УХВАЛА
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 420/42860/25
адміністративне провадження № К/990/32362/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,
У С Т А Н О В И В :
НОМЕР_1 Комендатура охорони та обслуговування (далі - позивач, скаржник) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач, Відділ), в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) Пхіденка О.С. від 04.12.2025 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про стягнення з НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на користь ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса), виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн та пункт 3 Постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.01.2026 в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 позовну заяву НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування до ВПВР УЗПВР в Одеській області ПМУ МЮ (м. Одеса) повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позивач не усунув недоліки адміністративного позову у повному обсязі, що перешкоджає відкриттю провадження.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 клопотання про поновлення позивача строку на апеляційне оскарження залишено без розгляду, клопотання про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення. Продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без розгляду. У прийнятті апеляційної скарги відмовлено та апеляційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 26.01.2026.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 05.03.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 на підставі пункту 5 частини першої статті 333 КАС України та пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків, правильно застосував положення частини другою статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у задоволенні клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишено без задоволення, а у прийнятті апеляційної скарги відмовлено та повернуто скаржнику на підставі частини другою статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 26.02.2026.
Ухвалою Суду від 19.03.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 на підставі пункту 3 частини першої статті 333 КАС України.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без руху запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення, а у відкритті апеляційного провадження а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі № 420/42860/25 відмовлено, оскільки клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовано наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи той факт, що суд апеляційної інстанції вже двічі повертав апеляційну скаргу, після залишення її без руху та продовження строку на усунення недоліків.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, НОМЕР_1 комендатура охорони та обслуговування, звернулася через підсистему «Електронний Суд» до Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 22.04.2026 2026 відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою Суду від 18.05.2026 касаційну скаргу позивача на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 420/42860/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 22.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху. Одночасно скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє на повторне звернення до суду касаційної інстанції.
06.07.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 420/42860/25.
Ухвалою Суду від 11.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, визнано неповажними підстави пропуску НОМЕР_1 Комендатурою охорони та обслуговування строку на касаційне оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 420/42860/25.
Цією ж ухвалою касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Одночасно скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута, а у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Частиною одинадцять статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 11.08.2026) доставлено в Електронний кабінет скаржника 11.08.2026 о 21 год 48 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
17.08.2026 від скаржника на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла заява про усунення недоліків разом з нею надано уточнена касаційна скарга, заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи уточненої касаційної скарги, заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та заяву про відстрочення від сплати судового збору, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження виходячи з такого.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Колегія суддів зазначає, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
У цій справі № 420/42860/25 суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що НОМЕР_1 комендатура охорони та обслуговування оскаржує ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026, якою позовну заяву Комендатури повернуто позивачу у зв`язку з несплатою судового збору.
Як установлено судом апеляційної інстанції, апеляційну скаргу було подано з пропуском строку, установленого статтею 295 КАС України, а наведені скаржником підстави для його поновлення (відсутність бюджетного фінансування на сплату судового збору, внутрішня організація роботи Комендатури, неодноразові попередні повернення апеляційних скарг) визнано неповажними.
Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Комендатура як суб`єкт владних повноважень - бюджетна установа не належить до кола осіб, на яких поширюється дія статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) щодо відстрочення (розстрочення) чи звільнення від сплати судового збору за критерієм майнового стану. Відсутність у розпорядника бюджетних коштів коштів, призначених для сплати судового збору, сама по собі не є поважною причиною пропуску процесуального строку. Неналежна організація процесу оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги (у тому числі багаторазове повернення скарг) не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після такого повернення без урахування процесуальних строків, а у суду - обов`язку поновлювати строк за відсутності поважних причин. Звернення до суду з апеляційною скаргою є правом сторони, а не обов`язком, і реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
В уточненій касаційній скарзі (скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав індивідуалізованої оцінки конкретному доказу - нульовому залишку коштів за кодом економічної класифікації видатків 2800, підтвердженому випискою з рахунку Державної казначейської служби України, та не врахував, чи мала Комендатура реальну можливість спрямувати кошти з інших кодів без порушення статті 51 Бюджетного кодексу України. Скаржник також посилається на необхідність застосування стандарту індивідуалізованої оцінки пропорційності обмеження доступу до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції не установив наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження та дійшов висновку, що скаржник не довів наявність таких причин.
Ураховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі.
