ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2026 року м. Дніпро Справа №904/375/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі),
суддів: Золотарьової Я.С., Фещенко Ю.В.
секретар судового засідання Рибалки Г.Д.
представники сторін:
від скаржника: Маєвська К.В. (адвокат);
від позивача: Федотова О.П. (прокурор);
від відповідача-1: Закладних Ю.В. (представник);
від відповідача-2: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної Фізичної особи-підприємця Мороза Юрія Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 (Повне рішення складено та підписано 18.06.2026), суддя Дупляк С.А.
у справі №904/375/26
за позовом Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
до
1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,
2. Дніпровського фахового коледжу енергетичних та інформаційних технологій,
3. Фізичної особи-підприємця Мороза Юрія Олександровича
про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути нерухоме майно,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - відповідач-1), Дніпровського фахового коледжу енергетичних та інформаційних технологій (далі - відповідач-2) та Фізичної особи-підприємця Мороза Юрія Олександровича (далі - відповідач-3), у якій прокурор просить суд:
визнати недійсним договір оренди №12/7868-51645 нерухомого майна частини - гаражних боксів Літ.-Ж1, площею 78.15 м2, за адресою: місто Дніпро, вулиця Леоніда Каденюка (Космонавта Волкова) 6-Б, що належить до державної власності, укладеного 29.02.2024 між відповідачами 1, 2, 3;
зобов`язати відповідача-3 повернути відповідачу-2 нерухоме майно - частину гаражних боксів Літ. - Ж1, площею 78.15 м2, за адресою: місто Дніпро, вулиця Леоніда Каденюка (Космонавта Волкова) 6-Б, та відповідача-2 прийняти зазначене нерухоме майно за актом приймання-передачі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою встановлено факт незаконної передачі в оренду нерухомого майна освітнього призначення, яке перебуває на балансі відповідача-2.
На думку прокурора, оспорюваний договір укладено з порушенням вимог ч. 1, 4, 6 ст. 80 Закону України "Про освіту", тому правочин підлягає визнанню недійсним, а майно поверненню відповідачу-2.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 позовні вимоги задоволено та визнано недійсним договір оренди №12/7868-51645 нерухомого майна частини - гаражних боксів Літ.-Ж1, площею 78.15 м2, за адресою: місто Дніпро, вулиця Леоніда Каденюка (Космонавта Волкова) 6-Б, що належить до державної власності, укладений 29.02.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (ідентифікаційний код 42767945), Дніпровським фаховим коледжем енергетичних та інформаційних технологій (ідентифікаційний код 00129320) та фізичною особою-підприємцем Морозом Юрієм Олександровичем (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов`язано ФОП Мороза Юрія Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Дніпровському фаховому коледжу енергетичних та інформаційних технологій (ідентифікаційний код 00129320) нерухоме майно - частину гаражних боксів Літ. - Ж1, площею 78.15 м2, за адресою: місто Дніпро, вулиця Леоніда Каденюка (Космонавта Волкова) 6-Б, та Дніпровський фаховий коледж енергетичних та інформаційних технологій (49127, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Каденюка Леоніда, будинок 6Б; ідентифікаційний код 00129320) прийняти зазначене нерухоме майно за актом приймання-передачі.
Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (ідентифікаційний код 42767945) на користь Дніпровської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909938) 1 774,94 грн судового збору.
Стягнуто з Дніпровського фахового коледжу енергетичних та інформаційних технологій (ідентифікаційний код 00129320) на користь Дніпровської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909938) 1 774,93 грн судового збору.
Стягнуто з ФОП Мороза Юрія Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909938) 1 774,93 грн судового збору.
Судове рішення мотивоване тим, укладаючи оспорюваний договір, сторони не дотрималися вимог ст. 80 Закону України "Про освіту", не встановили обмеження щодо використання такого майна, яке мало б бути пов`язане з навчально-виховним процесом чи обслуговуванням учасників освітнього процесу саме з метою забезпечення освітнього процесу, а надання орендарю права самостійно, на власний розсуд, використовувати орендовані приміщення, порушує приписи ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", що в силу ст. 203, 215 ЦК України є правовою підставою для визнання його недійсним.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд", Фізична особа-підприємець Мороз Юрій Олександрович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/375/26 від 16.06.2026 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
У поданій скарзі Скаржник зазначає, що прокурор обґрунтовував позов «бездіяльністю» Міністерства освіти і науки (МОН) України, однак МОН фактично надало дозвіл на укладення договору оренди (лист від 10.11.2023 № 1/17679-23.
Також Мороз О.Ю. вказав, що в своїх листах МОН зазначало, що інформація про порушення умов договору або неналежне використання майна у них відсутня, тому питання про припинення договору вони не ініціювали.
Скаржник вказує на те, що позивачем визначено МОН України, а відповідачами - Регіональне відділення Фонду держмайна (орган держави) та державний коледж, який перебуває в управлінні того ж самого МОН. Таким чином, позов фактично пред`явлений державою до самої себе, що унеможливлює наявність спору в розумінні ГПК України.
