КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
12 серпня 2026 року м. Київ № 320/30523/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
Міністерства оборони України
ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування акта та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування акта та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 повторно надійшла заява про забезпечення позову в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 , командуванню інших військових частин (в разі переміщення/переведення військовослужбовця) направляти старшого солдата військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1 до зони бойових дій та на виконання бойових завдань - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що після постановлення ухвали суду від 30.07.2026 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову ним отримано новий доказ - витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №148 від 28.05.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 у складі особового складу зараховано до району виконання бойових завдань з 29.05.2026. На думку заявника, зазначена обставина підтверджує реальність ризику залучення позивача до виконання бойових завдань та, відповідно, можливість настання наслідків, які можуть істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист його прав у разі задоволення позову.
Представник позивача також посилається на те, що предметом спору є правомірність відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - особою з інвалідністю І групи. Заявник вважає, що тимчасова заборона направляти позивача до зони бойових дій та на виконання бойових завдань до набрання законної сили рішенням суду є співмірним заходом, не припиняє проходження ним військової служби та не призводить до фактичного вирішення спору по суті.
Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення ними прав особи.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Розглядаючи повторно клопотання представника позивача про забезпечення позову у той саме спосіб, який був заявлений позивачем у попередній заяві, суд зазначає про таке.
В обгрунутвання доводів другої заяви позивач послався на витяг з наказу № 148 від 28.05.2026. Відповідно до вказаного наказу вбачається, що особовий склад військової частини НОМЕР_1 прибув до району виконання бойових дій з 28.05.2026 на підставі бойового розпорядження командира військової частини № НОМЕР_2 .
Водночас пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України прямо встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, запропонований позивачем захід забезпечення позову з урахуванням наявнсоті відповідного наказу командира військової частини від 28.05.2026 № 148 за своїми фактичними наслідками спрямований на обмеження реалізації командуванням військової частини повноважень щодо організації проходження військової служби відповідно до вказаного наказу, що імперативно заборонено пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України.
Щодо доводів про очевидну протиправність відмови у звільненні суд зазначає про таке.
Наведені заявником обставини щодо стану здоров`я матері позивача, необхідності здійснення за нею постійного догляду, наявності інших членів сім`ї, а також доводи щодо порушення порядку обстеження сімейного стану військовослужбовця безпосередньо стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Встановлення судом, наявності або відсутності передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, перевірка дотримання відповідачами відповідної процедури, а також оцінка наданих сторонами доказів мають здійснюватися судом під час розгляду справи по суті.
На стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не вправі надавати остаточну правову оцінку спірним правовідносинам, оскільки це фактично означало б вирішення спору до дослідження усіх доказів та пояснень учасників справи.
Суд також звертає увагу, що позивач вдруге звертається до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить застосувати аналогічні заходи забезпечення позову та наводив по суті ті самі обставини і доводи на їх обґрунтування. Вказана заява була розглянута судом у встановленому процесуальним законом порядку, за наслідками чого судом надано оцінку наведеним позивачем підставам для вжиття заходів забезпечення позову.
Відтак фактично позивач повторно порушує перед судом питання про застосування заходу забезпечення позову з підстав, яким суд уже надав відповідну правову оцінку. При цьому надання додаткового доказу не спростовує висновків суду, викладених за результатами розгляду попередньої заяви, та не усуває встановленої пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України прямої заборони на застосування заходу забезпечення позову, який за своїм змістом і наслідками перешкоджав би виконанню наказів чи розпоряджень військового командування.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В :
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панова Г. В.