Одночасно з уточненою касаційною скаргою скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору. На обґрунтування клопотання скаржник зазначає, що НОМЕР_1 комендатура охорони та обслуговування є бюджетною установою сектору оборони, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету України за відповідними кодами економічної класифікації видатків. На момент подання касаційної скарги за кодом 2800 «Інші поточні видатки» залишок коштів становив нуль, що підтверджується випискою з рахунку Державної казначейської служби України. Скаржник вказує, що відсутність асигнувань за цим кодом унеможливлює сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн без порушення вимог Бюджетного кодексу України щодо цільового використання бюджетних коштів. На думку скаржника, такі обставини свідчать про його скрутний майновий стан як розпорядника бюджетних коштів і є підставою для відстрочення сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 КАС України до моменту надходження відповідного фінансування.
Вирішуючи питання щодо відстрочення скаржнику сплати судового збору Суд виходить із такого.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Аналіз зазначених норм свідчить, що скаржник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань відстрочення сплати судового збору.
Проте клопотання скаржника не містить належних обґрунтувань щодо наявності підстав для відстрочення сплати судового збору та не підтверджено відповідними та належними доказами. У вказаному клопотанні скаржник посилається на загальні обставини щодо обмеженого фінансування та відсутність бюджетних коштів, та відповідно відсутністю можливості сплати судовий збір.
Суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
На підставі викладеного Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 30.03.2026, а вперше подану касаційну скаргу через підсистему «Електронний Суд» 31.03.2026, тобто в межах передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, ухвалою Суду від 22.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи та оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Подальшому ухвалою Суду від 18.05.2026 касаційну скаргу позивача на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 420/42860/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 22.04.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
06.07.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 420/42860/25.
Ухвалою Суду 11.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, визнано неповажними підстави пропуску НОМЕР_1 Комендатурою охорони та обслуговування строку на касаційне оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 420/42860/25. Касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху скаржник надано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивовано тим, що підстави, пов`язані з відсутністю бюджетного фінансування та внутрішньою організацією роботи Комендатури, вже були предметом оцінки Верховного Суду і визнані неповажними. Керуючись частиною першою статті 44 КАС України, скаржник не повторює відхилені доводи. Водночас він посилається на складну процесуальну історію справи, що характеризується багаторазовими залишеннями апеляційних скарг без руху та їх поверненням, а також на необхідність належного формулювання касаційної скарги із зазначенням конкретних порушень норм процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції.
Надаючи оцінку клопотанню скаржника про поновлення строків на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Суд наголошує, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як вже зазначалось, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Приписи пункту 4 частини першої статті 333 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті касаційного провадження.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду покладається на особу, яка звернулася до суду.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів зауважує, що особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Водночас, колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв`язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Суд повторно звертає увагу касатора, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків касаційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду касаційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані Верховним Судом підходи до поновлення процесуальних строків, Суд зазначає, що процесуальний строк, зокрема строк на касаційне оскарження у разі повторного подання касаційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження;
- повторне подання касаційної скарги відбулось в межах строку касаційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, тобто такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника, йому було надано можливість усунути недоліків вперше поданої касаційної скарги шляхом залишення її без руху ухвалою Суду від 22.04.2026 та вдруге поданої касаційної скарги, яку було залишено без руху ухвалою Суду від 11.08.2026.
Будь-яких інших обґрунтувань та належних доказів на підтвердження наявності об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали своєчасному зверненню до суду касаційної інстанції, у поданому клопотанні скаржником не наведено.
Ураховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, а також ненадання скаржником доказів наявності об`єктивних причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання вказаних скаржником причин поважними. На підставі наведеного Суд констатує відсутність підстав для поновлення процесуального строку, оскільки скаржником не зазначено об`єктивних причин його пропуску та не надано належних доказів на їх підтвердження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 11.08.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Залишаючи вдруге подану касаційну скаргу без руху, Суд ухвалою від 11.08.2026 визнав неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та запропонував подати клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами. Проте на виконання вимог зазначеної ухвали скаржником подано клопотання, в якому викладені причини пропуску строку Суд також визнає неповажними, оскільки вони не підтверджені належними та достатніми доказами, які б свідчили про об`єктивну неможливість своєчасного звернення з касаційною скаргою. За таких обставин у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 329, 333, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 420/42860/25.
Визнати неповажними причини пропуску НОМЕР_1 Комендатурою охорони та обслуговування строку на касаційне оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 420/42860/25.
Відмовити у задоволенні клопотання НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 420/42860/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк