УХВАЛА
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 420/8442/24
адміністративне провадження № К/990/34901/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі № 420/8442/24 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку,
установив:
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області звернулося до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби, у якому просило визнати протиправними та скасувати:
- пункт 1, викладений у вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29 січня 2024 року № 151508-14/529-2024, а саме: забезпечити відшкодування на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області відповідно до норм статей 130- 136 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) втрат, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування і виплати доплат суддям до посадового окладу, які не здійснювали судочинство та в період дії дисциплінарного стягнення у загальній сумі 818 772,16 грн (перелік осіб в додатку 27, 31 та 38 до акта ревізії). Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв в частині на суму 607 807,79 грн та нарахування єдиного соціального внеску на суму 133 717,71 грн;
- пункт 2, викладений у вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29 січня 2024 року № 151508-14/529-2024, а саме: вжити заходів щодо відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП втрат, заподіяних внаслідок несвоєчасного звільнення від виконання обов`язків помічника судді в сумі 2 204,30 грн. Врахувати право особи, яка безпідставно отримала вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі її письмової заяви;
- пункт 4, викладений у вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29 січня 2024 року № 151508-14/529-2024, a caме: забезпечити відшкодування на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області відповідно до норм статей 130-136 КЗпП втрат, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування і виплати компенсації за невикористану суддям відпустку, у завищеному розмірі на суму 35 158,36 грн (реєстр в додатку 23 до акта ревізії). Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв;
- пункт 7, викладений у вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29 січня 2024 року № 151508-14/529-2024, a саме: забезпечити відшкодування на користь державного бюджету внаслідок застосування в рахунках на втрат, заподіяних оплату електричної енергії ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» завищені порівняно з тендерною пропозицією тарифи та внаслідок спрямування оплати на погашення зобов`язань, не зареєстрованих в органах Казначейства на загальну суму 667 671,07 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 667 670,23 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпП;
- пункт 8, викладений у вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29 січня 2024 року № 151508-14/529-2024, а саме: забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок завищення вартості спожитого газу ТОВ «Одесагаз-Постачання» без належного документального підтвердження на загальну суму 298 140,21 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 298 140,21 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпП;
- пункт 11, викладений у вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29 січня 2024 року № 151508-14/529-2024, а саме: забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок безпідставного завищення вартості поставлених палет з деревини ТОВ «РАЙК» на загальну суму 10 589,73 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у вищезгаданому порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 10 589,73 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпП;
- пункт 12, викладений у вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29 січня 2024 року № 151508-14/529-2024, a cамe: забезпечити відшкодування на користь державного бюджету втрат, заподіяних внаслідок зайвої оплати за актами наданих послуг ДП «ІСС» послуг з доставки судових повісток на загальну суму 8 275,44 грн відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та статей 193, 199, 218 Господарського кодексу України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування збитків у зазначеному порядку у зв`язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) на суму 8 275,44 грн з винної особи відповідно до норм статей 130-136 КЗпП в частині 1 658,00 грн;
- пункт 14, викладений у вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29 січня 2024 року № 151508-14/529-2024, а саме: забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області заподіяних втрат активів внаслідок відсутності документального підтвердження використання бензину на суму 7 779,37 грн. Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв;
- пункт 15, викладений у вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29 січня 2024 року № 151508-14/529-2024, а саме: забезпечити відшкодування, відповідно до норм статей 130-136 КЗпП, на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області вартості втрат активів (матеріальних цінностей), які не встановлено в наявності за результатами інвентаризації на суму 15 077,00 грн. Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв;
- пункт 17, викладений у вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 29 січня 2024 року № 151508-14/529-2024, a саме: оприбуткувати лишки матеріальних цінностей на суму 53 999,68 грн, встановлені за результатами інвентаризації, у порядку, передбаченому пунктом 4 розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 в частині оприбуткування лишків бактерицидної лампи на суму 2 000,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року, позов задоволено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі № 420/8442/24.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник зазначає пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, то Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов`язковою умовою оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є не лише зазначення норми права, висновку Верховного Суду щодо застосування якої, на переконання скаржника, не врахували суди попередніх інстанцій, та постанови Верховного Суду, в якій такий висновок викладено, а й обґрунтування подібності правовідносин у справі, в якій сформульовано відповідний правовий висновок, із правовідносинами у справі, судові рішення в якій оскаржуються.
При вирішенні питання подібності правовідносин у судових справах Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Натомість у касаційній скарзі Південний офіс Держаудитслужби, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, наводить низку постанов Верховного Суду та викладені в них висновки, однак не здійснює зіставлення правовідносин у наведених справах із правовідносинами у справі, що переглядається, та не обґрунтовує їх подібності за змістом спірних правовідносин, предметом правового регулювання й істотними фактичними обставинами. Фактично скаржник обмежився наведенням правових висновків Верховного Суду та твердженням про необхідність їх урахування судами попередніх інстанцій, що саме по собі не свідчить про належне обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ураховуючи наведене, Суд уважає, що скаржник не обґрунтував наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права та формулювання питань, відповідь на які, на думку скаржника, має надати суд касаційної інстанції, не є достатнім для належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У разі оскарження судових рішень на цій підставі скаржник повинен чітко зазначити конкретну норму матеріального права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, конкретизувати, у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні цієї норми, викласти, як, на його переконання, відповідна норма повинна застосовуватися до встановлених у справі правовідносин, та сформулювати правовий висновок щодо її застосування, який, на думку скаржника, має бути сформований Верховним Судом.
У касаційній скарзі Південний офіс Держаудитслужби виокремлює низку норм матеріального права, щодо яких, за його твердженням, відсутні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах. Проте, попри значний обсяг наведених доводів, скаржник не зазначає, як саме ці норми повинні застосовуватися у відповідних правовідносинах, не викладає, як, на його переконання, відповідна норма повинна застосовуватися до спірних правовідносин, та не обґрунтовує необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання її застосування.
Натомість зміст наведених скаржником аргументів у цій частині переважно зводиться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, оцінки досліджених судами доказів та правильності висновків, зроблених за результатами такої оцінки. Зокрема, скаржник указує на неповне з`ясування судами окремих обставин, неналежну оцінку доказів, неврахування окремих документів та помилковість висновків судів щодо фактичних обставин, установлених за результатами дослідження доказів. Такі доводи за своїм змістом спрямовані на повторну оцінку встановлених судами обставин та доказів, а не на вирішення питання застосування норми права, щодо якого відсутній висновок Верховного Суду.
Саме по собі посилання на неправильну оцінку судами доказів та неповне встановлення обставин справи не свідчить про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду також на визначені статтею 341 цього Кодексу межі перегляду справи судом касаційної інстанції.
Отже, формальне посилання у касаційній скарзі на пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України без належного обґрунтування передбачених ними підстав не може вважатися належним викладенням підстав касаційного оскарження судових рішень.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі № 420/8442/24 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін