Справа № 522/12964/26-Е
УХВАЛА
12 серпня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із даним позовом, в якому просив суд :
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 направлені на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням правил військового обліку;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення 01.07.2026 року звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про порушення правил військового обліку відносно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, у відповідності до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В. справу № 522/12964/26 передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді від 12.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Разом із адміністративним позовом до надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь-які дії щодо затримання та примусового доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також щодо складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з порушенням правил військового обліку, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі; заборони органам Національної поліції України, у тому числі Головному управлінню Національної поліції в Одеській області та відповідним територіальним підрозділам, їх посадовим та службовим особам, виконувати будь-які звернення, доручення, повідомлення чи інші ініційовані відповідачем матеріали, спрямовані на встановлення місцеперебування, затримання та примусове доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що з урахуванням предмета позову та наведених вище обставин, у цій справі належить застосувати захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та іншим особам, які діють на підставі його звернень, вчиняти дії щодо затримання, доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 та складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Такий захід забезпечення позову прямо передбачений статтею 151 КАС України як заборона відповідачу вчиняти певні дії та заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, є співмірним із заявленими позовними вимогами та не збігається за змістом із самими позовними вимогами, не вирішує спір по суті наперед, а лише тимчасово зберігає існуюче становище до ухвалення рішення судом. Даний захід безпосередньо пов`язаний із предметом спору, спрямований на запобігання заподіянню істотної шкоди правам позивача та забезпечує можливість реального і ефективного виконання майбутнього судового рішення.
Якщо до вирішення справи по суті позивача буде затримано, доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде складено адміністративний протокол і винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, це спричинить виникнення нових правових наслідків та окремого спору, що суперечить меті забезпечення позову як тимчасового засобу охорони прав позивача до ухвалення рішення судом. Застосування зазначеного заходу забезпечення позову є необхідним для запобігання таким наслідкам та відповідає принципу пропорційності, оскільки тимчасове невчинення спірних дій щодо однієї особи, яка має чинну відстрочку та виконує.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову в заявлений спосіб.
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).
Суд зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача (заявника) та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).
В той же час, Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСРУ № 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
В питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: "Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.
При цьому заходи щодо забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Забезпечивши позов шляхом заявленої заборони, суд фактично ухвалить рішення без розгляду справи по суті, оскільки завчасно надасть оцінку правомірності та законності спірному акту (в оскаржуваній частині), який є предметом спору, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.
Вирішуючи порушене питання, суд враховує, що наведені останнім у заяві доводи зводяться переважно до припущень щодо можливості настання негативних правових наслідків у майбутньому у разі його ймовірного затримання. Такі обставини самі по собі не підтверджують існування реальної, безпосередньої та неминучої загрози порушення прав позивача саме на момент звернення із заявою про забезпечення позову, а також не свідчать про неможливість чи істотне ускладнення виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Суд звертає увагу, що можливість настання певних негативних наслідків не може розцінюватися як достатня та самостійна підстава для застосування заходів забезпечення позову, оскільки адміністративний суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які лише гіпотетично можуть бути порушені у майбутньому.
Таким чином, оскільки заявлений позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає вищезазначеним критеріям та принципам інституту забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 153 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАВИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк