УХВАЛА
11 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 991/4079/25
провадження № 61-6289 ск 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Ситнік О. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кравченко Ігор Валентинович, про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В. від участі у розгляді справи за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави закасаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
1. 11 травня 2026 року до Верховного Суду засобами Електронного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Назарова А. С., на рішення Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
1.1. ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Назарова А. С., також подала до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв`язку дві заяви про зупинення виконання рішення (або зупинення його дії), у яких просила зупинити виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2025 року та постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2026 року до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
3. Також 11 травня 2026 року до Верховного Суду засобами Електронного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мостова І. О. на рішення Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення. яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
3.1. До касаційної скарги заявник також долучив клопотання про зупинення виконання постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2026 року та рішення Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 991/4079/25 у якому заявник просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення розгляду справи судом касаційної інстанції.
4. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.
5. 04 червня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кравченко І. В., подали до Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» заяву про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В. від участі у розгляді цієї справи № 991/4079/25.
6. Верховний Суд ухвалою від 09 червня 2026 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 09 червня 2026 року про виправлення описки, визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кравченко І. В., про відвід судді Пророка В. В. та передав для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
7. Ухвалою від 10 червня 2026 року Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кравченко І. В., про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В.
8. Верховний Суд ухвалою від 15 червня 2026 року, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2026 року, та витребував матеріали справи.
9. 24 червня 2026 року до Верховного Суду за допомогою засобів Електронного Суду надійшла заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Кравченко І. В., про пришвидшення розгляду справи.
9.1. Заява мотивована тим, що у разі тривалого касаційного провадження транспортний засіб, який стягнуто рішенням суду першої інстанції в дохід держави, може вибути із володіння відповідача, при цьому в подальшому може бути пошкодженим, або знищеним.
10. 30 червня 2026 року матеріали цивільної справи № 991/4079/25 надійшли до Верховного Суду.
11. 14 липня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кравченко І. В., за допомогою засобів Електронного суду подав до Верховного Суду заяву про відвід судді-доповідача Пророка В. В. від участі у розгляді справи.
12. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В. у зв`язку із перебуванням суддів, які входять до складу колегії, у відпустці.
13. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Пророку В. В., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Ситнік О. М.
14. Заява мотивована тим, що справа № 991/4079/25 на час подання заяви про відвід судді не призначена до розгляду, що у подальшому може призвести до стягнення на підставі оскаржуваних судових рішень грошових коштів та транспортних засобів з ОСОБА_2 , оскільки наразі з одного з відповідачів у примусовому порядку вже стягнуто грошові кошти за оскаржуваним рішенням, у той час як Верховний Суд ще не ухвалив остаточне рішення за результатами розгляду касаційної скарги.
14.1. За таких обставин, на думку заявника суддя-доповідач самоусунувся від розгляду справи.
14.2. Посилаючись на зазначене, заявник заявляє відвід судді-доповідачу Пророку В. В.
15. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
16. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
17. ЄСПЛ у своєму рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» зазначив: «фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі «Бускаріні проти Сан-Маріно» (Buscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та «Посохов проти росії» (Posokhov v. russia), заява № 63486/00, п. 39, ECHR 2003-IV)».
18. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1).
20. Відповідно до відомостей, які містяться в АСДС станом на 10 серпня 2026 року (день постановлення цієї ухвали) у судді Пророка В. В. у провадженні перебуває 322 справи, за результатом розгляду яких ще не прийнято кінцеве рішення та які надійшли до дня передачі судді Пророку В. В. матеріалів справи № 991/4079/25.
21. Звертаючись із заявою про прискорення розгляду справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Краченко І. В., не наводить переконливих аргументів про те, чому справа за їхньою касаційною скаргою має бути розглянута у пріоритетному порядку, порівняно зі справами, які надійшли за скаргами інших заявників до надходження їхньої скарги.
22. Суддя Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
23. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі у розгляді справи). До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частини друга, третя статті 36 ЦПК України).
24. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) також, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
25. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
26. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
27. Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.
28. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).
29. Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.
30. ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
31. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
32. Однак, проаналізувавши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кравченко І. В., про відвід судді Пророка В. В. від участі в розгляді справи № 991/4079/25 варто дійти висновку, що заявник не обґрунтував підстав для відводу відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України. Посилання на не вчинення очікуваних заявником дій після надходження до Суду клопотання заявників про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, про пришвидшення розгляду справи, самоусунення від розгляду справи, не ґрунтується на фактичних даних, а зводиться виключно до незгоди заявника із постановленими ухвалами Верховного Суду щодо визнання відводу необґрунтованим (не відмови у задоволенні заяви про відвід судді??доповідача Пророка В. В.) та затримками у розгляді їхньої справи в суді касаційної інстанції. Доказів того, що суддя-доповідач Пророк В. В. умисно зволікає з розглядом касаційної скарги заявник не надав.
33. Об`єктивних та обґрунтованих підстав для відводу, передбачених статтями 36 та 37 ЦПК України, адвокат Кравченко І. В., який діє в інтересах відповідачів у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не вказав.
34. Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В., відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
35. Вкотре Верховний Суд звертає увагу заявників на те, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді (аналогічний висновок див., зокрема, в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 760/13291/20, від 16 квітня 2024року у справі № 235/1298/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 216/5160/22, від 20 березня 2024 року у справі № 216/4601/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 761/6087/22 і від 24 квітня 2024 року у справі № 444/948/21).
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
1. Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кравченко Ігор Валентинович, про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В. від участі у розгляді справи за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави закасаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2026 року.
2. Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Кравченко Ігор Валентинович, про відвід судді Верховного Суду Пророка В. В. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ С. О. Карпенко
/підпис/ О. М. Ситнік