УХВАЛА
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа №160/27830/24
адміністративне провадження №К/990/35114/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026 в адміністративній справі №160/27830/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 27.07.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026 в адміністративній справі №160/27830/24.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2026, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026, задоволено Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2024 №[номер приховано], згідно з яким застосовано штраф у сумі 3400,00 грн за не здійснення реєстрації податкових накладних; №[номер приховано], згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 13184736,25 грн; №[номер приховано], згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24132571,37 грн; №[номер приховано], згідно з яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 9287957,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального провадження.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано, що суди першої та апеляційної інстанції проігнорували принцип «превалювання сутності над формою», застосувавши положення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п. 7 П(С)БО 15 «Доходи», п.п. 189.1, 198.5 ст. 189, абзацу «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України без висновків щодо застосування такого принципу, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.12.2024 по справі №420/5269/19. Також скаржником вчинено посилання на постанову Верховного Суду від 28.03.2024 по справі №160/23621/21.
Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Податковим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, не доведено, що висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції зроблено висновки, що «ТОВ «Завод Стеко» вирішено провести процедуру реорганізації шляхом виділу та утворення нової юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНДОВ КОНСТРАКТ», яке є правонаступником частини прав та обов`язків позивача за рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Завод Стеко»…
В межах розгляду цієї справи було призначено та проведено судово-економічну експертизу, в результаті якої експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» складено висновок № 5554. Експерт проаналізував направлені матеріали та дійшов висновку, що в акті ДПС необґрунтовано встановлено, що операція з передачі зобов`язань між ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» та ТОВ «ВИНДОВ КОНСТРАКТ» не відбувалася. Також експерт констатував, що висновки акту Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 19.07.2024 № 2054/04-36-07-07-04/38114294 документальної позапланової виїзної податкової перевірки про наявність підстав для донарахування до сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» податкових зобов`язань документально не підтверджуються.
Податковий орган не спростовує правильність описаних у висновку експерта обставин, з посиланням на первинні документи та висновки акту перевірки, натомість наголошує, що фактичні обставини справи щодо відсутності найманих працівників, нарахування заробітної плати, відсутність господарської діяльності, передача фактично безнадійної заборгованості експертом не досліджувалося та не встановлювалося, а відтак, з урахуванням принципу «превалювання сутності над формою» не спростовуються наданим висновком експерта № 5554 від 27.11.2025.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що і сам податковий орган не надає до суду належні докази, які підтверджують, що у спірному періоді новоутворене підприємство ТОВ «ВИНДОВ КОНСТРАКТ», дійсно не приймало товарно-матеріальні цінності та зобов`язання в межах реорганізації ТОВ «Завод Стеко».
У межах апеляційного розгляду справи податковий орган підтвердив, що висновки відповідача ґрунтуються на аналізі податкових баз, натомість суд апеляційної інстанції не вважає цю інформацію достатньою та такою, що є беззаперечним доказом не проведення господарської діяльності ТОВ «ВИНДОВ КОНСТРАКТ» після його утворення, адже у даному випадку цілком можливим є недотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни не подання податкової звітності та інформації встановленої форми. Перевіркою реального стану платника податків та реального отримання ТМЦ від ТОВ «Завод Стеко» могли слугувати акти податкових перевірок ТОВ «ВИНДОВ КОНСТРАКТ» або акт зустрічної звірки в межах проведення перевірки ТОВ «Завод Стеко», натомість такі документи до суду не надавались, в межах апеляційного розгляду справи їх проведення не встановлено.
Водночас варто звернути увагу на ту обставину, що під час перевірки ТОВ «Завод Стеко» за ініціативою відповідача було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, за результатами якої надлишку та нестач не виявлено, що відображено в Акті перевірки № 2054/04-36-07-07-04/38114294.
Відтак за обставинами, наведеними в акті перевірки, не можна стверджувати, що внаслідок реорганізації ТОВ «Завод Стеко» та передачі активів та зобов`язань новоутвореній юридичній особі особою ТОВ «ВИНДОВ КОНСТРАКТ» у позивача виник обов`язок по декларуванню податку на прибуток та реєстрації податкових накладних.».
Скаржником такі висновки не спростовано. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Скаржником документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги не надано.
Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позов було подано у 2024 році. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання касаційної скарги сплаті підлягає сума 48448,00 грн (3028,00 грн * 10 * 200% * 0,8).
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: [рахунок приховано]. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2026 в адміністративній справі №160/27830/24 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді: І.А. Васильєва
О.О. Шишов
В.П. Юрченко