Справа № 127/3308/26
Провадження № 22-ц/801/1586/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року Справа № 127/3308/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Берегового О.Ю., Оніщука В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/3308/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Тисячник Рузанни Робертівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026, ухвалене у складі судді Антонюка В.В. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 15.04.2026, -
в с т а н о в и в :
30.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом (вх № 9950/26) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з нього на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1457-9040 від 10.10.2024 у розмірі 50456 грн., з яких: 11000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом; 32846,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 2200,00 грн комісія, 4410,00 грн штраф, а також стягнуто 2662,40 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.10.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1457-9040, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, базовий період 14 календарний день, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит 300 календарних днів. Дата повернення (виплати) кредиту 5.08.2025, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,00 % - стандартна процентна ставка від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка 0,90 %. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 , станом на 18.12.2025 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 50456,00 грн., з яких: 11000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 32846,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 2200,00 грн - комісія, 4410,00 грн - штраф.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1457-9040 від 10.10.2024 у розмірі 50456 грн., з яких: 11000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом; 32846,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 2200,00 грн комісія, 4410,00 грн штраф, а також стягнуто 2662,40 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу (вх № 6333/26-вх),в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що : відповідач заперечує факт укладання кредитного договору (до позову не додано доказів того, що номер телефону, на який нібито надсилався одноразовий ідентифікатор, контрактно закріплений за відповідачем, роздруківки технічних фалів оператора мобільного зв`язку, які б підтверджували доставку СМС-повідомлення з конкретним кодом саме відповідачу, логіни системи, які б підтверджували введення цього коду саме з пристрою відповідача); надана копія кредитного договору не містить кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи позивача; вимога про стягнення комісії є незаконною, а нарахована заборгованість в цій частині підлягає скасуванню. Умова договору про нарахування комісії є нікчемною, що узгоджується із судовою практикою ВП ВС від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19 та ОП КЦС ВС від 9.12.2019 по справі № 524/5152/15-ц; розмір заборгованості по процентам є несправедливим, всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Встановлення надмірно високої відсоткової ставки порушує принцип рівності сторін та є проявом нечесної підприємницької практики; крім того проценти нараховано позивачем поза межами строку кредитування.
В апеляційній скарзі /а. с. 59/ представник відповідача просить витребувати оригінали наданих позивачем копій доказів.
Щодо забезпечення права на подання відзиву.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27.05.2026 поновлено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Тисячник Р.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026. Надано учасникам справи 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України. Надіслано учасникам справи копію цієї ухвали.
Копію ухвали від 27.05.2026 отримано позивачем в електронному кабінеті 28.05.2026, про що свідчить довідка про доставку документів в електронному вигляді /а. с. 84/.
1.06.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 7016) ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ознайомившись із клопотанням представника відповідача про витребування оригіналів наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 95 ЦПК України).
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 зазначено, що «паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 в справі № 916/3027/21 зроблено висновок, що «подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Сумніваючись у достовірності копії, суди мають керуватись тим, що сумніви мають бути обґрунтованими та об`єктивними, та не можуть бути усунені іншими допустимими доказами у справі.
Заявляючи клопотання про витребування оригіналів наданих позивачем доказів на підставі частини шостої статті 95 ЦПК України відповідачем та його представником не наведено достатнього обґрунтування в чому саме полягають обґрунтовані сумніви відповідача наданим позивачем доказам, а також ту обставину, що ці сумніви не можуть бути усунені.
Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу (постанова ВС від 28.04.2021 по справі № 234/7160/20.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що відступні правові підстави для задоволення клопотання про витребування доказів.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тисячник Р.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026 у справі з ціною позову (50456 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 1.06.2026 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні Вінницького апеляційного суду, зала № 2, за адресою: м. Вінниця вул. Соборна, 6, який у відповідності до норм статей 368, 369 ЦПК України постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи не раніше як через п`ятнадцять днів, але протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11.08.2026 продовжено строк розгляду справи на п`ятнадцять днів.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
10.10.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №1457-9040, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, базовий період 14 календарних днів, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит 300 календарних днів. Дата повернення (виплати) кредиту 05.08.2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,00 % - стандартна процентна ставка від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка 0,90% /а. с. 14-24/.
Згідно з довідки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» було здійснено переказ коштів в сумі 11000,00 грн. на карту № НОМЕР_1 на виконання договору № 1457-9040 від 10.10.2024 /а. с. 25-26/.
Згідно з розрахунку заборгованості за договором №1457-9040 від 10.10.2024, станом на 18.12.2025, сума основного боргу відповідача (за період з 10.10.2024 по 18.12.2025) становить 50456,00 грн, з яких: 11000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом; 32846,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 2200,00 грн комісія, 4410,00 грн штраф /а. с. 27-32/.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому наявні правові підстави для їх задоволення.
Висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, процентам зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Щодо доведеності укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1457-9040 від 10.10.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено судом першої інстанції, 10.10.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №1457-9040. Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором А2025 /а.с. 14-24/.
У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору про відкриття кредитної лінії № 1457-9040 від 10.10.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач заперечує факт укладання кредитного договору, а надана копія кредитного договору не містить кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи позивача, апеляційний суд не вважає достатніми для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачем не надано доказів на спростування даної обставини.
Щодо доведеності розміру заборгованості по тілу кредиту та процентам за договором про відкриття кредитної лінії № 1457-9040 від 10.10.2024, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 ..
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Установлено, що укладаючи договір про відкриття кредитної лінії № 1457-9040 від 10.10.2024 відповідач погодив, що згідно п. 4.6. та 10.2. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.00% (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою). Знижена процентна ставка становить 0.90% (нуль цілих, дев`яносто сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.
Пунктом 4.9. договору встановлено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 5.08.2025. Строк дії договору є рівним строку кредитування. У будь-якому випадку договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором (окрім п. 12.12. договору, який діє протягом передбаченого у зазначеному пункті строку). Продовження строку кредитування або строку дії договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором.
Враховуючи викладене, починаючи з 10.10.2024 по 15.02.2025 відповідачу нараховувалися проценти позивачем відповідно до п. 4.6, 10.2 договору протягом строку договору (п. 4.9 договору) (період з 10.10.2024 по 5.08.2025) /а.с. 27-32/.
Відповідачем не надано власного розрахунку на спростування розрахунку позивача.
Правомірним є висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем надання відповідачу коштів в розмірі 11000,00 грн. Так, згідно з довідки, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було здійснено переказ коштів в сумі 11000,00 грн. на карту № НОМЕР_1 на виконання договору № 1457-9040 від 10.10.2024.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано.
Аргументи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості по процентам є несправедливим, всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, встановлення надмірно високої відсоткової ставки порушує принцип рівності сторін та є проявом нечесної підприємницької практики; крім того проценти нараховано позивачем поза межами строку кредитування, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки розмір процентів був погоджений відповідачем, проценти нараховано в межах строку кредитування, відповідачем допущено порушення зобов`язання.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023).
Згідно пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» № 3498-IX, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон набрав чинності 24.12.2023.
Розмір процентів нараховано позивачем з дотримання частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Водночас, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії та штрафу зроблено за не повного з`ясування обставин справи, не правильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Пунктом 4.7 договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 20.00 % (двадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою).
Згідно з п. 8.3 у разі не здійснення сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) та/або Суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 5000% (п`ять тисяч процентів) від розміру простроченої заборгованості, який визначається відповідно до умов, описаних нижче, але не більше суми у розмірі 490 (чотириста дев`яносто) гривень 00 копійок. Штраф застосовується за кожен факт невиконання або неналежного виконання Позичальником передбаченого цим Договором грошового зобов`язання у останній день відповідного Базового періоду, якщо станом на 00 годин 00 хвилин 3 (третього) дня після дати, яка є останнім днем відповідного Базового періоду, Позичальник не погасив і має прострочену заборгованість за Договором, на яку нараховується штраф.
Позивач зазначає про те, що відповідно розрахунку заборгованості до відповідача було застосовано декілька штрафів, як способу захисту порушеного грошового зобов`язання, у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості що не перевищує суми у розмірі 490 грн, та у загальному розмірі 4410.00 грн не перевищує 50 % від суми виданих кредитних коштів одержаних Позичальником від Кредитодавця за Договором.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 363/1834/17 зауважила, що практику застосування приписів ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» під час вирішення питання про недійсність (оспорюваність, нікчемність) умови про плату (комісію) за управління кредитом (за обслуговування кредиту), інші подібні платежі у договорах про споживчий кредит треба формувати на підставі сукупного аналізу законодавства, чинного на момент укладення відповідного договору з урахуванням його неодноразової зміни.
Згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Подібний висновок, викладено в постанові КЦС ВС від 21.09.2022 у справі № 461/408/16-ц.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 по справі № 740/3852/19 зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
У постанові ВС від 9.10.2024 у справі № 582/202/22 зазначено про те, що аналіз змісту договорів споживчий кредит № 4243448 та № 101161559 від 12.12.2021, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ «Мілоан» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Зазначена в п. 4.7 договору сплата комісій є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому цей пункт кредитного договору в частині її встановлення, є нікчемним. Крім того, в договорі не зазначено переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надається позичальнику, а тому положення п. 4.7 договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом першої інстанції не надано оцінки тій обставині, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано відповідачу комісію в розмір 2200 грн (10.10.2024) та штрафи в розмірі 490 грн (26.10.2024, 9.11.2024, 23.11.2024, 7.12.2024, 21.12.2024, 4.01.2025, 18.01.2025, 1.02.2025, 15.02.2025), всього штрафів нараховано в розмірі 4410 грн /а. с. 29-32/.
З огляду на зазначене вище, те, що п. 4.7 договору сплата комісій є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому цей пункт кредитного договору в частині її встановлення, є нікчемним, а неустойка (штрафи) нараховані позивачем відповідачу в період дії воєнного стану в Україні, тобто з порушенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відтак рішення суду першої інстанції в частині задоволених цих позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії та штрафу.
Отже, апеляційний суд вважає обґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що вимога про стягнення комісії є незаконною, а нарахована заборгованість в цій частині підлягає скасуванню; умова договору про нарахування комісії є нікчемною, що узгоджується із судовою практикою ВП ВС від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19 та ОП КЦС ВС від 9.12.2019 по справі № 524/5152/15-ц.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Виходячи з наведеного, аргументи апеляційної скарги заслуговують на увагу частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії, штрафу та розподілу судових витрат з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії та штрафу. В іншій частині (в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1457-9040 від 10.10.2024 у розмірі 43846 грн., з яких: 11000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом; 32846,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами) рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, відтак апеляційний суд змінює перерозподіл судових витрат.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн /а. с. 9/.
Позовні вимоги задоволено судом в розмірі 43846 грн, що становить 86,90 % (43846 х 100 : 50456 = 86,90 %), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2313,62 грн (2662,40 х 86,90 % = 2313,62 грн).
Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 3993,60 грн /а. с. 77/.
Апеляційну скаргу задоволено апеляційним судом частково, відтак з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 513,16 грн (3993,60 х 13,10 % = 513,16 грн).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).
З огляду на зазначене, з відповідача слід стягнути на користь позивача різницю суми судового збору відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України в розмірі 1800,46 грн (2313,62 - 513,16 = 1800,46).
В решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026 у даній справі слід залишити без змін.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії, штрафу та розподілу судових витрат та ухвалити нове судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині (в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1457-9040 від 10.10.2024 у розмірі 43846 грн., з яких: 11000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом; 32846,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами) рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 46 копійок.
Поновити (в залишеній без змін частині) дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: О. Ю. Береговий
В. В. Оніщук