Справа № 463/4215/26
Провадження № 2/463/1911/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року місто Львів
Личаківський районний суд міста Львова в складі: головуючої судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Гусак К.А., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського обласного ТЦК про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів,
встановив:
Стислий виклад позицій сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мулявка Назар Олегович звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Львівського обласного ТЦК на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 17 000, 00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 30.01.2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 отримав постанову № 69 від 30.01.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену за частиною третьою статті 210 КУпАП, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Того ж дня ОСОБА_1 сплатив зазначений штраф, що підтверджується банківською квитанцією від 30.01.2025 року. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 03.11.2025 року у справі № 448/262/25 (провадження № 2-а/448/11/25) постанову № 69 від 30.01.2025 року скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказане судове рішення набрало законної сили.
У зв`язку зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення та закриттям провадження у справі ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області із заявою про повернення сплачених коштів. Листом № 05.1-10-06/10633 від 05.12.2025 року Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області відмовило у поверненні коштів та рекомендувало звернутися до органу, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. У подальшому ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання роз`яснень щодо порядку повернення сплачених коштів. ІНФОРМАЦІЯ_3 листом № 1159/1/2309 від 16.03.2026 року повідомив про необхідність звернення з питання повернення коштів до органу, який забезпечує їх зарахування до бюджету, а саме до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області.
Аналогічну відповідь надано ІНФОРМАЦІЯ_4 листом № 1900/1468 від 31.01.2026 року.
Таким чином, з огляду на скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та відсутність можливості повернути сплачені кошти у добровільному порядку, представник позивача звернувся до суду з вимогою про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області 17 000,00 грн як безпідставно набутих коштів.
На адресу суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що Головне управління Казначейства є неналежним відповідачем у справі, оскільки не отримувало безпосередньо сплачені позивачем кошти та не наділене повноваженнями самостійно приймати рішення про їх повернення. Відповідач покликається на положення статей 43, 45 Бюджетного кодексу України, Порядку № 787 та Порядку виконання рішень № 845, відповідно до яких органи Казначейства здійснюють повернення або стягнення коштів з бюджету лише за наявності відповідного подання, висновку уповноваженого органу або судового рішення. Також зазначив, що належним відповідачем у справі має бути ІНФОРМАЦІЯ_3 , який, за твердженням відповідача, є відповідальним за повернення помилково або надміру сплачених штрафів. З огляду на наведене просить суд замінити його на належного відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог до Головного управління Казначейства.
Представник позивача - адвокат Мулявка Назар Олегович подав до суду відповідь на відзив, у якому не погодився з доводами Головного управління Казначейства, зазначивши, що після скасування постанови про накладення адміністративного стягнення правова підстава для утримання сплачених позивачем 17 000,00 грн відпала. Покликався на те, що органи ТЦК та СП у своїх листах направляли позивача саме до органів Казначейства з питання повернення коштів, а тому вважає доводи про неналежність відповідача необґрунтованими. У зв`язку з цим просив відмовити у задоволенні клопотання про заміну відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На адресу суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач повторно зазначив, що не є належним відповідачем у справі, оскільки не приймає самостійних рішень щодо повернення коштів, а здійснює їх повернення за поданням уповноважених органів або на підставі судового рішення. Також Головне управління Казначейства послалося на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 та зазначило, що належним відповідачем має бути орган, який контролює справляння відповідних надходжень до бюджету, зокрема територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який наклав адміністративний штраф. Також вказав, що сплачені позивачем кошти були зараховані до Державного бюджету України, а не отримані безпосередньо Головним управлінням Казначейства, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог до Головного управління Казначейства.
На адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірні грошові кошти у сумі 17 000,00 гривень не надходили на рахунки ІНФОРМАЦІЯ_1 , а були зараховані до Державного бюджету України. Зазначає, що не є набувачем або зберігачем спірних коштів, не має повноважень щодо їх повернення та не може здійснювати операції з коштами Державного бюджету України. Також зазначає, що повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень не означають наявності повноважень щодо адміністрування та повернення відповідних бюджетних надходжень. Крім того, звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має статусу юридичної особи та самостійної цивільної процесуальної дієздатності. З огляду на наведене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. У відзиві зазначено, що сплачені позивачем кошти були зараховані до відповідного бюджету, а ІНФОРМАЦІЯ_3 не є їх фактичним набувачем, не здійснює їх зберігання чи розпорядження ними. Також відповідач посилається на положення Порядку № 787 та зазначає, що територіальний центр не наділений повноваженнями щодо повернення таких коштів. У зв`язку з цим просить замінити його на належного відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, а в задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити.
