УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа №160/2410/26
адміністративне провадження № К/990/34611/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л. І., Юрченко В. П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року
у справі №160/2410/26
за позовом Головного управління ДПС у Львівській області
доТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас», ОСОБА_1
про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-
ВСТАНОВИВ:
23 липня 2026 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі №160/2410/26.
27 липня 2026 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків скарги, шляхом надсилання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та документу про сплату судового збору через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему.
31 липня 2026 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Львівській області на виконання зазначеної ухвали надійшла заява, в якій скаржник зазначив, що звільнений від сплати судового збору, посилаючись на пункт 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Крім того, скаржник послався на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 25 листопада 2022 року № 2719-IX, яким внесено зміни до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Також скаржник послався на пункт 18 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», зазначаючи, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі території України.
Разом з тим наведене посилання є безпідставним, оскільки пункт 18 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» не передбачає звільнення від сплати судового збору у цій категорії справ. Відповідна норма міститься у пункті 16 частини другої статті 3 цього Закону та стосується справ про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі території України. При цьому зазначена норма не поширюється на подання касаційної скарги у цій справі.
Разом з тим Суд зазначає, що предмет цього спору не стосується стягнення сум податкового боргу або заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому передбачена пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» пільга щодо сплати судового збору у цьому випадку не застосовується.
Отже, Головне управління ДПС у Львівській області не звільнене від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі № 160/2410/26.
31 липня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій скаржник посилається на первинне звернення із касаційною скаргою в межах визначеного законом строку, а також повторне звернення було в межах розумного строку. Крім того, скаржник зазначає про те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Суд звертає увагу податкового органу на те, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі N 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Висновок Верховного Суду у справі № 200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження.
Крім того, вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У заяві про поновлення строку не зазначено обставин, що унеможливлювали своєчасно надати до суду касаційну скаргу. Цитування норм Закону без посилання на конкретні обставини, які стали причиною пропуску строку, не можуть бути належними, обґрунтованими та поважними підставами для поновлення пропущеного строку.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, заява скаржника про поновлення прощеного строку на звернення із касаційною скаргою, не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин, Головним управлінням ДПС у Львівській області не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 27 липня 2026 року щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 243, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволені заяви Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі №160/2410/26 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Авіас», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Р.Ф. Ханова Л.І. Бившева В.П. Юрченко