ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у прийнятті звіту про виконання рішення суду
12 серпня 2026 року Луцьк Справа № 140/35742/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року в даній справі адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виходячи із розрахунку 100000,00 грн на місяць за період з 02.03.2023 року по 08.06.2023 року включно, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та/або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням 18.01.2023, пов`язаним із захистом Батьківщини;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду, передбачену , виходячи із розрахунку 100000, 00 грн. на місяць за період з 02.03.2023 по 08.06.2023 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №140/35742/23 без змін.
Ухвалою суду від 09 березня 2026 року задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 в строк тридцять днів з дня отримання цієї ухвали подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у цій справі в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену , виходячи із розрахунку 100 000,00 грн. на місяць за період з 02.03.2023 по 08.06.2023 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
На адресу суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у даній справі.
В обґрунтування поданого звіту відповідач зазначає, що рішенням суду на військову частину НОМЕР_1 покладено обов`язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, виходячи з розрахунку 100 000 грн на місяць за визначений судом період.
Відповідач зазначає, що на виконання рішення суду фінансово-економічною службою військової частини проведено перерахунок належної позивачу додаткової винагороди та визначено до виплати суму в розмірі 277 788,02 грн.
Разом із тим відповідач вказує, що фактична виплата зазначеної суми не проведена у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». На думку відповідача, військова частина не має можливості здійснити відповідну виплату за рахунок інших бюджетних видатків, оскільки це суперечило б вимогам бюджетного законодавства.
З метою виконання рішення суду відповідачем, за його твердженням, неодноразово направлялися до вищого органу військового управління заявки-розрахунки на фінансування необхідної суми, зокрема у період з червня 2025 року по березень 2026 року. У поданих заявках зазначалася потреба у коштах для виконання рішення суду в сумі 277 788,02 грн.
Також відповідач зазначає, що про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду було повідомлено вищий орган військового управління, а відповідну ухвалу суду додано до додаткової заявки на фінансування.
За твердженням відповідача, рішення суду не виконано виключно через відсутність бюджетного фінансування, а не внаслідок ухилення військової частини від його виконання. У разі надходження відповідних бюджетних коштів військова частина має намір здійснити належну позивачу виплату.
Відповідач також посилається на значну кількість інших судових справ та рішень, виконання яких потребує бюджетного фінансування, зазначаючи, що відсутність належного фінансування за КЕКВ 2800 має системний характер. При цьому вказує, що фінансовою службою частини постійно подаються заявки на фінансування виконання судових рішень.
Таким чином, відповідач вважає, що ним у межах наданих повноважень вжито всіх необхідних та своєчасних заходів для виконання рішення суду, а його невиконання зумовлене виключно відсутністю бюджетних коштів.
З огляду на наведене відповідач просить суд прийняти звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №140/35742/23 та звільнити командира військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу як такого, що вжив усіх необхідних заходів для виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Розгляд звіту про виконання судового рішення здійснено судом в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у прийнятті звіту з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Тлумачення положень Основного Закону щодо обов`язковості виконання судових рішень неодноразово здійснювалося Конституційним Судом України у прийнятих ним рішеннях.
Так Конституційний Суд України зокрема зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, крім іншого, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
У Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р (II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява №30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні приписи містять положення частин другої та третьої статті 14 та статті 370 КАС України.
Отже, обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України, статтею 13 Закону №1402-VIII. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Як установлено частиною першою статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
З вказаних законодавчих положень вбачається, що суд може застосувати заходи реагування у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду (керівника суб`єкта владних повноважень).
Головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Суд зазначає, що надання Військовою частиною НОМЕР_1 розрахунків, службових рапортів чи повідомлень про вжиті заходи не може свідчити про належне виконання судового рішення, якщо з матеріалів справи не вбачається фактичного відновлення порушеного права позивача.
Поданий Військовою частиною НОМЕР_1 звіт не містить доказів виплати позивачу грошових сум, визначених рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №140/35742/23, а також не підтверджує виконання зазначеного рішення саме у спосіб, встановлений його резолютивною частиною.
Отже, вчинені Військовою частиною НОМЕР_1 дії, спрямовані на фактичне виконання судового рішення, не призвели до його повного виконання, а тому відсутні правові та фактичні підстави для прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду.
З огляду на те, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є кінцевий результат - факт його повного виконання, суд вважає за необхідним встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 11 березня 2024 року у даній справі, який подати суду протягом одного місяця з дня отримання цієї ухвали.
Керуючись статтями 248, 256, 382 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №140/35742/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Встановити відповідачу (боржнику) Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до суду звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №140/35742/23 разом з доказами надіслання копії звіту позивачу - один місяць з дня отримання цієї ухвали.
Попередити керівника Військової частини НОМЕР_1 про відповідальність, передбачену статтею 382-3 КАС України, а саме накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі постановлення судом наступної ухвали про відмову у прийнятті звіту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю.Ю. Сорока