Справа № 761/32723/26
Провадження № 2-з/761/295/2026
УХВАЛА
про забезпечення позову
11 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участю секретаря Гончаренка Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2026 року до Шевченківського районного суду м.Києва від адвоката Віницького В.О., надійшла вищезазначена позовна заява та заява про забезпечення позову.
Відповідно до якої просить суд: накласти арешт у межах суми 1 490 500,00 грн на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 та знаходяться на будь-яких банківських рахунках, відкритих на його ім`я в банках та інших фінансових установах, зокрема на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; накласти арешт на квартиру, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони її відчуження та вчинення реєстраційних дій, пов`язаних із переходом права власності на неї; накласти арешт на господарське приміщення, що належить ОСОБА_2 та розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом заборони його відчуження та вчинення реєстраційних дій, пов`язаних із переходом права власності на нього.
Необхідність забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, а також нерухоме майно із забороною подальшого відчуження та вчинення реєстраційних дій полягає у тому, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до зменшення або відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення. Унаслідок цього виконання майбутнього судового рішення може бути істотно ускладнене або унеможливлене, а ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів Позивача - не забезпечені.
Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Відповідно до положень ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Тобто, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для ефективного захисту прав або інтересів позивача.
При цьому, відповідно до вимог частини 3 статі 12, частини 1 статті 81 ЦПК України обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовним вимогам, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Предметом позову є розірвання договору про надання послуг (робіт) у сфері інформатизації №ММВ/КЄС-1 від 28.04.2024, а також стягнення грошових коштів у розмірі 3 536 500,00 грн.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, суд дійшов висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а також грошові кошти відповідача може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Суд також зазначає про наявність правових підстави для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, оскільки такий захід забезпечення позову буде співмірним позовним вимогам.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 11 грудня 2023 року в cправі № 904/1934/23, виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. постанову Верховного Суду в складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року в справі №905/448/22).
У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року в справі № 904/2357/20, від 17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов`язано із предметом позову.
З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо розірвання договору та стягнення грошових коштів, представник заявника обґрунтовано зазначив, що відповідач може відчужити належне йому майно, а також розпорядитися належними йому грошовими коштами.
Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Отже, із врахуванням предмету спору є обґрунтованими вимоги представника позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно відповідача, однак, суд враховує, що представником позивача не надано доказів ринкової вартості майна, на яке останній просив накласти арешт станом на момент подання позову, тому суд вважає за необхідне накласти арешт на грошові кошти та нерухоме майно співмірне з ціною позову, яка складає 3 536 500 грн.
Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відповідач має можливість розпоряджатись належними їй об`єктами нерухомого майна та грошовими коштами в будь-який час.
Суд не володіє інформацією щодо вартості майна, яке перебуває у власності відповідача станом на розгляд даної заяви та наявності у відповідача грошових коштів на рахунках, а тому саме державним (приватним) виконавцем це питання підлягає встановленню. Натомість, обмежені строки для вирішення питання про забезпечення позову, позбавляють суд можливості самостійно встановити зазаначені обставини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Віницького В.О. про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , в банківських установах на території України, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати, квартиру, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; господарське приміщення, що належить ОСОБА_2 та розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , однак яке співмірне в межах заявлених до стягнення судом позовних вимог, а саме 3 536 500 грн.
При цьому, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (постанова Верховного Суд від 24.07.2024 у справі № 567/459/23, провадження № 61-10214св23), а тому суд не вбачає підстав задоволення заяви в частині забезпечення позову шляхом заборони її відчуження та вчинення реєстраційних дії.
Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Враховуючи предмет позову та захід забезпечення позову, відсутність підстав щодо існування розміру збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову, суд приходить до висновку, що на даній стадії, зустрічне забезпечення судом не застосовується.
Разом із тим, суд роз`яснює учасникам судового розгляду, що згідно із вимогами ч. 6 статті 154 ЦПК України вони мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260, 354-355 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 , в банківських установах на території України, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати, квартиру, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; господарське приміщення, що належить ОСОБА_2 та розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в межах заявлених до стягнення судом позовних вимог, а саме 3 536 500 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Стягувач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Боржник: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА