УХВАЛА
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 520/6758/22
адміністративне провадження № К/990/33029/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В. М., перевіривши касаційну скаргу Панченка Еллана Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі №520/6758/22 за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі,
УСТАНОВИВ:
Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму у розмірі 526 341,03 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба суму у розмірі 526 341,03 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року у справі №520/6758/22 скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба суму у розмірі 526 341,03 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання.
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, представник відповідача звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Соколова В. М. з 06 липня по 31 липня 2026 року (наказ від 22 червня 2026 року №2720/0/5-26), питання про відкриття провадження за касаційною скаргою вирішується після повернення судді з відпустки.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС Під час перевірки повторно поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник знову зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо неможливості стягнення грошового забезпечення, яке, на думку скаржника, є правовим аналогом заробітної плати.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Формальне зазначення про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах без конкретизації норм права і позиції скаржника щодо того, як такі норми мають бути застосовані, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Натомість у касаційній скарзі заявник обмежився посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо «неможливості стягнення грошового забезпечення, яке є правовим аналогом заробітної плати», не зазначивши конкретної норми права, щодо застосування якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду.
Крім того, твердження скаржника про відсутність відповідного висновку Верховного Суду не відповідає судовій практиці, яка існувала на момент подання касаційної скарги.
Так, Верховний Суд у постановах, зокрема від 01 лютого 2024 року у справах №280/3770/22 та №400/210/21, а також від 04 червня 2026 року у справі №280/8295/23, розглядав спори щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих військових навчальних закладах, та застосування статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядку №964. У постанові від 04 червня 2026 року у справі №280/8295/23 Верховний Суд прямо зазначив про неодноразово сформовані висновки щодо віднесення грошового забезпечення курсантів до категорії витрат на їх утримання, які за наявності встановлених законом підстав підлягають відшкодуванню.
З огляду на це Суд знову уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження.
Окрім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Заявник, посилаючись на недослідження доказів, не зазначає конкретних доказів, які, на його думку, суд не дослідив, та не обґрунтовує належним чином їх значення для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Натомість значна частина доводів касаційної скарги зводиться до незгоди з оцінкою судами доказів та встановленими ними обставинами.
При цьому посилання скаржника на те, що він та його представник не отримували повідомлення про відкриття провадження у справі, яка розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, саме по собі не свідчить про наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України, оскільки зазначена норма стосується розгляду справи за відсутності учасника, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, у якому розгляд справи закінчився ухваленням судового рішення.
Водночас доводи про недослідження доказів у цій справі заявником не пов`язані належним чином із конкретною підставою, передбаченою частиною другою статті 353 КАС України, а лише містять загальне посилання на недопустимість та неналежну якість доказів. Такий спосіб викладення доводів не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Суд касаційної інстанції не вправі самостійно визначати за заявника належну підставу касаційного оскарження. Такий підхід відповідає практиці Верховного Суду щодо необхідності чіткого взаємозв`язку доводів касаційної скарги з конкретними пунктами частини четвертої статті 328 та відповідними положеннями статті 353 КАС України.
Відповідно до цієї норми судове рішення може бути оскаржене з підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України. Таким чином, саме по собі посилання на порушення норм процесуального права не є достатнім; касаційна скарга має містити конкретне обґрунтування того, яке саме порушення, передбачене відповідною нормою статті 353 КАС України, допущено судом та яким чином воно унеможливило правильне встановлення обставин справи або становить обов`язкову підставу для скасування судового рішення.
За таких обставин Суд уважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування можливості касаційного оскарження рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд її за правилами спрощеного позовного провадження, про що також прямо зазначає сам скаржник.
Враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Посилаючись на те, що «справа не є справою незначної складності», заявник не зазначає та не обґрунтовує конкретного винятку, передбаченого частиною п`ятою статті 328 КАС України, який надавав би право на касаційне оскарження судового рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, представник позивача вказує, що справа набула суспільного характеру та на її висвітлення у засобах масової інформації, а також на його статус учасника бойових дій, що саме по собі не містить належного обґрунтування наявності передбаченого законом винятку. У касаційній скарзі не наведено, у чому саме полягає значний суспільний інтерес цієї конкретної справи або її виняткове значення для заявника у розумінні частини п`ятої статті 328 КАС України, та не наведено належного правового обґрунтування відповідної підстави. Посилання на публікації у засобах масової інформації та соціальних мережах наведені заявником переважно як підтвердження медійності справи.
Разом з тим касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо наявності одного з випадків визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Панченка Еллана Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі №520/6758/22 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя В. М. Соколов