УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа №420/42860/25
адміністративне провадження №К/990/32362/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу 297 Комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом 297 комендатури охорони та обслуговування до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,
У С Т А Н О В И В :
297 Комендатура охорони та обслуговування (далі - позивач, скаржник) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач, Відділ), в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) Пхіденка О.С. від 04.12.2025 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення з 297 комендатури охорони та обслуговування на користь ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса), виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн та пункт 3 Постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.01.2026 в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 позовну заяву 297 комендатури охорони та обслуговування до ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позивач не усунув недоліки адміністративного позову у повному обсязі, що перешкоджає відкриттю провадження.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 клопотання про поновлення позивача строку на апеляційне оскарження залишено без розгляду, клопотання про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення. Продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без розгляду. У прийнятті апеляційної скарги відмовлено та апеляційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 26.01.2026.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 05.03.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 на підставі пункту 5 частини першої статті 333 КАС України та пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків, правильно застосував положення частини другою статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у задоволенні клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишено без задоволення, а у прийнятті апеляційної скарги відмовлено та повернуто скаржнику на підставі частини другою статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 26.02.2026.
Ухвалою Суду від 19.03.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 на підставі пункту 3 частини першої статті 333 КАС України.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без руху запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення, а у відкритті апеляційного провадження а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі № 420/42860/25 відмовлено, оскільки клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовано наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи той факт, що суд апеляційної інстанції вже двічі повертав апеляційну скаргу, після залишення її без руху та продовження строку на усунення недоліків.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, 297 комендатура охорони та обслуговування, звернулася через підсистему «Електронний Суд» до Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 22.04.2026 2026 відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою Суду від 18.05.2026 касаційну скаргу позивача на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 420/42860/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 22.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху. Одночасно скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє на повторне звернення до суду касаційної інстанції.
06.07.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 420/42860/25.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У зв`язку з тимчасовою відсутністю суддів колегії, а саме: Єресько Л.О. у період з 06.07.2026 по 10.08.2026 перебуватиме у відпустці (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2026 № 1999/0/5-26), Соколов В.М. та Загороднюк А.Г. у період з 06.07.2026 по 31.07.2026 перебуватимуть у відпустці (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.06.2026 № 2206/0/5-26 та від 22.06.2026 2720/0/5-26), питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по поверненню суддів з відпусток.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі.
При цьому, Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції не надавав оцінку правильності застосування норм матеріального права по суті спору, а встановив порушення норм процесуального права, так як наслідок відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Крім того, положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини п`ятої статті 330 КАС України якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору. Скаржником не додано вказаний документ до касаційної скарги.
Одночасно із касаційною скаргою скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване тим, що на території України триває воєнний стан, у зв`язку з чим Міністерство оборони України змушене здійснювати пріоритетне розподілення обмежених фінансових ресурсів. Усі наявні кошти спрямовуються виключно на оборону, захист цивільного населення та інфраструктури. Видатки за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», зокрема на судово-претензійну роботу, сплату судового збору та виконання судових рішень, не фінансуються взагалі або надходять вкрай нерегулярно.
Крім того, навіть у разі надходження коштів на рахунки позивача, вони в безспірному порядку списуються державними виконавцями на сплату виконавчого збору у зв`язку з відкриттям виконавчих проваджень через невиконання судових рішень.
Додатково скаржник вказує на значне збільшення витрат на озброєння в умовах воєнного стану, вичерпання бюджетних асигнувань на 2025 рік за відповідними напрямками, проведення Міністерством оборони України роботи щодо пошуку додаткових фінансових ресурсів, а також листування з Міністерством фінансів України та доручення Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи клопотання щодо відстрочення скаржнику сплати судового збору Суд виходить із такого.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Аналіз зазначених норм свідчить, що скаржник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань відстрочення/розстрочення сплати судового збору.
На підтвердження викладених у клопотанні обставин скаржник надав виписку з рахунку казначейства за 03.07.2026, яка свідчить про нульові залишки коштів на всіх КЕКВ, зокрема за кодом 2800 «Інші поточні видатки». Також долучено лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, в якому констатується вичерпання бюджетних асигнувань на виконання судових рішень, проведення роботи щодо пошуку додаткових фінансових ресурсів та рекомендується звертатися до суду з клопотаннями про відстрочення сплати судового збору. Крім того, скаржником надано доповідну записку позаштатного юрисконсульта частини від 18.02.2026 щодо необхідності сплати судового збору та гарантійний лист виконуючого обов`язки начальника 297 Комендатури охорони та обслуговування, яким гарантується сплата судового збору одразу після надходження коштів на рахунок.
Водночас, надані документи фіксують лише відсутність фінансування на рахунку скаржника станом на липень 2026 року, а також загальні проблеми бюджетного забезпечення Міністерства оборони України. Вони не містять конкретних даних про строки очікуваного надходження коштів, рішення уповноважених органів щодо виділення відповідних асигнувань саме для сплати судового збору у цій справі чи іншої інформації, яка б дозволяла встановити розумний строк відстрочення.
Отже, клопотання скаржника не містить належних обґрунтувань щодо наявності підстав для відстрочення сплати судового збору та не підтверджено відповідними доказами. У вказаному клопотанні скаржник посилається на загальні обставини щодо обмеженого фінансування та відсутність бюджетних коштів та відповідно відсутністю можливості сплати судовий збір.
Суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
На підставі викладеного Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом № 3674-VI.
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під дію зазначеної норми підпадають ухвали місцевих адміністративних судів, визначені частиною другої статті 328 КАС України, та прийняті за результатом їх апеляційного перегляду постанови апеляційних адміністративних судів, а також ухвали апеляційних адміністративних судів, наведені в частині третій зазначеної норми процесуального закону.
Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 грн.
Отже розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 3328,00, грн.
Касаційна скарга подана в електронній формі, тому розмір судового збору з пониженням становить 2662,40 грн (3328,00 грн*0,8).
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 30.03.2026, а касаційну скаргу повторно подано через підсистему «Електронний Суд» 10.07.2026, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з повторно поданої касаційної скарги скаржником порушено питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що пропуск стався через дію непереборної сили, зумовлену збройною агресією російської федерації проти України. У зв`язку з воєнним станом фінансування претензійно-правової роботи здійснюється вкрай обмежено та нерегулярно, що змушує постійно звертатися з клопотаннями про відстрочення сплати судового збору, які рідко задовольняються судами.
Крім того, у позивача відсутня штатна посада юриста. Функції позаштатного юрисконсульта виконує начальник бюро перепусток, який одночасно залучається до виконання бойових завдань з протиповітряного прикриття, несення добових нарядів, а також зазнає обмежень через часті відключення електроенергії, повітряні тривоги та перебування в укриттях без доступу до мережі Інтернет та нормальних умов для роботи.
Суд зауважує, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Приписи пункту 4 частини першої статті 333 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті касаційного провадження.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на касаційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв`язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Суд повторно звертає увагу касатора, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Щодо доводів скаржника про причини пропуску строку на касаційне оскарження, зумовлені воєнним станом, Суд зазначає таке.
Питання поновлення строку в умовах воєнного стану неодноразово вирішувалося Верховним Судом. Так, з огляду на приписи частини першої статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», відповідно до якої у період дії воєнного стану, зокрема, не можуть бути припинені повноваження судів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 указала, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Необхідно зазначити, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
За усталеною практикою Верховного Суду обставини воєнного стану можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
За змістом клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження касатор не стверджує, що повітряні тривоги, які оголошувалися, та відключення електроенергії в м. Одесі в період з 31.03.2026 (день подання першої касаційної скарги) по 10.07.2026 (день повторного подання касаційної скарги) носили безперервний характер протягом усього строку та унеможливлювали підготовку й подання касаційної скарги.
Щодо доводів скаржника про причини пропуску строку на касаційне оскарження, зумовлені відсутністю фінансування для сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд зазначає таке.
З цього приводу Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, від 21.09.2023 у справі №160/15387/22, від 09.11.2023 у справі №560/11237/22 і від 20.11.2023 у справі №120/18501/21-а, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та адміністрування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.
Отже, відсутність у кошторисах суб`єктів владних повноважень коштів на оплату судового збору, організаційні труднощі, пов`язані з необхідністю переміщення коштів в межах рахунків відповідних розпорядників не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Щодо доводів про те, що у позивача відсутня штатна посада юриста. Функції позаштатного юрисконсульта виконує начальник бюро перепусток, який одночасно залучається до виконання бойових завдань з протиповітряного прикриття, несення добових нарядів. Суд зазнає про таке.
Питання внутрішньої організації роботи суб`єкта владних повноважень є суб`єктивним чинником, який не вказує на наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судових рішень у цій справі, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з його наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків.
На підставі наведеного Суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником не зазначено об`єктивних причин його пропуску та не надано доказів, що це підтверджують.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційно інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, документ про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
На підставі викладеного, керуючись частиною 4 статті 330, статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання 297 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 420/42860/25.
Визнати неповажними підстави пропуску 297 Комендатурою охорони та обслуговування строку на касаційне оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 420/42860/25.
Касаційну скаргу 297 Комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом 297 комендатури охорони та обслуговування до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
2) оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа));
3) клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду