановлений пунктом 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Крім того, відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 та статті 7 Закону України №2464-VI роботодавці й інші особи, які здійснюють виплати фізичним особам за виконані роботи (надані послуги), зобов`язані своєчасно нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.
Як вірно зазначає апелянт, обов`язок податкового агента виникає безпосередньо в силу закону з моменту нарахування або виплати доходу фізичній особі і не залежить від того, чи виконав платник податків власний обов`язок щодо оформлення первинних документів.
Окрім фіксації в Акті перевірки конкретних фактів виплати позивачем доходів в адрес фізичних осіб, які самі по собі покладають на позивача обов`язок подавати відповідні звіти з ПДФО та ЄСВ, а також сплачувати до бюджету відповідні суми ПДФО, військового збору та ЄСВ, контролюючий орган посилається на те, що значна частина документів, які повинні були підтверджувати характер таких виплат, під час перевірки контролюючому органу не надавалася, що в свою чергу не дає підстав стверджувати про іншу правову природу зазначених виплат та про відсутність обов`язку позивача щодо нарахування цих податків та зборів.
Так, Актом перевірки зафіксовано ненадання позивачем договорів, актів виконаних робіт, розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку робочого часу, документів щодо нарахування заробітної плати, звітності з єдиного внеску та інші документи бухгалтерського обліку.
Отже, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків Акту перевірки про допущені позивачем порушення при декларуванні та сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ та вважає правомірними спірні податкові повідомлення-рішення №0[телефон приховано], №0[телефон приховано] та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-18, а також рішення про застосування штрафних санкцій №[номер приховано] та №[номер приховано].
Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано], яким позивачу нарахований штраф у розмірі 1,00 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону про РРО, колегія суддів зазначає наступне.
В розділі 3.3.3.1 Акту перевірки на сторінці 28 зазначено, що розрахунки із споживачами за надані комунальні послуги, оренду приміщень та оренду криши будинку на загальну суму 151 011,43 грн. були здійснені в готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункової книжки), без роздрукування та без видачі розрахункових документів встановленої форми на повну суму проведеної операції, що є порушенням п.1, п.2 ст.3 Закону про РРО.
Однак суд першої інстанції визнав протиправним та скасував спірне податкове повідомлення-рішення по РРО з тих підстав, що сплата членських внесків не відповідає визначенню розрахункової операції в Законі про РРО, а тому РРО при отриманні членських внесків не застосовується, а приймання членських внесків можна здійснювати через касу з оформленням відповідних ПКО.
Оскільки за змістом Акту перевірки операції з прийняття позивачем членських внесків не були підставою висновку про порушенням позивачем п.1, п.2 ст.3 Закону про РРО та для винесення спірного податкового повідомлення-рішення по РРО, то зроблені судом першої інстанції висновки стосовно цього рішення не відповідають обставинам цієї справи.
Колегія суддів зазначає, що оцінка правомірності спірного податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано] залежить від відповіді на питання, чи підлягали проведенню через РРО операції з прийняття готівки за надані комунальні послуги, оренду приміщень та оренду криши будинку.
Відповідаючи на дане питання, колегія суддів виходить з наступного.
Пункти 2 та 3 статті 3 Закону України №265/95-ВР, про порушення яких вказується в акті перевірки, містять такі положення:
Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Статтею 2 Закону про РРО визначено, що розрахункова операція - це, зокрема, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу).
Як вже зазначено вище, ГУ ДПС вважає, що позивач повинен був застосовувати РРО при прийнятті готівкових коштів за надані комунальні послуги, оренду приміщень та оренду криши будинку, тобто за надані послуги.
Відповідно до п.14.1.185. постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Як вірно зазначає апелянт, визначальною умовою для застосування Закону про РРО є не організаційно-правовий статус юридичної особи чи її перебування у Реєстрі неприбуткових установ та організацій, а сам факт здійснення розрахункових операцій у сфері реалізації товарів або надання послуг, а відповідно неприбутковий статус позивача сам по собі не звільняє його від виконання вимог Закону про РРО.
При цьому, передбачені статтею 9 Закону про РРО випадки, при яких реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються, на спірні правовідносини, які пов`язані з прийняттям позивачем готівкових коштів за надані послуги, не розповсюджуються.
Також колегія суддів зазначає, що приймання позивачем готівкових коштів в рахунок оплати за надані вищевказані послуги через касу з оформленням відповідних ПКО не звільняє його від виконання наведених вимог Закону про РРО.
Таким чином, висновок Акту перевірки про порушенням позивачем п.1, п.2 ст.3 Закону про РРО є обґрунтованим, що в свою чергу доводить правомірність спірного податкового повідомлення-рішення по РРО.
Враховуючи, що за результатами даного апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження доводи ЖБК "Юність" про неправомірність рішень ГУ ДПС, які є предметом оскарження у даній справі, то підстави для задоволення позову відсутні.
Підсумовуючи все вищенаведене, колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до призвело до неправильного вирішення справи, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322. ст.325, ст.328 КАС України апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року по справі №400/2818/20 - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Юність" до Головного управління ДПС у Миколаївській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення складений 12.08.2026
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія