Справа № 204/12143/25
Провадження № 2/204/1103/26 р.
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2025 року позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою, в якій просила зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди позивача ОСОБА_1 у користуванні квартирою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання їй екземплярів ключів від усіх замків на дверях до вказаної квартири, а у випадку їх відсутності можливості зробити копії, а також забезпечити можливість вільно та доступно нею користуватися у будь-який час. В обґрунтування позовних вимоги позивачка посилається на те, що позивачу на праві приватної спільної часткової власності належить 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , на підставі Договору дарування від 04 серпня 2025 року. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Власником іншої 1/3 частини вказаної квартири є Відповідач - ОСОБА_2 . Позивач стверджує, що починаючи з серпня 2025 року Відповідач чинить їй перешкоди у користуванні належною їй часткою майна, а саме: змінила замки у вхідних дверях квартири та не допускає Позивача до приміщення. За даним фактом Позивач 16.10.2025 року зверталася до органів поліції, а 23.10.2025 року направляла Відповідачу письмову претензію з вимогою надати можливість користуватися квартирою. Проте Відповідач вимог не виконала та ключі не надала.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на та, що 2/3 частини квартири раніше належали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які 30.07.2025 року відчужили свої частки ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу. У цьому договорі зазначалося про наявність згоди співвласника ОСОБА_2 , однак Відповідач будь-якої згоди не надавала, підпис у нотаріуса не засвідчувала. За фактом можливих шахрайських дій та підроблення документів порушено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 190 КК України (витяг з ЄРДР). Надалі ОСОБА_5 передав майно Позивачу за договором дарування. Наданий Позивачем фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 23.10.2025 року не є належним доказом направлення саме претензії з вимогами про допуск, оскільки відсутній опис вкладення та повідомлення про вручення. Крім того, заява до поліції та протокол її прийняття від 16.10.2025 року лише фіксують факт звернення особи, проте не підтверджують правопорушення чи факт заміни замків саме Відповідачем. Відповідач наголошувала, що Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження чинення конкретних чинних перешкод, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином, раніше представником було надано заяву відповідно до якої просив розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги задовольнити.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, раніше представником надано до суду заяву про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки слід задовольнити в повному обсязі, по наступним підставам.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , перебуває у спільній частковій власності.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Позивачу ОСОБА_1 належить 2/3 частки вказаної квартири на підставі Договору дарування від 04.08.2025 року.
Відповідачу ОСОБА_2 належить 1/3 частка зазначеної квартири.
16.10.2025 року Позивач зверталася до органів поліції щодо фактів чинення їй перешкод у доступі до квартири з боку Відповідача.
23.10.2025 року Позивач направляла Відповідачу письмову вимогу про забезпечення допуску до житла та надання ключів.
Зі змісту поданого Відповідачем відзиву вбачається, що Відповідач заперечує саме право Позивача користуватися квартирою, вважаючи відчуження 2/3 частки неправомірним, що підтверджує наявність реального міжвідомчого та майнового конфлікту між співвласниками щодо допуску Позивача до квартири.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Суд відхиляє доводи Відповідача щодо сумнівності договору дарування від 04.08.2025 року та наявності кримінального провадження за ч. 2 ст. 190 КК України. На день розгляду справи Договір дарування 2/3 частки квартири у судовому порядку недійсним не визнано, відомості про реєстрацію права власності за Позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є чинними. Сама по собі наявність кримінального провадження не скасовує цивільних прав власності Позивача та не позбавляє її права на судовий захист майнового права.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння (негаторний позов).
Досліджуючи питання чинення перешкод, суд враховує, що Позивачу належить більша частка у майні (2/3), однак вона повністю позбавлена можливості користуватися спірним житлом.
Факт наявності перешкод підтверджується зверненням до органів поліції 16.10.2025 року, направленням претензії від 23.10.2025 року, а також безпосередньо процесуальною позицією самого Відповідача.
За таких обставин право Позивача як співвласника 2/3 частин квартири на вільне володіння та користування належним їй майном є порушеним, а обраний спосіб захисту - зобов`язання усунути перешкоди шляхом надання комплектів ключів та забезпечення доступу - відповідає вимогам ст. 16, 391 ЦК України та є ефективним засобом відновлення порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позову судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 16, 204, 317, 319, 358, 391 Цивільного кодексу України, ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном - задовольнити у повному обсязі.
Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання їй екземплярів ключів від усіх замків на дверях до вказаної квартири, а у випадку їх відсутності можливості зробити копії, а також забезпечити можливість вільно та доступно нею користуватися у будь-який час.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя В.В. Самсонова