Мороз О.Ю. стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, адже процедура оренди проходила з погодженням профільного Міністерства, а майно було включено до Переліку першого типу саме для розміщення автотранспорту.
Окремо Скаржник зазначив, що створення скріншотів при роботі з електронними документами не передбачено чинним законодавством (зокрема, Наказом Мін`юсту №1886/5). Такі зображення не містять обов`язкових реквізитів електронного документа і лише підтверджують факт входу певної особи в систему, а не отримання листів адресатом.
УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У поданому 16.07.2026 відзиві на апеляційну скаргу керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
В обґрунтування заявленої позиції прокурор наголошує, що згідно з ч. 4 ст. 80 Закону «Про освіту», майно державних закладів освіти не може використовуватися не за освітнім призначенням.
Прокурор вважає, що спірний договір оренди (п. 7.1) дозволяв використання гаражних боксів за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря, що прямо суперечить закону.
В той же час, основний вид діяльності ФОП Мороза Ю.О. (транспортні послуги, ремонт авто) жодним чином не пов`язаний з освітнім процесом або обслуговуванням його учасників.
Прокурор стверджує, що МОН України було достеменно обізнане про порушення (через листи прокуратури), проте не вжило жодних заходів для розірвання договору та повернення майна.
Також прокурор заперечує доводи скаржника щодо «неналежності скріншотів». Він зазначає, що в державних органах діють системи електронного документообігу, і обмін документами через них (зокрема СЕВ ОВВ) є офіційним і обов`язковим.
Прокурор вважає, що правильно визначив відповідачів, оскільки ними є всі сторони оспорюваного правочину - Регіональне відділення ФДМУ, коледж та ФОП. В свою чергу, хоча Міністерство не є стороною договору, воно є власником майна і органом управління, тому має законний інтерес у поверненні цього майна балансоутримувачу через недійсність незаконного правочину.
РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Мартинюка С.В. (доповідач), судді - Золотарьової Я.С., Фещенко Ю.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Мороза Юрія Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі №904/375/26. Розгляд справи №904/375/26 призначено у судовому засіданні на 05.08.2026.
16.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/375/26 на 12.08.2026.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ
Наказом Міністерства освіти і науки України №140 від 07.02.2020 за Дніпровським фаховим коледжем енергетичних та інформаційних технологій закріплено спірне майно на праві господарського відання та використовується у господарській діяльності з урахуванням обмежень, визначених законодавством для бюджетних установ.
За результатами опрацювання звернення Дніпровського фахового коледжу енергетичних та інформаційних технологій щодо погодження рішення про намір передачі в оренду державного майна, яке перебуває на балансі закладу освіти, позивач у листі від 19.11.2023 погодив рішення про намір передати спірне майно в оренду строком на 5 років за умови забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних норм та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна".
ФОП Мороз Ю.О. звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою від 12.12.2023 за №12/12, у якій ФОП Мороз Ю.О. просив міністерство розглянути питання про включення до Переліку першого типу нерухоме державне майно - спірне приміщення. Цільове призначення - розміщення автотранспортних засобів.
Дніпровський фаховий коледж енергетичних та інформаційних технологій листом від 11.01.2024 адресував Міністерству освіти і науки України документи для укладення договору оренди з потенційним орендарем - ФОП Морозом Ю.О., загальною площею 78,15 кв. м, який знаходиться на балансі коледжу за адресою: місто Дніпро, вулиця Космонавта Волкова, 6-Б та повідомив, що не заперечує проти укладення договору оренди.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2024 за №12/02-04-ВДПО об`єкт оренди державного нерухомого майна, нежитлове приміщення загальною площею 78,15 кв. м, яке розташоване за адресою: місто Дніпро, вулиця Космонавта Волкова, 6-Б включено до Переліку першого типу.
Міністерства освіти і науки України у зверненні до Дніпровського фахового коледжу енергетичних та інформаційних технологій №1/7679/23 від 10.11.2023 погоджено рішення про намір передачі майна в оренду, а саме одноповерхової окремо стоячої будівлі гаражу загальною площею 78,15 кв. м, який знаходиться на балансі коледжу за адресою: місто Дніпро, вулиця Космонавта Волкова, 6-Б з метою розміщення автотраспортних засобів.
28.02.2024 між Міністерством освіти і науки України (орендодавець), ФОП Морозом Юрієм Олександровичем (орендар) та Дніпровським фаховим коледжем енергетичних та інформаційних технологій (балансоутримувач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/7868-51645, відповідно до п. 1.1 умов якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у п. 6 умов.
У п. 4.1 умов вказано таку інформацію про об`єкт оренди - нерухоме майно: частина гаражних боксів Літ. - Ж1, площею 78,15 кв. м, за адресою: місто Дніпро, вулиця Космонавта Волкова, будинок 6-Б.
У п. 12.1 умов визначено, що договір діє 4 роки 364 дні і набирає чинності з дати накладення орендодавцем кваліфікованого електронного підпису.
За актом приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, складеного 28.02.2024 балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Перевіряючи правильність застосування судом попередньої інстанції норм права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до пункту 16 статті 1 Закону України "Про освіту" освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України "Про освіту" визначено що, до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту" передбачено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства. Надання в оренду об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, та які відповідно до абзацу першого цієї частини можуть надаватися орендарями державного і комунального майна з використанням майна, що належить закладу освіти, здійснюється за цільовим призначенням, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Майно закладів освіти, яке не використовується для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону (частина 6 статті 80 Закону України "Про освіту").
Відповідно до пункту 30 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.
Як вбачається виконувачем обов`язки керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра пред`явлено позов в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.
При цьому у позові прокурор зазначає, що:
- Міністерства освіти і науки України у зверненні до Дніпровського фахового коледжу енергетичних та інформаційних технологій №1/7679/23 від 10.11.2023 погоджено рішення про намір передачі майна в оренду, а саме одноповерхової окремо стоячої будівлі гаражу загальною площею 78,15 кв. м, який знаходиться на балансі коледжу за адресою: місто Дніпро, вулиця Космонавта Волкова, 6-Б з метою розміщення автотраспортних засобів;
- Міністерство освіти і науки України з лютого 2024 року було достеменно обізнано з тим фактом, що спірне майно передано в оренду фізичній особі-підприємцю Морозу Юрію Олександровичу з порушенням вимог частин 1, 4, 6 статті 80 Закону України "Про освіту", проте жодного заходу реагування ними вжито не було.
Таким чином, вбачається, що саме Міністерством освіти і науки України було надано дозвіл на укладення Договору від 29.02.2024 №12/7868-51645 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України.
Згідно із частиною 2 пункту 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Прокурор вважає, що саме Міністерство освіти і науки України не вживає заходів щодо визнання недійсним договору оренди та повернення орендованого майна балансоутримувачу та має кваліфікуватись як бездіяльність органів, а тому саме Міністерство освіти і науки України набуло статусу позивача у даній справі.
Частинами 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу; позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Таким чином, прокурор вважає, що саме відповідачами - 1, -2, -3 порушені права позивача. Проте, саме позивачем надано дозвіл, на підставі якого було укладено Договір оренди відповідачами-1,-2,-3, а прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається, саме на бездіяльність Міністерства освіти і науки України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, не вбачається порушення відповідачами - 1, -2 -3 прав та охоронюваних інтересів позивача - Міністерства освіти і науки України, яким самим надано дозвіл на укладання Договору оренди.
Суд також приймає до уваги практику Верховного Суду, викладену у постановах від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, відповідно до якої, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
При цьому судом враховано, що підстави для залишення позову без розгляду у зв`язку з невірним визначенням прокурором органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відсутні, з огляду на те, що саме Міністерство освіти і науки України, як засновник навчального закладу, в силу положень статуту Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізький навчально-виробничий центр" здійснює управління ним та контроль за його діяльністю, є уповноваженим органом у спірних правовідносинах. Отже, прокурором вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте, прокурором не враховано, що у даному випадку відповідачами -1, -2, -3 не порушено інтереси Міністерства освіти і науки України, яке само надало дозвіл на укладення спірного Договору оренди.
Крім того, колегія апеляційного суду зауважує, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави:
- в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: 1) орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; 2) орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
- як самостійний позивач, якщо: 1) відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.
В свою чергу, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем, або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20.
Як вбачається Міністерство освіти і науки не є стороною Договору від 29.02.2024 №12/7868-51645 оренди нерухомого майна, якt належить до державної власності, що є додатковою підставою неможливості звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі цього органу.
Pважаючи на те, що в цій справі прокурор пред`явив вимоги про визнання недійсним договору оренди та повернення майна, подавши позов в інтересах Міністерства освіти і науки України, фактичним позивачем у цій справі є держава. Разом з тим цей позов звернений, у тому числі до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, тобто і відповідачем за ним також є держава, отже, в частині вимог, звернених до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, є позовом держави до неї самої. Водночас за змістом статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивач і відповідач не можуть збігатись, бо у суб`єкта права не може бути спору з самим собою. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.
Крім того слід зазначити, що набуття процесуального статусу позивача у даній справі Міністерством освіти і науки України, яке само надало дозвіл на укладання спірного договору не відповідає принципу належного урядування, згідно з яким ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу та не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.
Підсумовуючи вищенаведене, врахувавши доводи та вимоги апеляційної скарги щодо оскарження судового рішення, а також з огляду на зазначені вище мотиви та норми чинного законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про скасування оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Мороза Юрія Олександровича підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
СУДОВІ ВИТРАТИ
Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Мороза Юрія Олександровича, судові витрати, понесені останнім, підлягають відшкодуванню та покладаються на Позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мороза Юрія Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 - задовольнити
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі №904/375/26 - скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Д. Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) на користь фізичної особи-підприємця Мороза Юрія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 7 987, 19 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.08.2026.
Головуючий суддя С.В. Мартинюк
Суддя Я.С. Золотарьова
Суддя Ю.В. Фещенко