Представник позивача - адвокат Мулявка Назар Олегович подав до суду звідповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 , у яких не погодився з доводами відповідача щодо неналежності останнього як відповідача у справі. Зазначив, що спірні кошти були сплачені позивачем на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, яку в подальшому скасовано, у зв`язку з чим правова підстава для їх утримання відпала. Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є належним відповідачем у справі, оскільки саме його структурним підрозділом було винесено постанову, на виконання якої позивач сплатив адміністративний штраф. Просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про його заміну та задовольнити позовні вимоги.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2026 року головуючою суддею у справі визначено суддю Ціпивко І.І.
Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова Ціпивко І.І. від 11.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними у цій справі доказами. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.
13 липня 2026 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мулявки Назара Олеговича надійшло клопотання про заміну первісного відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області належним відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 13 липня 2026 року клопотання представника позивача задоволено. Замінено первісного відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на належного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
23 липня 2026 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мулявки Назара Олеговича надійшло клопотання про заміну первісного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на належного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 27 липня 2026 року клопотання представника позивача задоволено. ІНФОРМАЦІЯ_4 замінено на належного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 30 січня 2025 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 69, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, у зв`язку з невзяттям його на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 , та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2025 року, ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 17 000 гривень, накладений постановою у справі про адміністративне правопорушення № 69 від 30.01.2025 року.
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 69 від 30 січня 2025 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрито.
З листа Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 05 грудня 2025 року № 05.1-10-06/10633 вбачається, що сплачені ОСОБА_1 30 січня 2025 року кошти в сумі 17 000,00 грн зараховані на рахунок № [рахунок приховано] за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції». Казначейство зазначило, що повноваження щодо контролю за надходженням коштів за вказаним кодом та їх поверненням покладено на відповідні органи, а оскільки штраф було накладено ІНФОРМАЦІЯ_4 , для повернення сплачених коштів ОСОБА_1 необхідно звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1159/1/2309 від 16 березня 2026 року, наданого за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо проведення службової перевірки та повернення сплаченого адміністративного штрафу, вбачається, що відповідно до Порядку № 787 повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється Казначейством на підставі подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету. Водночас у листі зазначено, що контроль за справлянням надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 не покладено на ІНФОРМАЦІЯ_3 чи підпорядковані йому органи, а тому ІНФОРМАЦІЯ_4 не уповноважений формувати подання про повернення сплачених коштів. Разом із тим зазначив, що після набрання законної сили судовим рішенням про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення правова підстава для утримання сплаченої суми штрафу відпала, а тому така сума підлягає стягненню відповідно до статті 1212 ЦК України як така, що утримується без достатньої правової підстави.
З листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 січня 2026 року № 1900/1468 вбачається, що на звернення ОСОБА_1 від 12 січня 2026 року щодо повернення сплаченого адміністративного штрафу відповідач повідомив, що отримувачем коштів адміністративного штрафу є відповідне Головне управління Державної казначейської служби України, яке зараховує такі кошти до загального фонду Державного бюджету України.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відповідний висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, визначений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 зроблено висновок, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави (п. 39).
У п. 53 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст. 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються в бюджеті без достатньої правової підстави.
Також Верховного Суду України в постановах від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15 зазначив, що у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Тобто набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин(частина перша статті 167 ЦК України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).
Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).
З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах,у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу,який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.
За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Таким чином, у справах про повернення безпідставно набутого або збереженого майна позивач має довести факт набуття або збереження відповідачем майна, відсутність правової підстави для такого набуття або збереження, а також розмір майна, що підлягає поверненню.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази сплати ОСОБА_1 адміністративного штрафу в розмірі 17 000,00 грн на підставі постанови у справі про адміністративне правопорушення № 69 від 30 січня 2025 року, зокрема квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2025 року, а також рішення Мостиського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року, яким зазначену постанову скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито. Крім того, позивачем надано докази його звернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу повернення сплачених коштів, а також листи зазначених органів, з яких вбачається, що сплачені позивачем кошти зараховані до бюджету, а відповідач не наділений повноваженнями щодо їх безпосереднього повернення.
Наведені докази суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета позовних вимог та у своїй сукупності підтверджують факт сплати позивачем адміністративного штрафу, скасування постанови, на підставі якої такий штраф було сплачено, а також відсутність на теперішній час правової підстави для утримання відповідних коштів у бюджеті.
Судом також встановлено, що після скасування постанови про накладення адміністративного стягнення правова підстава для подальшого утримання сплаченого позивачем адміністративного штрафу в розмірі 17 000,00 гривень відпала. Доказів повернення зазначених коштів позивачу або наявності правових підстав для їх подальшого утримання відповідачем суду не надано.
Отже, сплачені позивачем кошти у розмірі 17 000,00 грн підлягають поверненню як такі, що після скасування постанови утримуються без достатньої правової підстави.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи, що сплачена позивачем сума адміністративного штрафу в розмірі 17 000,00 гривень на даний час йому не повернута, а правова підстава для її утримання відпала у зв`язку зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходженя: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення 13 серпня 2026 року.
Суддя Ірина ЦІПИВКО